ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні наведені теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у виявленні та вирішенні комплексу теоретичних і практичних проблем доктрини цивільного процесуального права, пов’язаних із визначенням особливостей та закономірностей розгляду та вирішення справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення в сімейних відносинах, в окремому провадженні.

На основі аналізу наукової літератури, вивчення та узагальнення практики стало можливим сформулювати такі основні теоретичні та практичні висновки:

1. На початку ХХ ст. правові засади регулювання провадження у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення в сімейних відносинах, в окремому провадженні були різними для різних категорій таких справ, а прогалини в законодавстві усувалися постановами Пленумів ВС СРСР. І лише з прийняттям ЦПК Української РСР 1963 р. всі розглядувані справи за винятком справ про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу ввійшли до переліку справ окремого провадження про встановлення фактів, що мають юридичне значення, який зберігся в чинному ЦПК України. Встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу стало можливим з 01 січня 2004 р. - з набранням чинності СК України.

2. Процесуально-правова природа справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення в сімейних відносинах, зумовлена їхньої належністю до справ окремого провадження: суд здійснює охорону законного сімейного інтересу в таких справах; у межах провадження допускається спір, але лише спір про факт; заявник наділений лише одним спеціальним процесуальним правом - відмовитися від поданої ним заяви протягом усього часу розгляду справи; заінтересовані особи мають лише загальні процесуальні права та обов’язки, передбачені у ст. 27 ЦПК України; принцип змагальності в цих справах не діє.

3. Заява про встановлення факту, що має юридичне значення в сімейних відносинах, у порядку окремого провадження поєднує в собі процесуально та матеріально-правові аспекти.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі про встановлення факту, що має юридичне значення в сімейних відносинах, в окремому провадженні або про відмову у відкритті провадження у справі, суддя перевіряє наявність у заявника права на звернення до суду: передумови права на звернення до суду. Звернення особи до суду про встановлення факту, що має юридичне значення в сімейних відносинах, має містити як загальні передумови права на звернення до суду, властиві для всіх справ окремого провадження, так і спеціальні передумови, властиві лише справам про встановлення фактів, що мають юридичне значення в сімейних відносинах.

Недотримання загальних передумов права на звернення до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення в сімейних відносинах, є підставою для відмови у відкритті або закриття вже відкритого провадження у справі. Процесуальним наслідком недотримання заявником умов реалізації права на звернення до суду є залишення заяви без руху або її повернення.

4. Суд, здійснюючи підготовку до судового розгляду справи про встановлення факту, що має юридичне значення в сімейних відносинах, в окремому провадженні уточнює вимоги заявника; вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі; з’ясовує, які докази подані чи подаються заявником та заінтересованими особами для обґрунтування своїх доводів чи заперечень щодо невизнаних обставин; за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи вирішує питання про витребування доказів, виклик свідків, про проведення експертизи, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача, особи, яка надає правову допомогу, або про судові доручення щодо збирання доказів; у невідкладних випадках проводить огляд на місці, огляд письмових і речових доказів; вчиняє інші дії, необхідні для підготовки справи до судового розгляду; визначає час і місце судового розгляду.

5.

6. Рішення суду у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення в сімейних відносинах, складається зі вступної, описової, мотивувальної частин, які за своїм змістом подібні до відповідних частин рішення суду у всіх справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в окремому провадженні, а також резолютивної частини.

У резолютивній частині рішення зазначається висновок суду про задоволення заяви або відмову в задоволенні заяви повністю чи частково; висновок суду по суті заявлених вимог; строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження.

У резолютивній частині рішення суду про встановлення факту родинних відносин необхідно вказати, що заявник (прізвище, ім’я, по батькові) є родичем із визначенням ступеня спорідненості певної особи (прізвище, ім’я, по батькові).

Резолютивна частина рішення суду про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні повинна містити прізвище, ім’я, по батькові заявника із встановленням його перебування на утриманні годувальника (прізвище, ім’я, по батькові), ступінь спорідненості цих осіб, а також строк перебування заявника на утриманні, якщо метою встановлення такого факту є спадкові права.

У резолютивній частині рішення суду про встановлення факту реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу зазначаються прізвища, імена, по батькові обох з подружжя, факти реєстрації шлюбу чи реєстрації розірвання шлюбу, які встановлено судом, місце та час реєстрації шлюбу або його розірвання.

Рішення суду про встановлення факту реєстрації усиновлення повинно містити відомості про прізвище, ім’я, по батькові, число, місяць, рік народження усиновленого, прізвище, ім’я, по батькові, число, місяць, рік народження усиновлювачів, орган, який реєстрував усиновлення, дату реєстрації усиновлення, документ, на підставі якого здійснено усиновлення.

У резолютивній частині рішення про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу вказуються прізвища, імена, по батькові чоловіка та жінки, факт їхнього спільного проживання без реєстрації шлюбу, строк такого проживання, а також дату початку та (або) закінчення спільного проживання без реєстрації шлюбу.

7. Запропоновано внести зміни та доповнення до ЦПК України, зокрема:

- доповнити Главу 1 Розділу IV ЦПК України ст. 234-1 такого змісту:

«1. Суддя відкриває провадження у справах окремого провадження з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень, закріплених у цій статті.

2. Суддя відмовляє у відкритті провадження у цивільній справі окремого провадження з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, та якщо:

1) є спір про право;

2) заява не містить вимоги правового характеру;

3) є таке, що набрало законної сили, рішення або ухвала суду про відмову у відкритті провадження або закриття провадження у справі того самого заявника, про той самий предмет і з тих самих підстав;

4) у провадженні цього чи іншого суду є справа того самого заявника, про той самий предмет і з тих самих підстав»;

- доповнити статтю 257 ЦПК України частиною такого змісту:

«Заява фізичної особи, яка проживає на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, про встановлення факту реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення подається до будь-якого суду України за межами такої території незалежно від місця її проживання».