§ 1. Сучасний стан законодавства про курорти, лікувально-оздоровчі об'єкти та рекреаційні території

З метою забезпечення екологічно збалансованого розвитку середовища існування людства законодавцем приділяється особлива увага збереженню унікальних та типових природних комплексів, видового біорізноманіття через підтримання екологічної чистоти і запобігання забрудненню та антропогенно­му навантаженню територій, які відіграють у цих процесах особливу роль.

Законодавство про курорти, лікувально-оздоровчі місцевості та рекреаційні зони, як система відповідних правових норм, є одним із основних елементів механізму організаційно-правового забезпечення особливої державної охорони цих складних природно-територіальних систем, здатних зміцнювати здоров'я і відновлювати життєві сили організму людини. Правовий режим курортів і лікувально-оздоровчих місцевостей має досить розвинену правову регламен­тацію і встановлюється Законами України «Про охорону навколишнього природ­ного середовища», «Про курорти», «Про охорону земель», Земельним, Водним і Лісовим кодексами, а також іншими законодавчими актами.

Закон «Про охорону навколишнього природного середовища» відносить курортні, лікувально-оздоровчі та рекреаційні зони до категорії особливо охоронюваних природних територій, які мають велику екологічну цінність як унікальні та типові природні комплекси. У ст. 62 вказаного Закону закріплено, що курортними і лікувально-оздоровчими зонами визнаються території, які мають виражені природні лікувальні фактори: мінеральні джерела, кліматич­ні та інші умови, сприятливі для лікування і оздоровлення людей. В межах курортних і лікувально-оздоровчих зон забороняється діяльність, яка супер­ечить їх цільовому призначенню або може негативно впливати на лікувальні якості і санітарний стан території. Курортні і лікувально-оздоровчі території є складовими частинами структурних елементів екомережі і відносяться до об'єктів, що підлягають особливій охороні відповідно до Закону «Про Загаль­нодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки»¹.

Поресурсові кодекси теж передбачають правовий режим природних ресурсів курортних і лікувально-оздоровчих зон, а також передбачають, що використання природних лікувальних ресурсів здійснюється виключно в лікувально-оздоровчих і рекреаційних цілях. Земельний кодекс у складі земель України виділяє самостійну категорію - землі оздоровчого призначення. Так, відповідно до ст. 47 ЗКУ, до земель оздоровчого призначення належать землі, які мають природні лікувальні властивості, що використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань та лікування людей. Слід зауважити, що лікувальні властивості мають не самі землі, а природні лікувал ьні ресурси, що на них знаходяться (мінеральні і термальні води, лікувальні грязі та озокерит, ропа лиманів та озер, морська вода, природні об'єкти і їх комплекси).

Закон «Про охорону земель» у ст. 50 закріплює, що охорона земель оздоровчого призначення здійснюється шляхом їх включення до складу екологічної мережі, обмеження вилучення (викупу) для інших потреб та обмеження антропогенного впливу на такі землі. Умови та порядок вико­ристання земель оздоровчого призначення і створення екологічної мережі встановлюється законом.

Спеціальний порядок водокористування та користування водними об'єктами для лікувальних, курортних і оздоровчих цілей встановлює Водний кодекс. Згід­но зі 62 ВКУ, водні об'єкти, що мають природні лікувальні властивості, належать до категорії лікувальних, якщо їх включено до спеціального переліку. Перелік водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних^{[379] [380], із зазначенням запасів вод та їх лікувальних властивостей, а також інших сприятливих для лікування і профілактики умов, затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я, спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань геології та використання надр і спеціально уповноваженого цент­рального органу виконавчої влади з питань водного господарства.}

Лісове законодавство, здійснюючи функціональний поділ лісів за екологіч­ним і соціально-економічним значенням, виділяє таку категорію, як рекреаційно- оздоровчі ліси (ст. 39 ЛКУ). Рекреаційно-оздоровчі ліси - це ліси, які виконують переважно рекреаційні, санітарно-гігієнічні і оздоровчі функції та використо­вуються для туризму, зайняття спортом, санаторно-курортного лікування та відпочинку населення. У ст. 67 ЛКУ закріплено право на використання корис-

них властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристських та інших цілей.

Спеціальним законодавчим актом, який регулює суспільні відносини у сфе­рі організації і розвитку курортів, виявлення та обліку природних лікувальних ресурсів, забезпечення їх раціонального видобутку, використання і охорони, е Закон «Про курорти». Закон містить визначення курорту, лікувально-оздоровчої місцевості, особливо цінних, унікальних та загальнопоширених природних лі­кувальних ресурсів, закріплює принципи державної політики у сфері курортної справи та визначає інші організаційно-правові та соціально-економічні засади розвитку курортів.

Розвиток інфраструктури курортів і лікувально-оздоровчих місцевостей передбачений Концепцією розвитку санаторно-курортної галузі¹, в якій за­значено, що одним з пріоритетних напрямів національної соціальної політики та економіки, одним із важливих і ефективних заходів організації відпочинку, профілактики, запобігання і зниження захворюваності та рівня інвалідності, зміц­нення здоров'я населення всіх вікових груп повинна стати реалізація державної політики у сфері діяльності курортів. Стратегічною метою державної політики в санаторно-курортній галузі є створення умов для зміцнення здоров'я населен­ня, подовження тривалості життя та періоду активного довголіття, збереження генофонду нації та розвитку територіальної громади курорту при збереженні високих екологічних стандартів довкілля.

Щодо правового режиму рекреаційних зон, то він встановлюється Закона­ми «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про природно- заповідний фонд України», «Про туризм» в редакції від 18 листопада 2003 року^{[381] [382], «Про фізичну культуру і спорт» від 24 грудня 1993 року[383], «Про спеціальну еко­номічну зону туристсько-рекреаційного типу «Курортополіс Трускавець»» від 18 березня 1999 року[384], Земельним, Водним і Лісовим кодексами, а також іншими нормативно-правовими актами.}