§ 2. Поняття та види курортів: порядок використання і охорони їх природного середовища

Відповідно до ст. 1 Закону «Про курорти», курортом є освоєна природна територія на землях оздоровчого призначення, що має природні лікувальні ресурси, необхідні для їх експлуатації будівлі та споруди з об'єктами інфраструк­тури, використовується з метою лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань та для рекреації і підлягає особливій охороні.

Для надання природній території статусу курорту вона повинна мати один або декілька природних лікувальних ресурсів з достатнім рівнем їхніх запасів, що дозволило б їх використовувати у тривалому періоді в лікувально-оздоровчих і рекреаційних цілях. Окрім наявних природних лікувальних ресурсів, на курорті повинні бути відповідні споруди та обладнання, які б дозволяли використовувати ці ресурси за цільовим призначенням (бурові свердловини, питні галереї, бювети, ванні приміщення, пункти добування лікувальних грязей, басейни, лікувальні пляжі тощо). Освоєність природної території курорту передбачає також наяв­ність відповідної лікувально-діагностичної бази та необхідної інфраструктури (житлово-готельної, транспортної, інженерно-каналізаційної, соціальної тощо), яка б відповідала екологічним і санітарно-епідеміологічним нормам та пра­вилам, встановленим для особливо охоронюваних територій, і забезпечувала б нормальну життєдіяльність, а також активний і пізнавальний відпочинок та лікування відпочиваючих і хворих людей.

Відповідно до ст. 6 Закону «Про курорти», до природних лікувальних ресурсів належать мінеральні і термальні води, лікувальні грязі та озокерит, ропа лиманів та озер, морська вода, природні об'єкти і комплекси із сприятливими для ліку­вання кліматичними умовами, придатні для використання з метою лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань.

Залежно від характеру природних лікувальних ресурсів, що використо­вуються, курорти України поділяються на курорти державного та місцевого значення. До курортів державного значення відносять природні території, що мають особливо цінні та унікальні природні лікувальні ресурси. До таких ресурсів відносяться ресурси, які рідко (нечасто) зустрічаються на територіїУкраїни, вони мають обмежене поширення або невеликі запаси у родовищах та є особливо сприятливими і ефективними для використання з метою лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань. До курортів місцевого значення на­лежать природні території, що мають загальнопоширені природні лікувальні ресурси. Ці ресурси зустрічаються в різних регіонах України, мають значні за­паси та придатні для використання з метою лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань.

За видами використовуваних природних лікувальних ресурсів курорти поділяються на бальнеологічні, грязьові, кліматичні та змішані. Бальнеологіч­ний курорт - це освоєна природна територія, на якій провідним природним лікувальним ресурсом є мінеральні води. Цей природний лікувальний ресурс характеризується певним та стабільним фізико-хімічним складом, умістом біо­логічно активних компонентів та сполук відповідно до кондицій, установлених для кожного об'єкта (родовища мінеральних вод), які використовуються без додаткової обробки.

За даними Мінприроди України, у даний час розвідано близько 400 джерел мінеральних вод усіх бальнеологічних типів.

Залежно від медичного профілю (спеціалізації) курорти поділяються на ку­рорти загального призначення та спеціалізовані курорти для лікування конкрет­них захворювань ( кардіологічні, гастроентерологічні, пульмонологічні та інші). Спеціалізація курортів визначається з урахуванням властивостей природних лікувальних ресурсів і встановлюється центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

Організація обслуговування на курортах здійснюється санаторно- курортними закладами різних форм власності, створеними в установленому законодавством порядку. Санаторно-курортний заклад - це заклад охорони здоров'я, що забезпечує надання громадянам послуг лікувального, профілак­тичного та реабілітаційного характеру з використанням природних лікувальних ресурсів курортів та із застосуванням фізіотерапевтичних методів, дієтотерапії, лікувальноїфізкультури та інших методів санаторно-курортного лікування. Пере­лік видів санаторно-курортних закладів та напрями їх спеціалізації з урахуванням лікувальних властивостей природних лікувальних ресурсів курортів затверджу­ється центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

При оголошенні природної території курортом на ній встановлюється спе­ціальний режим господарювання, природокористування і проживання з метою збереження природних властивостей наявних лікувальних ресурсів та запобі­гання забрудненню, пошкодженню і передчасному виснаженню цих ресурсів.

Специфічним заходом збереження природних територій курортів і їх природ­них лікувальних ресурсів є встановлення округів санітарної (гірничо-санітарної) охорони. Округ санітарної охорони курорту встановлюється для забезпечення раціонального та ефективного використання природних лікувальних ресурсів і збереження їх лікувальних якостей. Відповідно до ст. 28 Закону «Про курорти», округ санітарної охорони - це територія земної поверхні, зовнішній контур якої збігається з межею курорту. В межах цієї території забороняються будь-які роботи, що призводять до забруднення ґрунту, повітря, води, завдають шкоди лісу, іншим зеленим насадженням, сприяють розвитку ерозійних процесів і не­гативно впливають на природні лікувальні ресурси, санітарний та екологічний стан природних територій курортів.

Для курортів, які використовують родовища корисних копалин, що належать до природних лікувальних ресурсів (підземні мінеральні води, лікувальні грязі тощо), встановлюються округи гірничо-санітарної охорони. При використанні декількома курортами пов'язаних між собою родовищ мінеральних вод, ліку­вальних грязей, суміжних пляжів та інших природних лікувальних ресурсів для них може бути встановлено єдиний округ санітарної охорони. Округ санітарної охорони, відповідно до ст. ЗО Закону «Про курорти», поділяється на три зони: суворого режиму, обмеженьта спостережень. Встановлення меж зон санітарної охорони здійснюється в порядку розроблення проектів землеустрою.

Зона суворого режиму курорту охоплює місця виходу на поверхню міне­ральних вод, території, на яких розташовані родовища лікувальних грязей, мінеральні озера, лимани, вода яких використовується для лікування, пляжі, а також прибережну смугу моря і прилеглу до пляжів територію шириною не менш як 100 метрів.

На території зони суворого режиму забороняється: користування надрами, не пов'язане з використанням природних лікувальних ресурсів, розорювання земель, провадження будь-якої господарської діяльності, а також інші дії, що впливають або можуть вплинути на розвиток небезпечних геологічних процесів, на природні лікувальні фактори курорту та його екологічний баланс; прокладення кабелів, у тому числі підземних кабелів високої напруги, трубопроводів, інших комунікацій; спорудження будь-яких будівель та інших об'єктів, не пов'язаних з експлуатаційним режимом та охороною природних і лікувальних факторів курорту; скидання дренажно-скидних та стічних вод; влаштування стоянок автомобілів, пунктів їх обслуговування (ремонт, миття тощо); проїзд автотранс­порту, не пов'язаний з обслуговуванням цієїтериторії, використанням родовищ лікувальних ресурсів або природоохоронною діяльністю; постійне і тимчасове проживання громадян (крім осіб, які безпосередньо забезпечують використання лікувальних факторів). Однак закон дозволяє на цій території здійснювати діяль­ність, пов'язану з використанням природних лікувальних факторів, на підставі науково обґрунтованих висновків і результатів державної санітарно-гігієнічної та екологічної експертиз виконувати берегоукріплювальні, протизсувні, проти­обвальні, протикарстові та протиерозійні роботи, будувати хвилерізи, буни та інші гідротехнічні споруди, а також влаштовувати причали.

Зона обмежень охоплює: територію, з якої відбувається стік поверхневих і ґрунтових вод до місця виходу на поверхню мінеральних вод або до родовища лікувальних грязей, до мінеральних озер та лиманів, місць неглибокої цирку­ляції мінеральних та прісних вод, які формують мінеральні джерела; природні та штучні сховища мінеральних вод і лікувальних грязей; територію, на якій знаходяться санаторно-курортні заклади та заклади відпочинку і яка призна­чена для будівництва таких закладів; парки, ліси та інші зелені насадження, ви­користання яких без дотримання вимог природоохоронного законодавства та правил, передбачених для округу санітарної охорони курорту, може призвести до погіршення природних і лікувальних факторів курорту.

Забороненими на території зони обмежень є: будівництво об'єктів і споруд, не пов'язаних з безпосереднім задоволенням потреб місцевого населення та громадян, які прибувають на курорт; проведення гірничих та інших видів робіт, не пов'язаних з безпосереднім упорядкуванням території; спорудження погли­наючих колодязів, створення полів підземної фільтрації; забруднення поверх­невих водойм під час здійснення будь-яких видів робіт; влаштування звалищ, гноєсховищ, кладовищ, скотомогильників, а також накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, інших відходів, що призводять до забруднення водойм, ґрунту, ґрунтових вод, повітря; розміщення складів пестицидів і мінеральних доб­рив; здійснення промислової вирубки зелених насаджень, а також будь-яке інше використання земельних ділянок і водойм, що може призвести до погіршення їх природних і лікувальних факторів; скидання у водні об'єкти сміття, стічних, під- сланевих і баластних вод, витікання таких вод та інших речовин з транспортних (плавучих) засобів і трубопроводів.

Законом пред'являються суворі вимоги щодо облаштування багатоквар­тирних будинків, територій тваринницьких ферм у межах другої зони. Так, всі будинки повинні мати водопровід та каналізацію, а території тваринницьких ферм повинні бути заасфальтованими і по периметру огородженими та облад­наними водовідвідними канавами з водонепроникними відстійниками для по­верхневих вод. При в'їзді на територію ферм повинні бути споруджені капітальні санпропускники з дезінфекційними бар'єрами.

Зона спостережень охоплює всю сферу формування і споживання гідро- мінеральних ресурсів, лісові насадження навколо курорту, а також території, господарське використання яких без дотримання встановлених для округу сані­тарної охорони курорту правил може несприятливо впливати на гідрогеологічний режим родовищ мінеральних вод і лікувальних грязей, ландшафтно-кліматичні умови курорту, на його природні та лікувальні фактори.

На території зони спостережень забороняється: будівництво підприємств, установ і організацій, діяльність яких може негативно впливати на ландшафтно- кліматичні умови, стан повітря, ґрунту та вод курорту; спуск на рельєф не- очищених промисловихта побутових стічних вод, проведення вирубок зелених насаджень (крім санітарних рубок). Зона спостережень є водночас межею округу санітарної охорони курорту, і на її території дозволяється проведення видів ро­біт, які не впливатимуть негативно на лікувальні та природні фактори курорту, не погіршуватимуть його ландшафтно-кліматичних, екологічних і санітарно- гігієнічних умов.