§ 1. Мета і основні завдання екологічного аудиту за чинним законодавством та його об'єкти і суб'єкти

Екологічний аудит з'явився в економічно розвинених країнах у 70-і роки минулого століття як засіб захисту інтересів підприємницьких структур. У 80-і роки Міжнародна торгівельна палата вже розглядала його як метод внутріш­нього адміністративного управління, засіб посилення контролю за виробничою практикою, оцінки відповідності стратегій діял ьності компаній нормам екологіч­ного права.

У даний час в багатьох країнах світу прийняті національні стандарти і спе­ціальні законодавчі акти в галузі екологічного аудиту¹. Екологічний аудит набув поширення у таких промислово розвинутих країнах, як США, Канада, Нідерланди, Велика Британія, Швеція, Франція. Однак для України екологічний аудит як ін­струмент екологічного права й охорони навколишнього природного середовища є відносно новим явищем.

У ст. 49 Закон «Про охорону навколишнього природного середовища» за­значено, що з метою врахування екологічних вимогу процесі приватизації чи корпоратизації об'єктів права державної власності, іншої зміни форми власності чи зміни суб'єктів права власності на об’єкти, а також для потреб екологічного страхування, оренди майна, набуття права власності на майно та земельні ділянки, створення, функціонування і сертифікації систем екологічного управ­ління, при здійсненні іншої діяльності в Україні проводиться добровільний чи обов'язковий екологічний аудит. Порядок екологічного аудиту визначається законодавством України.

Основні правові та організаційні засади здійснення екологічного аудиту визначає Закон України «Про екологічний аудит» від 24 червня 2004 року^{[486] [487]. Він поширюється на усіх суб'єктів господарювання незалежно від форми власності та видів діяльності.}

При проведенні ретельного аналізу наведеного визначення H. Р. Мали- шева слушно відмічає доцільність уточнення визначення екологічного аудиту за Законом «Про екологічний аудит», визначивши його в першу чергу як вид професійної підприємницької діяльності, а вже потім розкрити її змістовне на­повнення. Тим самим стає можливим розмежування між цим видом діяльності, державним екологічним контролем та державною екологічною експертизою, зважаючи на те, що останні здійснюються від імені держави та мають на меті вжиття заходів державного реагування (наприклад, притягнення винних до відповідальності, вирішення дозвільно-ліцензійних питань, відкриття фінан­сування будівництва тощо)^[488].

Екологічний аудит в Україні проводиться з метою забезпечення додержання законодавства про охорону навколишнього природного середовища в процесі господарської та іншої діяльності. Основними його завданнями є збір достовірної інформації про екологічні аспекти виробничої діяльності об'єкта екологічного аудиту та формування на її основі висновку екологічного аудиту; встановлення відповідності об'єктів екологічного аудиту вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища та іншим критеріям екологічного ауди­ту; оцінка впливу діяльності об’єкта екологічного аудиту на стан навколишнього природного середовища; оцінка ефективності, повноти і обґрунтованості заходів, що вживаються для охорони навколишнього природного середовища на об’єкті екологічного аудиту. Конкретні завдання екологічного аудиту в кожному окре­мому випадку визначаються замовником, виходячи з його потреб, відповідно до законодавства України, характеру діяльності об'єкта екологічного аудиту.

Об'єктами екологічного аудиту є підприємства, установи та організації, їх філії та представництва чи об'єднання, окремі виробництва, інші господарські об'єкти; системи екологічного управління; інші об'єкти, передбачені законом. Екологічний аудит може проводитися щодо підприємств, установ та організацій, їх філій та представництв чи об'єднань, окремих виробництв, інших господар­ських об'єктів у цілому або щодо окремих видів їх діяльності.

Суб'єктами екологічного аудиту є замовники та виконавці екологічного аудиту. У разі проведення обов'язкового екологічного аудиту, замовником якого е заінтересовані органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, суб'єктами екологічного аудиту також є керівники чи власники об'єктів екологіч­ного аудиту. Замовниками екологічного аудиту можуть бути заінтересовані цент­ральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, інші юридичні, а також фізичні особи. Виконавцем екологічного аудиту може бути юридична чи фізична особа (екологічний аудитор), кваліфікована для здійснення екологічного аудиту відповідно до вимог Закону «Про екологічний аудит».

Національний стандарт України ДСТУ ISO 19011:2003 «Настанови щодо здійснення аудитів систем управління якістю і (або) екологічного управління»¹ містить настанови щодо принципів здійснення аудиту, управління програмами аудиту, проведення аудитів системи управління якістю і аудитів системи еколо­гічного управління, а також настанови щодо компетентності аудиторів систем управління якістю та екологічного управління. Цей стандарт є лише настановою, проте користувачі можуть застосовувати його для розробляння своїх власних вимог, пов’язаних з аудитом. Міжнародні стандарти ISO серій 9000та 14000під­креслюють важливість діяльності аудитів як управлінського засобу моніторингу і перевірки фактичного впровадження екологічної політики держави у сфері забезпечення якості довкілля.

Серед основних переваг при проведенні екологічного аудиту можна визначи­ти наступні: визначення можливих шляхів досягнення підвищення екологічного стану в процесі господарської діяльності підприємства і виявлення причин, що перешкоджають досягненню цієї мети; зниження імовірності піддатися ризику судових позовів і виплати великої компенсації за заподіяний екологічний збиток, а також екологічних платежів і штрафів, розпоряджень і приписів органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища; формування екологічної свідомості і політики підприємства, а також підвищення екологічної відповідальності персоналу підприємства; визначення відповідності діяльності підприємства екологічним нормативам якості навко­лишнього середовища, що встановлені органами державної влади; розробка заходів для покращення екологічної діяльності підприємства й одночасно по зниженню вартості виробленої продукції; розробка заходів на випадок виник­нення екологічної небезпеки; поліпшення методів управління при вирішенні екологічних проблем; економічне сприяння проектів, що забезпечують зниження негативного впливу на навколишнє природне середовище; стабілізація взаємин зі структурами влади і громадськістю; оцінка ризику і збитків, що пов'язані з забрудненням навколишнього середовища в результаті виробничої або іншої діяльності підприємства; відповідність до стандарту, що встановлює рівень екологічного ризику.

Крім того, до результатів екологічного аудиту можна віднести таке: вдоско­налення системи управління навколишнім природним середовищем, створення програми з розробки і впровадження систем відповідно до стандартів ISO14000; підвищення інвестиційної привабливості; скорочення штрафних ризиків відносно екологічних зборів і платежів і нанесення збитків довкіллю; скорочення фінан­сових ризиків, пов’язаних з правами власності на природні об'єкти і результати господарської діяльності; підвищення конкурентоспроможності продукції; при­ведення у відповідність діяльності і продукції, що випускається, вимогам укра­їнських і світових стандартів; розширення виробництва, вихід на міжнародний ринок; формування шляхів зниження екологічних податків і зборів¹.