<<
>>

§ 1. Сучасний стан законодавства про використання й охорону лісових ресурсів: економічні та екологічні функції лісів

Україна має величезні за своїми обсягами та економічному значенню при­родні ресурси. Невід'ємною складовою українських природних багатств є ліси та лісові ресурси. Ліси сприяють розвитку економіки, поліпшенню стану навколиш­нього природного середовища.

Ліси в Україні є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують економічні, екологічні, естетичні, виховні та інші функції, мають обмежене експлуатаційне значення і підлягаютьдержавномуоблікута державній охороні. Корисними властивостями лісів є їх здатність зменшувати вплив негативних природних явищ, захищати ґрунти від водної та вітрової ерозії, регулювати стік води, попереджувати за­бруднення навколишнього природного середовища і очищати його, сприяти оздоровленню населення та його естетичному вихованню тощо.

Економічне значення лісів полягає у тому, що вони є джерелом одержан­ня деревини й іншої технічної сировини, харчових і кормових продуктів, які є необхідними для задоволення потреб народного господарства та населення, а також місцем перебування корисних тварин і рослин. Це економічне значення лісів. Ліси впливають на клімат, атмосферу, ріки й інші водні об'єкти, зменшують різкість коливань температури і вологості, забезпечують охорону ґрунтів і т. д. Таким чином ліси виконують важливі екологічні функції (водоохоронні, ґрунто­захисні, санітарно-гігієнічні, рекреаційно-оздоровчі та інші).

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, складають лісовий фонд України і перебувають під охороною держави. До лісового фонду України належать лісові ділянки, в тому числі за­хисні насадження лінійного типу, площею не менше 0,1 га. Проте поняття лісу не співпадає з поняттям лісового фонду, якого належать лісові ділянки, не вкриті лісовою рослинністю, але надані для потреб лісового господарства.

До лісового фонду не належать зелені насадження в межах населених пунктів (парки, сади, сквери, бульвари тощо), які не віднесені в установленому порядку до лісів, а також окремі дерева і групи дерев, чагарники на сільсько­господарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках. їх правовий режим встановлюється Правилами утримання зелених насаджень у населених пунктах України1. Вони не відносяться до лісового фонду, так як не відповідають поняттю о лісі.

Згідно ст. 1 Лісового кодексу, ліс - це тип природних комплексів, у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав'яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов'язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище. Лісовий кодекс закріплює нові визначення для лісового та земельного законодавства, а саме - визначення лісової ділянки та земельної лісової ділянки. Лісова ділян­ка - це ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі.

Лісові ділянки можуть бути вкриті лісовою рослинністю, а також постійно або тимчасово не вкриті лісовою рослинністю (внаслідок неоднорідності лісових природних комплексів, лісогосподарської діяльності або стихійного лиха тощо). До невкритих лісовою рослинністю лісових ділянок належать лісові ділянки, за­йняті незімкнутими лісовими культурами, лісовими розсадниками і плантаціями, а також лісовими шляхами та просіками, лісовими протипожежними розривами, лісовими осушувальними канавами і дренажними системами.

Земельна лісова ділянка - це земельна ділянка лісового фонду України з визначеними межами, яка надається або вилучається у землекористувача чи власника земельної ділянки для ведення лісового господарства або інших суспільних потреб відповідно до земельного законодавства. Правовідносини, пов'язані з охороною лісів і лісових ресурсів, регулюються насамперед Лісовим кодексом, Земельним кодексом, Законами «Про природно-заповідний фонд України», «Про тваринний світ», «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та іншими законодавчими актами.

При цьому земельне законодавство визначає положен­ня, щодо регулювання використання та охорони земель лісогосподарського призначення, а лісове - закріплює регулювання використання, охорони та від­творення лісів і лісових ресурсів.

Лісове та земельне законодавство містить в собі певні вимоги щодо охорони та захисту лісів. Так, ст. 86 Лісового кодексу передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошко­дження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Земельний кодекс до охорони земель, зокрема включає: захист лісових земель

Правила утримання зелених насаджень у населених пунктах України : наказ Мінбуду України № 105 від 10 квітня 2006 року // Офіційний вісник України. - 2006. - № 31. - Ст. 2276.

та чагарників від необгрунтованого їх вилучення для інших потреб; захист земель від ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, пересушен- ня, ущільнення; збереження природних водно-болотних угідь тощо.

Щодо лісових ресурсів, то ст. 6 ЛКУ до них відносить: деревні, технічні, лікарські та інші продукти лісу, що використовуються для задоволення потреб населення і виробництва та відтворюються у процесі формування лісових при­родних комплексів. До лісових ресурсів також належать корисні властивості лісів (здатність лісів зменшувати негативні наслідки природнихявищ, захищати ґрунти від ерозії, запобігати забрудненню навколишнього природного середовища та очищати його, сприяти регулюванню стоку води, оздоровленню населення та його естетичному вихованню тощо), що використовуються для задоволення суспільних потреб.

Лісові ресурси за своїм значенням поділяються на лісові ресурси держав­ного і місцевого значення. До лісових ресурсів державного значення належать деревина від рубок головного користування і живиця. До лісових ресурсів місцевого значення належать: пні, луб, кора, деревна зелень тощо; другорядні лісові матеріали; лісові'дикорослі плоди, горіхи, гриби, ягоди, лікарські рослини і технічна сировина, деревні соки, сіно, лісова підстилка і очерет; інші продукти лісу, які використовуються під час здійснення побічних лісових користувань, у тому числі при випасанні худоби й розміщенні пасік.

До лісових ресурсів місцевого значення належить також деревина, яка за­готовлюється під час проведення рубок, пов'язаних з веденням лісового госпо­дарства (рубки догляду за лісом, санітарні, рубки, спрямовані на реконструкцію малоцінних молодняків і похідних деревостанів, прокладання просік, створення протипожежних розривів тощо, лісовідновні рубки у деревостанах, що втрачають захисні, водоохоронні та інші корисні властивості) та інші.

Для ведення лісового господарства принципове значення має поділ лісів за категоріями. Ліси України за екологічним і соціально-економічним значенням та залежно від основних виконуваних ними функцій поділяються на наступні категорії: ліси природоохоронного, наукового, історико-культурного призна­чення (виконують особливі природоохоронні, естетичні, наукові функції тощо); рекреаційно-оздоровчі ліси (виконують переважно рекреаційні санітарні, гігіє­нічні та оздоровчі функції); захисні ліси (виконують переважно водоохоронні, ґрунтозахисні та інші захисні функції); експлуатаційні ліси.

До лісів природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення відносяться лісові ділянки, що виконують природоохоронну, естетичну функцію, є об'єктами науково-дослідних робіт на довгочасну перспективу, сприяють забез­печенню охорони унікальнихта інших особливо цінних природних комплексівта історико-культурнихоб'єктів, зокрема: розташовані в межахтериторій та об'єктів природно-заповідного фонду; розташовані в межах історико-культурних запо­відників, меморіальних комплексів, місць, пов'язанихз важливими історичними подіями, охоронних зон пам'яток історії, археології, містобудування та архітек­тури, монументального мистецтва. До лісів природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення відносяться також унікальні за породним складом, продуктивністю і генетичними властивостями лісові ділянки, на яких зростають реліктові види дерев, що мають наукове значення.

До рекреаційно-оздоровчих лісів відносяться лісові ділянки, що виконують рекреаційну, санітарно-гігієнічну та оздоровчу функцію, використовуються для туризму, зайняття спортом, санаторно-курортного лікування та відпочинку на­селення і розташовані: у межах міст, селищта інших населених пунктів; у межах округів санітарної охорони лікувально-оздоровчих територій і курортів; у межах поясів зон санітарної охорони водних об'єктів; у лісах зелених зон навколо на­селених пунктів (площа таких лісових ділянок визначається за встановленими законодавством нормативами); поза межами лісів зелених зон, що виділяються за встановленими нормативами.

До захисних лісів відносяться лісові ділянки, що виконують функцію захисту навколишнього природного середовища та інженерних об'єктів від негативного впливу природних та антропогенних факторів, зокрема: лісові насадження ліній­ного типу (полезахисні лісові смуги, державні захисні лісові смуги, лісові смуги уздовж забудованих територій населених пунктів); лісові ділянки (смуги лісів), розташовані у смугах відведення каналів, залізниць та автомобільних доріг; лісові ділянки (смуги лісів) у ярах, на легкорозвіюваних пісках, рекультивованих землях, кам'янистих розсипах, малопотужних кам'янистих ґрунтах, у високогірних зонах, на стрімких гірських схилах, у селенебезпечних басейнах та на схилах лавино­небезпечних басейнів (протиерозійні ліси), які виділяються за встановленими законодавством нормативами; лісові ділянки (смуги лісів), які прилягають до смуг відведення залізниць і виділяються з категорії експлуатаційних лісів на 500 мет­рів з кожного боку (у гірських районах ширина смуг лісів у разі потреби може бути збільшена з урахуванням результатів спеціальних обстежень до розмірів, що забезпечують захист залізниць і безпеку руху); лісові ділянки (смуги лісів), що прилягають до смуг відведення автомобільних доріг державного значення і виділяються з категорії експлуатаційних лісів шириною 250 метрів з кожного боку дороги (для забезпечення захисту зазначених доріг і безпеки руху у гірських районах ширина смуг лісів у разі потреби може бути збільшена з урахуванням результатів спеціальних обстежень); лісові ділянки (смуги лісів) уздовж берегів річок, навколо озер, водоймищ та інших водних об'єктів; інші лісові ділянки (смуги лісів), які не мають вищезазначених ознак категорії захисних лісів, що розташовані на схилах балок і річкових долин з крутизною схилів до 25 градусів (байрачні ліси) і серед безлісної місцевості та мають площу до 100 гектарів.

До експлуатаційних лісів відносяться лісові ділянки, що не зайняті лісами природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення, рекреаційно- оздоровчими та захисними лісами (категоріїлісів з особливим режимом лісоко­ристування).

Експлуатаційні ліси призначені для задоволення потреб національ­ної економіки у деревині. Слід звернути увагу на те, що Законом України «Про мораторій на проведення суцільних рубок на гірських схилах в ялицево-букових лісах Карпатського регіону» від 10 лютого 2000 року1 експлуатаційне викорис­тання лісів та лісових ресурсів значеного регіону є обмеженим.

Ліси, що зростають на одній території та відповідають умовам і ознакам віднесення до різних категорій, відносяться до тієї з них, для якої у визначеному законодавством порядку встановлений режим більш обмеженого лісокористу­вання. Межі лісів, визначених для віднесення до однієїз категорій, проводяться уздовж природних меж, квартальних просік, ліній зв'язку і електромереж та іншихчітко визначених на місцевості розмежувальнихліній-залізницьта авто­мобільних доріг, канав, каналів, газопроводів та нафтопроводів, візирів, проти­пожежних розривів і вододільнихліній[335] [336].У чинній редакції Лісового кодексу, ліси поділені на категорії за функціональною ознакою, а не за принципом групування лісів залежно від потреб їх правової охорони. Такий поділ лісів дає можливість класифікувати ліси за тим, яке вони значення мають для екології та економіки, але ніяким чином не дає змогу визначити, який правовий режим для кожної з цих категорій встановлює Лісовий кодекс.

<< | >>
Источник: Екологічне право України: підруч. для студ. вищих навч. закладів / за ред. Kapaкаша І.І. - Одеса : Фенікс,2012. - 788 с.. 2012

Еще по теме § 1. Сучасний стан законодавства про використання й охорону лісових ресурсів: економічні та екологічні функції лісів:

  1. § 5. Вирішення спорів у сфері охорони лісів і лісових ресурсів та юридична відповідальність за лісопорушення
  2. § 1. Законодавство про використання й охорону рослинного світу та рослинних ресурсів загальнодержавного і місцевого значення
  3. § 1. Сучасний стан законодавства про курорти, лікувально-оздоровчі об'єкти та рекреаційні території
  4. § 2. Правове регулювання використання лісових ресурсів
  5. § 4. Юридична відповідальність за порушення законодавства про охорону та використання надр
  6. § 3. Державний облік лісів, ведення державного лісового кадастру та здійснення моніторингу лісів
  7. Сучасний стан адміністративно-правового регулювання державного контролю у сфері ведення лісового господарства в Україні
  8. § 7. Відповідальність за порушення законодавства про охорону, використання та відтворення тваринного світу
  9. § 1. Сучасний стан законодавства про морську економічну зону та континентальний шельф: визначення виключної (морської) економічної зони і континентального шельфу
  10. § 6. Юридична відповідальність за порушення законодавства про використання та охорону об'єктів тваринного світу
  11. § 1. Основні положення законодавства про використання й охорону тваринного світу
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Риторика - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридическая этика и правовая деонтология - Юридические лица -