§ 5. Повноваження органів управління щодо вирішення спорів у сфері використання природних ресурсів та охорони довкілля

Вирішення спорів у сфері природоохорони (екологічних спорів) є одніеюз функцій управління у сфері охорони довкілля. Процедурні питання діяльності органів управління щодо розгляду таких спорів регламентуються еколого- процесуальними нормами, за допомогою яких реалізуються матеріальні норми екологічного права, регламентуються форми діяльності відповідних органів державного управління при розгляді екологічних спорів.

Відповідно до ст. 67 Закону «Про охорону навколишнього природного се­редовища», спори у галузі охорони навколишнього природного середовища вирішуються судом, Радами народних депутатів чи органами, які утворюються ними, тобто міськими, селищними, сільськими радами та їх виконавчими орга­нами, відповідно до їх компетенції і в порядку, встановленому законодавством України. При цьому спори підприємств, установ і організацій України у галузі охорони навколишнього природного середовища з підприємствами, установа­ми та організаціями інших держав, розглядаються комісіями, що утворюються на паритетних засадах із представників України і заінтересованих держав, або третейським судом.

До спорів у сфері охорони довкілля можна, зокрема, віднести: спори щодо охорони земель та землекористування; спори з питань охорони надр та надро- користування; спори з питань використання і охорони вод та водних ресурсів; спори у сфері використання, охорони, захисту та відтворення лісів; спори з пи­тань охорони атмосферного повітря та інші види природоохоронних спорів. У даний час на законодавчому рівні найбільш детально врегульовано процедуру розгляду земельних спорів.

Спори щодо охорони земель та землекористування відповідно до ст.

Спори з питань охорони надр та надрокористування, згідно ст. 64 Кодексу про надра, розглядаються органами державного геологічногоконтролю, дер­жавного гірничого нагляду, охорони навколишньогоприродного середовища, відповідними радами, судами загальної юрисдикції або третейським судом в порядку, встановленому чинним законодавством. Місцеві ради вирішують спори з питань користування надрами, що пов'язані з розробкою родовищ корисних копалин місцевого значення, торфу, прісних підземних вод.

Спори з питань використання і охорони вод та водних ресурсів, відповідно дост. 109 Водного кодексу, розглядаються державними органами охорони навко­лишнього природного середовища, водного господарства, геології, місцевими Радами, судом або третейським судом у порядку, встановленому законодав­ством. Спори з питань використання та охорони вод, які виникають з іншими державами, а також між іноземними юридичними особами і громадянами та власником вод, розглядаються відповідно до законодавства.

Спори у сфері використання, охорони, захисту та відтворення лісів роз­глядаються, відповідно до ст. 103 Лісового кодексу, в установленому порядку органами місцевого самоврядування, органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середо­вища, а також судами. Виключно судом вирішуються спори з питань володіння, користування і розпоряджання лісами, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб.

Спори з питань охорони атмосферного повітря, згідно ст. 33 Закону «Про охорону атмосферного повітря», вирішуються у встановленому законом по­рядку. Проте наведене положення повітряноохоронного закону включено у зміст норми, присвяченій відповідальності за порушення законодавства в галузі охорони атмосферного повітря. Закон «Про охорону атмосферного повітря» не містить спеціальної норми щодо розгляду та вирішення спорів з питань охорони атмосферного повітря. У зв'язку з цим повітряноохоронні спори розглядаються і вирішуються на основі загальних положень чинного законодавства щодо роз­гляду та вирішення таких спорів.

Органи виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища вирішують спори, пов'язані з охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів, що перебувають у державній власності. Органи місцевого самоврядування вирішують спори, пов'язані з охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів, що перебувають у комунальній власності.

Міжнародні екологічні спори розглядаються, зокрема Постійним арбіт­ражним судом відповідно до міжнародних угод (Гаазька конвенція). Низка міжнародних конвенцій екологічного характеру передбачає розгляд спорів в арбітражних (третейських) судах (трибуналах), утворюваних у порядку ad hoc (на конкретний випадок). Зокрема, йдеться про: Конвенцію про оцінку впливу на навколишнє природне середовище у транскордонному контексті, ратифіковану Законом України від 19 березня 1999 року; Конвенцію про охорону і використання транскордонних водотоків та міжнародних озер, до якої приєдналася Україна згідно з Законом від 1 липня 1999 року; Конвенцію про збереження морських живих ресурсів Антарктики 1980 року, що набула чинності для України 22травня 1994 року, та деякі інші міжнародні акти. Відповідно до Конвенції про оцінку впли­ву на навколишнє природне середовище у транскордонному контексті сторони, наприклад, можуть передати спір, що виник між ними з при воду тлумачення або застосування положень Конвенції, на розгляд арбітражного суду. За Конвенцією про збереження морських живих ресурсів Антарктики 1980 року, для розгляду спорів між сторонами утворюється арбітражний трибунал.