§4. Правові гарантії участі громадськості в управлінні природокористуванням та природоохороною

Участь громадськості в управлінні природоохороною забезпечують гро­мадські об'єднання та організації. Основним завданням такої участі є сприяння органам влади у забезпеченні раціонального природокористування.

З огляду на масштаби діяльності та їх значення для природоохоронної ді­яльності, слід особливо відзначити: Українське товариство охорони природи; Українське товариство мисливців і рибалок; асоціацію «Зелений світ»; Всеукра­їнський екологічний рух «Хортицький форум»; Українську молодіжну екологічну лігу; Національний екологічний центр; Українську екологічну академію наук; Всеукраїнську екологічну лігу, а також існуючі ботанічні, орнітологічні, географічні, гідроекологічні товариства. В Україні функціонують також осередки міжнарод­них екологічних рухів, таких, як «Грінпіс» (Українське відділення міжнародної організації «Грінпіс») та інші.

Для забезпечення ефективної взаємодії з цими організаціями при Мін­природи України було створено Громадську раду Всеукраїнських організацій та об'єднань природоохоронного спрямування. Громадська рада є консультативно- дорадчим органом, метою діяльності якого є розширення участі громадськості у процесах прийняття екологічно важливих рішень, сприяння проведенню консультацій з громадськістю щодо формування та реалізації державної полі­тики з питань, що стосуються довкілля (екологічної політики). У своїй діяльності Громадська рада керується Конституцією України, законами України, актами Пре­зидента України та Кабінету Міністрів України, рішеннями Мінприроди України та Положенням про Громадську раду.

У ст. 9 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища» визна­чено основні екологічні права громадян України, серед яких право на: об'єднання в громадські природоохоронні формування, вільний доступ до інформації про стан навколишнього природного середовища (екологічна інформація) та вільне отримання, використання, поширення та зберігання такої інформації, за винятком обмежень, встановлених законом; участь у публічних слуханнях або відкритих засіданнях з питань впливу запланованої діяльності на навколишнє природне середовище на стадіях розміщення, проектування, будівництва і реконструкції об'єктів та у проведенні громадської екологічної експертизи тощо.

Особливе значення у правовому забезпеченні відповідних відносин має Конвенція «Про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середо­вища» (Орхуська конвенція), яка ратифікована Україною 6 липня 1999 року та набрала чинності для України ЗО жовтня 2001 року. Конвенція не лише проголо­шує та декларує екологічні права громадян на сприятливе довкілля, екологічну інформацію, участь у прийнятті екологічно значущих рішень тощо, а і регламентує процедурні (процесуальні) питання їх захисту.

Громадські організації в Україні мають право: вільного доступу до інформації про стан довкілля, джерела його забруднення, захворюваність населення, яка ніким не може бути засекречена; розробляти і пропагувати свої природоохо­ронні програми; брати участь у розгляді радами та іншими органами місцевого самоврядування питань охорони навколишнього природного середовища, використання природних об'єктів і забезпечення екологічної безпеки або ви­ступати з ініціативою винесення цих питань на місцеві референдуми; проводити громадську екологічну експертизу в будь-якій сфері діяльності, що потребує екологічного обґрунтування, і публічні слухання або відкриті засідання щодо оцінки екологічної безпеки об'єктів експертизи; виконувати за власні кошти та із трудовою участю членів організацій роботи по охороні та відтворенню при­родних ресурсів, збереженню і покращенню стану навколишнього природного середовища; брати участь у проведенні державними органами спеціальної ком­петенції перевірок дотримання підприємствами, установами, організаціями та громадянами екологічного законодавства та попередження правопорушень.

Питання реалізації права громадськості на участь у прийнятті рішень у сфері охорони довкілля, порядок проведення консультацій із громадськістю та утворення громадських рад при органах місцевого самоврядування також регламентуються, у тому числі указами Президента України «Про забезпечення умов для більш широкої участі громадськості у формуванні та реалізації держав­ної політики» Ng 854/2004 від 31 липня 2004 року та «Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики» № 1276/2005 від 15 вересня 2005 року, постановою Кабінету Міністрів України «Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики» N2 996 від З листопада 2010 року. Постанова має рекомендаційний характер для органів місцевого самоврядування та може бути деталізована і пристосована до міс­цевих умов у Статутах територіальних громад чи інших актах органів місцевого самоврядування.

Зазначені Вказані урегульовані також Положенням про участь громадськості у прийнятті рішень у сфері охорони довкілля, затвердженим наказом Мінпри­роди України N2 168 від 18 грудня 2003 року, зареєстрованим у Мін'юсті України 4лютого 2004 року за N2 155/8754. Положенням, зокрема, визначено порядок проведення відповідних громадських обговорень (публічних слухань або відкри­тих засідань)-процедури виявлення громадської думки з метою її урахування при прийнятті органами виконавчої влади рішень з питань, що справляють чи можуть справити негативний вплив на стан довкілля (навмисне вивільнення генетично змінених організмів; розміщення, проектування, будівництво або реконструкція об'єктів; розробка проектів нормативно-правових актів тощо).

Громадський екологічний контроль здійснюється громадськими інспектора- мизохорони довкілля відповідно до «Положення про громадських інспекторів з охорони довкілля», який був затверджений наказом Мінприроди України N2 88 від27 лютого 2002 року^[128]. Громадськими інспекторами можуть бути громадяни України, що досягли 18 років, мають досвід природоохоронної роботи та про­йшли співбесіду в органах Мінприроди України. При виконанні своїх функцій інспектори мають право: спільно з працівниками органів виконавчої влади та місцевого самоврядування брати участь у проведенні перевірок додержання підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та громадянами вимог природоохоронного законодавства, норм екологічної безпеки, охорони, раціонального використання та відтворення природних ресурсів; за направ­ленням органу Мінприроди України, який призначив громадського інспектора, проводити рейди та перевірки і складати акти перевірок; складати протоколи про адміністративні правопорушення при виявленні порушень природоохорон­ного законодавства, відповідальністьза які передбачена Кодексом України про адміністративні правопорушення, і подавати їх відповідному органу Мінприро­ди України для притягнення винних до відповідальності; доставляти осіб, які вчинили порушення природоохоронного законодавства, до органів місцевого самоврядування, органів внутрішніх справ та штабів громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону, якщо особу порушника не може бути встановлено на місці порушення; перевіряти документи на пра­во використання об'єктів тваринного світу, зупиняти транспортні (у тому числі плавучі) засоби та проводити огляд речей, транспортних (у тому числі плавучих) засобів, знарядь полювання і рибальства, добутої продукції та інших предметів; проводити у випадках, установлених законом, фотографування, звукозапис, кіно­зйомку і відеозйомку як допоміжний засіб для попередження і розкриття пору­шень законодавства в галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів; брати участь у підготовці для передачі до судових органів матеріалів про відшкодування збитків, заподіяних унаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, та виступати в ролі свідків; роз'яснювати громадянам вимоги природоохоронного законодавства та їх екологічні права; брати участь у проведенні громадської екологічної експертизи відповідно до Закону «Про екологічну експертизу»; одержувати в установленому порядку інформацію про стан навколишнього природного середовища, джерела негативного впливу на нього та заходи, що вживаються для поліпшення екологічної ситуації; пред'являти до суду позови про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення екологічного законодавства, в тому числі здоров'ю громадян та майну громад­ських об'єднань; здійснювати співробітництво з міжнародними та іноземними неурядовими екологічними організаціями.