<<
>>

§4. Правові гарантії участі громадськості в управлінні природокористуванням та природоохороною

Участь громадськості в управлінні природоохороною забезпечують гро­мадські об'єднання та організації. Основним завданням такої участі є сприяння органам влади у забезпеченні раціонального природокористування.

На тепе­рішній час в країні існує понад 20 екологічних організацій, асоціацій та груп із загальнодержавним статусом та понад 300 - місцевого рівня.

З огляду на масштаби діяльності та їх значення для природоохоронної ді­яльності, слід особливо відзначити: Українське товариство охорони природи; Українське товариство мисливців і рибалок; асоціацію «Зелений світ»; Всеукра­їнський екологічний рух «Хортицький форум»; Українську молодіжну екологічну лігу; Національний екологічний центр; Українську екологічну академію наук; Всеукраїнську екологічну лігу, а також існуючі ботанічні, орнітологічні, географічні, гідроекологічні товариства. В Україні функціонують також осередки міжнарод­них екологічних рухів, таких, як «Грінпіс» (Українське відділення міжнародної організації «Грінпіс») та інші.

Для забезпечення ефективної взаємодії з цими організаціями при Мін­природи України було створено Громадську раду Всеукраїнських організацій та об'єднань природоохоронного спрямування. Громадська рада є консультативно- дорадчим органом, метою діяльності якого є розширення участі громадськості у процесах прийняття екологічно важливих рішень, сприяння проведенню консультацій з громадськістю щодо формування та реалізації державної полі­тики з питань, що стосуються довкілля (екологічної політики). У своїй діяльності Громадська рада керується Конституцією України, законами України, актами Пре­зидента України та Кабінету Міністрів України, рішеннями Мінприроди України та Положенням про Громадську раду.

У ст. 9 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища» визна­чено основні екологічні права громадян України, серед яких право на: об'єднання в громадські природоохоронні формування, вільний доступ до інформації про стан навколишнього природного середовища (екологічна інформація) та вільне отримання, використання, поширення та зберігання такої інформації, за винятком обмежень, встановлених законом; участь у публічних слуханнях або відкритих засіданнях з питань впливу запланованої діяльності на навколишнє природне середовище на стадіях розміщення, проектування, будівництва і реконструкції об'єктів та у проведенні громадської екологічної експертизи тощо.

Особливе значення у правовому забезпеченні відповідних відносин має Конвенція «Про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середо­вища» (Орхуська конвенція), яка ратифікована Україною 6 липня 1999 року та набрала чинності для України ЗО жовтня 2001 року. Конвенція не лише проголо­шує та декларує екологічні права громадян на сприятливе довкілля, екологічну інформацію, участь у прийнятті екологічно значущих рішень тощо, а і регламентує процедурні (процесуальні) питання їх захисту.

Громадські організації в Україні мають право: вільного доступу до інформації про стан довкілля, джерела його забруднення, захворюваність населення, яка ніким не може бути засекречена; розробляти і пропагувати свої природоохо­ронні програми; брати участь у розгляді радами та іншими органами місцевого самоврядування питань охорони навколишнього природного середовища, використання природних об'єктів і забезпечення екологічної безпеки або ви­ступати з ініціативою винесення цих питань на місцеві референдуми; проводити громадську екологічну експертизу в будь-якій сфері діяльності, що потребує екологічного обґрунтування, і публічні слухання або відкриті засідання щодо оцінки екологічної безпеки об'єктів експертизи; виконувати за власні кошти та із трудовою участю членів організацій роботи по охороні та відтворенню при­родних ресурсів, збереженню і покращенню стану навколишнього природного середовища; брати участь у проведенні державними органами спеціальної ком­петенції перевірок дотримання підприємствами, установами, організаціями та громадянами екологічного законодавства та попередження правопорушень.

Питання реалізації права громадськості на участь у прийнятті рішень у сфері охорони довкілля, порядок проведення консультацій із громадськістю та утворення громадських рад при органах місцевого самоврядування також регламентуються, у тому числі указами Президента України «Про забезпечення умов для більш широкої участі громадськості у формуванні та реалізації держав­ної політики» Ng 854/2004 від 31 липня 2004 року та «Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики» № 1276/2005 від 15 вересня 2005 року, постановою Кабінету Міністрів України «Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики» N2 996 від З листопада 2010 року. Постанова має рекомендаційний характер для органів місцевого самоврядування та може бути деталізована і пристосована до міс­цевих умов у Статутах територіальних громад чи інших актах органів місцевого самоврядування.

Зазначені Вказані урегульовані також Положенням про участь громадськості у прийнятті рішень у сфері охорони довкілля, затвердженим наказом Мінпри­роди України N2 168 від 18 грудня 2003 року, зареєстрованим у Мін'юсті України 4лютого 2004 року за N2 155/8754. Положенням, зокрема, визначено порядок проведення відповідних громадських обговорень (публічних слухань або відкри­тих засідань)-процедури виявлення громадської думки з метою її урахування при прийнятті органами виконавчої влади рішень з питань, що справляють чи можуть справити негативний вплив на стан довкілля (навмисне вивільнення генетично змінених організмів; розміщення, проектування, будівництво або реконструкція об'єктів; розробка проектів нормативно-правових актів тощо).

Громадський екологічний контроль здійснюється громадськими інспектора- мизохорони довкілля відповідно до «Положення про громадських інспекторів з охорони довкілля», який був затверджений наказом Мінприроди України N2 88 від27 лютого 2002 року[128]. Громадськими інспекторами можуть бути громадяни України, що досягли 18 років, мають досвід природоохоронної роботи та про­йшли співбесіду в органах Мінприроди України. При виконанні своїх функцій інспектори мають право: спільно з працівниками органів виконавчої влади та місцевого самоврядування брати участь у проведенні перевірок додержання підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та громадянами вимог природоохоронного законодавства, норм екологічної безпеки, охорони, раціонального використання та відтворення природних ресурсів; за направ­ленням органу Мінприроди України, який призначив громадського інспектора, проводити рейди та перевірки і складати акти перевірок; складати протоколи про адміністративні правопорушення при виявленні порушень природоохорон­ного законодавства, відповідальністьза які передбачена Кодексом України про адміністративні правопорушення, і подавати їх відповідному органу Мінприро­ди України для притягнення винних до відповідальності; доставляти осіб, які вчинили порушення природоохоронного законодавства, до органів місцевого самоврядування, органів внутрішніх справ та штабів громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону, якщо особу порушника не може бути встановлено на місці порушення; перевіряти документи на пра­во використання об'єктів тваринного світу, зупиняти транспортні (у тому числі плавучі) засоби та проводити огляд речей, транспортних (у тому числі плавучих) засобів, знарядь полювання і рибальства, добутої продукції та інших предметів; проводити у випадках, установлених законом, фотографування, звукозапис, кіно­зйомку і відеозйомку як допоміжний засіб для попередження і розкриття пору­шень законодавства в галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів; брати участь у підготовці для передачі до судових органів матеріалів про відшкодування збитків, заподіяних унаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, та виступати в ролі свідків; роз'яснювати громадянам вимоги природоохоронного законодавства та їх екологічні права; брати участь у проведенні громадської екологічної експертизи відповідно до Закону «Про екологічну експертизу»; одержувати в установленому порядку інформацію про стан навколишнього природного середовища, джерела негативного впливу на нього та заходи, що вживаються для поліпшення екологічної ситуації; пред'являти до суду позови про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення екологічного законодавства, в тому числі здоров'ю громадян та майну громад­ських об'єднань; здійснювати співробітництво з міжнародними та іноземними неурядовими екологічними організаціями.

<< | >>
Источник: Екологічне право України: підруч. для студ. вищих навч. закладів / за ред. Kapaкаша І.І. - Одеса : Фенікс,2012. - 788 с.. 2012

Еще по теме §4. Правові гарантії участі громадськості в управлінні природокористуванням та природоохороною:

  1. § 3. Правові питання участі громадськості в управлінні природокористуванням та охороною довкілля
  2. § 2. Правові основи і принципи участі громадськості у розслідуванні злочинів
  3. § 3. Основні форми участі громадськості в розкритті та розслідуванні злочинів
  4. 3. Сприяння держави участі громадськості у справахмолоді, фізичної культури та спорту
  5. 2. Гарантії прав громадян у державному управлінні
  6. ГЛАВА 1 ПРАВА ГРОМАДЯН, ЇХ ГАРАНТІЇ ТА РЕАЛІЗАЦІЯ У ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ
  7. Державно-правові гарантії захисту інвестицій
  8. § 7. Гарантії прав і свобод людини та правові механізми їх захисту
  9. Види природокористування. Загальне та спеціальне природокористування
  10. Розділ VII Правові засади економічного механізму природокористування та охорони навколишнього природного середовища
  11. Правові гарантії відновлення напівфеодальних відносин у центральному регіоні
  12. § 4. Спеціально-правові гарантії захисту права людини та населення на екологічну безпеку
  13. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ УЧАСТІ ПРОКУРОРА У СПРАВАХ ЩОДО ЗАХИСТУ ПРАВ ТА ІНТЕРЕСІВ ДІТЕЙ
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Риторика - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридическая этика и правовая деонтология - Юридические лица -