§ 6. Повноваження органів виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів й інших органів виконавчої влади спеціальної компетенції

Поряд з органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів певними повноваженнями у галузі земельних відносин наділені й деякі інші органи виконавчої влади спеціальної компетенції. Серед них варто вказати насамперед на органи екології та природних ре­сурсів, санітарно-епідеміологічні, органи архітектури і містобуду­вання та охорони культурної спадщини, їх компетенція закріплена у нормах ЗК та інших актів земельного законодавства.

Найважливішою рисою повноважень зазначених органів у галузі земельних відносин є виконання ними погоджувальної функції під час здійснення власниками земельних ділянок і уповноваженими особами деяких розпорядницьких дій щодо земельних ділянок (погодження проектів відведення земельних ділянок, вилучення останніх, зміни їх цільового призначення, визначення місць розташування об'єктів). Певним обсягом повноважень наділені також органи управління аг­рарним сектором економіки, водного і лісового господарства.

Спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів є Міністерство екології та природних ресурсів України (Мінекоресурсів України), яке діє на підставі Положення, затвердженого Указом Президента України від 29 травня 2000 р. № 724/2000', і виконує також функції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі гідро­метеорологічної, топографо-геодезичної і картографічної діяльності. Це головний (провідний) орган у системі центральних та інших ор­ганів виконавчої влади, завданням яких є охорона навколишнього природного середовища, забезпечення раціонального використання

1 Офіційний вісник України. - 2000. - № 22. - С. 31.

59

природних ресурсів, екологічної безпеки, а також гідрометеоро­логічної, топографо-геодезичної та картографічної діяльності.

До повноважень Мінекоресурсів належить: участь у розробленні та реалізації загальнодержавних і регіональних програм використання та охорони земель; координація діяльності центральних і місцевих ор­ганів виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання та відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної, ядерної та радіаційної безпеки, а також гідрометеорологічної, топографо-геодезичної і картографічної діяльності; забезпечення розвитку заповідної справи, збереження біологічного і ландшафтного різноманіття, формування національної екологічної мережі, ведення Червоної книги України та Зеленої кни­ги України, здійснення державного управління з питань організації, охорони і використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду нашої держави; організація і координація виконання загально­державних топографо-геодезичних та картографічних робіт, прове­дення астрономо-геодезичних, гравіметричних, картовидавничих робіт, аерокосмічних зйомок Землі з метою вивчення природних ре­сурсів та стану навколишнього природного середовища; розроблення пропозицій щодо єдиної державної системи координат, висот і гравіметричних вимірів, а також охорони геодезичних пунктів; здійснення топографо-геодезичного і картографічного забезпечення проведення земельної реформи, виконання державних та регіональ­них програм здійснення заходів щодо охорони навколишнього при­родного середовища, використання природних ресурсів, розвитку ту­ризму, рекреації, а також інших державних потреб; організація веден­ня моніторингу земель; участь у розробленні нормативних документів в галузі охорони земель і відтворення родючості грунтів; здійснення державної екологічної експертизи землеустрою; затвердження норма­тивів гранично допустимих концентрацій небезпечних речовин у ґрунтах, а також переліку цих речовин; внесення пропозицій щодо формування державної політики у галузі охорони та раціонального використання земель і забезпечення її реалізації; здійснення міжна­родного співробітництва в галузі земельних відносин; вирішення інших питань згідно з законом.

Спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з пи­тань забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя населен­ня є Державна санітарно-епідеміологічна служба Міністерства охорони здоров'я України (Держсанепідслужба України)1 .

' Діє на підставі Закону України від 24 лютого 1994 р. "Про забезпечення санітар­ного та епідемічного благополуччя населення" // Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 27. — Ст. 218; Положення про Міністерство охорони здоров'я України, за­твердженого Указом Президента України від 24 липня 2000 р. № 918/2000 // Офіційний вісник України. — 2000. — № ЗО. — С. 29; Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Ук­раїни від 22 червня 1999 р. № 1109 (в редакції постанови від 19 серпня 2002 р. № 1217) // Офіційний вісник України. — 2002. — № 34. — С. 207; Положення про державну санітарно-епідеміологічну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2002 р. № 1218 // Офіційний вісник України. — 2002. — № 34. — С. 216.

60

До повноважень Держсанепідслужби належить: погодження схем передпроектної документації, що стосується районного пла­нування і забудови населених пунктів, курортів тощо; проектів відведення земельних ділянок під забудову та інші види землеко­ристування, місць водозаборів і скидання стічних вод, розташу­вання промислових та інших об'єктів; питань надання земельних ділянок під забудову, затвердження норм проектування, проектної та нормативно-технічної документації на будівництво, реконст­рукцію, введення в експлуатацію нових та реконструйованих об'єктів виробничого, соціально-культурного та іншого призна­чення.

Спеціально уповноваженим органом виконавчої влади є Дер­жавний комітет України з будівництва та архітектури (Держбуд Ук­раїни), який діє на підставі Положення, затвердженого Указом Президента України від 20 серпня 2002 р. № 725/2002'.

До повноважень Держбуду належить: забезпечення розроблення і затвердження державних будівельних норм і правил планування, забудови та іншого використання територій, проектування і будівництва об'єктів містобудування, а також затвердження дер­жавних норм і правил розроблення та затвердження проектної до­кументації на виконання робіт з консервації, реабілітації, рестав­рації пам'яток архітектури і містобудування; аналіз стану плануван­ня територій, вжиття заходів по формуванню повноцінного життєвого середовища, підвищенню архітектурно-планувального та інженерно-технічного рівнів забудови та благоустрою населених пунктів, розвитку їх інженерно-транспортної інфраструктури; здійснення заходів щодо реалізації Генеральної схеми планування території України; нормативно-методичне забезпечення ведення містобудівного кадастру населених пунктів, участь у здійсненні державного контролю за плануванням, забудовою та іншим вико­ристанням територій, грошовою оцінкою земель населених пунктів; виявлення і дослідження населених пунктів для занесення їх до Списку історичних населених пунктів України, визначення і затвердження меж історичних ареалів населених пунктів та погод­ження режиму їх використання; забезпечення розроблення і за­твердження типових регіональних правил забудови, погодження регіональних правил забудови АРК, областей, організація прове­дення експертизи схем планування територій на загальнодержавно­му і регіональному рівнях, генеральних планів міст Києва, Севас­тополя та обласних центрів.

Спеціально уповноваженим урядовим органом державного уп­равління з питань охорони культурної спадщини є Державна служ­ба охорони культурної спадщини Міністерства культури і мистецтв України, яка діє на підставі Положення, затвердженого постано­вою Кабінету Міністрів України від ЗО березня 2002 р. № 4462.

' Офіційний вісник України. — 2002. — № 34. — С. 10. 1 Там само. — № 14. — С. 213.

61

До повноважень Державної служби охорони культурної спадщини належить: забезпечення підготовки і подання Кабінету Міністрів України пропозицій щодо затвердження Списку історичних насе­лених пунктів України і Списку археологічних територій України, що підлягають охороні, а також пропозицій щодо внесення до них змін; оголошення топографічне визначених територій або водних об'єктів, у межах яких знаходяться об'єкти культурної спадщини або можлива їх наявність, археологічними територіями, що підля­гають охороні; визначення меж територій пам'яток національного значення, зон охорони, археологічних територій, які підлягають охороні, історичних ареалів населених пунктів; подання на розгляд Мінкультури пропозицій щодо встановлення режиму збереження і порядку використання пам'яток національного значення, їх тери­торій, зон охорони, археологічних територій, які підлягають охо­роні, історичних ареалів населених пунктів.

Спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики нашої держави є Міністерство аг­рарної політики України (Мінагрополітики України), яке діє на підставі Положення, затвердженого Указом Президента України від 7 червня 2000 р. № 772/20001. Воно є головним (провідним) ор­ганом у системі центральних органів виконавчої влади з питань формування і забезпечення реалізації державної аграрної політики, продовольчої безпеки нашої держави, державного управління у сфері сільського господарства, садівництва, виноградарства, харчо­вої промисловості, рибного господарства, перероблення сільсько­господарської продукції.

До повноважень Мінагрополітики належить: координація спільно з Держкомземом України проведення земельної реформи, моніто­рингу земель сільськогосподарського призначення і відновлення їх продуктивної цінності; визначення основних напрямів державної політики в галузі використання та охорони земель сільськогоспо­дарського призначення; участь у розробленні та здійсненні заходів по реформуванню майнових та земельних відносин у сфері агропро­мислового виробництва, а також по організації сільськогосподарсь­кого виробництва на землях, забруднених хімічними, радіоактивни­ми та іншими шкідливими речовинами, з метою одержання еко­логічно чистої продукції та забезпечення населення екологічно чи­стими продуктами харчування; розроблення пропозицій щодо охо­рони та раціонального використання земель сільськогосподарсько­го призначення, підвищення родючості ґрунтів; участь, у розроб­ленні та затвердженні умов експлуатації меліоративних систем під час приватизації майна сільськогосподарських підприємств, які ма­ють у своєму користуванні меліоровані землі; організація проведен­ня агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського при­значення, сертифікації продукції рослинництва, тваринництва, птахівництва, рибництва, харчових і переробних галузей.

1 Офіційний вісник України. — 2000. — № 23. — С. 24.

62

Спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань водного господарства є Державний комітет України по водному господарству (Держводгосп України), який діє на підставі Поло­ження, затвердженого Указом Президента України від 14 липня 2000 р. № 898/2000'.

До повноважень Держводгоспу належить: підготовка пропозицій щодо формування державної політики в галузі розвитку водного господарства і меліорації земель; здійснення заходів, спрямованих на запобігання шкідливій дії вод та ліквідацію її наслідків, включа­ючи протипаводковий захист сільських населених пунктів і земель; розроблення пропозицій по визначенню пріоритетних напрямів розвитку меліора.ції земель; організація виконання робіт, пов'язаних з мінімізацією наслідків шкідливої дії вод, у тому числі по захисту від підтоплення, протипаводковому і протиповеневому захисту зе­мель, а також сільських населених пунктів; підготовка прогнозів і пропозицій щодо основних напрямів розвитку меліорації земель і використання меліорованих угідь; обгрунтування та визначення за участю Мінагрополітики України потреб у державних централізова­них капітальних вкладеннях, вишукування інших джерел фінансу­вання робіт, пов'язаних із реконструкцією та будівництвом меліора­тивних систем; вивчення, узагальнення і використання світового досвіду для поліпшення стану водного господарства та меліорації земель; організація розроблення оперативних та довгострокових прогнозів зміни екологічного стану водних об'єктів і меліорованих земель та підготовка науково обґрунтованих рекомендацій; вжиття заходів по здійсненню галузевого співробітництва України з ЄС, за­безпечення виконання нашою державою зобов'язань, передбачених Угодою про партнерство і співробітництво між Україною і ЄС, адаптація законодавства нашої країни з питань водного господарст­ва і меліорації земель до законодавства ЄС.

Спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань лісового господарства є Державний комітет України лісового гос­подарства (Держкомлісгосп України), який діє на підставі Поло­ження, затвердженого Указом Президента України від 14 серпня 2000 р. № 969/20002.

До повноважень Держкомлісгоспу України належить: визначення основних засад і організація проведення лісовпорядкування, упо­рядковування мисливських угідь, ведення державного лісового ка­дастру, облік лісів, а також ведення моніторингу та державного ка­дастру мисливських тварин; здійснення державного нагляду і кон­тролю за додержанням вимог щодо охорони, захисту, використан­ня та відтворення лісів, ведення мисливського господарства і по­лювання, а також застосування пестицидів і агрохімікатів у лісово­му господарстві, на землях лісового фонду, проведення через галу­зеві науково-дослідні установи їх апробації.

1 Офіційний вісник України. - 2000. - № 29. - С. 58. 'Там само. — № 33. — С. 41.

63

<< | >>
Источник: Каракаша І.І.. Земельне право України • Підручник / За ред Погрібного О О , 3-51 — К Істина,2003 - 448 с.. 2003

Еще по теме § 6. Повноваження органів виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів й інших органів виконавчої влади спеціальної компетенції:

  1. Стаття 14. Повноваження центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів у галузі земельних відносин
  2. § 5. Повноваження органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів
  3. Стаття 161. Виконання рішення органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів...
  4. § 1. Адміністративно-правовий статус інших (крім органів виконавчої влади) державних органів
  5. Стаття 171. Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб'єктів владних повноважень
  6. Стаття 122. Повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування
  7. 2. Кабінет Міністрів — вищий орган у системі органів виконавчої влади, його склад, основні функції та повноваження
  8. Стаття 15. Повноваження центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин
  9. 4. Юридична природа органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування: особливі й спільні риси
  10. Стаття 154. Відповідальність органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за по­рушення права власності на землю
  11. § 5. Нормативні акти місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -