§ 2. Система державних органів управління та контролю у сфері використання природних ресурсів та охорони довкілля

Державні органи управління у сфері охорони довкілля посідають особливе місце у системі органів управління в цій сфері, де поряд із ними виділяються інші відособлені інституції (органи місцевого самоврядування, органи управ­ління громадських об'єднань екологічного та не екологічного профілю, органи управління господарюючих суб'єктів, у тому числі органи міжгосподарського управління).

Органи загальної компетенції- це органи, для яких повноваження з питань охорони навколишнього природного середовища є лише складовими загальних повноважень щодо вирішення питань економічного і соціального розвитку дер­жави та окремих регіонів. До таких державних органів відносяться: Президент України як глава держави, Кабінет Міністрів України як вищий орган виконавчої влади в державі, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації. З урахуванням певних особливостей, притаманних системі місце­вого самоврядування, до таких органів можна також віднести виконавчі органи міських, селищнихта сільських рад, але тільки у межах делегованих повноважень органів державного управління в галузі охорони довкілля.

Компетенція вказаних органів визначена Конституцією України (з урахуван­ням рішення Конституційного Суду України по справі № 20-pπ∕2010 від ЗО вересня 2010року) та актами конституційного законодавства, Конституцією Автономної Республіки Крим, затвердженою Законом України від 23 грудня 1998 року, За­конами України «Про Кабінет Міністрів України» від 7 жовтня 2010 року¹, «Про місцеві державні адміністрації» від9 квітня 1999 року^{[99] [100], «Про державну геологічну службу України» від 4 листопада 1999 року[101], «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року[102] та іншими законодавчими актами.}

Органи спеціальної компетенції- це спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади та їх підрозділи на місцях, які реалізовують функції управління в галузі забезпечення раціонального використання природних ресур­сів та ефективної охорони навколишнього природного середовища. За ознакою сфери діяльності та обсягу еколого-правової компетенції їх можна поділити на органи надвідомчогота відомчогоуправління і контролю. При цьому слід за­значити, що на підставі указу Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» №1085/2010 від 9 грудня 2010 року^[103] та указу Президента України «Деякі питання організації роботи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади» № 1199/2010 від 24 грудня 2010 року^[104] відбулися суттєві зміни у системі органів управління та їх функціях, у т. ч. стосовно забезпечення раціонального використання природних ресурсів та підвищення ефективності охорони навколишнього природного середовища. На виконання зазначених указів голови держави та з метою оптимізації системи органів управ­ління, у т. ч. в сфері природокористування та охорони природного середовища Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова «Про ліквідацію урядових органів» № 346 від 28 березня 2011 року^[105].

Закон України «Про центральні органи виконавчої влади» від 17 березня 2011 року^[106] до останніх відносить міністерства та інші центральні органи виконав­чоївлади. Указом Президента України «Питання оптимізаціїсистеми центральних органів виконавчої влади» № 370/2011 від 6 квітня 2011 року^[107] утворена нова система центральних органів виконавчої влади, які одержали не тільки нові найменування, а і оновлені функції.

В зв'язку з наведеним у даний час спеціальним органом надвідомчого управління у сфері використання природних ресурсів та охорони довкілля є Міністерство екології та природних ресурсів України, далі скорочено - Мін­природи України. Функції, повноваження та компетенція Мінприроди України як центрального органу виконавчої влади у цій сфері визначені Положенням, затвердженим указом Президента України №452/2011 від 13 квітня 2011 року¹.

До органів спеціального відомчого управління на теперішній час можна віднести наступні центральні органи виконавчої влади: Міністерство охорони здоров'я України (МОЗ України)^{[108] [109]; Міністерство надзвичайних ситуацій України (MHC України)[110]; Міністерство аграрної політики та продовольства України (Мін- агрополітики України)[111]; Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (Мінрегіонрозвитку України)[112]; Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагентство України)[113]; Державне агентство водних ресурсів України (Держводагентство України)[114]; Дер­жавне агентство рибного господарства України (Держрибагентство України)[115]; Державне агентство лісових ресурсів України (Держлісагентство України)[116]; Дер­жавне агентство України з туризму та курортів (Держтуризмкурорт України)[117] [118]; Державне агентство України з управління зоною відчуження (ДАЗВ України)11;}

Державну службу геологіїта надр України (Держгеонадра України)^{[119] [120] та деякі інші урядові органи. Так, органом державного управління зі спеціальними повнова­женнями залишаються Державна служба заповідної справи України2, Державна лісова охорона (Держлісоохорона)3, що діє у складі Держлісагентства України та інші державні органи.}

Державне управління в галузі охорони навколишнього природного середо­вища здійснюється також іншими центральними органами виконавчої влади, завданнями яких є забезпечення реалізації державної політики в окремих галузях економіки, зокрема, у галузі енергетики, будівництва, промисловості, транспорту тощо чи у певних сферах управління (інформації, освіти, статистики, стандартизації, фінансів тощо).

Безумовно, головне місце у системі державних органів управління у сфері охорони довкілля посідає Мінприроди України, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України. Мінприроди України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні і забез­печенні реалізації державної політики у сфері охорони навколишнього при­родного середовища. У своїй діяльності Міністерство керується Конституцією Українита Законами України, указами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України та іншими законодавчими актами, а також Положенням про Мінприроди України.

До основних завдань Мінприроди України належить: формування дер­жавної політики у сферах: охорони навколишнього природного середовища, екологічної та в межах своєї компетенції біологічної, генетичної та радіаційної безпеки, поводження з відходами, пестицидами і агрохімікатами, раціональ­ного використання, відтворення і охорони природних ресурсів, відтворення та охорони земель, збереження, відтворення та невиснажливого використання біологічного та ландшафтного різноманіття, формування, збереження та вико­ристання екологічної мережі, організації, охорони та використання природно- заповідного фонду; охорони атмосферного повітря, збереження озонового шару, регулювання негативного антропогенного впливу на зміну клімату і адаптації до його змін і виконання у межах компетенції вимог Рамкової конвенції OOH про зміну клімату та Кіотського протоколу до неї, розвитку водного господарства і меліорації земель, геологічного вивчення та раціонального використання надр; державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення і охорону природних ресурсів, відтворення та охорону земель, еко­логічну та у межах своєї компетенції радіаційну безпеку, охорону та використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, збереження, відтворення і невиснажливе використання біологічного та ландшафтного різноманіття, фор­мування, збереження і використання екологічної мережі, з питань поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами, дотримання вимог біологічної та генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів природного серед­овища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів (ГМО) у відкритій системі, здійснення державного геологічного контролю; реалізація державної політики у вищезазначених сферах. Мінприроди України виконує також інші повноваження і функції, передбачені чинним законодавством.

Накази Мінприроди України, видані у межах його повноважень, е обов'язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами та місцевими державними адміністраціями, орга­нами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності та громадя­нами. Міністерство очолює міністр, якого призначає на посаду за поданням Прем'єр-міністра України і звільняє з посади Президент України. Через міністра спрямовується і координується діяльність Державної служби геології та надр України, Державного агентства водних ресурсів України, Державного агентства екологічних інвестицій України, Державної екологічної інспекції України. В зв'язку з цим важливим є Порядок взаємодії Мінприроди України з центральними ор­ганами виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабі­нетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України, затверджений наказом Мінприроди України № 380 від 10 жовтня 2011 рокута зареєстрований в Мін'юсті України 3 листопада 2011 року за № 1265/20003.

Територіальні органи охорони навколишнього природного середовища утворюються в областях, у місті Києві та Севастополі в якості відповідних дер­жавних управлінь. Державні управління охорони навколишнього природного середовища в областях є територіальними органами Мінприроди України і входять до сфери його управління. Міністр охорони довкілля та використання природних ресурсів за погодженням з Віце-прем'єр-міністром України приймає рішення про утворення, реорганізацію, ліквідацію територіальних органів Мініс­терства, призначає на посаду та звільняє з посади в установленому порядку їх керівників, а також затверджує положення про зазначені органи. Так, в Одеській області утворено Державне управління охорони навколишнього природного середовища, який очолює начальник управління і має першого заступника та заступника. До складу Держуправління входять? відділів і 5 секторів, що забез­печують виконання його функції та повноважень.

Державні управління яктериторіальні органи охорони довкілля та викорис­тання природних ресурсів діють на підставі Положення про Державне управління охорони навколишнього природного середовища в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього при­родного середовища України № 548 від 19 грудня 2006 року та зареєстрованого в Мін'юсті України 13 лютого 2007 року за N2 119/13386 із змінами, внесеними наказом Мінприроди України № 429 від 4 листопада 2011 року. Управління в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонального використан­ня, відтворення та охорони природних ресурсів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), забезпечення екологічної та радіа­ційної безпеки на відповідній території та виконує інші функції, повноваження !завдання.

Державний контроль у сфері природокористування та охорони навколиш­нього природного середовища покладений на Державну екологічну інспекцію України (Держекоінспекція України)¹; Державну інспекцію техногенної безпеки України (Держтехногенбезпеки України)^{[121] [122]; Державну інспекцію ядерного регулю­вання України (Держатомрегулювання України)[123]; Державну інспекцію сільського господарства України (Держсільгоспінспекція України)[124]; Державну ветеринар­ну та фітосанітарну службу України (Держветфітослужба України)[125]; Державну санітарно-епідеміологічну службу (Держсанепідслужба України)[126]; Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки України (Держгірпромнагляд України)[127] та інші державні інспекції та служби з контрольними функціями.}

Провідна роль у здійсненні державного контролю у сфері природокорис­тування та охорони довкілля належить Держекоінспекції України. Згідно з По­ложенням про Державну екологічну інспекцію України, затвердженим указом Президентка України №454/2011 від 13 квітня 2011 року, Держекоінспекція Украї­ни е центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України. Держекоінспекція України входить до системи органів вико­навчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Постановою Кабінету Міністрів України № 995 від 14 вересня 2011 року утво­рені територіальні органи Державної екологічної інспекції. До них відносяться Державна екологічна інспекція в Автономній Республіці Крим, Державні еколо­гічні інспекції в областях, Державна екологічна інспекція у м. Києві та Державна екологічна інспекція у м. Севастополі.

Відповідно до своєї компетенції Мінприроди України своїм наказом №429 від 4 листопада 2011 року затвердило Положення про територіальні органи Держекоінспекції України (Положення про державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі), яке зареє­стровано в Мін'юсті України 25 листопада 2011 року за № 1347/20085. Цим же наказом Мінприроди України, зареєстрованим в Мін'юсті України 25 листопада 2011 року за № 1347/20086, затверджені Положення про морські екологічні інспекції, якими є Державна Азовська морська екологічна інспекція, Державна Азово-Чорноморська екологічна інспекція та Державна екологічна інспекція Північно-Західного регіону Чорного моря. Вони також є територіальними (точ­ніше акваторіальними) органами Державної екологічної інспекціїУкраїни, діють у складі Держекоінспекції та підпорядковані їй. Голови місцевих державних адміністрацій координують діяльність територіальних (екваторіальних) Держе- коінспекцій і сприяють їм у виконанні покладених на них завдань і функцій.