Проведення окремих слідчих (розшукових) дій

Огляд місця події. В кримінальних провадженнях даної категорії огляд місця події є одним з найбільш важливих способів збирання доказів. Аби їх не втратити, в разі одержання повідомлення про аварію на огляд місця події слід виїздити негайно, оскільки сліди дорожньо- транспортної пригоди (особливо ті, що знаходяться на його периферії) можуть бути знищені рухом транспорту і пішоходів, зупинити який на значний проміжок часу не завжди можливо.

Огляд місця події дозволяє встановити наступні дані:

а) умови і точне місце злочинного порушення правил безпеки дорожнього руху;

б) час його вчинення;

в) вид дорожньо-транспортної пригоди;

г) механізм події, що включає в себе послідовність і направленість дій його учасників;

ґ) предмети і сліди, що залишилися на місці події;

д) орієнтовну швидкість руху транспорту і пішохода;

е) учасників події;

є) заходи, вжиті водієм транспорту і пішоходом для запобігання події;

ж) технічний стан транспортних засобів;

з) причини дорожньо-транспортної пригоди;

й) ознаки, що вказують на напрямок руху транспорту, що зник;

і) відомості про очевидців і свідків тощо.

Прибувши на місце події, слідчий перевіряє, чи надана медична допомога постраждалим. Перед відправленням постраждалих до лікувального закладу фіксуються їх дані і до якої саме лікарні вони направлені. Після цього слідчий заслуховує повідомлення працівників ДАІ, опитує очевидців, свідків і учасників події для з’ясування її обставин і тих змін, що сталися в обстановці до прибуття слідчо-оперативної групи.

Дуже часто при огляді місця дорожньо-транспортної пригоди необхідно застосовувати концентричний метод — від периферії до центра. Це пояснюється специфікою самого місця події, бо сліди і речові докази, що знаходяться на певному віддалені від центра аварії, можуть бути швидко знищені рухомим транспортом чи пішоходами. Тому такі об’єкти оглядаються першочергово. Якщо водій разом з транспортним засобом зник з місця події огляд спочатку слід вести в напрямі його можливого руху, що дозволяє швидше виявити сліди, які характеризують даний автомобіль, і використовуючи цю інформацію, організувати його розшук. Якщо ж транспорт знаходиться на місці, то перш за все проводиться огляд цієї ділянки дороги, звідки він рухався. За наявності трупа, визначивши межі місця події і ознайомившись із загальною обстановкою, огляд треба починати з трупа.

Основними об’єктами огляду місця дорожньо-транспортної пригоди є: 1) ділянка вулиці чи дороги, де сталася аварія; 2) труп; 3) транспортні засоби, що брали участь у дорожньо-транспортній події.

На початку огляду з’ясовується і фіксується дорожня обстановка: назва вулиці і спосіб регулювання руху на ній; тип дорожнього покриття і його стан; ширина проїжджої частини; радіус повороту і профіль дороги; наявність і ширина узбіч, кюветів, тротуарів; зовнішнє оточення місця події; розташування дорожніх знаків, світлофора, покажчиків, зупинок транспорту і переходів; розмітка проїжджої частини; оглядовість; видимість; освітленість; наявність перешкод руху і дефектів дороги.

Під час огляду дорожнього полотна необхідно звертати увагу на наявність і взаєморозташування слідів коліс, плям крові, рідин, що пролилися, окремих частин транспортного засобу, речей постраждалих тощо. Виміри, спрямовані поперек проїжджої частини, зручніше робити від правого краю тротуару за напрямком руху.

Вивчення і вимір слідів коліс транспортного засобу дозволяє встановити маневри автомобіля, чи намагався водій уникнути події, взаємо- розташування транспортних засобів під час руху, їх положення щодо тротуару, пішохода, осьової лінії.

Особливо важливо виявити і зафіксувати (виміром, описом, фотозйомкою) сліди гальмування, бо за їх довжиною визначається швидкість руху машини в момент аварії (як правило, чим довший гальмівний шлях, тим більшою була швидкість руху), повний зупиночний шлях, встановлюється технічна можливість уникнення наїзду на перешкоду і стан гальмівної системи транспортного засобу.

Огляд трупа. Якщо на місці злочинного порушення правил безпеки дорожнього руху виявлено труп, то його огляд є найважливішою складовою частиною огляду місця події. Зовнішній огляд трупа проводиться обов’язково з участю судового медика або лікаря іншої спеціальності. До початку огляду необхідно з’ясувати, чи не змінював хто-небудь положення тіла потерпілого. Після цього встановлюються і фіксуються поза і розміщення трупа щодо транспорту, слідів коліс, осьової лінії, узбіччя, позначення переходу, нерухомих орієнтирів; зазначається місцеположення, форма і розміри слідів крові, мозкової речовини.

При огляді одягу і взуття зазначають їх стан, наявність слідів волочіння (різноманітні потертості, ушкодження, забруднення), слідів протектора шини (за якими можна встановити факт наїзду, тип транспорту чи ідентифікувати його) і бампера, часток фарби, ґрунту, скла, паливно-мастильних матеріалів, відсутніх частин (їх локалізація, форма, розміри), вміст кишень.

Ушкодження, що одержують потерпілі при дорожньо-транспортних подіях, можуть виглядати як сліди волочіння, садна, синці, забиті та рвані рани, різноманітні переломи. Для їх фіксації необхідно вказати локалізацію ушкоджень на частинах тіла, форму, розміри, відстань від ступнів ніг. За останнім параметром іноді можна визначити тип транспорту і якою його частиною нанесено удар (наприклад, ушкодження тазових кісток звичайно завдаються вантажними автомобілями, ушкодження нижче колін — легковими).

Огляд транспорту проводиться з метою виявлення слідів, речових доказів, ушкоджень, що виникли внаслідок дорожньої події, та встановлення його технічного стану. Для досягнення поставленої мети огляд необхідно проводити з участю спеціаліста-автотехніка, яким може бути і працівник ДАІ, та криміналіста.

При виявленні транспорту на місці аварії його огляд входить до огляду місця події, а якщо транспортний засіб відсутній, то він оглядається за місцем виявлення окремо і результати оформляються самостійним протоколом. Транспорт слід оглядати на тому місці, де він був виявлений, оскільки при його пересуванні можуть бути знищені або пошкоджені сліди, що є на ньому, і речові докази, змінено положення важелів керування тощо.

Положення транспортного засобу на місці події фіксується шляхом вимірювання відстані від переднього і заднього правих коліс до узбіччя (тротуару) і від передньої (або задньої) осі до нерухомого орієнтира (лінії „стоп», пішохідного переходу, дорожнього знака та ін.).

Огляд транспорту починають з тієї його частини, яка, судячи з обставин події, контактувала з перешкодою, або на якій залишилися помітні ушкодження. При огляді кузова машини слід звертати увагу на відсутність окремих деталей (фар, ковпаків, коліс, габаритних ліхтарів, емблем та ін.), наявність характерних ушкоджень (вм’ятин, подряпин, розривів чи відломів окремих деталей, порушення цілісності скляних частин), плям крові, мозкової речовини, шматочків шкіри, волосся, слідів нашарування фарби, специфічного ґрунту, волокон і частин тканини одягу, відбитків структури цієї тканини, слідів рук, сторонніх предметів тощо. Всі ці сліди найчастіше залишаються на частинах автомашини, що виступають (бампері, фарах, крилах, підніжках, ручках дверей, бокових дзеркалах заднього виду), та на ходовій частині.

При огляді транспортного засобу обов’язково фіксуються положення коліс щодо кузова (повернуті праворуч, ліворуч, скеровані паралельно кузову), стан протекторів шин (ступінь зносу їх малюнка), характер вантажу, що перевозився, його маса, розміщення і спосіб кріплення.

При огляді салону чи кабіни автомобіля, фіксуються положення держака ручного гальма, держака перемикання швидкостей, покажчиків повороту, покажчики спідометра; чи включені освітлювальні прилади. У випадках, коли водій зник з місця події чи заявляє, що транспортним засобом керувала інша особа, вживаються заходи для виявлення і фіксації слідів рук на кермі, держаку перемикання передач, ручному гальмі, дверних ручках, світлозахисному козирку, склі дверей тощо, предметів, що не належать водію. Після цього перевіряється технічний стан рульового керування, системи гальмування (експериментальним шляхом), приладів освітлення, вимірюється за допомогою манометра тиск у шинах.

Всі ці дані фіксуються в протоколі огляду, до якого додаються план (або схема) місця дорожньо-транспортної пригоди, що викреслюється під час слідчої дії на міліметровому папері в масштабі 1: 200 (в 1 см. — 2 м.) і фототаблиця.

Після огляду місця події водія необхідно направити до медичного закладу для встановлення факту сп’яніння шляхом лабораторного дослідження крові та сечі.

Допит водія. Залежно від наявних у розпорядженні слідчого матеріалів водій транспортного засобу, який брав участь у дорожній події, допитується як свідок або підозрюваний. Перед допитом треба перевірити всі документи водія (паспорт, посвідчення водія, маршрутний лист, технічний паспорт), що допомагає встановити дані про його особу, кваліфікацію і дисциплінованість, куди і з яким вантажем направлявся, власника транспортного засобу та ін.

Після вільної розповіді про обставини події, що трапилася, слідчий з’ясовує:

— самопочуття водія напередодні і вдень події, скільки часу він перебував за кермом до моменту аварії, стаж роботи водія;

— чи був справним транспортний засіб, у чому полягала несправність, коли він її виявив, яких вжив заходів для її усунення;

— хто здійснював випуск машини з парку, хто ще перебував у транспортному засобі (прізвища, імена, де проживають тощо) і на яких місцях;

— куди їхав водій, якою вулицею (дорогою), з якою швидкістю, в якому ряду і на якій відстані від краю тротуару (узбіччя);

— наявність інших транспортних засобів на проїжджій частині, їх взаєморозташування, з якою швидкістю вони рухалися;

— які дорожні знаки бачив водій на даній ділянці, який сигнал був на світлофорі, чи не перешкоджало щось спостереженню за дорожньою обстановкою, яка була погода, видимість, стан дорожнього покриття;

— коли і на якій відстані водій виявив перешкоду, де перебував пішохід, якою була його поведінка, якою частиною транспортного засобу він був збитий;

— яким був перебіг дорожньо-транспортної пригоди, які заходи вживалися водієм для її запобігання (гальмування, маневр та ін.);

— які дії він вчиняв на місці після події, чи надавав допомогу потерпілим.

Водію, який зник з місця події, поряд з вищевказаним, додатково ставляться питання, чому він поїхав з місця події і не надав допомоги потерпілим, які заходи вживалися для приховання слідів злочину (на місці аварії, на транспортному засобі тощо).

Допит потерпілого. Потерпілого бажано допитувати невідладно, оскільки розрив у часі між подією і допитом сприяє забуванню окремих деталей події. Крім того, водій чи його родичі можуть впливати на потерпілого, намагаючись схилити його до дачі неправдивих показань. Якщо потерпілий зразу був доставлений до лікувального закладу, то допит його проводиться тільки з дозволу лікаря.

При допиті потерпілого з’ясовують, чи не страждає він захворюваннями органів зору, слуху, в якому місці перебував до події, куди і в якому темпі рухався, коли побачив транспорт, з якою швидкістю він їхав. Чи рухалися в цей час інші транспортні засоби, як вони розташовувались на проїжджій частині, яких заходів вживав водій для запобігання події (подав звуковий сигнал, зменшив швидкість та ін.), який сигнал був на світлофорі, якою частиною транспорту був збитий потерпілий, ознаки машини (тип, модель, колір, номерний знак та ін.), хто сидів за кермом тощо.

При допиті потерпілого необхідно враховувати, що внаслідок одержаної фізичної чи психічної травми або через динамічність події він може добросовісно помилятись і давати показання, які не за всіма обставинами відповідають дійсності. У деяких випадках потерпілий може навмисно викривляти факти, звинувачуючи у всьому водія, хоча сам порушив правила дорожнього руху. Для одержання достовірної інформації треба максимально деталізувати показання потерпілого.

Допит свідків. При розслідуванні злочинних порушень правил безпеки дорожнього руху, як свідки допитуються пішоходи, пасажири, водії транспортних засобів, які не брали участі в події, працівники міліції, медичних закладів, транспортних організацій та ін. Особливо докладно повинні бути допитані свідки, які спостерігали за подією.

При допиті свідків, які перебували поза транспортним засобом, крім питань про обставини події, ставляться питання, спрямовані на встановлення умов сприйняття того, що трапилося, зокрема:

— де перебував свідок у момент аварії (біля якого об’єкта, на якій відстані від місця аварії);

— що робив (йшов, стояв);

— які були умови освітлення і видимості;

— стан його зору, слуху;

— в якому напрямку і звідки рухався постраждалий (пішохід, транспорт, велосипед);

— швидкість його руху і транспорту, який зробив наїзд (зіткнення);

— наявність інших транспортних засобів, інтенсивність їх руху;

— в якому місці стався наїзд (зіткнення);

— де впав постраждалий після удару;

— чи мало місце волочіння його тіла і на яку відстань;

— хто знаходився в машині крім водія;

— що робив водій після події (втік, надав допомогу, подавав назад, посував вперед);

— прикмети транспортного засобу, що зник, і водія;

— в якому напрямку зник транспорт тощо.

Особливу увагу необхідно звертати на допит свідків, які мають фахові навички водіння автомобіля. Такі особи можуть найбільш точно визначити вид і модель транспорту, його швидкість, відстань, інші елементи механізму дорожньо-транспортної пригоди та дорожньої обстановки.

При допиті очевидців з числа пасажирів з’ясовують, чи відволікався водій від керування розмовами, чи не скаржився на втому, хворобливий стан, чи не висловлював сумнівів щодо справності транспортного засобу, яка була швидкість безпосередньо перед подією, які були дії водія, які заходи він вживав для запобігання аварії, чи не вживав він алкоголь та ін.

Проведення судово-медичної експертизи. На вирішення судово- медичної експертизи можуть бути поставлені наступні питання:

а) час і причини настання смерті;

б) характер і ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, їх локалізація;

в) давність нанесення тілесних ушкоджень;

г) чи є на тілі потерпілого ушкодження, характерні для транспортного травматизму;

ґ) яким видом транспорту і якими його частинами завдані ці ушкодження;

д) в якому положенні перебував потерпілий у момент наїзду;

е) мав місце наїзд чи повний переїзд тіла колесами;

є) чи є на трупі або одязі сліди волочіння тіла;

ж) яка послідовність заподіяння ушкоджень;

з) чи не перебував потерпілий у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння; наявність у нього фізичних вад, що вплинули на виникнення події.

Для успішного вирішення поставлених питань експерту також надають протокол огляду місця події, протоколи допиту водія, потерпілого, свідків.

Проведення судової автотехнічної експертизи. Поряд із судово- медичною експертизою в кримінальних провадженнях даної категорії частіше за все проводиться автотехнічна експертиза. На розгляд автотехнічної експертизи ставляться питання, спрямовані на встановлення:

а) технічного стану транспортних засобів:

— які несправності, що загрожують безпеці руху, має система, механізм, вузол даного транспортного засобу;

— коли — до ДТП або в процесі її розвитку — виникли дані несправності;

— яка причина відмови даного механізму, системи транспортного засобу;

— чи є причинний зв’язок між даною несправністю і наїздом, перекиданням, зіткненням;

— чи мав водій технічну можливість запобігти події при наявності даної несправності тощо;

б) дії учасників події:

— як повинен був діяти водій у дорожніх обставинах, що склалися, з метою забезпечення безпеки руху;

— чи мав водій технічну можливість запобігти наїзду, зіткненню, перекиданню з моменту виникнення небезпеки для руху;

— чи відповідали дії водія технічним вимогам Правил дорожнього руху;

в) параметрів механізму дорожньо-транспортної пригоди:

— швидкість транспортного засобу при даній довжині слідів гальмування;

— допустима швидкість транспортного засобу при умовах видимості дороги;

— допустима швидкість транспортного засобу на заокругленні дороги даного радіуса;

— яке було взаємне розташування транспортного засобу і пішохода в різні моменти ДТП;

— взаємне розташування транспортних засобів у момент зіткнення;

— який з транспортних засобів у момент зіткнення стояв, а який рухався тощо.

Можливості автотехнічної експертизи багато в чому залежать від наданих на дослідження матеріалів. її особливістю є те, що поряд з речовими доказами як об’єкти можуть використовуватися фактичні дані, одержані слідчим при проведенні слідчих (розшукових) дій. Тому на експертизу направляються (залежно від поставлених питань) протокол огляду місця події зі схемою і фототаблицями, протокол огляду транспорту, протокол слідчого експерименту, протоколи допитів водіїв і свідків- очевидців, висновки інших експертиз (зокрема судово-медичної) та ін.

Слідчий експеримент. Ця слідча (розшукова) дія є досить поширеною при розслідуванні злочинних порушень правил безпеки дорожнього руху і найчастіше проводиться з метою встановлення:

1) можливості сприйняття будь-якого факту або явища (наприклад, чи міг водій у конкретних умовах місця і часу бачити перешкоду; чи могли учасники ДТП чути звукові сигнали, шум транспорту; яка видимість і оглядовість з місця водія; чи міг свідок з певної відстані впізнати особу, яка перебувала за кермом);

2) можливості здійснення певної дії в даних обставинах (розвороту, повороту транспорту на конкретній ділянці дороги; гальмування автомобіля; наявності чи відсутності у водія професійних навиків, необхідних для керування і обслуговування транспорту);

3) можливості існування якого-небудь явища (наприклад, раптового виникнення несправності певної системи чи деталі транспортного засо- бу в даних умовах; заносу транспорту; самовільного скочування транспортного засобу зі схилу; осліплення водія світлом фар);

4) окремих елементів механізму злочинного порушення правил безпеки дорожнього руху (наприклад, можливості утворення слідів на дорожньому полотні при певному розташуванні учасників події).

До участі у слідчому експерименті завжди доцільно залучати експерта-автотехніка, а в деяких випадках — й інших спеціалістів (судового медика, криміналіста).

Список використаної та рекомендованої літератури

1. Батюк О.В. Методика розслідування окремих видів злочинів, підслідних органам внутрішніх справ : Навч. посіб. / [О.В. Батюк та ін. ; за заг. ред. Є.В. Пряхіна] ; Львів. держ. ун-т внутр. справ. — Л. : ЛьвДУВС, 2011. — 323 с.

2. Дорожньо-транспортні події. Особливості розслідування /

A. М. Шабадей (авт. — уклад.). — X. : Факт, 2003. — 120 с.

3. Дячук В.І. Використання спеціальних знань при розслідуванні

дорожньо-транспортних подій: Навч. посіб. / В.І. Дячук,

М.П. Климчук, О.А. Губська. — К., 2012. — 217 с.

4. Климчук М.П. Розслідування злочинів про порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспортних засобів (криміналістичні та процесуальні аспекти) : Монографія / М.П. Климчук. — Л. : ЛьвДУВС; Край, 2008. — 216 с.

5. Корж В.П. Розслідування окремих видів злочинів : Навч.- метод. посіб. / В.П. Корж ; Харк. нац. ун-т ім. В.Н. Каразіна. — X. : ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2012. — 507 с.

6. Криміналістика: Криміналістична тактика і методика розслідування злочинів : Підручник для студ. юрид. вузів і фак. / Коновалова В.О., Матусовський Г.А., Шепітько В.Ю., ГлібкоВ.М., Дудні- ков А.Л. — X. : Право, 1998. — 375 с.

7. Криміналістика : Підручник для студентів юрид. спец. вищих закладів освіти / Глібко В.М., Дудніков А.Л., Журавель В.А. та ін./ За ред.

B. Ю. Шепітька. — К. : Видавничий Дім «Ін Юре», 2001. — 684 с.

8. Настільна книга слідчого : [Наук.-практ. видання для слідчих і дізнавачів] / М.І. Панов, В.Ю. Шепітько, В.О. Коновалова та ін. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К. : Вид. Дім «Ін Юре», 2007. — 728 с.

9. Розслідування обставин дорожньо-транспортних пригод : [Посібник] / С.О Шевцов (авт. — уклад.), К.В. Дубонос (авт. — уклад.). — X. : Факт, 2003. — 191 с.

10. Юсупов В.В. Психологічні засади розслідування злочинів, пов’язаних з дорожньо-транспортними пригодами : Наук.-практ. посіб. / [Юсупов В.В. та ін.] ; Нац. акад. внутр. справ. — К. ; Вижниця : Черемош, 2012. — 54 с.