Проведення окремих слідчих (розшукових) дій

Огляд місця події у кримінальних провадженнях про зґвалтування є обов’язковою і невідкладною слідчою (розшуковою) дією. До участі в його проведенні, якщо є така можливість, необхідно запросити потерпілу особу.

При огляді місця події слідчий, насамперед, за слідами встановлює факт перебування там потерпілої особи і підозрюваного. Це, зокрема, можуть бути: сліди пальців рук; порушення обстановки — меблів, предметів побуту (що може свідчити про боротьбу потерпілої особи підозрюваного); речі або їх частини, що належали потерпілій особі чи підозрюваному; сліди крові, сперми, слини, поту, інших виділень організму. Особливу увагу необхідно зосередити на тих місцях (наприклад, ліжко), де безпосередньо мав місце насильницький статевий акт, при цьому, важливо оцінювати, чи збігається обстановка на місці події з отриманими раніше показаннями або поясненнями заявника.

Залежно від місця, де було вчинено зґвалтування (ліс, поле, вулиця, приміщення тощо) звертається увага на стан навколишньої обстановки. Наприклад, якщо зґвалтування вчинене на відкритій місцевості, то необхідно зафіксувати в протоколі огляду і в плані до нього віддаленість місця події від житлових будівель або тих місць, де у момент події могли бути люди, а також характер і стан ґрунту, трави, кущів тощо.

Отримані при огляді місця події фактичні дані допомагають вирішувати всю сукупність завдань, які стоять перед слідчим, а саме:

— перевірити версії про інсценування зґвалтування;

— встановити відповідність обстановки показанням потерпілої особи та інших учасників події;

— виявити, зафіксувати та вилучити сліди перебування злочинця та потерпілої особи на місці події: рук, ніг, зубів, сперми, крові і мікрово- локон одягу, крім того, зразків ґрунту, а також мікроволокон ковдри, оббивки меблів, що могли залишитися на одязі та взутті потерпілої особи та злочинця;

— виявити та зафіксувати сліди боротьби (розбитий посуд та інші предмети, перекинуті меблі, деталі одягу тощо);

— виявити, зафіксувати та вилучити сліди, що свідчать про обставини вчинення кримінального правопорушення (сперма, кров тощо).

Необхідно пам’ятати, що від правильної організації та проведення огляду місця події при розслідуванні злочинів даної категорії залежить подальший хід розслідування в цілому, а також, що втрата будь-якої доказової інформації може призвести до негативних наслідків (наприклад, не встановлення особи злочинця тощо).

Допит потерпілої особи. Показання потерпілих у зв’язку з посяганням на їх статеву свободу та недоторканість відрізняються, як правило, підвищеною емоційністю. Потерпілі, як правило, тривалий час зберігають в емоційній пам’яті те, що пережили: страх, біль, відчай, фізичне страждання. В окремих випадках можливе навіть виникнення душевного розладу. Тому вкрай важливі обставини злочину ніби відторгаються свідомістю.

Враховуючи це, взаємодія слідчого з потерпілою особою повинна будуватися з урахуванням стану останньої, яка перенесла психологічну травму та шукає захисту. Тому при допиті потерпілої від зґвалтування особи слідчий повинен дотримуватися правил пристойності, виявляти уважність, люб’язність, чемність, вихованість, підтримувати її морально. Іноді ефективним буде проведення такого допиту слідчим жіночої статі.

Головне для слідчого під час такого допиту — не допускати тривалої тиші. Це особливо пригнічує потерпілу особу. Отже, поведінка елі- дчого має бути активною, відзначатися енергійністю, старанністю, турботою і навіть видимим співчуттям.

Доброзичливість та терпіння — це головне, що потрібно слідчому при такому допиті. Важливо переконати потерпілу, що від повноти та точності отриманих від неї показань залежить успішність розслідування та притягнення ґвалтівника до відповідальності. Також потерпілій особі потрібно пояснити, що показання про відомі їй обставини будуть зберігатися в таємниці.

Оскільки найбільш важливу інформацію про вчинений злочин слідчий, як правило, отримує від потерпілої особи, її необхідно якомога детальніше допитати про всі обставини зґвалтування, про її поведінку і дії ґвалтівника в момент посягання та після нього.

Під час допиту потерпілої особи необхідно встановити наступні відомості:

1) де і коли вчинене зґвалтування, та хто вчинив цей злочин;

2) якщо потерпіла особа раніше була знайома з ґвалтівником, то де і коли познайомилися з ним і які стосунки підтримувала;

3) у разі коли заява про зґвалтування була подана через деякий час після зазначеної події, потрібно з’ясувати причини такої поведінки потерпілої особи;

4) чи мав місце статевий акт;

5) якщо зґвалтування вчинено групою осіб, то які дії вчиняв кожний з них;

6) які конкретні дії вчиняв ґвалтівник і що говорив;

7) чи чинила опір потерпіла особа ґвалтівникові і якщо так, то який саме, чи могли залишитися його сліди на одязі та тілі злочинця;

8) які тілесні ушкодження отримала потерпіла особа від ґвалтівника;

9) як вона була одягнута у момент зґвалтування, де цей одяг знаходиться, чи підлягав він пранню або хімічному впливу, чи є сліди боротьби та насильства на її одязі;

10) як був одягнутий ґвалтівник, які предмети, що належать їй або злочинцю, могли залишитися на місці події;

11) кому розповідала потерпіла особа про те, що трапилося з нею;

12) хто ще володіє будь-якими відомостями, що можуть мати значення для розслідування кримінального провадження;

13) чи мала потерпіла особа до зґвалтування статеві зносини, якщо так, то коли востаннє;

14) які наслідки для потерпілої особи спричинило зґвалтування;

15) чому потерпіла особа виявилася в місці де була зґвалтована.

Якщо потерпілій особі не відомий ґвалтівник, то при допиті найдок-

ладніше необхідно з’ясувати ознаки зовнішності злочинця, які сприяли б його розшуку.

Якщо потерпіла повідомляє, що вона перебувала у момент зґвалтування у безпорадному стані, необхідно з’ясувати у неї, в чому саме виявлявся її безпорадний стан, які його причини. У випадку, коли потерпіла пояснює безпорадний стан алкогольним сп’янінням, необхідно докладно з’ясувати: коли, що і в якій кількості вона випила, який вплив на неї раніше мав алкоголь.

Допит підозрюваного. Допит підозрюваного необхідно проводити одразу після допиту потерпілої особи і огляду місця події.

До допиту підозрюваного необхідно ретельно підготуватися, проаналізувати показання потерпілої особи, свідків, результати огляду місця події, одягу потерпілої особи та підозрюваного, освідування потерпілої, ознайомитися з документами, що дозволяють скласти уявлення про особу підозрюваного, його спосіб життя та поведінку. Такі дані необхідні для визначення тактики допиту та орієнтації слідчого під час його проведення.

В більшості випадків на першому допиті підозрюваний заперечує факт статевих зносин з потерпілою особою, посилаючись на алібі, а у разі визнання — стверджує, що воно мало місце за добровільною згодою. В окремих випадках він може навіть стверджувати, що знаходиться із потерпілою особою значний час в статевому зв’язку.

Для перевірки факту алібі підозрюваний детально з усіма подробицями допитується з приводу того, де він був і що робив в той час коли було вчинене зґвалтування і хто це може підтвердити, щоб в подальшому можна було знайти свідків і перевірити алібі.

У випадку, якщо підозрюваний визнає факт статевих зносин із заявницею, але стверджує, що це було за згодою потерпілої особи, необхідно з’ясувати наступні питання: як давно він знайомий з потерпілою і який характер їх відносин, хто може це підтвердити. Якщо в ході розслідування буде встановлено наявність ушкоджень на тілі потерпілої особи, у підозрюваного необхідно вимагати пояснень з приводу їх походження.

Крім того, слідчий може у процесі допиту пред’явити зібрані під час розслідування докази. Такими доказами можуть бути, зокрема: показання свідків, потерпілої особи, речові докази тощо.

У тому разі, коли підозрюваний визнає свою вину, йому пропонують дати детальні показання про час, місце і обставини вчиненого зґвалтування, а також про характер застосованого насильства та опір потерпілої особи.

Проведення експертиз. Практика розслідування зґвалтувань показує, що у кримінальних провадженнях про ці злочини особливе місце серед інших видів судових експертиз займає судово-медична експертиза. Проводиться вона з метою встановлення самого факту статевих зносин з потерпілою особою, дослідження слідів, що свідчать про їх насильницький характер, а також для визначення наслідків зґвалтування (тяжкість і механізм утворення тілесних ушкоджень у потерпілої особи та підозрюваного, зараження венеричної хворобою, вагітність тощо).

Для встановлення факту статевих зносин і точного його часу потерпіла направляється на судово-медичну експертизу негайно після її допиту. Тут залежно від обставин справи можуть бути поставленні наступні питання:

- чи є тілесні ушкодження, характерні для зґвалтування, їх давність;

- чи порушена дівоча пліва (якщо так, то коли, а якщо ні, то чи можливий статевий акт без їх ушкодження);

- чи відповідає характер виявлених ушкоджень обставинам, які викладені заявницею;

- чи є на тілі потерпілої особи плями крові або сперми, їх групова належність;

- чи жила раніше потерпіла статевим життям;

- чи є будь-які ознаки венеричної хвороби, давність їх виникнення;

- чи вагітна заявниця, термін вагітності.

Під час розслідування зґвалтувань досить часто проводиться експертиза матеріалів, речовин та виробів з них, які дозволяють отримати цінні докази. Як правило, це мікрооб’єкти, що залишаються на місці події, на підозрюваному та потерпілій особі або на їх одязі. На вирішення цієї експертизи можуть бути поставлені наступні питання:

а) чи є на одязі потерпілої особи нашарування у вигляді волокон тканини (якщо так, то чи не з одягу підозрюваного);

б) чи є на одязі підозрюваного волокна одягу потерпілої особи;

в) чи мав місце факт контактної взаємодії одягу підозрюваного та потерпілої особи;

г) чи є на їх одязі які-небудь частки, які мають загальну групову належність;

ґ) чи є на знаряддях злочину мікрооб’єкти (якщо так, то яка їх групова належність);

д) чи є в піднігтьовому вмісті підозрюваного текстильні волокна (якщо є, то чи мають вони спільну групову належність з волокнами одягу потерпілої особи).

Судово-біологічна експертиза може бути проведена у разі необхідності дослідити одяг потерпілої особи або підозрюваного для виявлення групової належності плям крові, слини та інших виділень людського організму.

Судово-психологічна експертиза проводиться для вирішення питань, які стосуються психологічної характеристики потерпілої особи та підозрюваного, особливо якщо вони є неповнолітніми. З її допомогою можна визначити:

а) здатність вказаних осіб правильно сприймати обставини, які мають значення для справи, та давати про них показання;

б) можливість запам’ятати в конкретній ситуації прикмети зовнішності людини, предметів, ділянок місцевості тощо;

в) наявність або відсутність стану фізіологічного афекту або іншого емоційного стану;

г) психологічні особливості особи (темперамент, характер, потреби, інтереси тощо);

ґ) чи усвідомлювала потерпіла особа значення дій, які вчиняли з нею, та ін.

Додаткового, якщо потерпіла особа та підозрюваний є неповнолітніми або малолітніми, на вирішення судово-психологічної експертизи можуть бути додатково поставлені наступні питання:

а) рівень розумового розвитку та його відповідність віку;

б) найбільш яскраве виявлення психічних властивостей особи, які можуть впливати на її поведінку (запальність, замкненість, надзвичайна обережність тощо);

в) чи міг неповнолітній повністю усвідомлювати характер і значення своїх дій або дій, вчинених по відношенню до нього;

г) чи властива йому схильність до навіювання і фантазування;

ґ) чи здатен малолітній чи малолітня до логічного мислення і розповіді про них.

Список використаної та рекомендованої літератури

1. Абрамова В.М. Криміналістика : [навч. посіб. для дистанційного навчання] / [В.М. Абрамова, А.О. Ляш]; за наук. ред. А.В. Іщен- ка. — К. : Університет «Україна», 2007. — 557 с.

2. Біленчук П.Д. Криміналістична тактика і методика розслідування окремих видів злочинів : Навч. посіб. для студ. ВНЗ. / П.Д. Біленчук, А.П. Гель, Г.С. Семаков. — К : МАУП, 2007. — 510 с.

3. Криминалистика : [учебник для вузов] / [Аверьянова Т.В., Белкин Р.С., Корухов Ю.Г., Российская Е.Р.]; под ред. Р.С. Белкина. — М. : Издательство НОРМА, 2001. — 990 с.

4. Криміналістика : [підручник] / [В.Ю. Шепітько, В.О. Коновалова, В.А. Журавель та ін.].; за ред. В.Ю. Шепітька. — 4-е вид., перероб. і доп. — X. : Право, 2008. — 464 с.

5. Криміналістика: питання та відповіді : [навч. посібник] / Ко- фанов А.В., Кобилянський О.Л., Кузьмічов Я.В. та ін. — К. : Центр учбової літератури, 2011. — 280 с.

6. Методика розслідування окремих видів злочинів, підслідних органам внутрішніх справ : Навч. посіб. / [О.В. Батюк та ін. ; за заг. ред. Є.В. Пряхіна] ; Львів. держ. ун-т внутр. справ. — Л. : ЛьвДУВС, 2011. — 323 с.

7. Настільна книга слідчого : [науково-практичне видання для слідчих та дізнавачів] / [М.І. Панов, В.Ю. Шепітько, В.О. Коновалова та ін.]. — [2-ге видання, перероб. і доп.]. — К. : Вид. Дім «Ін Юре», 2008. — 728 с.

8. Організація розслідування окремих видів злочинів : Навч. посіб. / [А.Ф. Волобуєв та ін.] ; за заг. ред. А.Ф. Волобуева ; Харк. нац. ун-т внутр. справ. — X. : ХНУВС, 2011. — 567 с.

9. Тішенко В.В. Теоретичні і практичні основи методики розслідування злочинів : [монографія] / Тішенко В.В. // Одеська національна юридична академія. — О. : Фенікс, 2007. — 260 с.