<<
>>

Проведення окремих слідчих (розшукових) дій

Огляд місця події — це невідкладна слідча (розшукова) дія, спрямована на встановлення, фіксацію і дослідження обстановки місця події, слідів злочину і злочинця та інших фактичних даних, що дозволяють у сукупності з іншими доказами зробити висновок про механізм злочину та інші обставини розслідуваної події.

Огляд місця події при розслідуванні хуліганства повинен проводитись негайно після отримання інформації про злочин. Сліди хуліганських дій (рук, ніг, запаху, виділення людського організму, мікрочастини, плями крові, волосся і т.п.) обов’язково залишаються на місці події, однак вони погано зберігаються. При огляді необхідно розширювати зону пошуку, старанно досліджувати шляхи підходу та відходу злочинців, використовувати службово-розшукову собаку для переслідування злочинців за «гарячими слідами».

Якщо з яких-небудь причин неможливо одразу провести огляд, варто вжити заходів щодо організації охорони місця події. Значно ускладнюється проведення огляду в багатолюдних місцях, це вимагає залучення значних сил, оскільки сліди злочину можуть бути виявлені не в одному, а декількох сумісних або ізольованих приміщеннях (наприклад, хуліганські дії в ресторані).

В ході огляду встановлюється:

а) місце події, його характер (громадське місце — вулиця, парк, кінотеатр, кафе, або ж житловий будинок, квартира);

б) ознаки, що свідчать про грубе порушення громадського порядку, спосіб хуліганства та заподіяння матеріальної шкоди (тілесні ушкодження, нанесені потерпілому, порізані сидіння міського або залізничного транспорту, вибите скло, поломані меблі, зіпсовані електроприлади, ліфти, обірвані телефоні трубки, нецензурні написи на парканах, розбиті ліхтарі тощо);

в) знаряддя злочину (ніж, сокира, бритва, вогнепальна зброя) та докази їх застосування у вигляді куль, картечі, дробі, пижів, різного роду пошкоджень;

г) сліди-відображення (ніг, рук, зубів, транспортних засобів, відбитки тканини одягу та ін.);

д) сліди виділень людського організму: кров (калюжі, краплі, бризки, помарки), а також слина, сеча, піт, носовий слиз;

е) речі втрачені, загублені злочинцем або належать потерпілому (обривки одягу, ґудзики, взуття, головний убір, документи).

Якщо при огляді місця події на вулиці та громадських закладах в основному звертається увага на пошук матеріальних слідів злочину, які можуть свідчити про осіб, які його вчинили, то при вчиненні хуліганства в квартирах громадян такі особи, як правило, відомі потерпілим. В таких випадках основною метою огляду є уточнення обставин події і розмірів матеріальної шкоди. Потрібно детально описувати пошкодження, адже за деякими з них можливо зробити висновок про дії та поведінку злочинців під час вчинення злочину.

Матеріальні сліди можуть бути виявлені не лише безпосереднього на місці вчинення злочину, але й на прилеглій території, в сусідніх приміщеннях. Огляд місця події доречно проводити за участю потерпілого або очевидця, який може повідомити про:

а) місце і час вчинення злочину;

б) характер і спосіб хуліганських дій (чи застосовувалася вогнепальна зброя, ніж, кастет, інша холодна зброя; удари — наносились руками, ногами тощо);

в) взаємне розташування підозрюваного і потерпілого в момент злочину;

г) кількість злочинців;

д) які предмети були втрачені злочинцем (потерпілим);

е) напрямок, в якому зник злочинець.

Тактика огляду місця події при розслідуванні хуліганства не відрізняється від тактики огляду при розслідуванні інших видів злочинів, проте, коли хуліганство вчиняється в громадських місцях, огляд повинен проводитися швидко, щоб без особливої потреби не затримувати рух транспорту і не перешкоджати нормальній діяльності торгівельних, громадських та інших установ, організацій і підприємств.

Ретельний огляд місця події дозволяє з’ясувати механізм утворення слідів, тривалість перебування учасників злочину на місці події, давність утворення слідів, належність слідів до досліджуваної події. Своєчасна, повна фіксація матеріальних слідів на місці події є запорукою успішного розслідування злочину та викриття хуліганів.

Допит потерпілих та свідків є одним з ефективних засобів встановлення істотних обставин при розслідуванні хуліганства. Ця слідча (розшукова) дія в разі можливості повинна бути проведена невідкладно, адже своєчасний допит дозволяє отримати від потерпілого повні і правдиві показання про всі обставини кримінального провадження, запобігає можливості винного або його близьких тим чи іншим способом вплинути на потерпілого, схилити його до дачі завідомо неправдивих показань.

Під час розслідування хуліганства потерпілі частіше всього відомі з самого початку розслідування. В цьому випадку підготовка до допиту і виклик потерпілих особливої складності не представляють, проте іноді для їх встановлення необхідно провести певні заходи. Це стосується випадків, коли, наприклад, до моменту прибуття працівників міліції на місце події всі учасники і очевидці вже розійшлися, а в повідомленні про факт хуліганства відсутні посилання на особу потерпілого. Також досить складно встановити потерпілого, якщо він, будучи активним учасником події, побоюється притягнення до кримінальної відповідальності за власні дії або помсти з боку злочинця чи його співучасників; прагне приховати факт насильства, оскільки підозрюваний є його родичем або близьким знайомим.

При допиті потерпілих у кримінальних провадженнях про хуліганство враховується їх душевний стан. Збудженим потерпілим, які тільки перенесли психічну травму необхідно дати можливість заспокоїтися. Доцільно з’ясувати, кому вони встигли розповісти про подію до допиту, що допоможе перевірити їх показання.

Оцінюючи показання потерпілого, слідчий повинен пам’ятати, що на об’єктивність і достовірність повідомлених ним обставин впливає ряд об’єктивних і суб’єктивних чинників: неправильне сприйняття події внаслідок її несподіваності і малої тривалості, недостатнє освітлення, велике скупчення людей, переляк, алкогольне сп’яніння, родинні або товариські відносини з підозрюваним, злість, прагнення перебільшити понесений збиток.

Потерпілому іноді буває важко послідовно викласти обставини хуліганських дій, тому його показання можуть мати певні протиріччя. Задача слідчого полягає в тому, щоб зняти у потерпілого психічну напругу, в спокійній обстановці пояснити йому, що показання необхідні для правильного вирішення кримінального провадження і швидкого встановлення винних, якщо вони не затримані. Недоцільно допитувати потерпілого одразу після того як йому заподіяні тілесні ушкодження. Збуджений стан потерпілого не сприяє отриманню повних та об’єктивних показань. Слід мати на увазі, що для того, щоб зняти несприятливий нервово-психологічний стан, слідчий повинен створити обстановку спокою, співчуття, впевненості у швидкому розслідуванні злочину і покарання винного.

При допиті потерпілих потрібно з’ясувати наступні обставини:

— час і місце, обстановку в момент хуліганських дій та перед їх вчиненням;

— мотиви, що викликали хуліганські дії;

— наявність і характер взаємин між хуліганом і потерпілим;

— число учасників злочину, хто з них був з ознаками сп’яніння;

— ознаки зовнішності злочинців;

— хто із знайомих знаходився у момент нападу поряд із потерпілим, коли і із яких причин покинув місце події;

— в чому конкретно виразилися дії, направлені проти потерпілого;

— чи застосовував підозрюваний зброю або інші предмети нападу;

— які ушкодження виявив згодом потерпілий на своєму тілі, одязі;

— чи чинив потерпілий опір, в чому він виражався;

— які сліди могли залишитися на тілі і одязі нападника;

— яка матеріальна шкода заподіяна діями злочинця;

— ким і яким чином були припинені хуліганські дії; чинив при цьому хуліган опір або ні, кому саме і в якій формі;

— чи не був потерпілий сам в стані алкогольного сп’яніння.

Іноді доцільно, щоб під час допиту потерпілий склав схему (план) місця події і сам відтворив на ній обстановку злочину. У випадках, коли потерпілий може дати більш повні і точні показання безпосередньо на місці події, його допит рекомендується проводити там.

Слід враховувати можливу зацікавленість потерпілого викривляти факти, викладати свої мотиви поведінки підозрюваного. Показання потерпілого як особи, зацікавленої в результатах розслідування, вимагають особливого, критичного ставлення. Не виключено, що потерпілий може прагнути приховати власну аморальну або ж протиправну поведінку, безтактність, грубість, образи, які спровокували хуліганські дії.

Також важливою слідчою (розшуковою) дією є допит свідків. Його метою є встановлення і перевірка обставин вчиненого злочину. Свідками хуліганства можуть бути члени сім’ї потерпілого, сусіди по квартирі, громадяни, які проживають в сусідніх будинках, відвідувачі установ, які розташовані неподалік від місця події, родичі, колеги потерпілого або підозрюваного, особи, які випадково опинилися на місці події.

Іноді встановлення свідків-очевидців хуліганських дій є ускладненим. З цією метою можуть бути вжиті різноманітні заходи:

— встановлення осіб, які постійно перебувають поблизу місця події (кіоскери, продавці торгівельних палаток, водії громадського транспорту, працівники магазинів, різних установ тощо) та з’ясування у них, чи не були вони самі свідками хуліганських дій, чи не бачили громадян, які були присутні на місці події або біля нього, чи немає серед них знайомих;

— проведення опитування жителів найближчих будинків, працівників підприємств та організацій, які розташовані неподалік від місця події;

— інформування пасажирів громадських видів транспорту;

— повідомлення в місцевій пресі, по радіо, телебаченню.

Допит свідка є важливим джерелом інформації про подію вчиненого злочину. Саме тому важливо отримати якомога повну та достовірну інформацію від цього суб’єкта. Свідком за розглядуваною категорією кримінальних проваджень може бути:

— особи, які безпосередньо сприймали факт вчинення хуліганства;

— працівники правоохоронних органів або інші особи, які затримали злочинця або приймали заходи щодо його встановлення та захоплення.

Звичайно, це невичерпний перелік свідків. Тому можливий допит й інших осіб, які володіють інформацією про дану подію.

При допиті свідка повинні бути з’ясовані такі обставини:

— що стало приводом для початку хуліганських дій;

— чи не були вони спровоковані відповідною поведінкою самого потерпілого;

— хто, крім затриманого, брав участь у порушенні громадського порядку і побитті громадян;

— чи застосовував підозрюваний зброю і якщо так, то яку саме;

— чи були принесені злочинцем предмети, якими заподіювалися тілесні ушкодження потерпілому, або вони були підібрані ним на місці події;

— як реагували оточуючі на хуліганські дії, хто і які заходи вживав для їх припинення;

— чи зможе свідок впізнати злочинця, описати його прикмети і ознаки зовнішності;

— хто ще був присутній на місці вчинення хуліганських дій, хто може підтвердити і доповнити показання допитуваного.

Інколи інформацію про подію можна отримати при допиті медичних працівників та інших осіб, які приймали участь, наприклад, в припиненні хуліганських дій, затриманні хуліганів. Вони можуть повідомити об’єктивні дані про час, місце, учасників злочину. Свідки з числа працівників швидкої медичної допомоги можуть повідомити відомості про заподіяні тілесні ушкодження, про стан, в якому знаходиться потерпілий, а лікарі поліклініки — хто і коли звертався за медичною допомогою, які ушкодження були у пацієнта.

Показання свідка, який не приймає безпосередньої участі в події, більш вільні від емоційних нашарувань, які характерні для пояснень потерпілого або підозрюваного, тому такі показання допомагають більш об’єктивно з’ясувати всі обставини злочину і сприяють правильній оцінці події слідчим і судом. Зокрема, такий свідок краще сприймає і запам’ятовує ті деталі події, які могли залишитися непоміченими безпосередніми учасниками через їх психологічний і фізіологічний стан при припиненні хуліганських дій або при обороні і, особливо, при вчиненні хуліганства. В показаннях очевидця, як правило, краще відображені:

— роль кожного з учасників;

— особливості поведінки оточуючих громадян;

— реакція оточуючих на події, що відбуваються;

— характерні прикмети і зовнішні ознаки підозрюваних;

— напрям, в якому зникли підозрювані;

— місце, куди були викинуті зброя і предмети, що застосовувалися при вчиненні хуліганських дій.

Допит підозрюваних є одним з найбільш поширених способів отримання доказової інформації в кримінальних провадженнях про хуліганство. Перед початком допиту підозрюваному повинно бути повідомлено про підозру та обставини, які стали підставою для затримання.

Невідкладний допит позбавляє підозрюваного можливості продумати лінію своєї поведінки, підготувати вигідні для себе пояснення. Враховуючи зацікавленість підозрюваного і обмеженість перших даних про подію злочину рекомендується попередньо допитати потерпілого і свідків з метою з’ясування обставин хуліганства.

У випадках, коли підозрюваний заявляє, що він був в стані алкогольного сп’яніння, під час допиту з’ясовується, скільки він вжив спиртного, де і з ким його розпивав.

У ряді випадків, коли з моменту вчинення хуліганських дій до допиту, зважаючи на алкогольне сп’яніння підозрюваних пройшов певний час, допитувані іноді помилково припускають, що такий стан пом’якшує вину. Тому при допиті такі підозрювані зазвичай заявляють, що зважаючи на сильне алкогольне сп’яніння, не пам’ятають обставин вчиненого злочину. Таким шляхом вони намагаються виграти час, необхідний для того, щоб їх родичі або співучасники злочину, які залишилися на свободі, змогли схилити потерпілого або свідків до зміни своїх первинних показань. Слідчий зобов’язаний роз’яснити таким підозрюваним, що здійснення хуліганських дій в стані алкогольного сп’яніння не тільки не звільняє від кримінальної відповідальності, навпаки являється обставиною, яка обтяжує покарання. Після цього показання ретельно перевіряються, а лише потім, в разі необхідності, призначається судово-психіатрична експертиза.

Тактика допиту підозрюваних заснована на використанні загальних прийомів: переконання, пред’явлення доказів, постановка контрольних, деталізуючи запитань. При викритті неправдивих показань використовуються прийоми психологічного впливу, дані про особу, логічні та інші прийоми, що призводять до зміни підозрюваним зайнятої ним позиції та дачі об’єктивних показань.

При допиті підозрюваного слід встановлювати:

а) обставини вчинення хуліганства: де і коли; з ким, яким чином і які дії вчинялися; які застосовувалися знаряддя і засоби, джерело їх походження, де вони зараз знаходяться; чи вживалися заходи щодо приховання слідів хуліганства;

б) дані, які характеризують особу підозрюваного: місце проживання; місце роботи; спеціальність; сімейний стан; наявність кримінального досвіду тощо;

в) взаємовідносини підозрюваного з потерпілим; чи знайомі вони, як давно, в чому виражалося їх знайомство; чи виникали конфліктні ситуації, в якій формі вони вирішувалися; що відомо підозрюваному про потерпілого, який він чинив опір;

г) цілі, мотиви хуліганських дій: як правопорушник оцінює свої дії, що спонукало його до їх вчинення;

д) нанесена шкода: які і кому нанесені тілесні ушкодження, що зруйновано, розбито, поламано, де, коли, за яких обставин;

е) обставини, що пом’якшують або обтяжують покарання.

Залежно від обставин, що характеризують конкретну подію, можуть

бути поставлені й інші запитання.

Якщо підозрюваний поспішно і дуже охоче визнає свою вину, то це повинно насторожити слідчого. Іноді причина такого визнання полягає не в щирому розкаянні злочинця, а в бажанні приховати від слідчого якесь інше протиправне діяння. Тому в ході допиту і подальшого розслідування повинно бути з’ясовано, чи не вчинене хуліганство навмисно з метою уникнути відповідальності за раніше вчинений більш тяжкий злочин.

З особливою ретельністю слідчому необхідно готуватися до допиту підозрюваного у випадках, коли останнім під час вчинення хуліганства вчинявся опір представникам влади або громадськості. Формулюючи питання, слідчий повинен ураховувати, що дана кваліфікуюча ознака хуліганства при певних умовах може утворити інший самостійний склад злочину або служити підставою для кваліфікації дій злочинця по сукупності декількох статей КК України. Зокрема, в показаннях підозрюваного повинні міститися відповіді на питання:

— в який момент відбувся опір (в процесі вчинення хуліганських дій або після його закінчення, під час затримання або після доставки до органу внутрішніх справ);

— чи супроводжувався опір насильством або погрозами застосувати насильство і в чому конкретно цей опір виявився;

— чи усвідомлював підозрюваний (у випадках, коли представник влади або працівник міліції був без форменого одягу), що чинить опір посадовій особі або представнику громадськості, якщо усвідомлював, то за якими ознаками розпізнав.

Список використаної та рекомендованої літератури

1. БіленчукП.Д. Криміналістична тактика і методика розслідування окремих видів злочинів : Навч. посіб. для студ. ВНЗ. / П.Д. Біленчук, А.П. Гель, Г.С. Семаков. — К : МАУП, 2007. — 510 с.

2. Горбачевський В.Я. Хуліганство як злочин проти громадського порядку: психологічні аспекти : Наук.-практ. посібник // МВС України. Дніпропетровський ДУВС ; В.Я. Горбачевський, В.О. Ка- лашнік, Л.І. Казміренко ; За ред. О.В. Негодченка. — Дніпропетровськ, 2009. — 135 с.

3. Дії патрульно-постової служби міліції щодо припинення футбольних хуліганств : Метод. реком. // В.Л. Костюк, В.А. Молотай, О.Г. Пелагеша, В.С. Сивухін. — К., 2011. — 23 с.

4. Коновалова В.О. Криміналістика: Криміналістична тактика і

методика розслідування злочинів : Підручник для студ. юрид. вузів і фак. / В.О. Коновалова, Г.А. Матусовський, В.Ю. Шепітько,

В.М. Глібко, А.Л. Дудніков. — X. : Право, 1998. — 375 с.

5. Криминалистика : Учебник / Аверьянова Т.В., Белкин Р.С., КоруховЮ.Г., Российская Е.Р. — 3-є изд., перераб. и доп. — М. : НОРМА : Инфра-М, 2010. — 927 с.

6. Криміналістика : Підручник для студентів юрид. спец. вищих закладів освіти / ГлібкоВ.М., Дудніков А.Л., Журавель В.А. та ін. ; За ред. В.Ю. Шепітька. — К. : Видавничий Дім «Ін Юре», 2001. — 684 с.

7. Настільна книга слідчого : [Наук.-практ. видання для слідчих і дізнавачів] / М.І. Панов, В.Ю. Шепітько, В.О. Коновалова та ін. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К. : Вид. Дім «Ін Юре», 2007. — 728 с.

8. Організація розслідування окремих видів злочинів : Навч. по- сіб. / [А.Ф. Волобуєв та ін.] ; за заг. ред. А.Ф. Волобуева ; Харк. нац. ун-т внутр. справ. — X. : ХНУВС, 2011. — 567 с.

9. Салтевський М.В. Криміналістика (у сучасному викладі): [підручник] / М.В. Салтевський. — К. : Кондор, 2006. — 558 с.

10. ТішенкоВ.В. Теоретичні і практичні основи методики розслідування злочинів : [монографія] / Тішенко В.В. // Одеська національна юридична академія. — О. : Фенікс, 2007. — 260 с.

Подготовка к ЕГЭ/ОГЭ
<< | >>
Источник: Алєксєєв О. О.. Розслідування окремих видів злочинів. [текст] : навч. посіб. 2-ге вид. перероб. та доп. / О. О. Алєксєєв, В. К. Весельський,В. В. Пясковський - К. : «Центр учбової літератури»,2014. - 320 с.. 2014

Еще по теме Проведення окремих слідчих (розшукових) дій:

  1. Проведення окремих слідчих (розшукових) дій
  2. Проведення окремих слідчих (розшукових) дій
  3. Проведення окремих слідчих (розшукових) дій
  4. Проведення окремих слідчих (розшукових) дій
  5. Проведення окремих слідчих (розшукових) дій
  6. Проведення окремих слідчих (розшукових) дій
  7. Проведення окремих слідчих (розшукових) дій
  8. Проведення окремих слідчих (розшукових) дій
  9. Проведення окремих слідчих (розшукових) дій
  10. Проведення окремих слідчих (розшукових) дій
  11. Проведення окремих слідчих (розшукових) дій
  12. Проведення окремих слідчих (розшукових) дій
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -