<<
>>

Проведення окремих слідчих (розшукових) дій

Огляд місця події є однією з найбільш інформативних слідчих (розшукових) дій. Результати огляду дозволяють побудувати версії та скласти план їх перевірки.

При огляді місця події в кримінальних провадженнях розглядуваної категорії важливим є обстеження місць, з яких злочинці спостерігали за потерпілим, або відслідковували шлях його пересування.

При цьому необхідно приділити особливу увагу пошуку й належному оформленню та фіксації слідів ніг, недопалків, сірників, пачок від цигарок, слідів транспортних засобів та ін. Причому за допомогою слідів ніг, транспортних засобів та інших слідів можна встановити шляхи пересування злочинців до місця злочину та їх кількість. Якщо грабіж або розбій вчинено у приміщенні, слідчий повинен докласти максимум зусиль, щоб відшукати сліди рук, ніг, знарядь злому замків, плями крові, кулі, гільзи тощо. Під час огляду, оцінивши наявну інформацію з показань потерпілих і свідків, слідчий може змоделювати подію, що відбулася, і тим самим визначити завдання оперативним працівникам на розшук і затримання злочинців за «гарячими слідами».

Якщо при нападі була застосована вогнепальна зброя, необхідно на місці події здійснювати пошук гільз, куль, дробу, пижів. За допомогою куль та гільз можливо визначити вид, систему та калібр зброї з якої стріляли, а також кількість зброї. Знайдені сліди застосування різної зброї є підтвердженням причетності до розбою групи осіб. Вилучення з місця події названих об’єктів дозволяє у подальшому ідентифікувати зброю, вилучену у осіб, підозрюваних у вчиненні розбою.

При огляді місця події в кримінальних провадженнях даної категорії злочинів не можна обмежуватись тільки дослідженням місця вчинення нападу та підходів до нього. Речові докази, які мають важливе значення для розслідування, не рідко знаходяться на значній відстані від місця нападу. Це обумовлює необхідність старанного огляду ділянок місцевості, які не є місцем злочину. Сюди також відносяться підвальні приміщення та горища багатоповерхових будинків, які знаходяться безпосередньо поблизу від нього.

Під час огляду слід звернути особливу увагу на ті місця, де могли б перебувати сторонні особи — очевидці злочину (житлові приміщення, будівельні майданчики та ін.).

Якщо злочинці використали транспортні засоби, то під час огляду місця події необхідно встановити місця їх стоянки, виявити і зафіксувати сліди (протекторів шин, мастила, пального тощо).

Допит потерпілих. Потерпілими в кримінальних провадженнях про грабежі та розбої, як правило, є працівники ощадних кас, відділень банків, водії таксі, інкасатори, сторожі підприємств, приватні особи, які мають певне майно або цінності. З метою заволодіння матеріальними цінностями злочинці застосовують до них психічне або фізичне насильство. Причому ці дії супроводжуються погрозами застосування зброї або інших знарядь злочину. Крім того, необхідно враховувати, що ці злочини тривають в основному короткий проміжок часу. Все це відбивається на психічному стані потерпілого, тому слідчий, оцінюючи і деталізуючи інформацію, мусить проявити особливу делікатність у стосунках з допитуваним.

З’ясування обставин вчинення грабежу або розбою полягає в отриманні від потерпілого вичерпних відповідей на наступні питання:

— місце, де було вчинено напад;

— коли відбувся напад, точний час;

— чим займався потерпілий перед нападом;

— хто, крім нього, ще знаходився в даному місці (наприклад, члени родини, родичі, знайомі), їх прізвища та місця проживання, а у необхідних випадках і мета перебування в даному місці;

— скільки осіб приймало участь у вчиненні грабежу або розбою;

— спосіб нападу, характер і послідовність насильницьких дій або погроз з боку кожного із учасників нападу;

— хто з нападників мав при собі зброю, яку саме;

— чи застосовували вони зброю і які наслідки її застосування;

— поведінка потерпілого під час нападу (кричав, кликав на допомогу, чинив опір, в чому він виражався);

— характер поведінки інших осіб під час нападу та чи було застосовано до них насильство;

— хто із сторонніх осіб міг спостерігати або чути подію злочину;

— чи приймав потерпілий які-небудь заходи для переслідування злочинців; якщо ні, то чому;

— чи внесені які-небудь зміни в обстановку місця події до прибуття слідчого, якщо так, то які, ким, з якою метою.

До групи запитань, що характеризують осіб, які вчинили грабіж або розбій, необхідно включити:

— які відмінні ознаки зовнішності кожного із співучасників нападу;

— зміст розмови нападників між собою та як вони називали один одного;

— в якому напрямі зникли злочинці;

— чи мали вони транспортні засоби та прикмети цих засобів;

— які сліди на одязі та тілі нападників могли залишитися після того, як потерпілий чинив опір;

— чи може потерпілий впізнати кожного із нападників.

При з’ясуванні характеру і розміру викраденого майна слідчий повинен уточнити такі питання:

— що викрали нападники, відмінні ознаки кожної вкраденої речі, її ціна та ступінь зношеності (якщо названий потерпілим список містить окремі номерні речі, то необхідно поцікавитись, чи зберіг він відповідні технічні паспорти);

— чи не залишились у потерпілого речі, відповідні викраденим;

— де знаходилось викрадене майно на виду або було приховане від сторонніх, де саме (в останньому випадку потрібно з’ясувати, знайшли нападники схованку самі чи потерпілий вказав їм її місцезнаходження);

— чи належить викрадене майно потерпілому або іншим особам, установам або організаціям;

— яке матеріальне становище потерпілого та розміри шкоди, яка завдана йому у результаті нападу;

— чи може потерпілий у випадку розшуку викраденого майна впізнати його.

Допит підозрюваного проводиться після його затримання і особистого обшуку. Підготовка і тактика проведення даної слідчої (розшуко- вої) дії в кримінальних провадженнях про грабежі та розбої у значному ступені обумовлюються слідчою ситуацією, яка склалася на момент допиту — затримано одного чи декількох членів злочинної групи, підозрюваних у вчиненні нападу, підозрюваний був затриманий на місці нападу або в іншому місці, безпосередньо після вчинення злочину або через деякий час. Крім того, зміст допиту підозрюваних визначається їх роллю та ступенем участі в груповому нападі, а також результатами передуючих допиту інших слідчих (розшукових) дій, в ході яких були отримані докази їх вини.

Нерідко підозрюваний, приховуючи імена своїх співучасників і користуючись тим, що вони ще не встановлені, обмежується напівправдою, перекладає всю відповідальність на нібито невідомих йому осіб. Тактично правильно у таких ситуаціях запропонувати допитаному назвати прикмети зовнішності цих осіб або повідомити про них яку- небудь інформацію, якою він володіє. При цьому, максимально деталізуючи показання підозрюваного, слідчий повинен з’ясувати чому для вчинення нападу був обраний саме цей потерпілий.

При наявності в кримінальному провадженні декількох підозрюваних, як правило перед слідчим постає питання з кого із спільників почати та у якій послідовності проводити їх допити. Узагальнення та аналіз досвіду розслідування грабежів та розбоїв, вчинених злочинними групами, показує, що тактично виправдано першими допитувати:

— співучасника, який за думкою слідчого, може надати правдиві показання, має позитивні особисті якості, грав другорядну роль у вчиненні нападу та якому загрожує найменш суворе покарання;

— співучасника, відносно якого слідчий має більш переконливі докази, тому він повинен усвідомлювати безнадійність своїх неправдивих показань;

— співучасника, який займає у злочинній групі становище «опозиціонера».

Якщо хто-небудь із підозрюваних відмовляється давати показання, то слідчий повинен пояснити йому, що подібна негативна лінія поведінки не тільки не принесе йому користі, але й нашкодить, погіршить його стан, тому краще давати правдиві показання самому, ніж це за нього зроблять його інші співучасники, які спробують пом’якшити свою вину, переклавши її на нього. При цьому важливо, щоб співучасники (за умовою відсутності у них можливості спілкуватися між собою) не були поінформовані про показання один одного.

Після отримання згоди підозрюваного давати показання, необхідно запропонувати йому розповісти про факт вчинення злочину, пояснити, коли, у зв’язку з чим виник умисел його вчинити, чи була проведена підготовка до його вчинення, хто сприяв вчиненню злочину або знав про нього, спосіб вчинення злочину, чи використовувалися технічні засоби і які саме, що було викрадено, де приховане крадене, а якщо реалізоване, то через кого, де, на яку суму, чи витрачені ці гроші, чи були спільники, хто саме, їх місцезнаходження. Об’єктивність показань підозрюваного підтверджується результатами інших слідчих (розшукових) дій.

Проведення експертиз. Для розслідування грабежів та розбоїв виникає необхідність у проведенні різноманітних експертиз, найбільш поширеними з яких є судово-медична, криміналістична, судово-психіатрична, судово-хімічна.

Судово-медична експертиза зазвичай проводиться у тих випадках, коли у потерпілого або кого-небудь з підозрюваних виявлені тілесні ушкодження. Судово-медичний експерт може встановити характер, ступінь тяжкості та наслідки тілесних ушкоджень, які були заподіяні потерпілому, а також знаряддя, механізм та давність заподіяння. У ряді випадків така експертиза може надати слідчому допомогу у з’ясуванні дійсного механізму нападу. Так, зокрема, судово-медичний експерт шляхом дослідження ушкоджень на тілі та одязі потерпілого може встановити в якому положенні знаходився останній в момент заподіяння йому ушкоджень, чи не міг потерпілий заподіяти собі ці ушкодження сам і т.п.

Також при розслідуванні грабежів та розбоїв виникає необхідність у проведенні різного роду криміналістичних експертиз, зокрема, судово- балістичної, дактилоскопічної, трасологічної, почеркознавчої та ін. Яку експертизу проводити, слідчий вирішує залежно від характеру слідів, виявлених під час розслідування злочину. Так, якщо на місці події виявлені сліди пальців рук, призначається дактилоскопічна експертиза. При виявленні, наприклад, слідів взуття, знарядь злому та їх уламків, уривків тканини чи паперу призначається відповідна трасологічна експертиза.

У тих випадках, коли на місці вчинення нападу або під час обшуку у підозрюваних слідчим вилучені записки, листи, квитанції. які представляють інтерес для встановлення істини в кримінальному провадженні, як правило, призначається почеркознавча експертиза для встановлення, ким з підозрюваних виконано рукопис.

Залежно від обставин розслідуваного грабежу або розбою, можуть використовуватися можливості інших експертиз, пов’язаних, зокрема, з дослідженням мікрооб’єктів, значення яких дуже важливе. Так, наприклад, коли на місці події виявлені знаряддя нападу, речі, предмети з плямами, схожими на кров або інші виділення людського організму (піт, слина, сеча та ін.), а також волокна тканин, волосся, недопалки і т.п., може бути призначена судово-медична експертиза речових доказів біологічного походження.

Судово-хімічному дослідженню підлягає також одяг підозрюваного, якщо на ньому виявлені забруднення або інші сліди, що могли бути утворені у результаті перебування на місці вчинення нападу. У таких випадках разом з одягом підозрюваного як порівняльні зразки на експертизу направляються зразки відповідних мікрооб’єктів (пилу, тютюну, лакофарбових матеріалів, штукатурки та інших речовин, вилучених з місця події).

Список використаної та рекомендованої літератури

1. БіленчукП.Д. Криміналістична тактика і методика розслідування окремих видів злочинів : Навч. посіб. для студ. ВНЗ / П.Д. Біленчук, А.П. Гель, Г.С. Семаков. — К. : МАУП, 2007. — 510 с.

2. Галаган В.І. Особливості методики розслідування нерозкри- тих грабежів та розбоїв минулих років : Монографія / В.І. Галаган, М.О. Яковенко ; Луган. держ. ун-т внутр. справ ім. Е.О. Дідорен- ка. — Луганськ : РВВ ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, 2013. — 254, [1] с.

3. Криминалистика : Учебник / Аверьянова Т.В., Белкин Р.С., КоруховЮ.Г., Российская Е.Р. — 3-є изд., перераб. и доп. — Μ. : НОРМА : Инфра-М, 2010. — 927 с.

4. Криміналістика: Криміналістична тактика і методика розслідування злочинів : Підручник для студ. юрид. вузів і фак. / Коновалова В.О., Матусовський Г.А., Шепітько В.Ю., Глібко В.М., Дудні- ков А.Л. — X. : Право, 1998. — 375 с.

5. Криміналістика : Підручник для студентів юрид. спец. вищих закладів освіти / Глібко В.М., Дудніков А.Л., Журавель В.А. та ін./ За ред. В.Ю. Шепітька. — К. : Видавничий Дім «Ін Юре», 2001. — 684 с.

6. Методика розслідування окремих видів злочинів, підслідних органам внутрішніх справ : Навч. посіб. / [О.В. Батюк та ін. ; за заг. ред. Є.В. Пряхіна] ; Львів. держ. ун-т внутр. справ. — Л. : ЛьвДУВС, 2011. — 323 с.

7. Настільна книга слідчого : [Наук.-практ. видання для слідчих і дізнавачів] / М.І. Панов, В.Ю. Шепітько, В.О. Коновалова та ін. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К. : Вид. Дім «Ін Юре», 2007. — 728 с.

8. Організація розслідування окремих видів злочинів : Навч. по- сіб. / [А.Ф. Волобуєв та ін.] ; за заг. ред. д-ра юрид. наук, проф. А.Ф. Волобуева; Харк. нац. ун-т внутр. справ. — X. : ХНУВС, 2011. — 567 с.

9. Тішенко В.В. Теоретичні і практичні основи методики розслідування злочинів : [монографія] / Тішенко В.В. // Одеська національна юридична академія. — О. : Фенікс, 2007. — 260 с.

10. Чаплинський К.О. Розслідування злочинів, вчинених злочинними угрупованнями : Навч. посіб. / К.О. Чаплинський, П.Я. Мінка ; Дніпропетр. гуманіт. ун-т. — Д. : Свідлер А.Л., 2009. — 225 с.

Подготовка к ЕГЭ/ОГЭ
<< | >>
Источник: Алєксєєв О. О.. Розслідування окремих видів злочинів. [текст] : навч. посіб. 2-ге вид. перероб. та доп. / О. О. Алєксєєв, В. К. Весельський,В. В. Пясковський - К. : «Центр учбової літератури»,2014. - 320 с.. 2014

Еще по теме Проведення окремих слідчих (розшукових) дій:

  1. Проведення окремих слідчих (розшукових) дій
  2. Проведення окремих слідчих (розшукових) дій
  3. Проведення окремих слідчих (розшукових) дій
  4. Проведення окремих слідчих (розшукових) дій
  5. Проведення окремих слідчих (розшукових) дій
  6. Проведення окремих слідчих (розшукових) дій
  7. Проведення окремих слідчих (розшукових) дій
  8. Проведення окремих слідчих (розшукових) дій
  9. Проведення окремих слідчих (розшукових) дій
  10. Проведення окремих слідчих (розшукових) дій
  11. Проведення окремих слідчих (розшукових) дій
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -