Проведення окремих слідчих (розшукових) дій

Огляд місця події. При розслідуванні фактів вимагання місцем події може бути: місце пред’явлення вимагачами своїх вимог потерпілому; місце затримання вимагачів «на гарячому»; місце утримання заручників.

Місце пред’явлення вимагачами своїх вимог (насамперед, це службове приміщення або квартира потерпілого) буде об’єктом огляду у випадках, якщо:

а) потерпілий негайно подав заяву до правоохоронних органів щодо висловлених на його адресу вимог з боку вимагачів. Огляд у даному випадку проводиться негайно, а до його початку заявник повинен бути попереджений про неприпустимість внесення зміни в речову обстановку приміщення, його прибирання. Завданнями огляду є виявлення та вилучення залишених злочинцями слідів (рук, мікрооб’єктів, запаху, загублених ним предметів тощо), щоб одержати доказову інформацію, що підтверджує факт перебування вимагачів у цьому приміщенні;

б) вимагачі на досудовому слідстві визнають себе винними у вчиненому і докладно описують обстановку місця, де ними були висловлені погрози і вимоги до потерпілого. Огляд проводиться для того, щоб пересвідчитися у правдивості показань підозрюваних і, як правило, передує слідчому експерименту. Якщо до огляду в обстановку приміщення внесені які-небудь зміни, результати огляду оцінюються в співставлен- ні з показаннями потерпілого і свідків, які бачили обстановку приміщення до внесення в неї змін.

Огляд місця затримання вимагачів «на гарячому» проводиться негайно після їх затримання. Завданням огляду є виявлення викинутих або загублених вимагачами предметів, аби надалі довести факт їх належності злочинцям або тимчасового перебування в останніх. Предметами, від яких вони прагнуть позбутися, можуть бути: переданий поте- рплим предмет вимагання (найчастіше пакет із грошима), зброя. При цьому визначаються межі огляду тим приміщенням, автомашиною або ділянкою вулиці, місцевості, де відбувалося затримання.

Огляд місця утримання заручника або викраденої особи має на меті виявити:

а) сліди перебування інших злочинців, крім осіб, затриманих при звільненні потерпілих (сліди рук, паління, слини, мікрооб’єкти, забуті або кинуті предмети);

б) предмети, що використовувалися для захоплення, утримання і катування потерпілих (мотузки, наручники, маски, праски, паяльники, ножі, спеціальні інструменти, гумові кийки, оголені з одного кінця електричні проводи, на яких можуть бути сліди крові, волосся, шкірного епітелію жертви);

в) зброя, наркотики, вибухові пристрої;

г) відео-або аудіоапаратуру із записом звернення до родичів заручника про надання викупу.

Обшук при розслідуванні вимагання є невідкладною слідчою (роз- шуковою) дією, проведення якої обов’язково повинно бути поєднане з максимальним використанням чинника раптовості при мінімальному витоку інформації про терміни і місце проведення.

Під час проведення обшуку необхідно шукати:

а) отриманий від потерпілого предмет вимагання: дорогоцінності, антикварні речі, ікони, картини, цінні папери на пред’явника;

б) документи, що надають вимагачам будь-які блага і складені потерпілим під погрозою (доручення, у тому числі генеральні, заповіти, акти дарування, боргові розписки, письмові відмови потерпілого від одержання боргу, договори про право на оренду, постачання товарів тощо);

в) документи, що підтверджують одержання від потерпілого предмета вимагання (квитанції переказів, товарно-транспортні накладні, прибутково-видаткові ордери тощо);

г) цінні папери (акції, сертифікати, векселі), приватизаційні свідоцтва на нерухомість;

ґ) зброю (вогнепальна, газова тощо), боєприпаси, вибухові пристрої, електрошокову апаратуру, наручники;

д) засоби маскування зовнішності (перуки, маски, формений одяг співробітників органів МВС);

е) записні й телефонні книжки, блокноти, перекидні календарі, листи та інші джерела, з яких можна отримати інформацію про інших членів злочинної групи, а також стосунки між вимагачами та потерпілим;

є) документи (у тому числі й ті, що зафіксовані в електронному вигляді), які відображають господарську і фінансову діяльність злочинної групи, що займається вимаганням, а також свідчать про наявність корумпованих зв’язків;

ж) звуко- і відеозаписуючу апаратуру (у випадку, якщо в розпорядженні слідства є аудіо-відео запис зі зверненням вимагачів до родичів або друзів щодо суми викупу за звільнення узятих у заручники або викрадених осіб), а також різноманітні прослуховуючі пристрої.

Допит потерпілого. Під час допиту потерпілого необхідно докладно з’ясувати:

а) чи відомі потерпілому вимагачі, хто вони, у яких стосунках з ними він знаходився до вимагання; якщо вимагачі потерпілому не відомі, то кого і на підставі яких даних він може підозрювати і хто, на його думку, міг націлити вимагачів;

б) чи вперше вимагачі пред’явили незаконні вимоги або вони висловлювалися неодноразово;

в) в якій формі подавалися вимоги: усній (під час зустрічі або по телефону) або письмовій;

г) що саме вимагалося і що обіцяли вимагачі у разі виконання їх вимог;

ґ) чи вимагали вимагачі від потерпілого одноразової передачі грошей або постійної сплати «данини», в якій формі передбачалося здійснювати дані платежі, на які рахунки;

д) чи виконував раніше потерпілий вимоги вимагачів і як саме (що передавав, коли, де), хто із знайомих поінформований про ці обставини або, можливо, спостерігав за подіями, що відбувалися;

е) чи звертався потерпілий за захистом від вимагачів, якщо так, то до кого саме і який був результат, якщо не звертався, то чому;

є) вид погроз і характер насильства над потерпілим, його родичами;

ж) кількість вимагачів і як вони спілкувалися між собою — жаргон, імена, прізвиська, особливості мови (заїкуватість); яка зброя була в злочинців (пістолет, кастет, граната тощо); в якому одязі були вимагачі (фасон, колір, фактура матеріалу); яким транспортним засобом користувалися (модель, тип, зовнішні ознаки, номерні знаки); загальні і окремі ознаки цінностей, якими заволоділи злочинці (вид упаковки, позначки на купюрах, облігаціях);

з) якщо потерпілим здійснено аудіо-відео запис телефонної розмови з вимагачами, то на якій апаратурі та у чиїй присутності.

Допит підозрюваних є важливим джерелом одержання незаперечних доказів винни того або іншого суб’єкта у вчиненому злочині. При допиті підозрюваних необхідно з’ясувати:

а) коли виник намір вчинити вимагання і хто був його ініціатором, чим керувалися у виборі потерпілого, в яких стосунках знаходилися з ним (персонально);

б) якою інформацією керувалися злочинці, замислюючи вимагання, від кого була отримана ця інформація (хто був навідником, хто конкретно проводив розвідувальні заходи та в чому вони полягали);

в) хто, де, коли та які вимоги висловлював, яка сума вимагалася; якщо предметом вимагання було право на майно, то кому конкретно воно повинно було бути передане, яким чином; якщо предметом вимагання було вчинення потерпілим певних дій, то в чому вони полягали і на чию користь повинні були бути зроблені;

г) яким чином планувалося вчинити вимагання — одноразово або тривало; чи передбачалося в останньому випадку систематично підвищувати свої вимоги, посилювати примусові заходи;

ґ) у чому полягали погрози вимагачів, ким, коли та за яких умов були вони викладені; чи застосовувалася зброя і яка саме, у кого була придбана, коли; чи було відомо іншим членам групи про наявність зброї в окремих її членів, які були наслідки її використання; яким чином погрози доводилися до відома потерпілого;

д) чи одержували раніше вимагачі від потерпілого яке-небудь майно, гроші, документи, де вони знаходяться в даний час, скільки фактів вимагання в минулому мало місце;

е) якщо потерпілий вивозився для «переговорів» до спеціального місця, то коли це було і хто підшукував це місце;

є) хто був захоплений; коли і звідки (з будинку, з роботи тощо); яким чином; хто конкретно викрадав заручників; де знаходиться місце утримання заручників; у яких умовах вони утримувалися, хто їх охороняв; з якого телефону велися переговори про викуп, кому ці вимоги були адресовані, хто вів переговори; чи застосовувалися катування до заручників, які саме, хто їх виконував; чи провадився аудіо- або відеозапис вимог про викуп заручників, де, коли і на якій апаратурі, хто саме промовляв текст, де зараз знаходиться використана техніка;

ж) за яким принципом розподілялися злочинні прибутки, хто яку частку одержував, у яких взаємовідносинах знаходилися учасники групи.

Проведення судових експертиз. При розслідуванні вимагання можуть проводитися такі судові експертизи:

судово-медична — для визначення наявності, ступеня тяжкості, а також давності і механізму утворення тілесних ушкоджень у потерпілих;

судово-товарознавча — для оцінки реальної вартості викраденого або знищеного майна потерпілих;

судово-почеркознавча — для ідентифікації виконавця рукопису тексту, отриманого потерпілими або їх родичами в процесі реалізації вимагання;

криміналістична мікрооб ’єктів — у випадку їх виявлення на одязі потерпілого чи вимагачів, або на предметах, що були викинуті останніми при їх затриманні «на гарячому», а також для встановлення факту контактної взаємодії одягу заручника або викраденого з одягом злочинця;

технічна експертиза документів — для встановлення тотожності матеріалів і технічних засобів, використаних вимагачами для виготовлення рукописних текстів, адресованих потерпілим, а також для ідентифікації виконавця машинописного тексту, виготовленого з тією ж метою;

криміналістична наркотичних і сильнодіючих речовин, виявлених у вимагачів для власного вжитку або використаних ними для приведення узятих заручників у безпорадний стан;

вибухотехнічна — у тих випадках, коли за допомогою вибуху проводиться акція залякування потерпілого або знищується його майно після відмови від виконання вимог вимагачів;

судово-хімічна — для ідентифікації речовини-маркера, виявленого на одязі та шкірних покровах вимагачів після затримання їх «на гарячому»;

судово-економічна — для встановлення розміру і характеру збитку організації, що виникли в результаті погіршення її економічного стану у зв’язку з задоволенням вимог, пред’явлених до неї вимагачами.

Характерною для розслідування даної категорії злочинів є фоноско- пічна експертиза. Вона проводиться в основному для ідентифікації особи, чиє усне мовлення записане на фонограмі; ідентифікації вилученої у

вимагачів звукозаписуючої апаратури; для одержання деяких відомостей про місцезнаходження заручників, їхнього емоційного стану; для характеристики невідомої особи, фонограма з записом усного мовлення якої є в розпорядженні слідства.

Список використаної та рекомендованої літератури

1. Абрамова В.М. Криміналістика : [навч. посіб. для дистанційного навчання] / [В.М. Абрамова, А.О. Ляш]; за наук. ред. А.В. Іщенка. — К. : Університет «Україна», 2007. — 557 с.

2. Біленчук П.Д. Криміналістична тактика і методика розслідування окремих видів злочинів : Навч. посіб. для студ. ВНЗ. / П.Д. Біленчук, А.П. Гель, Г.С. Семаков. — К : МАУП, 2θ07. — 510 с.

3. Криминалистика : [учебник для вузов] / [Аверьянова Т.В., Белкин Р.С., Корухов Ю.Г., Российская Е.Р.]; под ред. Р.С. Белкина. — М. : Издательство НОРМА, 2001. — 990 с.

4. Криміналістика : [підручник] / [В.Ю. Шепітько, В.О. Коновалова, В.А. Журавель та ін.].; за ред. В.Ю. Шепітька. — 4-е вид., перероб. і доп. — X. : Право, 2008. — 464 с.

5. Криміналістика: питання та відповіді : [навч. посібник] / Ко- фанов А.В., Кобилянський О.Л., Кузьмічов Я.В. та ін. — К. : Центр учбової літератури, 2011. — 280 с.

6. Мельник О.В. Прокурорський нагляд за додержанням законів при розслідуванні вимагань : Монографія. — X. : Видавець ФОП Вапнярчук Н.М., 2007. — 190 с.

7. Методика розслідування окремих видів злочинів, підслідних органам внутрішніх справ : Навч. посіб. / [О.В. Батюк та ін. ; за заг. ред. Є.В. Пряхіна] ; Львів. держ. ун-т внутр. справ. — Л. : ЛьвДУВС, 2011. — 323 с.

8. Настільна книга слідчого : [науково-практичне видання для слідчих та дізнавачів] / [М.І. Панов, В.Ю. Шепітько, В.О. Коновалова та ін.]. — [2-ге видання, перероб. і доп.]. — К. : Вид. Дім «Ін Юре», 2008. — 728 с.

9. Організація розслідування окремих видів злочинів : Навч. посіб. / [А.Ф. Волобуєв та ін.] ; за заг. ред. А.Ф. Волобуева ; Харк. нац. ун-т внутр. справ. — X. : ХНУВС, 2011. — 567 с.

10. Чаплинський К.О. Розслідування злочинів, вчинених злочинними угрупованнями : Навч. посіб. / К.О. Чаплинський, П.Я. Мінка ; Дніпропетр. гуманіт. ун-т. — Д. : Свідлер А.Л., 2009. — 225 с.