Проведення окремих слідчих (розшукових) дій

Огляд місця події. При розслідуванні фальшивомонетництва місцем події, як правило, виступають:

а) місце, де проводилась підробка грошових знаків або цінних паперів;

б) місце їх збуту;

в) місце виявлення предметів, які викривають злочинця.

Огляд місця події при фальшивомонетництві має свої особливості, а саме:

1. Огляд місця виготовлення підроблених грошових знаків (приміщення, робочого місця фальшивомонетника) складається з трьох етапів: оглядового (в ході якого попередньо вивчається місце огляду, визначаються його межі і шляхи руху), статичного (включає у себе огляд обстановки, предметів у стадії спокою, тобто без внесення будь-яких змін), динамічного (кожний предмет вивчається всебічно — пересувається, оглядається, вимірюється).

2. При огляді виявляються і фіксуються сліди діяльності злочинця і його перебування у місці виготовлення фальшивих грошових знаків чи цінних паперів: сліди рук, взуття злочинця, речі, які йому належать, сліди використання тих або інших матеріалів, літератури, пристосувань та ін.

3. У випадках, коли підробка пов’язана з шумом, наприклад, при чеканці монет, у протоколі огляду вказується відстань до найближчої будівлі, для того, щоб перевірити, чи було чути шум у сусідніх будинках (для цього може бути проведено відтворення обстановки та обставин події).

4. Важливо оглядати також місце збуту підроблених грошових знаків. Співставлення даних, отриманих при огляді, з показаннями свідків і підозрюваного дозволить більш повно встановити обставини вчиненого злочину, наприклад, вивчення освітлення робочого місця працівника торгівлі чи банківської установи, де були пред’явлені для покупки підроблені грошові знаки, дасть можливість виявити і усунути умови, які сприяють вчиненню злочину.

5. Якщо оглядається тайник для зберігання знарядь та матеріалів вчинення фальшивомонетництва, то потрібно зосередити увагу на пошуку слідів і інших ознак, які могли б доказувати належність даних предметів певній особі (це можуть бути сліди ніг поблизу сховища, відбитки пальців рук на предметах та ін.).

Огляд грошових знаків чи цінних паперів. Метою огляду готових підроблених грошових знаків чи цінних паперів є виявлення індивідуальних особливостей підроблених знаків, щоб орієнтувати правоохоронні органи та зацікавлених осіб (банківські установи, торгівельні організації та ін.) на випадок подальшого збуту аналогічних грошових знаків та цінних паперів. В результаті огляду важливо також виявити ознаки, які дозволяють висунути певні версії про особу злочинця та організувати перевірку цієї особи.

Підроблені грошові знаки чи цінні папери слід оглядати з дотриманням необхідних заходів безпеки, щоб не пошкодити наявні на них сліди рук і не залишити своїх відбитків пальців.

Не виключена можливість виявлення на поверхні грошових знаків чи цінних паперів потожирових (невидимих) відбитків пальців. Такі сліди виявляються рідко, так як гроші проходять через багато рук. Крім того досвідчені злочинці вживають заходи для того, щоб на виготовлених ними підроблених грошових знаках не залишалося відбитків пальців.

Закінчується огляд підроблених грошових знаків чи цінних паперів обов’язковим фотографуванням (з використанням масштабної лінійки) їх загального вигляду та описом у протоколі огляду.

При огляді паперових грошових знаків у протоколі повинні бути вказані такі особливості:

а) номінал грошового знаку;

б) номер та серія грошового знаку;

в) властивості паперу — його щільність та колір;

г) наявність водяних знаків, їх особливості та локалізація;

д) особливості зображень на лицьовому та зворотному боці;

е) наявність захисної сітки, металізованої стрічки та інших можливих захисних ознак, їх особливості;

є) наявність сторонніх (які не відносяться до зображення білету) поміток, слідів папілярних узорів, пошкоджень паперу та іншого, із зазначенням відповідно їх локалізації.

Обшук. В кримінальних провадженнях про фальшивомонетництво обшук має певні особливості, а саме:

1. До обшуку слідчий повинен ретельно приготуватися: проаналізувати матеріали кримінального провадження і дані, отримані з непроце- суальних джерел, продумати основні елементи плану обшуку, передбачивши у ньому: а) що потрібно шукати, б) у кого шукати, в) де шукати,

г) коли провести обшук, д) як організувати і провести обшук.

2. Під час проведення обшуку слідчий повинен звертати увагу на дві групи предметів, які викривають фальшивомонетника у вчиненні злочину — це а) предмети які доказують факт підробки (підроблені грошові знаки; заготовки підробок; обладнання, належності та матеріали, які використовуються фальшивомонетниками), б) предмети, які доказують факт збуту (одяг, що був, за показаннями потерпілих і очевидців на збувачеві підробок; предмети, які він мав при собі; товари, куплені ним на підроблені грошові знаки; білети, квитанції за готелі, місцеві газети, які підтверджують факт перебування злочинця у певному населеному пункті, де відбувався збут підроблених грошових знаків тощо).

3. Перед проведенням обшуку слідчому бажано володіти інформацією про те, яким способом виготовлялись підроблені грошові знаки чи цінні папери, що дає змогу скласти уявлення про інструменти, матеріали та обладнання, які використовувалися, і тим самим конкретизувати об’єкти пошуку.

4. Обшуки проводяться за місцем проживання та роботи затриманого, у належних йому або його рідним підсобних приміщеннях, сараях, гаражах, дачах тощо.

5. У житлових приміщеннях найбільш ймовірними місцями зберігання предметів фальшивомонетництва є тайники у стінах, підлозі, на горищах, дахах, ванних кімнатах, туалетах, прибудовах, присадибних ділянках, а також меблях та речах. При пошуку тайників необхідно ретельно простукувати і прощупувати стіни покриті шпалерами, поливати водою паркетну підлогу (у місцях, де з паркету виймалися дощечки, вода всмоктується інтенсивніше). Через те, що більшість знарядь фальшивомонетництва виготовляються з металу, застосування металошу- кача значно полегшить обшук.

6. Всі присутні сторонніх осіб під час обшуку в квартирі чи іншому приміщенні, що належить підозрюваному, вони піддаються особистому обшуку, так як підроблені грошові знаки чи інструменти для фальшивомонетництва можуть знаходитися у них при собі.

7. Якщо є дані про вчинення фальшивомонетництва групою осіб, проводяться групові обшуки, в один і той же час на квартирах та за місцем роботи в усіх встановлених співучасників, таким чином досягається елемент раптовості, що не дозволяє членам угрупування переховати або знищити речові докази та попередити інших співучасників.

8. При проведенні обшуку на відкритій місцевості застосовуються щупи, металошукачі, проби водою, при цьому слід звертати увагу на ділянки місцевості, які відрізняються від інших більш рихлою або утрамбованою землею та квіткові клумби.

9. Для участі у обшуку залучається спеціаліст-криміналіст, який добре знає способи підробки і може надати кваліфіковану допомогу у виявленні, вилученні, упаковці і збереженні всіх предметів і слідів, що мають значення речових доказів.

Особистий обшук затриманого за фальшивомонетницгво також має свої процесуальні особливості та тактичні прийоми. А саме:

1. Особистий обшук проводиться відразу ж після затримання підозрюваного, щоб виключити можливість викидання, передачі або знищення ним речових доказів.

2. Починається особистий обшук з огляду та обмацування одягу обшукуваного, через те, що підроблені грошові знаки можуть знаходитися у потайних кишенях, під підкладкою, у головному уборі або взутті.

3. Одяг затриманого оглядається з метою пошуку мікрочасток матеріалів, сировини, які використовуються при виготовленні підробок (найбільш ймовірними місцями знаходження слідів є рукави, відвороти штанів, кишені).

4. Ретельно оглядаються сумки, портмоне, носові хустинки та інші речі підозрюваного з метою виявлення на них слідів фарби, металу та інших матеріалів, що використовувалися під час підробки грошових знаків і могли залишитися на вказаних предметах під час доторкання до них підробок.

5. Якщо при особистому обшуку будуть виявлені поряд з підробленими грошовими знаками і справжні купюри, у протоколі слід вказати, місце їх зберігання (разом або роздільно). Роздільне зберігання фальшивих і справжніх банкнот спростовує показання затриманого про те, що він отримав фальшиву купюру, наприклад, із здачею.

6. Під час особистого обшуку слід звернути увагу на пальці рук підозрюваного, так як під нігтями можуть знаходитися частинки металу, фарби, клею та інших матеріалів, які використовуються під час фаль- шивомонетництва.

7. Наостанок, оглядається місце, де проводилося затримання підозрюваного та місце, де він утримувався після затримання, оскільки там можуть бути виявлені речові докази, непомітно викинуті злочинцем.

Слідчий експеримент має на меті встановлення справжніх виготовлювачів фальшивих грошових знаків. Дана слідча (розшукова) дія при розслідуванні кримінальних проваджень вказаної категорії має наступні особливості:

1. Слідчий експеримент для встановлення професійних або злочинних навичок підозрюваного можна провести тільки за його згодою і, відповідно, участі.

2. Перед слідчим експериментом необхідно провести допит підозрюваного, при цьому слід зосередити його увагу на способі і механізмі вчинення підробки грошових знаків, інструментах, які він використовував, обладнанні та матеріалах. Під час цього допиту доцільно запропонувати підозрюваному проілюструвати свої показання кресленнями, схемами та малюнками. Доцільно, щоб такий допит проводився за участю спеціаліста.

3. Проведенню слідчого експерименту повинна передувати підготовка необхідних матеріалів та інструментів. При цьому необхідно вказати, що не можна використовувати вилучені у злочинців пристосування (матриці, штампи, форми тощо), через те, що під час дослідів їх слідоу- творюючі поверхні можуть змінитися і стати непридатними для експертних досліджень. У таких випадках підозрюваному надаються інструменти, однакові з вилученими або подібні.

4. Вибір місця проведення слідчого експерименту залежить від особливостей вчиненого злочину. Якщо для проведення дослідів достатні прості пристосування (олівці, фарби, клей, ножиці тощо), то слідчий експеримент проводиться в кабінеті слідчого або іншому придатному приміщенні відповідного органу внутрішніх справ. Якщо ж під час вчинення підробки злочинець застосовував громіздке заводське обладнання, то досліди необхідно проводити безпосередньо на виробництві, бажано у неробочий час.

5. Обов’язковим учасником цієї слідчої (розшукової) дії є спеціаліст, у зв’язку з тим, що перевірка професійних навичок потребує спеціальних знань, які нерідко відносяться до різних галузей, відповідно спеціаліст повинен попередньо ознайомитися з матеріалами кримінального провадження, схемами та малюнками. Доцільно, щоб для проведення слідчого експерименту був запрошений спеціаліст, який раніше приймав участь у допиті підозрюваного.

6. Якщо під час проведення слідчого експерименту підозрюваний заявить клопотання про надання йому певних знарядь, матеріалів, креслень, схем і довідників, слідчий повинен задовольнити його, оскільки у подальшому негативний результат дослідів підозрюваний може пояснити відсутністю необхідних інструментів, матеріалів та допоміжних довідкових засобів.

7. У випадку негативного результату слідчого експерименту підозрюваного необхідно детально допитати, Як правило, під час такого допиту можна отримати інформацію про справжніх виготовлювачів підроблених грошових знаків чи цінних паперів та їх співучасників.

Проведення судових експертиз. Експертизи в кримінальних провадженнях про фальшивомонетництво проводяться співробітниками НДЕКЦ при УМВС України в областях, а в особливих випадках ДНДЕКЦ МВС України. Обумовлено це тим, що, як правило, дослідження підроблених грошових знаків носить комплексний характер, тобто потребує використання спеціальних пізнань не тільки експертів-криміналістів, але і хіміків, біологів, експертів інших спеціальностей.

При призначенні комплексної експертизи паперових грошових знаків експертам доцільно ставити такі запитання:

а) діагностичні:

— чи виготовлені представлені на дослідження грошові знаки за технологією підприємств, які здійснюють виробництво державних грошових знаків, чи іншим способом;

— за допомогою яких матеріалів (паперу, фарбників, клеючих речовин і т.п.) виготовлені досліджувані грошові знаки;

— з використанням яких технічних засобів (фотоапаратури, комп’ютерної техніки, засобів літографії і т.п.) виготовлені досліджувані грошові знаки;

— які умови (приміщення, наявність електроенергії) необхідні для виготовлення досліджуваних грошових знаків;

б) ідентифікаційні:

— чи не виконані досліджувані грошові знаки (наприклад, вилучені з різних місць) однією і тією ж особою (способом);

— чи не виконані досліджувані грошові знаки певною особою (підозрюваним);

— чи не виконані досліджувані грошові знаки, з використанням вилучених у підозрюваного матеріалів (або технічних засобів).

Якщо висунуте припущення, що грошовий знак виготовлений на множильному апараті, доцільно поставити такі питання:

а) чи не виготовлений представлений грошовий білет на множильному апараті (вказується модель та інші характерні особливості апарату і назва закладу якому він належить);

б) одним чи різними способами виготовлені грошові білети надані на дослідження;

в) чи однакова за своїм хімічним складом фарбуюча речовина, за допомогою якої виконано зображення лицьової і зворотної сторін підробленого грошового знаку, з фарбуючою речовиною, яка використовується на множильному апараті (вказується модель апарату і заклад, якому він належить;

г) чи надходили раніше на дослідження білети, виконані аналогічним способом, і якщо надходили, то коли і з яких регіонів.

Список використаної та рекомендованої літератури

1. Бірюкова Т.П. Основи методики розслідування злочинів, пов’язаних з виготовленням і збутом підроблених грошей : Навч. посібник / Т.П. Бірюкова, В.В. Бірюков. — 3-тє вид., доп. та перероби. — К. : Видавець Паливода А.В., 2006. — 232 с.

2. Боротьба з фальшивомонетництвом в Україні : Навч. посіб. / [Б.В. Щур, М.П. Климчук, О.В. Кондратюк, С.І. Марко ; за ред. Б.В. Щура] ; Львів. держ. ун-т внутр. справ. — Л. : [ЛьвДУВС], 2010. — 191 с.

3. Коновалова В.О. Криміналістика: Криміналістична тактика і методика розслідування злочинів : Підручник для студ. юрид. вузів і фак. / В.О. Коновалова, Г.А. Матусовський, В.Ю. Шепітько, В.М. Глібко, А.Л. Дудніков. — X. : Право, 1998. — 375 с.

4. Криминалистика : Учебник / Аверьянова Т. В., Белкин Р. С., Корухов Ю. Г., Российская Е. Р. — 3-є изд., перераб. и доп. — Μ. : НОРМА : Инфра-М, 2010. — 927 с.

5. Криміналістика: [підручник] / [В.Ю. Шепітько, В.О. Коновалова, В.А. Журавель та ін.].; за ред. В.Ю. Шепітька. — 4-е вид., пе- рероб. і доп. — X. : Право, 2008. — 464 с.

6. Кудінов В.А.Організація інформаційного обліку МВС України щодо фактів фальшивомонетництва : Метод. рекомендації / В. А. Кудінов. — К., 2005. — 43 с.

7. Настільна книга слідчого : [Наук.-практ. видання для слідчих і дізнавачів] / М.І. Панов, В.Ю. Шепітько, В.О. Коновалова та ін. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К. : Вид. Дім «Ін Юре», 2007. — 728 с.

8. Салтевський М.В. Криміналістика (у сучасному викладі) : [підручник] / М.В. Салтевський. — К. : Кондор, 2006. — 558 с.

9. Тішенко В.В. Теоретичні і практичні основи методики розслідування злочинів : [монографія] / Тішенко В.В. // Одеська національна юридична академія. — О. : Фенікс, 2007. — 260 с.