§ 2. Поняття і характеристика слідчих дій

Слідча дія - це передбачені кримінально-процесуальним законом захо­ди, які застосовуються компетентними особами для збирання, дослідження, оцінки та використання доказової інформації.

Слідчі дії в гносеологічному та методологічному планах вважаються засо­бом (способом, методом) пізнання події злочину та осіб, які вчинили його, а також обставин провадження.

Слідча дія - це процесуальна форма реалізації логічних прийомів пізнан­ня фактів минулого та теперішнього у зв'язку з розслідуванням конкретних злочинів, тобто пізнавально-практична діяльність, в якій абстрактне мислення поєднане з практичною пізнавальною роботою, що має свою структуру (за В. Я. Колдіним):

Можлива більш проста структура слідчої діяльності, де врахований суб'єкт діяльності (за структурою В. Я. Колдіна він не передбачений), який засобами своєї діяльності впливає на об'єкт впізнання, приймає тактичне рі­шення та одержує на виході кінцевий результат:

Остання логіко-інформаційна структура слідчої дії більш доцільна.

Існує кілька класифікацій слідчих дій відповідно до різних основ.

За місцем та роллю в процесі розслідування слідчі дії поділяють на почат­кові, наступні та невідкладні.

262

Провадження слідчої дії складається з чотирьох етапів: 1) підготовка до проведення; 2) власне проведення; 3) фіксація ходу й результатів; 4) оцінка результатів.

Підготовка до проведення: оцінюється слідча ситуація, що склалася, вибираються відповідні тактичні прийоми та технічні засоби, створюються умови для успішного проведення слідчої дії.

Власне проведення: застосовуються тактичні прийоми й технічні засоби з метою виявлення, фіксації та дослідження джерел доказової інформації.

Фіксація ходу й результатів: відображуються застосовані прийоми й за­соби, а також поведінка учасників, місце, час проведення та одержані резуль­тати.

Оцінка результатів: одержані результати оцінюють з позиції' вірогідності отриманої інформації, визначають їхні місце і значення в системі доказів.