<<

Планування й проведення окремих слідчих (розшукових) та інших дій, спрямованих на швидке розкриття злочину

Планування характерне для всього процесу розслідування. Однак на початковому етапі, внаслідок браку інформації про подію, воно трохи відмінно від планування, що здійснюється на подальшому етапі. У період розслідування злочину за «гарячими слідами» висуваються версії: загальні, типові, окремі.

Як відомо, процес виникнення слідів події злочину є ситуаційним, тобто залежить від умов, в яких він відбувався. Практика свідчить, що такі ситуаційні особливості зумовлюють специфіку розслідування злочинів на початковому етапі. Це виявляється в об’ємі і характері первинної інформації, з якої починається розслідування виявленого злочину.

Залежно від даних про особу (осіб), що вчинила злочин, можливі дві ситуації щодо розкриття злочину:

1) розкриття злочину, при виявленні котрого є інформація про особу, яка його вчинила (прийнято казати, що такий злочин учинений в умовах очевидності), не вимагає, як правило, великих зусиль для встановлення підозрюваного;

2) розкриття злочину, коли невідома особа, яка його вчинила (прийнято казати, що такий злочин учинений в умовах неочевидності) потребує значно більших витрат сил і часу для встановлення підозрюваного.

Послідовність проведення слідчих (розшукових) дій при розслідуванні злочинів по «гарячих слідах», як правило, наступна: огляд місця події; допит потерпілого; організація розшуку і затримання підозрюваного; пред’явлення особи та речей для впізнання; призначення невідкладних судових експертиз (наприклад, для визначення причини смерті, дійсності купюри, відношення предмета до вогнепальної зброї, а вилученої речовини — до наркотичних засобів тощо).

Огляд місця події має першочерговим завданням встановлення даних про особу злочинця, напрямку його зникнення, використаних ним транспортних засобах. Це необхідно для організації оперативних заходів щодо переслідування і затримання підозрюваного, виявлення викраденого майна. Отримана інформація негайно передається в чергову частину ОВС для приведення в дію плану загороджувальних і пошукових заходів, до яких залучаються, як правило, наряди патрульної служби, співробітники оперативних підрозділів ОВС, підрозділу дорожньої служби, транспортної міліції тощо. Уся ця робота ведеться паралельно з оглядом місця події.

У ході огляду дії кожного з його учасників спрямовані на з’ясування загальної картини події. Ретельно обстежують ділянки, де можуть бути зосереджені найбільш вагомі для швидкого розкриття злочину сліди, які фіксують та вилучають. Слідчий вивчає обстановку місця події, висуває версії щодо механізму вчинення злочину. Виявлені сліди ще на місці події піддаються попередньому, доекспертному дослідженню спеціалістом. Оперативний співробітник, в свою чергу, виявляє потерпілих і свідків, опитує їх з обставин, найбільш вагомих для розшуку винних, й повідомляє інформацію керівнику огляду. Отримані результати негайно використовуються для перевірки відповідних об’єктів за криміналістичними обліками, а також при проведенні загороджувальних і оперативно-розшукових заходів.

Використання спеціальних знань дозволяє: шляхом проведення ідентифікаційних та не ідентифікаційних досліджень різних об’єктів отримати відправну, вихідну інформацію щодо події та її механізму; щодо причетності до злочину конкретної особи; перевірити наявні підозри; одержати дані, необхідні для пошуку і затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину; закріпити і розширити «слідову базу» для подальшого дослідження події злочину, у тому числі для проведення інших експертиз, коли з’являться підозрювані чи нові сліди, що вимагають порівняння з вилученими при огляді по «гарячих слідах»; виявити інші злочини, вчинені підозрюваним (подібним способом, із застосуванням подібних знарядь тощо), щоб об’єднати зусилля низки співробітників й навіть різних органів на розкриття цих злочинів.

Допит потерпілих і свідків, як і інші слідчі (розшукові) дії при розкритті злочину за «гарячими слідами», служить у першу чергу цілям одержання вагомої криміналістичної інформації. Він проводиться невідкладно, а його місце залежить від сформованої слідчої ситуації. Найчастіше цей перший допит буває коротким, попереднім, розрахованим на одержання найбільш істотних відомостей про злочин та злочинця. Він припускає, що надалі, після закінчення переслідування по «гарячих слідах» або одночасно з ним, буде проведено повторний, детальний допит потерпілого.

Головна мета першого допиту - з’ясування даних про особистість злочинця, його прикмет, інших вагомих обставин, зокрема, про можливе місце його перебування, іншої експрес-інформації, необхідної для швидкого встановлення злочинця, його розшуку й затримання. Саме цей критерій повинен бути основним при визначенні черговості допиту декількох виявлених потерпілих і свідків- очевидців. Невідкладність допиту потерпілого тим більш необхідна у випадках, коли потерпілий перебуває в небезпечному для життя стані. Допит такої особи здійснюється відразу ж після одержання на це дозволу лікаря.

Однак слідчий, що допитує потерпілого за «гарячими слідами», повинен ураховувати і психічний стан цієї особи (переляк, стрес у результаті пережитого, вплив отриманих травм), і явище ремінесценції. Коли дозволяє обстановка, варто дати потерпілому можливість заспокоїтися, у припустимих межах трохи відстрочити допит, щоб використати можливе посилення згодом у його пам’яті значеннєвих зв’язків щодо події, котра раніше сприймалася.

Головна увага при допиті потерпілих і свідків-очевидців по «гарячих слідах» приділяється максимально повному й точному відтворенню (і фіксації) ознак словесного портрета злочинця. За результатами описів потерпілими та свідками ознак злочинців нерідко виготовляють їх синтетичні портрети. При цьому можуть бути використані комп’ютерні програми, ідентифікаційні комплекти малюнків, альбоми «Типи й елементи зовнішності» та стандартизовані бланки із зображеннями силуетів з найменуваннями основних ознак людини по системі словесного портрету. Складання композиційних портретів доцільно сполучати з допитом за «гарячими слідами». Надзвичайно важливо також невідкладно з’ясувати, чи не сприйняв потерпілий (свідок-очевидець) імена, клички, особливості мови злочинців; що він може повідомити про ознаки речей злочинців, викрадених речей та інших предметів, що мають значення для переслідування й розшуку. Не виключено залучення потерпілих і свідків до розшуку злочинців пошуковими групами в місцях можливої появи.

Обшук по справах цієї категорії проводиться з метою виявлення злочинця, зброї і предметів, за допомогою яких вчинене діяння, предметів і документів, що мають до нього відношення, речей, предметів і цінностей, здобутих злочинним шляхом. Після затримання особи може бути проведений її обшук. По «гарячих слідах», у разі необхідності проводиться обшук за місцем її проживання (роботи тощо).

Затримання підозрюваного. Позитивним результатом пошукових дій за «гарячими слідами» стане встановлення і затримання підозрюваного. Залежно від наявних даних про його особистість і можливість збройного опору вирішується питання про склад оперативної групи і тактику затримання. Якщо злочин вчинений групою, склад якої ще точно не відомий, необхідно на певний час зберегти в таємниці сам факт затримання. Якщо потрібно затримати кілька осіб у різних місцях, створюється відповідне число оперативних груп, дії яких узгоджуються за часом. Затримання може бути доручено підрозділам спеціального призначення тощо, які здійснять це професійно й при необхідності потай від навколишніх.

Підозрюваного доцільно допитати відразу ж після затримання для того, щоб також оперативно використовувати отриману від нього інформацію.

Допит підозрюваного, затриманого по «гарячих слідах», здійснюється в службових приміщеннях правоохоронного органу із вживанням необхідних заходів до запобігання втечі підозрюваного й забезпечення безпеки особи, яка допитує. Навіть в умовах дефіциту часу необхідно дотримуватись тактичних рекомендацій щодо підготовки до допиту й, зокрема, з вивчення особистості допитуваного.

Допит за «гарячими слідами» особи, яка вчинила злочин, має й деякі переваги, й негативні сторони. Безпосередньо після скоєння злочину, вчиненого без ретельної підготовки, винні особи зазвичай ще не встигають детально розробити лінію своєї поведінки, тактику протидії встановленню істини. Крім того. переживання вчиненого, страх покарання й інші емоційні стани, пов’язані з недавно скоєним злочином, створюють психологічну напругу, підсилюють суб’єктивне значення пред’явлених доказів й сприяють одержанню правдивих показань. Із часом гострота переживань згладжується, злочинець більш ретельно продумує лінію захисту та фактично одержує більшу можливість для використання системи обраних ним прийомів для приховання злочину й своєї участі в ньому.

У той же час слідчий, будучи змушений якнайшвидше провести допит підозрюваного, не завжди має можливість ретельно підготуватися до нього й у таких умовах він зазвичай ще не здобув достатньої сукупності доказів вини допитуваного. Тому часом буває доцільніше лише повідомити допитуваному про наявність у розпорядженні слідчого того або іншого доказу, але поки не пред’являти його. Але варто докладно роз’яснити значення даного доказу, можливості використання певних речових доказів, слідів злочину, особливо шляхом майбутнього призначення експертизи.

При посиланні підозрюваного на алібі необхідно відразу з’ясувати в нього всі фактичні дані, що дозволяють швидко й найбільш ефективно його перевірити.

Чим швидше й повніше буде виконано такий допит, тим більше можливостей для перевірки по «гарячих слідах» істинності алібі, тим легше викрити помилкове алібі як один із прийомів приховання участі в злочині. Якщо підозрюваний, заперечуючи свою провину, не заявляє про алібі відразу, можливо розраховуючи підготувати лжесвідків, сфальсифікувати документи або просто сподіваючись на час як фактор, що утруднює встановлення істини, треба за власною ініціативою вже на першому допиті детально з’ясувати, де він перебував у той момент, коли вчинено злочин, й хто може підтвердити його показання.

При проведенні розслідування по «гарячих слідах» можливе проведення пред’явлення для упізнання осіб і предметів — потерпілим, свідкам, пособникам. Така необхідність може виникнути й у відношенні організатора злочинної групи, що особисто злочин не вчиняв, але зустрічався з потерпілим чи свідком раніше.

Розшукові заходи. Центральне місце в організації розкриття і розслідування злочинів по «гарячих слідах» займає розшук особи, яка вчинила злочин та сховалась від слідства. Його треба починати одразу ж, як тільки будуть отримані дані про те, що дана особа зникла чи ухилилась від слідства. Необхідно отримати максимум інформації про злочинця при проведенні початкових слідчих (розшукових) дій та інших заходів. Ефективність розшуку багато в чому залежить від наявності даних про особистість підозрюваного. До таких даних відносяться: установчі дані про особу, яка зникла (прізвище, ім’я, по батькові, рік і місце народження, склад родини, останнє місце проживання, роботи, професія й ін.); фотографія і прикмети злочинця; докладний опис його одягу і речей, у тому числі і викрадених; інформація про родичів, близькі зв’язки розшукуваного та його дружини, місцях їх постійного проживання чи тимчасового перебування; дані про умови минулого життя і діяльності особи, яка зникла; про те, де раніше він жив і працював, чи був засуджений і де відбував покарання, з ким із засуджених підтримував дружні зв’язки, про місця перебування співучасників колишньої злочинної діяльності.

Дані про особистість злочинця і місце його перебування можна отримати шляхом проведення різних оперативних заходів і слідчих (розшукових) дій. Насамперед такі дані можна почерпнути з допиту свідків, у тому числі родичів, товаришів по службі, сусідів, а також співучасників розшукуваного по кримінальній справі. Однак ця категорія осіб може бути зацікавлена в тому, щоб приховати від слідчого вагому інформацію. Початкові відомості про розшукуваного і його можливе місцезнаходження можна одержати в результаті огляду його особистої справи, документів чи облікових карток за місцем роботи, у військкоматі, паспортному столі чи адресному бюро, у навчальному закладі, спортивних організаціях, органах соціального забезпечення.

Зниклі від слідства й суду нерідко листуються зі своїми рідними і близькими, спілкуються за допомогою засобів зв’язку, намагаючись одержати від них різну інформацію, у тому числі й про хід розслідування. У зв’язку з цим ефективним заходом одержання даних про підозрюваного і встановлення місця його перебування є накладення арешту на кореспонденцію, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, з електронних інформаційних систем.

У деяких випадках виникає задача розшуку по «гарячих слідах» викраденого майна. Його виявлення найчастіше сприяє встановленню самого злочинця. Тут, як і при розшуку злочинця, слідчий уже з моменту огляду місця події повинен організувати тісну взаємодію з оперативним підрозділом. У межах своїх функціональних обов’язків вони одержують від слідчого доручення щодо проведення слідчих (розшукових) дій, пов’язаних з пошуком як злочинця, так і викраденого майна.

Шляхом допиту потерпілого і свідків слідчий встановлює, яке саме майно було викрадено, збирає максимально повні дані про його індивідуальні ознаки. Здійснюючи розшук, слідчий повинен активно використовувати дані картотек викрадених речей, що ведуться місцевими ОВС. Як показує практика, нерідко злочинець збуває крадене на ринках, у ломбардах, на залізничних вокзалах, в аеропортах, на автостанціях й в інших багатолюдних місцях. У зв’язку з цим дуже важливо, щоб співробітники оперативних підрозділів, які проводять розшукові заходи, негайно одержали від слідчого всю необхідну інформацію про викрадене майно.

Розшук викраденого чи використаного злочинцями автомобіля здійснюється у взаємодії з дорожньо-патрульною службою, у тому числі з використанням АІПС. Перевіряються гаражі автопідприємств, платні стоянки, проводиться обхід дворів, тупиків й інших місць, де може бути схований автомобіль чи де можливе його перефарбування, розбирання на запасні частини.

Об’єктом розшуку можуть бути і свідки. Їх встановленням у період огляду місця події займається співробітник оперативного підрозділу. Крім свідків, обізнаних про сутність події, важливо виявити й осіб, які можуть повідомити дані про обставини, пов’язані зі злочином, про особу, яка його вчинила, її спосіб життя, родинні, особистісні та службові зв’язки. З цією метою слідчий може звернутися по допомогу до громадськості, керівників підприємств і організацій.

Перевірка даних про особистість злочинця і знаряддя злочину по криміналістичних і оперативних обліках ОВС дозволяє встановити особу по слідах на місці події, якщо дані про неї є в тім чи іншому виді обліку; перевірка за кулегільзотекою сприяє розкриттю фактів використання даного екземпляра вогнепальної зброї при здійсненні інших посягань і т.п. Обліково-реєстраційна інформація також повинна оперативно використовуватися в ході розшукових дій.

Питання для самоконтролю:

1. Поняття розслідування злочинів за «гарячими слідами».

2. Правові основи розслідування злочинів за «гарячими слідами».

3. Організація розслідування злочинів за «гарячими слідами».

4. Організаційні та матеріально-технічні умови, що дозволяють швидко реагувати на повідомлення про злочин.

5. Суб’єкти розкриття злочину за «гарячими слідами».

6. Слідчі ситуації, що можуть скластись при розкритті злочину за «гарячими слідами».

<< |
Источник: М. Ю. Будзієвський. Криміналістика (курс лекцій) : навчальний посібник / М. Ю. Будзієвський,О. В. Лускатов, І. В. Пиріг, В. М. Плетенець, К. О. Чаплинський, Ю. А. Чаплинська. - Д. : Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ,2013. - 397 с.. 2013

Еще по теме Планування й проведення окремих слідчих (розшукових) та інших дій, спрямованих на швидке розкриття злочину:

  1. Початковий етап розслідування грабежів та розбоїв
  2. Поняття, правові підстави та об’єкти розшукової діяльності слідчого
  3. Лекція 23 Особливості розслідування злочинів за «гарячими слідами»
  4. Планування й проведення окремих слідчих (розшукових) та інших дій, спрямованих на швидке розкриття злочину
  5. § 4. Наукові засади взаємодії між слідчими й оперативними підрозділами в процесі розкриття і розслідування злочинів
  6. § 3. Поняття, елементи і основні засади проведення тактичних операцій
  7. Взаємодія підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність
  8. Спостереження за особою, річчю або місцем та аудіо-, відеоконтроль місця
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -