<<
>>

Проведення окремих слідчих (розшукових) дій

Огляд місця події. Метою проведення огляду місця події при розслідуванні заподіяння тілесних ушкоджень є: з’ясування обстановки та обставин розслідуваного злочину; виявлення та фіксація речових доказів, слідів, предметів, що мають значення для кримінального провадження; перевірка показань потерпілого, підозрюваного, свідків про обставини злочину тощо.

З метою якісного та послідовного огляду слідчому бажано поділити всю територію огляду на певні ділянки, що дозволить сконцентрувати увагу на певних об’єктах та пов’язати їх з іншими предметами, слідами на місці події.

Не слід забувати про фіксацію місця події за допомогою додаткових засобів фіксації — фото-, відеозйомка, схеми, плани, малюнки, креслення тощо.

Тактика огляду місця події на робочому етапі передбачає загальну (статичну) та детальну (динамічну) стадії огляду. Під час проведення загального огляду місця заподіяння тілесних ушкоджень слідчому необхідно виявити та зафіксувати: розташування місця події, вказавши повну адресу, ділянку вулиці, місцевості; якщо злочин вчинено за межами міста — необхідно зробити прив’язку до нерухомих орієнтирів; всі виявлені сліди та предмети, що мають значення для встановлення обставин події; обставини, що сприяють розслідуванню злочину за «гарячими слідами»; умови, що сприяли вчиненню злочину.

Детальний огляд потребує від слідчого прискіпливого огляду всіх предметів та слідів, що можуть мати значення для кримінального провадження, ретельного опису їх у протоколі слідчої (розшукової) дії.

Слідчому при огляді місця події слід звернути увагу на відшукання речових доказів, які б свідчили про правдивість слів потерпілого та підозрюваного, надали можливість перевірити версії про умисне чи ненавмисне заподіяння тілесних ушкоджень, в результаті самозахисту, можливе інсценування.

Особливу увагу слід звертати на виявлення слідів, що вказують на особу злочинця: сліди рук, ніг, взуття, волосся, сліди крові, частинки епітелію шкіри, волокна одягу, мікрочастинки, запахові сліди. При цьому необхідно мати на увазі, що обстановка на місці події дає змогу отримати відомості не лише про анатомічні чи фізіологічні властивості особи, але й дає змогу оцінити її психічний стан. Про відхилення в психіці свідчать багаточисельні рани на тілі потерпілого, різного роду написи на стінах, не мотивовані жорстокі дії злочинця.

При огляді місця події слідчому необхідно оглядати не лише те приміщення чи територію, де був виявлений потерпілий чи сліди боротьби, а й прилягаючу територію, що дозволяє виявити об’єкти, які мають важливе значення для встановлення істинного характеру минулої події. Наприклад, під час дослідження прилягаючої місцевості можна виявити місце, де особа чекала на свою жертву, шляхи підходу та відходу після вчинення злочину, сліди транспортного засобу, предмети, загублені чи залишені підозрюваним тощо.

Найбільш результативним є проведення даної слідчої (розшукової) дії за участю свідка-очевидця, який надасть допомогу у визначенні місця події, виявленні шляхів переміщення підозрюваного, що зробить можливим зосередити увагу на виявлені слідів та речових доказів безпосередньо на місці заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому.

Дії слідчого на місці події не повинні обмежуватися лише виявленням, фіксацією та вилученням слідів злочину. На місці події необхідно зіставляти й аналізувати різноманітні сліди та робити висновки про відсутні елементи злочину, розробляти версії поведінки злочинця на місці події і намагатися встановлювати нові факти, що сприяють розслідуванню злочину.

По даній категорії кримінальних проваджень до участі в проведенні огляду місця події слід залучати наступних спеціалістів: судового ме- дика-біолога — для виявлення та вилучення виділень людини (крові, слини, сечі); експерта-криміналіста — для виявлення, фіксації і вилучення слідів трасологічного характеру (рук, взуття, транспортних засобів), застосування вогнепальної, холодної зброї або предметів, що використовувалися як зброя; кінолога зі службовою собакою — для переслідування підозрюваного за «гарячими слідами» тощо.

Допит потерпілого та свідків. Основною умовою обрання правильного напряму розслідування та встановлення особи, яка вчинила злочин, є негайний допит потерпілого. Однак у кримінальних провадженнях за фактом заподіяння тілесних ушкоджень, проведення термінового допиту потерпілого часто неможливе через його тяжкий фізичний стан. Тому, якщо потерпілий знаходиться у лікарні, про можливість проведення допиту слід запитати у лікаря. У випадках, коли потерпілий не може дати показання, бажано допитати медичний персонал, який надавав йому медичну допомогу, для з’ясування, що саме пояснив потерпілий з приводу отримання ним тілесних ушкоджень.

Перші показання потерпілого відразу після заподіяння тілесних ушкоджень можуть бути неповними та дещо спотворювати обставини події у зв’язку з перебуванням останнього в шоковому чи тяжкому фізичному стані. Іноді потерпілий намагається приховати злочинні дії своїх близьких, знайомих чи родичів, оскільки бажає захистити їх від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, чи побоюється помсти з боку злочинця, чи має намір пізніше сам «розібратися», і в результаті чого дає завідомо неправдиві показання. Але в будь-якому випадку не слід зволікати з проведенням даної слідчої (розшукової) дії, оскільки потерпілий може забути про деякі деталі події або викласти їх у зміненому вигляді під впливом відомостей, отриманих у процесі спілкування з іншими особами.

Як правило, недобросовісну поведінку потерпілого можна виявити шляхом проведення аналізу особистості потерпілого, його поведінки на допиті, взаємовідносин з іншими учасниками під час проведення слідчих (розшукових) дій, відношення до події злочину та співставлення його показань з іншими матеріалами кримінального провадження.

Під час допиту потерпілого необхідно визначити коло питань які підлягають з’ясуванню: час, місце події; обставини знайомства чи іншого контакту з особою, яка заподіяла тілесні ушкодження (в яких відносинах перебували, чи виникали конфлікти, якщо раніше незнайомі — чи зможе описати зовнішність нападника тощо); якими знаряддями були заподіяні ушкодження, послідовність нанесення ударів, особливо якщо нападаючих було декілька; які сліди та від чого могли залишитися на злочинцях; чи не залишили нападаючі на місці злочину випадково якісь предмети, знаряддя злочину; в якому напрямі вони зникли; хто ще знаходився на місці події та міг бути очевидцем злочину; чи зникли у потерпілого якісь речі або матеріальні цінності.

При допиті потерпілого слідчий може залучати спеціаліста, оскільки під час допиту можуть розглядатися питання, що потребують спеціальних знань, зокрема, у галузі судової медицини.

Під час проведення допиту у свідків необхідно з’ясувати всі відомі їм обставини події: час, місце вчинення злочину; обставини, що передували вчиненню злочину; особистість потерпілого та особи, яка заподіяла тілесні ушкодження; якщо ці особи їм невідомі — ознаки їх зовнішності; за допомогою яких знарядь були заподіяні тілесні ушкодження; дії нападника, спрямовані на заподіяння шкоди здоров’ю потерпілого; дії потерпілого під час та після нанесення ушкоджень, чи була з його боку провокація, чи чинив він опір нападнику тощо.

Допит підозрюваного необхідно проводити негайно після його затримання, оскільки він в цей момент знаходиться у розгубленому стані і у нього немає часу для побудови правдоподібних неправдивих версій події.

Для проведення якісного допиту підозрюваного слідчому необхідно детально вивчити всі матеріали кримінального провадження та всю наявну інформацію про особу підозрюваного (його біографію, сімейний та соціальний стан, характеристики з місця навчання чи роботи, поведінку в побуті, відносини з сусідами тощо); визначити перелік питань, які необхідно з’ясувати; скласти план допиту, визначити прийоми і методи, що можуть бути застосовані на допиті та необхідні речові докази, які будуть використані під час запланованих тактичних прийомів.

Вже на першому допиті підозрюваного необхідно детально та послідовно з’ясувати наступні обставини злочину: його відносини з рідними, близькими та потерпілим; наявність судимостей; мотиви та мета заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому; чи були злочинні дії викликані аморальною або агресивною поведінкою потерпілого та якою саме; чи готувався підозрюваний до побиття потерпілого, зокрема, чи підшукував або готував знаряддя злочину; місце, час та детальні обставини злочину, зокрема, як, в якій послідовності наносив удари, як реагував потерпілий, чи чинив опір; психічний стан підозрюваного на момент заподіяння тілесних ушкоджень; дії після вчинення злочину, зокрема, чи вживав заходи щодо приховання слідів злочину, надання допомоги потерпілому; обставини, що пом’якшують та обтяжують відповідальність, які сприяли вчиненню злочину, тощо. У випадках, коли злочин вчинений декількома особами, слідчому необхідно з’ясувати роль кожного зі співучасників у вчиненому злочині, зокрема, хто був організатором, виконавцем, характер насильницьких дій кожного, в якій послідовності, якими знаряддями та куди наносилися удари потерпілому.

Важливе значення на даному етапі має належна фіксація показань підозрюваного (крім протоколу допиту необхідно використовувати аудіони відеозапис), а також негайне проведення інших слідчих (розшукових) дій, направлених на перевірку показань підозрюваного: освідування — для виявлення та фіксації слідів боротьби на тілі підозрюваного, отриманих під час бійки з потерпілим; обшуку — для відшукання та вилучення речових доказів, знарядь злочину; слідчого експерименту — для перевірки та закріплення показань підозрюваного тощо.

Освідування. Метою проведення освідування є встановлення нових доказів, перевірка вже зібраних у провадженні доказів, отримання відомостей про особу підозрюваного. Необхідність у проведенні освідування виникає у випадках, коли потерпілий під час допиту вказує на особливі прикмети, які є на тілі підозрюваного у вигляді шрамів, татуювань, родимих плям та ін., а також тілесні ушкодження, які могли залишитися на тілі підозрюваного в результаті опору потерпілого.

У даній категорії кримінальних проваджень рекомендується проводити освідування як потерпілого, так і підозрюваного. Якщо свідки злочину брали участь у бійці (захищали потерпілого, відсторонювали учасників бійки та інше), то також слід в обов’язковому порядку провести і їх освідування. У випадках відмови учасників від проведення освідування, законодавець передбачив примусове проведення даної слідчої (розшукової) дії. Освідування потерпілого з метою виявлення і фіксації тілесних ушкоджень на тілі проводиться рідше, це можна пояснити тим, що у даній категорії кримінальних проваджень для визначення характеру, локалізації та ступеня тяжкості тілесних ушкоджень потерпілого обов’язково призначається судово-медична експертиза.

Рішення слідчого про проведення освідування повинно базуватися на фактичних даних, що свідчать про наявність на тілі конкретної особи слідів злочину чи особливих прикмет. Потім слідчий повинен ретельно підготуватися до проведення освідування, що в себе включає:

1) вирішити питання про залучення понятих, бажано однієї статі з освідуваної особою та необхідних спеціалістів (судово-медичного експерта, лікаря, експерта-криміналіста, експерта-трасолога чи баліста та ін.). Під час проведення освідування підозрюваного, який спричинив тілесні ушкодження із застосуванням вогнепальної зброї, слід залучати спеціаліста в галузі судової балістики. Оскільки при проведенні пострілу з вогнепальної зброї відбувається викид незначної кількості порохових газів у зворотному від пострілу напрямі, і на тильній частині рук та на одязі особи, яка стріляла утворюється нашарування слідів пострілу. Це спостерігається як при пострілі з довгоствольної, так і короткоствольно! зброї. Візуально ці сліди непомітні навіть при використанні збільшувальних приладів, ультрафіолетового світла. Також доцільним буде використання й інших спеціалістів з різних галузей науки та техніки;

2) підготувати науково-технічні засоби фіксації ходу та результатів освідування — фотоапарат, відеокамеру, а також засоби виявлення слідів — лупу, світлофільтри, ультрафіолетовий освітлювач, електронно- оптичний перетворювач. Також у випадку інформації про наявність слідів злочину на одязі чи взутті освідуваної особи слід підготувати змінний одяг, взуття, на випадок вилучення того, що є на освідуваному;

3) визначити місце, час проведення освідування. При виборі місця проведення освідування слід брати до уваги мету проведення слідчої (розшу- кової) дії. Якщо це пов’язано з дослідженням тілесних ушкоджень та зняттям пов’язок і бинтів, то його слід проводити в лікарській установі, у випадку необхідності надання медичної допомоги. При визначенні часу проведення необхідно пам’ятати, що це — невідкладна слідча (розшукова) дія. Зволікання з її проведенням може привести до втрати доказової інформації й речових доказів унаслідок навмисних або ненавмисних дій особи, яка підлягає освідуванню, спрямованих на знищення слідів злочину;

4) складання плану проведення освідування, в якому зазначається найбільш раціональна послідовність дій слідчого з особою, що освідується.

Крім того, з метою запобігання всім можливим конфліктним ситуаціям перед проведенням освідування слідчому, необхідно вжити всіх необхідних заходів для переконання особи в доцільності добровільного освідування, і лише в певних випадках проводити освідування примусово.

Під час проведення освідування слідчому слід дотримуватися такої послідовності:

1. Спочатку проводити загальний огляд людини, тобто оглянути відкриті ділянки тіла, який проводять зверху вниз, від загального до конкретного. При огляді відкритих ділянок слід звернути увагу на ділянки, вкриті волосяним покривом, ретельно оглядати руки.

2. Потім послідовно оглядається одяг, пропонується освідуваній особі поступово його зняти. Після чого слідчий оглядає тіло освідуваної особи та пропонує судовим експертам за допомогою криміналістичної техніки оглянути тіло освідуваної особи з метою відшукання доказів. При цьому слід пам’ятати, що методи огляду залежать від мети проведення освідування та способу вчинення злочину. Якщо тілесні ушкодження були спричинені за допомогою вогнепальної зброї, то слід шукати на руках та рукаві сліди кіптяви та пороху. Також на пальцях чи долоні руки можуть бути характерні незначні тілесні ушкодження, отримані в результаті застосування вогнепальної зброї. Також тілесні ушкодження у підозрюваних можуть виникнути при використанні холодної зброї чи звичайних кухонних ножів, що виникають під час опору потерпілого чи незграбних дій підозрюваного. Якщо ж між потерпі- лим і підозрюваним був безпосередній контакт, що виражався в опорі потерпілого, то і на тілі підозрюваного можна виявити тілесні ушкодження, особливо якщо потерпілий використовував для захисту якісь предмети чи знаряддя. Тому в процесі опису тілесних ушкоджень чи особливих прикмет слід дотримуватися такої послідовності та вказувати спочатку конкретне місце їх виявлення на тілі людини, вид слідів у відповідності з прийнятою класифікацією, їх кількість, взаємне розміщення та відносно частин тіла, їх форму, розміри, стан, колір, характер країв ран і поверхні, а також наявність виражених особливостей.

При виявленні тілесних ушкоджень чи особливих прикмет слід зафіксувати їх за допомогою фото- чи відеокамери, можна також їх замалювати. Якщо особливі прикмети чи тілесні ушкодження виявлені на ділянках тіла, що скриті одягом, то з етичних міркувань, слід їх фотографувати, по можливості уникаючи обличчя освідуваної особи.

Список використаної та рекомендованої літератури

1. Абрамова В.М. Криміналістика : [навч. посіб. для дистанційного навчання] / [В.М. Абрамова, А.О. Ляш]; за наук. ред.

A. В. Іщенка. — К. : Університет «Україна», 2007. — 557 с.

2. Бурданова В.С. Расследование умышленного причинения вреда здоровью : [учеб. пособие] / Бурданова В.С., Никитин Л.Н. — Изд. 3-є, испр. и доп. — СПб., 2000. — 71 с.

3. Іщенко А.В. Наукове забезпечення протидії злочинності / Іщенко А.В., Карпов Н.С., Кондратьев Я.Ю. — К., 2001. — 223 с.

4. Когутич І.І. Криміналістика : [курс лекцій]. — К. : Атіка, 2008. — 888 с.

5. Криминалистика : [учебник для вузов] / [Аверьянова Т.В., Белкин Р.С., КоруховЮ.Г., Российская Е.Р.]; под ред. Р.С. Белкина. — М. : Издательство НОРМА, 2001. — 990 с.

6. Криміналістика : [підручник] / [В.Ю. Шепітько,

B. О. Коновалова, В.А. Журавель та ін.].; за ред. В.Ю. Шепітька. — 4-е вид., перероб. і доп. — X. : Право, 2008. — 464 с.

7. Криміналістика: питання та відповіді : [навч. посібник] / Ко- фанов А.В., Кобилянський О.Л., Кузьмічов Я.В. та ін. — К. : Центр учбової літератури, 2011. — 280 с.

8. Настільна книга слідчого : [науково-практичне видання для слідчих та дізнавачів] / [М.І. Панов, В.Ю. Шепітько, В.О. Коновалова та ін.]. — [2-ге видання, перероб. і доп.]. — К. : Вид. Дім «Ін Юре», 2008. — 728 с.

9. Салтевський М.В. Криміналістика (у сучасному викладі): [підручник] / М.В. Салтевський. — К. : Кондор, 2006. — 558 с.

10. ТішенкоВ.В. Теоретичні і практичні основи методики розслідування злочинів : [монографія] / Тішенко В.В. // Одеська національна юридична академія. — О. : Фенікс, 2007. — 260 с.

<< | >>
Источник: Алєксєєв О. О.. Розслідування окремих видів злочинів. [текст] : навч. посіб. 2-ге вид. перероб. та доп. / О. О. Алєксєєв, В. К. Весельський,В. В. Пясковський - К. : «Центр учбової літератури»,2014. - 320 с.. 2014

Еще по теме Проведення окремих слідчих (розшукових) дій:

  1. Проведення окремих слідчих (розшукових) дій
  2. Проведення окремих слідчих (розшукових) дій
  3. Проведення окремих слідчих (розшукових) дій
  4. Проведення окремих слідчих (розшукових) дій
  5. Проведення окремих слідчих (розшукових) дій
  6. Проведення окремих слідчих (розшукових) дій
  7. Проведення окремих слідчих (розшукових) дій
  8. Проведення окремих слідчих (розшукових) дій
  9. Проведення окремих слідчих (розшукових) дій
  10. Проведення окремих слідчих (розшукових) дій
  11. Проведення окремих слідчих (розшукових) дій
  12. Проведення окремих слідчих (розшукових) дій
  13. Проведення окремих слідчих (розшукових) дій
  14. Проведення окремих слідчих (розшукових) дій
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -