Криміналістична характеристика хуліганства

Суспільна небезпека хуліганства полягає в тому, що дані злочини посягають на нормальні умови життя людей у різних сферах суспільно корисної діяльності, спокійний відпочинок та дотримання правил поведінки у житті та побуті.

Злочини проти громадського порядку, до яких відноситься і хуліганство, найчастіше вчиняються в громадських місцях, при скупченні людей та характеризуються:

1) підвищеною суспільною небезпекою;

2) широким колом джерел ідеальної інформації — свідків, очевидців;

3) заподіянням шкоди, як правило, групі людей;

4) відносною швидкоплинністю події і збереженням джерел інформації.

Хуліганство визначається як грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом (ст. 296 КК України).

Спосіб вчинення хуліганства. За об’єктом посягання спосіб вчинення хуліганства можна класифікувати на дії:

а) направлені проти громадського порядку;

б) направлені як проти громадського порядку, так і інших суспільних відносин.

Першу групу складають такі дії:

а) що грубо порушують спокій громадян, нормальний режим роботи підприємств та установ (нецензурна лайка, погрози, шум, зрив масових заходів);

б) що публічно порушують норми моралі (оголення частин тіла, цинічні рухи);

в) осквернення громадських місць (цинічні, нецензурні написи):

г) які викликають тривогу громадян (неправдивий виклик швидкої допомоги, неправдиве повідомлення про смерть близьких і т.п.);

д) які викликають перешкоди радіозв’язку і порушення правил радіопередач (вихід в ефір без дозволу І Т.П.).

До другої групи можуть бути віднесені дії, пов’язані головним чином з посяганням на честь, гідність та недоторканість особи: публічні образи; нанесення побоїв; натравлення собак; пошкодження особистого або державного майна (ламання телефонів-автоматів, руйнування огорож, засобів вуличного освітлення і т.п.).

Одним з небезпечних способів хуліганства є хуліганський тероризм, при якому населення держави масово страждає від дій хуліганів. Практиці боротьби з хуліганством відомі випадки «голкового» хуліганства, при якому в переповненому транспорті з хуліганських мотивів наносилися пасажирам уколи голками від шприців. Особлива небезпечність полягала в тому, що даною голкою могли бути зроблені в минулому ін’єкції ВІЛ-інфікованим; розсилання в масовому порядку листівок з намальованими домовинами як повідомлення про програш в карти адресата і необхідності підготуватися до смерті.

Сьогодні отримало розповсюдження телефонне хуліганство, коли телефоном повідомляється про замінування або підкладання вибухових пристроїв в установи, підприємства, організації. Перевірка даних повідомлень вимагає затрати значних матеріальних коштів, а також неодмінно супроводжується порушенням нормального функціонування об’єктів (наприклад, вокзалу, станції метро, філармонії, тощо).

Хуліганські дії — це протиправна діяльність, яка вчиняється різноманітними способами, однак в їх основі можна виділити три елементи: жест, слово (мова), фізична сила (насилля) і у відповідності з цим, класифікувати всі способи хуліганства.

Жест (жестикуляція, міміка), тобто рух окремих частин тіла людини лежить в основі таких способів вчинення хуліганських дій, як цинічний рух, публічне оголення окремих частин тіла, роздягання, пантомімічне зображення нецензурних сцен, дій тощо.

Найбільш поширеним способом вчинення хуліганства є слово — нецензурна лайка, погрози, створення шуму, який призводить до зриву громадських заходів (вигуки, репліки, пісні), порушення нормального режиму роботи підприємства, спокою громадян в квартирах та громадських місцях.

Фізична сила (насилля) лежить в основі багатьох способів вчинення хуліганських дій, наприклад, нанесення побоїв, примусове зв’язування, занурення у воду, биття вікон тощо. Дії хулігана можуть супроводжуватися активною протидією особам, які намагаються припинити хуліганство, шляхом пошкодження або знищення чужого майна, зривом масових заходів, дебошем в громадських місцях.

Жест, слово і фізична сила нерідко застосовуються в різних поєднаннях, утворюючи складні способи вчинення хуліганства, наприклад, цинічний рух може супроводжуватися нецензурними висловлюваннями, нанесенням побоїв. Виокремлення вищевказаних елементів дозволяє цілеспрямовано здійснювати пошук слідів на місці події і на їх основі моделювати образ дій злочинця.

Хуліганство може вчинятися у найрізноманітніших місцях: в парку, ресторані, квартирі, на вулиці і т.д. Слід мати на увазі, що хуліганство, як правило, вчиняється публічно, але при його кваліфікації розуміння ознаки публічності не слід звужувати лише до наявності при хуліганських діях інших осіб. Так, наприклад, написання на паркані непристойних слів та нанесення непристойних зображень також кваліфікується як хуліганство.

Застосування різних засобів та знарядь при вчиненні хуліганства зазвичай носить випадковий характер, хоча іноді їх пристосовують для використання спеціально. Такими засобами та знаряддями можуть бути вогнепальна та холодна зброя. З числа випадкових предметів найбільш часто використовують порожні або заповнені будь-чим пляшки або їх уламки (частіше — горловина від пляшки), палиці, каміння, предмети меблів — все, що може опинитися на місці злочину. Непоодинокими випадками є застосування з хуліганських мотивів вибухових пристроїв як заводського, так і саморобного виробництва.

Типова «слідова картина» хуліганства. Вчинення хуліганства призводить до утворення різноманітних матеріальних змін, які в криміналістиці називаються слідами злочину, що разом з іншими джерелами інформації дозволяють не тільки правильно кваліфікувати вчинене, але й обирати засоби та методи для розслідування цих злочинів.

При вчиненні хуліганства нерідко залишаються як ідеальні, так і матеріальні сліди злочину. Матеріальні сліди в основному виявляються під час огляду місця події. Найбільш типовими з них є: сліди ніг, сліди від дії холодної чи іншої зброї, пошкоджене або знищене майно, сліди крові, а також інші виділення людського організму.

При хуліганстві, вчиненому із застосуванням фізичної сили, окрім ідеальних відображень в пам’яті потерпілого і свідків утворюються матеріальні сліди безпосереднього контакту злочинця або знаряддя злочину з предметами матеріального світу: сліди рук, ніг, знарядь злому, транспортних засобів і ін. Слідами злочину, залишеними на місці події, можуть бути: кров, пошкоджені меблі, одяг чи окремі його частини, сліди рук, ніг і сліди застосування вогнепальної зброї тощо.

На відкритій місцевості необхідно звертати увагу на виявлення і фіксацію слідів ніг злочинця або слідів транспорту. В деяких випадках доцільно взяти зразки ґрунту з місця події, оскільки при освідувані підозрюваного, огляді його взуття і одягу можуть бути виявлені частинки такого ж ґрунту, що може стати доказом перебування цієї особи на місці хуліганських дій.

Також слідами, які залишаються внаслідок вчинення хуліганства можуть бути мікрочастки, зокрема зразки пилу, частки крейди, крові, ґрунту, рослин, які могли залишитися на одязі. Виявлені мікрочастки дозволяють висунути версії про суб’єкта злочину, обставини його вчинення, дозволяють вжити заходів щодо розшуку злочинця.

Велике значення для розслідування мають ідеальні сліди, що залишилися в свідомості людини — свідків та очевидців, потерпілих тощо.

Особа злочинця. Соціальний «портрет» сучасного хулігана виглядає так: в основному це чоловіки у віці 16-49 років, пік хуліганських дій — 18-30 років, більшість має початкову освіту або незакінчену середню, в основному проживають в містах, 3/4 зловживають спиртним, 1/3 раніше судимі.

Серед осіб, які вчинили хуліганство, можна виділити три групи хуліганів: злісні; випадкові; що відносяться до середньої (або проміжної) групи.

До злісних відносяться особи, раніше судимі за хуліганство або інші злочини, а також ті, щодо яких застосовувалися заходи адміністративної відповідальності, але не зробили для себе належних висновків, продовжують допускати порушення громадського порядку, грубе, образливе відношення до оточуючих.

До числа випадкових відносяться особи, які раніше не допускали протиправних вчинків, позитивно характеризуються на роботі і в побуті, але вчинили хуліганські дії у зв’язку з тією або іншою незвичною для них ситуацією.

Середню (проміжну) групу складають люди, раніше не судимі, які не притягувалися до адміністративної відповідальності, але схильні до вживання (хоча й не надмірного) алкоголю, характеризуються на роботі і в побуті негативно, і які припускають негідні, образливі вчинки у відношенні до оточуючих.

При аналізі соціально-демографічних характеристик особи хулігана необхідно враховувати, що цей злочин вчиняється, як правило, чоловіками (96,4%) віком 18-25 років — 41,3%, 26-30 років — 16,8%, 31-35 років — 11,6%, 36-41 років — 11,3%, 40-50 років — 10,6%, понад 50 років — 4,1%. Найбільший процентний показник у віковій групі 18-25 років пояснюється тим, що період початку самостійного життя характеризується складними, а часто і суперечливими процесами соціалізації особи, коли починають формуватися ціннісні орієнтації індивіда, його характер, потреби, інтереси. В цьому віці людині, що не накопичила достатньо практичного досвіду, доводиться самостійно вирішувати багато важливих завдань, вперше стикатися з складними ситуаціями, а необхідних навиків правильно розібратися в них нерідко не вистачає. Крім того, в результаті наявних недоліків етичного виховання частина осіб в цьому віці ще не усвідомлює необхідність жити за правилами, які соціально схвалює суспільство.

Особи у віці 35 років і старші, як правило, раніше судимі зі стійкою антисуспільною поведінкою, надбаними злочинними навичками і в той же час з ослабленими, соціально-корисними зв’язками. Основною масою хуліганів є жителі, переважно, обласних центрів, а також великих міст, більше половини становлять особи, які до часу вчинення злочину не зайняті суспільно корисною працею і не вчаться.

У числі індивідуальних особливостей хуліганів найпоширенішими є негативні риси характеру (жадоба, егоїзм, брехливість), негативні емоційні і вольові властивості (слабовілля, схильність до чужого впливу). Поведінка багатьох хуліганів характеризується не тільки зневажливим ставленням до праці, але і систематичним пияцтвом, етичною розбещеністю. Пристрасть до спиртних напоїв і вплив алкоголю нерідко є безпосереднім приводом до вчинення хуліганства.

У своїй більшості хуліганство вчиняється одноособово, без попереднього вивчення місця злочину і особи потерпілого. Проте не рідкісні випадки групового вчинення даного виду злочинів, що свідчить про єдину мету і мотиви злочинців. Дана обставина вказує на певний зв’язок між хуліганами і в 90% випадків виключає випадковість вчинення злочину.

13.2.