Проведення окремих слідчих (розшукових) дій

Допит потерпілих можна віднести до основного та важливого засобу збирання доказів. Потерпілі допитуються про обставини шахрайства, прикмети та поведінку шахраїв, маршрути їх пересування, прикмети та характеристику предметів злочинного посягання.

На допиті також слід встановити наявність посередників при встановленні знайомства із злочинцем. Слідчий повинен брати до уваги, що потерпілий, не знаючи способу вчинення шахрайства, не завжди може усвідомлювати, скільки було злочинців та яку роль виконував кожен з них. Тому потерпілий потребує уточнюючих запитань.

Детальний допит потерпілих має важливе значення, оскільки дозволяє встановити обставини, що дозволяють організувати невідкладний розшук злочинців та пошук викраденого майна, висунути обґрунтовані версії про особистість шахраїв.

При допиті потерпілих з’ясовують наступні обставини:

— де, коли, через кого, за яких обставин потерпілий познайомився із шахраєм (фірмою, від імені якої виступав злочинець);

— яку мету переслідував потерпілий, спілкуючись із шахраями;

— яким майном заволоділи злочинці, його кількість, вартість, прикмети, фізичні характеристики, наявність документації, що підтверджують перебування його у власності потерпілого і т.д.;

— чи знає він особу шахрая, як він себе поводив з потерпілим, що говорив, які маніпуляції виконував;

— скільки разів відбувалися зустрічі із шахраєм, де, коли, тривалість зустрічей;

— що обіцяв потерпілому шахрай;

— що вимагав та отримав від нього;

— хто був свідком вчиненого шахрайства;

— видимість, можливість почути, а також погодні умови у момент вчинення злочину;

— кому першому потерпілий повідомив про те, що сталося та які заходи виконав до переслідування злочинця;

— ступінь участі у шахрайстві кожної з підозрюваних осіб;

— прикмети шахраїв та одягу, звички, манера розмовляти, жестикулювати, ходити;

— при використанні шахраєм транспортного засобу — його марку, колір, номер, відмінні ознаки;

— чи не говорили злочинці з акцентом, якої національності вони могли бути;

— чи не залишені злочинцями записки, документи, інші речові докази (наявні речі повинні бути вилучені, оглянути та приєднані до матеріалів справи);

— причини несвоєчасного звернення до правоохоронних органів.

При обмані під час азартних ігор у потерпілого встановлюється, хто перед вступом у гру потерпілого вигравав, втягуючи його у гру, чи не було таких осіб, які при спробі потерпілого ухилитися від подальшої гри примушували його чи попереджали про наближення сторонніх.

Певною специфікою відрізняється допит потерпілих, які тривалий час спілкувалися, контактували з шахраями. Вони можуть надати інформацію про місця зустрічі та контакту зі злочинцями, зміст їх розмов.

Показання потерпілого повинні бути критично оцінені. Не завжди вони є правдивими, оскільки на це впливають наступні чинники: зацікавленість потерпілого у результатах розслідування, відшкодуванні завданих збитків, наявність прихованого конфлікту, коли сам потерпілий свідомо замовчує певні невигідні для нього факти або повідомляє неправдиві відомості про окремі обставини злочину. Безперечно, слідчий, допитуючи потерпілого, повинен вміти долати можливу установку допитуваного на утаювання або перекручення інформації.

Допит свідків. Особливість більшості способів шахрайства полягає у прагненні шахраїв обманути потерпілого за відсутності очевидців. Однак майже завжди вдається встановити свідків, які можуть повідомити певну інформацію про вчинений злочин. Ці свідки можуть не бачити сам факт передачі цінностей потерпілим шахраю, але вони можуть бачити потерпілого та шахрая разом, чути їх бесіду, спостерігати поведінку шахрая до вчинення злочину та після нього. Практиці відомі випадки, коли свідки, зазвичай з кола знайомих потерпілого, присутні при укладанні угоди між потерпілим та шахраєм.

Залежно від змісту отриманих даних, свідків у кримінальних провадженнях про шахрайство можна класифікувати таким чином:

1) очевидці дій злочинців з обману та отримання майна або права на нього;

2) обізнані про дії злочинця в період залишення місця шахрайства;

3) обізнані про обставини, що передували шахрайству;

4) обізнані про факти перевезення, розвантаження, зберігання викраденого майна та інші посткримінальні дії;

5) обізнані про факти використання викраденого майна.

З урахуванням наведеної класифікації визначається предмет допиту різних категорій свідків.

Перша група свідків включає осіб, які володіють інформацією про виготовлення шахраями документів або їх підробку, особу самих шахраїв. Вони можуть повідомити про прикмети зовнішності шахраїв, їх спільників тощо.

До 2-5 груп відносяться особи, які не знають та не здогадуються про факт шахрайства, не звертають уваги на ознаки зовнішності шахрая, його окремі дії, неуважно вивчають надані шахраєм документи та предмети (паспорт, довіреність, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, посвідчення про відрядження тощо). Через це такі свідки не завжди можуть дати вичерпні відповіді про прикмети злочинця, особливості його поведінки.

До 4 групи відносяться особи, які перевозили чи супроводжували перевезення предметів шахрайства, а також особи, які бачили це перевезення. Встановлення таких свідків відбувається оперативним шляхом або при допиті інших осіб (вантажники, водії, таксисти, власники приміщень, квартир, де зберігалося майно, особи, яким воно передавалося для зберігання). Вони можуть повідомити про час передачі та місце зберігання майна, прикмети шахраїв, їх зв’язки.

До останньої групі можливо віднести осіб, які знають про факти значної витрати шахраєм грошей (сусіди, близькі, рідні, знайомі), а також працівники розважальних закладів. їх інформація корисна для встановлення причетності особи до шахрайства. Також це особи, яким шахрай або співучасники продали або пропонували купити майно. Таким особам можуть бути відомі джерела отримання цього майна.

Допит підозрюваних. При допитах підозрюваних у кримінальних провадженнях про шахрайство доводиться стикатися з такими відомими труднощами, які обумовлені участю у злочині осіб достатньо освічених, хитрих, добре обізнаних в різних сферах життя та психології людини. Крім того, між співучасниками можлива попередня змова про поведінку після можливого викриття, різне висвітлення підозрюваними одного і того ж епізоду злочину.

Оскільки, шахрайства переважно вчиняються групами, важливо вірно визначити послідовність допиту підозрюваних. Першими рекомендується допитувати рядових членів групи, характеристика особи яких дозволяє припустити їх схильність до дачі правдивих показань. Якщо у допитуваного можна викликати почуття каяття, йому доцільно пред’явити матеріали кримінального провадження, які відображають наслідки злочинів його групи, розповісти про потерпілого та його близьких, становище, яке склалося в його родині, можливо навіть продемонструвати відеозапис допиту його найближчих родичів.

Важливо встановити, кому з членів групи властивий значний життєвий досвід, здатність швидко сходитися з людьми, завойовувати їх довіру, рішучість та владність характеру, сильна воля, прагнення до верховенства. Лідера організованої групи може видати поведінка на слідстві: спроби налагодити зв’язок з іншими співучасниками, схилити співучасників до дачі однакових та вигідних лідеру показань.

У випадку визнання винним своєї вини, у нього слід встановити: чи давно займається шахрайством; коли, де та за яких обставин вчинене шахрайство; якими відомостями про потерпілого володіє, за яких обставин познайомився, яким чином підшукується жертва; яким способом вчинено шахрайство; як воно готувалося та які заходи вживалися для його приховання; хто є співучасниками злочину та їх роль у досягненні злочинної мети; яке майно та цінності отримані від потерпілого, де зберігаються, кому реалізовані; які ще злочини вчинені підозрюваним та злочинною групою, до якої він належить. Якщо шахрайство пов’язане з використанням підроблених документів, «ляльок», предметів-імітаторів, то встановлюється місце знаходження використовуваних матеріалів.

Якщо особа не дає правдивих показань, на початку допиту необхідно встановити, де вона знаходилася на момент вчинення шахрайства. Це потрібно для перевірки алібі допитуваного, яке він може висунути. Злочинці у зв’язку із виявленням у них здобутого злочинним шляхом майна або його фрагментів, ярликів, чеків, гарантійних книжок висувають різноманітні версії про їх походження (придбання у незнайомих, підкидання сторонніми особами або працівниками правоохоронних органів, випадкова знахідка, згода взяти на зберігання за невелику винагороду через довірливість і т.д.).

Значення допиту підозрюваного визначається тією роллю, яку відіграють його показання, які є, як відомо, не лише джерелом доказів, але і засобом захисту. Саме ці особи знають обставини вчиненого злочину, співучасників, місце знаходження майна, отриманого шахрайським шляхом, спосіб вчинення злочину. Тактика допиту повинна будуватися з урахуванням відомостей про особу допитуваного; факту виявлення речових доказів, що відносяться до вчиненого шахрайства, показань очевидців та потерпілих, які можуть впізнати підозрюваного, висновків судових експертиз тощо.

Обшук. При проведенні обшуку у кримінальних провадженнях про шахрайство необхідно дотримуватися загальних тактичних вимог, розроблених наукою криміналістикою: раптовість, планомірність, послідовність, використання криміналістичної техніки. Але обшук у такій категорії кримінальних проваджень має і певні особливості, які стосуються розшукуваних об’єктів та місця пошуку.

У більшості випадків, основними об’єктами пошуку є грошові кошти; ювелірні прикраси та цінності; документи та обладнання і технічні засоби для виготовлення їх та окремих реквізитів (печатки, штампи, реактиви для виведення текстів, комп’ютери, кліше, бланки, барвники); копіювальна техніка; підроблені накладні, листи, чеки, листи, підроблені дорогоцінності, грошові або матеріальні «ляльки», різне зілля, що передавалося потерпілим під час ворожіння. Також під час обшуків вилучаються одяг, взуття, інші предмети, що використовувалися у процесі шахрайства; документи, записи, що свідчать про контакт з потерпілим та іншими можливими потерпілими, готування до злочину, т.д. Одяг, взуття, знаряддя вчинення злочину можуть надалі пред’являтися для впізнання потерпілим, свідкам, ідентифікуватися при проведенні судових експертиз. Знайдені при обшуку записи (щоденники, листування та схеми) можуть бути доказом злочинних задумів з метою здійснення обману на осіб, а також наявності окремих ознак, властивих організованій стійкій злочинній групі шахраїв (наприклад, розподіл обов’язків між її членами та ін.).

До предметів, які підлягають вилученню під час обшуку можуть належати також: аркуші з паперу з пробними відбитками, ганчірки для витирання рук, забруднені тонером, фарбою, ємності з-під тонера, фарби, хімікатів, використані картриджі. Крім того, треба мати на увазі, що можуть бути виявлені пробні, зіпсовані предмети, які, як правило, можна відшукати на смітнику. Доказове значення цих об’єктів залежить від обставин кримінального провадження, оскільки, у ситуації, коли злочинець встиг знищити чи переховати об’єкти пошуку, їх виявлення буде слугувати непрямим доказом.

Подальший перелік об’єктів обшуку визначається специфікою діяльності потерпілого та злочинця (некримінальної діяльності, професійної), способами шахрайства тощо.

Встановленню злочинних зв’язків підозрюваних сприяє обшук за місцем проживання, роботи підозрюваних, їх власного, службового транспорту, близьких, рідних. При цьому бажано відшукати та вилучити вироби з дорогоцінних металів, документи на право власності нерухомістю, грошові кошти, цінні папери. Увагу також необхідно спрямовувати на пошук карток електронних систем платежу, ощадні книжки підозрюваних, записні книжки. Вказані об’єкти можуть свідчити про способи вкладання шахрайських прибутків в легальний сектор економіки.

Під час обшуків у осіб, які підозрюються у шахрайстві нерідко виявляють певну літературу, чернетки із записами. У осіб, які спеціально вивчали відповідні наукові джерела, можна виявити літературу з технології поліграфічного процесу, інструкції до засобів поліграфії, комп’ютерної техніки, посібники, довідники. Записи можуть містити різну інформацію: про кількість епізодів, суму вартості викраденого майна, опис процесів виготовлення підроблених документів і т.д. Тому в процесі обшуку вказані об’єкти слід переглянути, а всі підозрілі з них — вилучити. Якщо запис зроблено не підозрюваним, а іншою особою, можливо невідомою слідству, то розшук її за зразком почерку серед зв’язків підозрюваного дозволить виявити його співучасників.

Список використаної та рекомендованої літератури

1. Бутузов В.М. Правові та організаційні засади протидії злочинам у сфері використання платіжних карток : Навчальний посібник / В.М. Бутузов, В.І. Василинчук, В.П. Шеломенцев. — К. : Типографія ТОВ «СТ-Стиль». — 2006. — 139 с.

2. Волобуєв А.Ф. Розслідування і попередження розкрадань майна у сфері підприємництва : Навч. посібник / А.Ф. Волобуєв ; За ред. проф. О.М. Бандурки. — X. : «Рубікон», 2000. — 272 с.

3. Особливості розслідування шахрайств, учинених у сфері функціонування електронних розрахунків : Метод. реком. / МВС України. ЛДУВС. Наук.-досл. лаборат. криміналіст. досліджень ф-ту підготовки слідчих ; А.І. Анапольська, В.В. Коваленко, Р.В. Корякін, О.І. Сумцов. — Луганськ : РВВ ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, 2010. — 55 с.

4. Протидія економічній злочинності / П.І. Орлов, А.Ф. Волобуєв, І.М. Осика, Р.Л. Степанюк, І.М. Зарецька, Едвард Картер, Річард Ворнер. — Харків : Нац. ун-т внутр. справ, 2004. — 568 с.

5. Протидія шахрайству у сфері страхування автотранспортних засобів : Метод. реком. / МВС України. Департамент карного розшуку ; С.С. Чернявський, А.С. Канащук, О.А. Кузьменко та ін. За заг. ред. О.М. Джужи. — К., 2008. — 51 с.

6. Розкриття та розслідування шахрайств у сфері фінансування будівництва житла : Метод. реком. / МВС України. Еол. слідче управління. КНУВС. Наук. лаб. проблем запоб. та розкриття тяжких злочинів ННІПККМ. — К., 2010. — 83 с.

7. Розслідування злочинів у сфері господарської діяльності: окремі криміналістичні методики : Монографія / Кол. авторів: В.Ю. Ше- пітко, В.О. Коновалова, В.А. Журавель та ін.; За ред. В.Ю. Шепіть- ка. — X. : Право, 2006. — 624 с.

8. Розслідування шахрайств, учинених способом фінансової піраміди : Навч. посібник / С.С. Чернявський, О.Ю. Татаров, В.В. Черней, Р.Р. Кузьмін, СМ. Князев, В.В. Юсупов, А.А. Вознюк ; За ред. В.В. Коваленка. — К., 2013. — 179 с.

9. Романов С.Ю. Кримінальний обман / С.Ю. Романов. — X. : Прометей-Прес, 2005. — 272 с.

10. Тищенко В.В. Корыстно-насильственные преступления: Криминалистический анализ / В.В. Тищенко. — Одесса : Юрид. лит., 2002. — 360 с.