Висновки до розділу 3
Право в сучасному світі дедалі частіше виконує роль соціального регулятора, сфера впливу якого не обмежується юридичною системою,а охоплює всі характеристики буття особистості.
Отож, аналізуючи вплив інтенціонального світу людини на формування правової поведінки, правової культури, «правового буття» та правосвідомості ми з’ясували значущість інтерсуб’єктивних відносин у контексті правового зростання особистості.
Остання, будучи інтегрованою у «правове буття», безпосередньо бере участь у процесі правотворчості, формуванні правового життя. Властиво, за таких умов кожен соціальний суб’єкт постає як активна особа, яка має суперечливі, але водночас й однотипні з іншими інтереси. Саме ці інтереси соціальний суб’єкт не може реалізовувати поза інтерсуб’єктивними відносинами, а тому єдиним можливим способом його існування виступає соціальна комунікація, яка передбачає правову соціалізацію, тобто правову діяльність у публічній площині та формування правових установок. Дуже важдиво, що інтенціональність проявляє передусім таку спрямованість правосвідомості, яка містить потреби аксіологічного регулювання системи організації життєвого світу довкола ідей свободи, рівності та справедливості: це те, про що міркує чи передає у повідомленні (репрезентації) суб’єкт права.З точки зору трансцендентальної феноменології, сутність «правового буття» утворюють легітимація та розуміння правових текстів, інтерналізація соціальних агентів права, що в комплексі впливає на формування правосвідомості, правової культури, правової поведінки, правових учинків, створення правової настанови особистості, встановлення когнітивних правових зв’язків і загальних правовідносин, інакше кажучи, є «джерелом права». Як наслідок - створюються передумови для подальшої реалізації права в різних формах, зокрема для правотворчої діяльності, що припускає певну правову оцінку життєвих обставин, осмислення й тлумачення юридичних норм, заповнення прогалин і дозвільних колізій, вибір варіантів поведінки.
Правова інтенціональність конкретної особистості тісно пов’язана з великою кількістю людей, тобто з колективним тлумаченням (визначенням) права, належної правової поведінки тощо.
Така спрямованість правосвідомості, від правової настанови до правового вчинку, є безперервним правотворчим процесом, у якому «правове буття» рефлектується та конституюється людським мисленням, народжується з «переплетення» численних індивідуальних правових проектів. Правове буття у цьому випадку розуміють як сукупність правових значень і змістів, через які сприймаємо світ, як загальну сукупність об’єктів та явищ цього соціокультурного світу, яким він фіксується у повсякденній свідомості особистостей.Отже, дослідження праксеології інтенціональності «правового буття» дає змогу з’ясувати основні риси таких рівнів буття правової реальності, як правові поведінка, вчинок, настанова, і виявити основні сенси правосвідомості, як її ейдоси. Це, своєю чергою, підкреслює феноменологічний статус «правового буття» як реальності, визначальною ознакою котрої виступає її інтерсуб’єктивний характер.
Еще по теме Висновки до розділу 3:
- Висновки до розділу 2
- Висновки до розділу 1
- Висновки до розділу 3
- Висновки до розділу 4
- Висновки до розділу 4
- Висновки до розділу 3
- Висновки до розділу 1
- Висновки до розділу.
- Висновки до розділу 2
- Висновки до розділу.
- Висновки до розділу 1
- Висновки до розділу 3.
- Висновки до розділу 2
- Висновки до Розділу 6
- Висновки до розділу 1
- Висновки до першого розділу
- Висновки до першого розділу
- Висновки до другого розділу
- Висновки до розділу 1.
- 2.5. Висновки до розділу 2.