ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі сформульовано низку висновків і пропозицій, спрямованих на вирішення наукової проблеми - філософсько-правового розуміння інтенціональності правового буття:

1.

2. Специфічним правовим об’єктом або смисловим конфігуратом, котрий об’єднує феноменологію права та інтегративне праворозуміння, виступає правове буття. Теоретичним підґрунтям останнього слід вважати учення про життєвий світ, а методологічним - інтенціональний аналіз.

3. Концепт правового буття - синтетичне поняття і смисловий корелят права, який володіє відкритим «горизонтом» значень: смислових вимірів і правових явищ. У контексті смислових вимірів правове буття - це форма смислової наповненості права, яка передує теоретичним твердженням про нього. Правове буття утворюється з вихідних даностей правосвідомості, які виражаються у вигляді доступних і очевидних уявлень про межі правового порядку. Сукупність правових явищ, обумовлених діяльністю суб’єкта права, визначає правове буття як таке, що пов’язаноіз соціальним досвідом, закріпленим у правових нормах і цінностях. Система зв’язків між правовими явищами і смисловими вимірами утворює теоретичну конструкцію (модель), значення якої полягає в тому, що вона відкриває наявне правове буття і актуалізує його предметне значення.

4.

5. Обгрунтовано, що інтенційний корелят виступає структурним елементом правосвідомості, яка виникає на рівні міжсуб'єктних відносин і здійснюється через генерування сенсів, уявлень, концептів та правових норм, обумовлюваним визнанням цінності індивідуальної й політичної свободи. Запропоновано пояснення природи процесуальності права та умови формування образу позачасової правової структури. Процесуальність права визначається змінами правового буття, які корелюються зі смислоутворенням в інтенціональній структурі правосвідомості. Однак, незважаючи на постійну мінливість права, суб’єкт права володіє інтенціональним полем, постійно присутній в ньому, що, своєю чергою, є підставою для інтенціонального виділення елементів і зв’язків, створює фікцію позачасової структури права.

6. Інтенціональна експлікація правового буття, як вважав Е. Гуссерль, уможливлюється в результаті феноменологічної редукції, внаслідок якої нам байдуже, чи існує інтенціональний об’єкт насправді. Бо важливий не об’єкт дослідження, але лише його ноема, яка сама собою, як вважають феноменологи, не містить вказівок щодо свого онтологічного статусу. Отож, ноема у феноменологічному дослідженні правового буття виконує роль інтендованого об’єкта і практично замінює реальний об’єкт.

7.

8. Правові сутності є незалежними від предметно-речової фактичності й могли б існувати самі собою, проте ноетична активність, що лежить в основі їх конституювання, вимагає емпіричного, або досвідного матеріалу. Феноменологічний підхід дає підстави розуміти право як інтенційний корелят суспільної дійсності, що опредметнюється через акти правосвідомості, які виникають з потреб регулювання й організації "життєвого світу" суспільства в його відношенні до системи влади і державного управління. Головне інтенційне спрямування правосвідомості як такої стосується не стільки примусово-каральної функції, як налаштування на регулятивне забезпечення системних та організованих суспільних відносин, які покликані гарантувати людині певну міру її приватної й політичної свободи та соціальної справедливості. Відтак, правосвідомість завжди стосується уявлення про регулювання відносин між індивідом, спільнотою і владою.

9. Інтенціональний аналіз правового буття в його феноменологічному тлумаченні спрямований на раціональну реконструкцію тих його значень, які вже були до феноменологічного дослідження, чи то як сфера повсякденної правової діяльності або ж наукової правової діяльності.

10. Встановлено, що ідеалістична настанова феноменології виявляється у виборі критерію істинності результатів інтенціонального аналізу, який вбачається не в його відповідності реальності, а у так званій смисловій і символічній наповненості наших інтенцій, тобто в їхньому семантичному існуванні. Інтенціональний аналіз правового буття, виявляючи корелятивність рівнів правового смислопокладання об’єкта (ноеми) і рівнів актів правової свідомості (ноези), розглядається як один із методів наукового дослідження, але протиставляється іншим, зокрема каузальному аналізу та емпіричному поясненню.

11. Інтегративна феноменологічна модель виступає структурою правового буття. З її допомогою були описані зв’язки, які виникають між соціальним досвідом, що формує контекст реалізації інших елементів правової структури, правовими цінностями, що визначають мету і зміст правових практик, суб’єктами права, яким властиві здібності діяти і бути визнаними в правовому просторі, та судженнями суб’єктів права, що актуалізують їх здатності та надають значення правовим фактам.