Галицько-Волинська держава й Европа.

B цій добі значно змінилося відношення галицько-волинської держави до Европи і змінилося, на некористь першої. Тодішня Европа представлялася інакше, ніж у попередній добі. Романські й ґерманські народи, які давніще жили кождий осібним життям, тепер почувалися до єдностр.

полуднева Франція та Еспанія вже завдяки свому Теоґрафічному положенню стали посередниками в торговлі між Орієнтом і північно-західною та середньою Европою, то між полудневими краями Европи і краями положеними далі на північ витворилася взаїмна економічна залежність. 3 Орієнту привожено східні товари, як дорогі матерії, золоті вироби й коріння, а з півночі вироби вовняні (з Фляндрії) й сирівці — дерево та шкіри. Полуднева Европа, а передовсім Ігалія, була центром европейсько-орієнтальної торговлі. B стороні поза цією Европою стояв славянський світ, розділений на дві части: на західну часть із за'хідною цивілізацією та латинською вірою і на візантійський цивілізаційний округ. Але цей візантійський округ знайшовся остільки в некорисному положенню, що молода західно-європейська цивілізація виказувала в цій добі значний поступ, тимчасом як стара, хоч і висока візантійська цивілізація Стояла на місці. Це було видко на всіх ділянках життя народів, почавши від духового життя, від літератури, а скінчивши на матеріяльних обставинах. Це видко й на політичнім полі.

Тринацяте’ століття є початком нової доби в історії Европи, в тім і політичної її історії. 3 кінцем його і в слідуючім століттю формується на заході новий тип держави, опертий на істнуван- ню трьох зорганізованих станів, звязаних із собою особою монарха й спільними соймами. Ці сойми, зложені з представників уже не тільки двох найвищих станів — шляхти й духовенства, але також з представників міст, обмежували з одного боку королівську власть, а з другого створювали інституцію, що побіч королівської власти мала характер загально-державний, бо компетенція її обіймала цілу державну територію.

був посередним між середновічною феодальнок> державою і державою новочасною, що зачалася від часу знищення станових привілеїв і уфундуван- ня міцної королівської власти.

Схід Европи представлявся що до цього інакше. Тут правда не було феодальної системи, але за те зістався давній тип держави, ще дуже далекий до новочасної. Ані в Польщі, ані на Україні нема ще соймів, а 6 тільки початки їх. Ці по- чатки можна бачити в „боярській раді“ і в „зїзді“ польських панів на нараду. Про представників міст не могло бути мови, бо міста «е тільки наУкраїні але й в Польщі не мали великого значіння. Таким чином східна Европа, а втім і галицько-волинська держава стояла в своїм політичнім розвитку поза романсько-ґерманськию Европою.

Так само йредставлявться справа й під суспільним оглядом. Для повстання держави нового типу треба булО утворення станів.Але в нас видко тільки початки того в боярській клясі — в галицько- волинській державі і в містах на німецькім праві. Словом, романсько-ґерманська Европа перебула вже добу „середновіччя" і перейшла, хоч не до новочасної, то бодай до „переходової" доби — між середновічною і новочасною — натомість Україна (і так само Польща, Литва й Москва) зісталася ще при „середновічній" добі. ГаЛицько-волинська держава була ще наскрізь „середновічною" державою. Вона ще не дійшла до того типу, який виказувала тоді романсько-ґерманська Европа, хоч була вже н а ц і м ш л я X у.

Політичне становище галицько-волинськоїдер- жави навні було остільки інакше в цій добі, що побіч кеї виросли на сході дві могутні держави: Литва й Польща. Перша з них провадила дуже

експанзивну політику на сході, яка скінчилася остаточно окупацією цілої східної України. Друга стала дуже небезпечним сусідом, особливо від часу, як увійшла у союз із Угорщиною. Новим чинником був також німецький Орден, який був природним союзником України й тому на якийсь час поправив політичне становищегалицько-волин- ської держави.

Огляд четвертої доби.

Головною характеристичною рисою цієї доби> є Te_le що т о ч к а у к p а ї н c ь к о ї п о л і т и к и л e- жить цілий час у західній Україні, в галицько-волинській державі. Східна Україна знаходиться в цїлковитомуполітичномуупадку протягом= цілої цієї доби. Литовська окупація з кінцем XlV^ століття була немовби призначена на те, шобиоб- єднати ті політичні атоми, на які розпалася давня київська держава. Але й галицько-волинська держава не виказує під кождим оглядом поступу, а саме що до свого політичного становища в східній Европі. Вона тратить нетількиКиїв. але навіть і так зване Пониззє на користь татарських степо-

«иківі відсувається зовсім від Чорного Моря. Як зовсім континентальнадержава вонавсе таки шукає звязку з морськими торговельними днляхами, але в гру входить тепер побіч Чорного моря Балтійське. Союз західно-української держави 3 німецьким Орденом мав саме сповнити цю ціль.

Розірвання політичного звязку зі східною Україною було важцим проявом в історії західно- _укріаїнської держави, бо таким чином вона затрачувала всеукраїнській характер. Сусідуючи зі cxo- ду .з українськоюполітичноюруїною і зтатарською Ордою, не могла галицько-волинська держава шукати політичних звязків на сході. Вона шукає тому їхна заході, то з Орденом, то зЛитвою, то з Польщею. 3 початку ні одна з тих девжав не була невигідним сусідом. Але вже з ночатком XIV столітя настає велика зміна. Ha півночі зростає дуже Литва коштом білоруських і українських земель, від- • бираючитаким чином галицько-волинській'державі можливість експанзії.

Ha цьому тлі розбиття галицько-волинської держави й окупація Галичини Польщею мала особливше значіння для економічного життя самої .Польщі і тому була апробована польськими політиками і купцями польських міст.Розбиття галицько- волинської держави показувало заразом, на яких слабих підставах опиралися взагалі середновічні держави, коли вимертя княжої родини, могло мати такі далекосяглі наслідки для.держави.Земельна ліґархія замало мала авторітету за

собою. Вона не потрапила виратувати держави з небезпеки. Упадок галицько-волинської держави був не тільки політичною катастрофою. Він був заразом і національною ката- строфоюдляукраїнського народу, як це виказалося зараз у наступнійісторичній добі.Ацей упадок зовсім не був викликаний внугрішними обставинами. Галицько-волинська держава мала всякі дані до дальшого істнування, вона впала наслідком тільки зовнішних причин. Своїм істнуван- ням вона задокументувала істнування „середно- вічного“ типу держави наукраїнськихземлях.