Закінчення строку призначення на посаду державної служби

Стаття 85 чинного Закону передбачає підстави припинення строкової державної служби. За загальним правилом призначення на посаду державного службовця здійснюється безстроково, окрім випадків, визначених чинним та іншими законами України.

Умови строкового призначення на посаду державної служби, визначені чинним Законом. Таке призначення здійснюється у разі:

1) призначення на посаду державної служби категорії «А»:

а) на п’ять років, якщо інше не передбачено законом;

б) з правом повторного призначення без обов’язкового проведення конкурсу на ще один строк; або

в) з правом переведення на рівнозначну або нижчу посаду до іншого державного органу;

2) заміщення посади державної служби на період відсутності державного службовця, за яким відповідно до цього Закону зберігається посада державної;

3) необхідності забезпечення організації та виконання завдань, що мають тимчасовий характер, з укладанням контракту про проходження державної служби (на посади державної служби категорій «Б» і «В»).

Слід зазначити, що положення названої статті є імперативним за своїм характером й однозначно передбачає, що державний службовець звільняється з посади в останній день визначеного строку незалежно від того, чи визначено кандидата на цю посади. Варто звернути увагу на те, що ч. 1 ст. 85 доповнено новим положенням, відповідно до якого у разі призначення на посаду державної служби з укладанням контракту про проходження державної служби державний службовець звільняється з посади в останній день строку дії контракту.

Відповідно до ч. 2 названої статті державний службовець, призначений на посаду державної служби на період заміщення тимчасово відсутнього державного службовця, за яким зберігалася посада державної служби, звільняється з посади в останній робочий день перед днем виходу на службу тимчасово відсутнього державного службовця. При цьому, стаття передбачає обов’язок тимчасово відсутнього державного службовця, перед виходом на службу, письмово (і тільки письмово) повідомити керівника державної служби про свій вихід не пізніше як за 14 календарних днів про свій вихід на роботу. Водночас важливо зазначити, що коментована стаття не передбачає жодних наслідків недотримання державним службовцем цієї вимоги, зокрема щодо того, чи повідомлення про свій вихід менше ніж за 14 календарних днів може бути підставою для недопущення його до державної служби. Як уявляється, така ситуація у кожному конкретному випадку має вирішуватися з огляду на цілий ряд обставин. Слід зазначити, що чинний Закон не передбачає можливості застосування щодо цього державного службовця такого заходу дисциплінарного впливу, як недопущення до державної служби, але, як уявляється, до нього може бути застосовано заходи дисциплінарної відповідальності.

13.3.