Стаття 31. Порядок призначення на посаду державної служби

1. На посаду державної служби призначається переможець конкурсу.

2. Рішення про призначення приймається:

1) на посаду державної служби категорії «А» - суб'єктом призначення, визначе­ним Конституцією та законами України, у порядку, передбаченому Конституцією Укра­їни, цим та іншими законами України;

2) на посади державної служби категорій «Б» і «В» - керівником державної служби.

3. Рішення про призначення на посаду державної служби приймається після за­кінчення строку оскарження результатів конкурсу, а в разі оскарження результатів конкурсу - після прийняття рішення за скаргою суб'єктом розгляду скарги (органом, уповноваженим на розгляд скарги), але не пізніше 30 календарних днів після опри­люднення інформації про переможця конкурсу, якщо інше не передбачено законом. Таке рішення приймається на підставі протоколу засідання конкурсної комісії.

4. Рішення про призначення або про відмову у призначенні на посаду державної служби приймається за результатами спеціальної перевірки відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» та за результатами перевірки відповідно до Зако­ну України «Про очищення влади».

5. Служба управління персоналом у день призначення особи на посаду дер­жавної служби організовує складення Присяги державного службовця особою, яка вперше призначена на посаду державної служби, а також ознайомлює державного службовця під підпис із правилами внутрішнього службового розпорядку та посадо­вою інструкцією.

6. З метою безперебійного функціонування державного органу одночасно з при­йняттям рішення про оголошення конкурсу на зайняття вакантної посади держав­ної служби суб'єкт призначення може прийняти рішення про тимчасовий розподіл обов'язків за цією посадою між державними службовцями, які працюють у відповід­ному структурному підрозділі державного органу.

1. Предмет регулювання

Предметом регулювання статті є процедура призначення на посаду дер­жавної служби.

2. Цілі статті (мета норми)

Метою статті є визначення суб'єкта, який приймає рішення про призна­чення на посаду; правове регулювання процедури прийняття рішення про призначення на посаду, в тому числі визначення часових меж для прийняття такого рішення; вирішення питання необхідності безперебійного функціону­вання державного органу.

3. Правова основа коментованого положення (конституційні норми, принципи права/державної служби; рекомендації (стандарти) міжна­родних організацій (Рада Європи, ОЕСР)

Стаття враховує пункт 5 «Процедури прийняття на публічну службу» Рекомендації № R (2000) 6 Комітету Міністрів Ради Європи державам-чле­нам Ради Європи про статус публічних службовців у Європі від 24 лютого 2000 р., відповідно до якої системи та процедури прийняття мають бути від­критими та прозорими, а їхні норми та правила — зрозумілими. Вони повинні забезпечувати отримання посади тим кандидатом, чиї якості найкраще від­повідають конкретним потребам відповідного підрозділу чи організації.

4. Визначення термінів, які потребують тлумачення

Визначення «посади державної служби», «суб’єкта призначення», «керівника державної служби» міститься в статті 2 Закону (див. коментар до статті 2).

5. Місце коментованого положення у цілісному механізмі/інсти- туті, зв’язки цієї норми з іншими положеннями Закону та незакон­ними нормативними актами; умови і особливості застосування

5.1. Частина перша коментованої статті однозначно встановлює, що на посаду державної служби призначається переможець конкурсу. Тобто, після завершення процедури конкурсу і визначення переможця його зобов’язані призначити на посаду державної служби. Однак потрібно взяти до уваги норму частини четвертої статті, в якій міститься виняток, коли переможцю конкурсу відмовляють у призначенні — якщо результати спеціальної пере­вірки відповідно до Закону «Про запобігання корупції» та результати пере­вірки відповідно до Закону «Про очищення влади» свідчать про неможливість призначення особи на посаду державної служби.

5.2. Посади, що належать до категорії «А», визначені в частині другій статті 6 Закону: Державний секретар КМУ та його заступники, державні секретарі міністерств; керівники центральних органів виконавчої влади, які не є членами КМУ, та їх заступники; керівники апаратів КСУ, ВСУ, вищих спеціалізованих судів та їх заступники, керівники секретаріатів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів та їх заступники, Голова ДСА та його заступники; голови місцевих державних адміністрацій; керів­ники державної служби в інших державних органах, юрисдикція яких поши­рюється на всю територію України. Рішення про їх призначення приймається суб’єктом призначення. Суб’єкт призначення визначається Конституцією та законами України. Порядок призначення передбачений Конституцією, цим та іншими законами.

Державний секретар КСУ, його заступники, державні секретарі мініс­терств, керівники центральних органів виконавчої влади, які не є членами КМУ, та їх заступники призначаються на посаду КМУ за пропозицією Комі­сії (частина четверта статті 47 Закону «Про Кабінет Міністрів України»^[185]; частина друга статті 10, частини перша і друга статті 19 Закону «Про цен­тральні органи виконавчої влади»^[186]).

Керівник Секретаріату КСУ призначається КСУ за поданням Голови КСУ (частина третя статті 44 Закону «Про Конституційний Суд України»)^[187]. Керів­ників апаратів вищих спеціалізованих судів, ВСУ, їх заступників призначає на посаду за погодженням голови відповідного суду Голова ДСА (частина четверта статті 155 Закону «Про судоустрій і статус суддів»)^[188].

Керівник секретаріату Вищої ради правосуддя та його заступники при­значаються на посаду Вищою радою правосуддя у порядку, встановленому законодавством про державну службу, з урахуванням особливостей, визна­чених Законом «Про Вищу раду правосуддя» (частина третя статті 27 Закону «Про Вищу раду правосуддя»)^[189]. Працівники секретаріату Вищої кваліфі­каційної комісії суддів України призначаються на посаду Головою Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у порядку, встановленому законо­давством про державну службу, з урахуванням особливостей, визначених Законом «Про судоустрій і статус суддів» (частина п’ята статті 102 Закону «Про судоустрій і статус суддів»).

Голова ДСА призначається на посаду і звільняється з посади Вищою радою правосуддя. Призначення Голови ДСА України здійснюється на кон­курсній основі (частина друга статті 153 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Голова ДСА України має заступників, які призначаються на посаду та звільняються з посади Вищою радою правосуддя відповідно до законодавства про державну службу. Призначення заступника Голови ДСА України здійснюється на конкурсній основі (частина шоста статті 153 Закону «Про судоустрій і статус суддів»).

Голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України за поданням КМУ (частина чет­верта статті 118 Конституції). Призначення також здійснюється на конкурсній основі за процедурою, передбаченою для посад категорії «А».

5.3. Посади, що належать до категорій «Б» і «В», визначені в пунктах 2 і 3 частини другої статті 6 Закону (див. коментар до статті 6). До кате­горії «Б» належать посади керівників структурних підрозділів Секретаріату

КМУ та їх заступників; керівників структурних підрозділів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та інших державних органів, їх заступників, керівників територіальних органів таких державних органів та їх структурних підрозділів, їх заступників; заступників голів місцевих державних адміністрацій; керівників апаратів апеляційних та місцевих судів, керівників структурних підрозділів апаратів судів, їх заступників; заступ­ників керівників державної служби в інших державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України. До категорії «В» належать інші посади державної служби, які не належать до категорії «А»» і «Б».

Рішення про призначення на такі посади приймається керівником дер­жавної служби.

Щодо осіб, які здійснюють повноваження керівника державної служби, див. у коментарі до частини першої статті 17 Закону.

5.4. У разі коли результати конкурсу не оскаржуються, рішення про призначення на посаду державної служби приймається після закінчення строку оскарження таких результатів конкурсу.

Якщо результати конкурсу оскаржуються, рішення про призначення приймається після прийняття рішення за скаргою суб’єктом розгляду скарги (органом, уповноваженим на розгляд скарги). Суб’єкти розгляду скарги визна­чені в частині п’ятій статті 28 Закону: щодо конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби категорії «А» — суд; щодо конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби категорій «Б» і «В» — НАДС або суд (див. коментар до статті 28). При цьому призначення повинне відбутися не пізніше ніж протягом 30 календарних днів після оприлюднення інформації про переможця конкурсу, якщо інше не передбачено законом.

Щодо оприлюднення інформації про переможця конкурсу див. у комен­тарі до статті 28 Закону.

Підставою для прийняття рішення про призначення є протокол засідання конкурсної комісії.

Законопроектом 6227 пропонується нова редакція цієї статті: «Рішення про призначення на посаду державної служби категорії «А» приймається після визначення суб’єктом призначення переможця конкурсу та не пізніше п’яти (авт. — на думку експертів, десяти) календарних днів з дня надхо­дження результатів спеціальної перевірки у випадку та порядку, передбаче­них законодавством у сфері запобігання корупції. Рішення про призначення на посаду державної служби категорій «Б» і «В» приймається після закін­чення строку оскарження результатів конкурсу, але не раніше 10 кален­дарних днів з дня оприлюднення інформації про переможця конкурсу на підставі протоколу засідання конкурсної комісії та за результатами спеціаль­ної перевірки у випадку та порядку, передбачених законодавством у сфері запобігання корупції. У разі оскарження рішення конкурсної комісії до центр- рального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, рішення про призначення на посаду державної служби категорій «Б» і «В» приймається після прийняття рішення за скаргою, яким встановлено відсутність факту порушення умов або порядку проведення конкурсу, яке могло вплинути на його результати».

Загалом у механізмі призначення переможців конкурсів на посаду дер­жавної служби важливо забезпечити юридичну визначеність та розумність строків для такого призначення. В перший період дії Закону спостерігалися негативні приклади, коли призначення на посаду затягувалося на кілька місяців через спеціальну перевірку, точніше недотримання строків її про­ведення. Отже, ще одним виходом з такої ситуації може бути встановлення безумовного граничного терміну, після закінчення якого особа повинна бути призначена на посаду. Це змушуватиме державні органи проводити спеці­альну перевірку вчасно.

5.5. У частині четвертій коментованої статті йдеться про необхідність проведення спеціальної перевірки щодо переможця конкурсу відповідно до Закону «Про запобігання корупції» та перевірки відповідно до Закону «Про очищення влади». Від результатів перевірок залежить прийняття рішення про призначення чи про відмову у призначенні переможця конкурсу на посаду.

Особливості та порядок проведення спеціальної перевірки визначені стат­тями 56—58 Закону «Про запобігання корупції»^[190].

Стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, що передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, а також посад з підвищеним корупційним ризиком, перелік яких затверджується НАЗК, проводиться спеціальна перевірка, у тому числі щодо відомостей, поданих особисто. Посади, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, визначені у примітці до статті 56 Закону «Про запобігання корупції». У Переліку посад з високим та підви­щеним рівнем корупційних ризиків, затвердженому рішенням НАЗК від 17 червня 2016 р. № 2, зокрема, посади державної служби, визначені струк­турою державних органів, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, у разі недоцільності утворення структурних підрозділів^[191].

Спеціальна перевірка не проводиться щодо претендентів, які перебува­ють на посадах у державних органах, органах влади АР Крим та признача­ються в порядку переведення чи просування по службі на посади в межах того ж органу або призначаються в порядку переведення на посади в інших державних органах, органах влади АР Крим; претендентів, які перебувають на посадах в державних органах, органах влади АР Крим, що припиня­ються, та призначаються в порядку переведення на роботу до інших органів, до яких переходять повноваження та функції органів, що припиняються.

Організація проведення спеціальної перевірки покладається на керів­ника (заступника керівника) державного органу, органу влади АР Крим або їх апарату, на зайняття посади в якому претендує особа, крім випадків, установлених законом. Для забезпечення організації проведення спеціальної перевірки керівник відповідного державного органу, органу влади АР Крим або їх апарату може визначити відповідальний структурний підрозділ. Щодо кандидатів на зайняття інших посад, призначення на які здійснюється Пре­зидентом України або КМУ, організація проведення спеціальної перевірки покладається відповідно на Главу Адміністрації Президента України, Міні­стра КМУ або їх заступників. Організація проведення спеціальної перевірки у новостворених державних органах покладається на центральний орган вико­навчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної служби, до моменту утворення у такому новоствореному органі відповідального за це структурного підрозділу.

Спеціальній перевірці підлягають відомості про особу, яка претендує на зайняття посади, зокрема стосовно:

1) наявності судового рішення, що набрало законної сили, згідно з яким особу притягнуто до кримінальної відповідальності, в тому числі за коруп- ційні правопорушення, а також наявності судимості, її зняття, погашення;

2) факту, що особа піддана, піддавалася раніше адміністративним стяг­ненням за пов’язані з корупцією правопорушення;

3) достовірності відомостей, зазначених у декларації особи, уповноваже­ної на виконання функцій держави;

4) наявності в особи корпоративних прав;

5) стану здоров’я (в частині перебування особи на обліку в психоневро­логічних або наркологічних закладах охорони здоров’я), освіти, наявності наукового ступеня, вченого звання;

6) відношення особи до військового обов’язку;

7) наявності в особи допуску до державної таємниці, якщо такий допуск необхідний згідно з кваліфікаційними вимогами до певної посади;

8) поширення на особу заборони займати відповідну посаду, передбаченої положеннями Закону України «Про очищення влади».

Кандидат на посаду, стосовно якого спеціальна перевірка вже проводи­лася, при призначенні в порядку переведення на посаду до іншого держав­ного органу, органу влади АР Крим повідомляє про це відповідний орган, який в установленому порядку запитує інформацію щодо її результатів.

Спеціальна перевірка проводиться за письмовою згодою особи, яка пре­тендує на зайняття посади, у строк, що не перевищує 25 календарних днів з дня надання згоди на її проведення. У разі ненадання особою такої згоди питання щодо призначення її на посаду не розглядається.

Порядок проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претен­дують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком затверджений постановою КМУ від 25 березня 2015 р. № 171^[192].

Особа, яка претендує на зайняття посади, також подає до НАЗК декла­рацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави.

Після одержання письмової згоди на проведення спеціальної перевірки орган, на посаду в якому претендує особа, не пізніше наступного дня над­силає відповідним державним органам, до компетенції яких належить про­ведення спеціальної перевірки відомостей, або їх територіальним органам (за наявності) запит про перевірку відомостей щодо такої особи за формою, яку затверджує КМУ.

Щодо кандидатів на зайняття посад, призначення на які здійснюється Президентом України або КМУ, такий запит надсилається до відповідних державних органів (їх територіальних органів) відповідно Главою Адміні­страції Президента, Міністром КМУ (їх заступниками або іншою визначеною ними посадовою особою) через НАДС.

Спеціальна перевірка проводиться:

1) Національною поліцією і ДСА — щодо відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності, наявність судимості, її зняття, погашення;

2) Міністерством юстиції та Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку — щодо наявності в особи корпоративних прав;

3) НАЗК — щодо наявності у Єдиному державному реєстрі осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення, відомостей про кандидата, а також щодо достовірності відомостей, зазначених особою у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або міс­цевого самоврядування, за минулий рік;

4) центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, відповідним органом виконавчої влади АР Крим, структурним підрозділом обласної, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації — щодо відомостей про стан здоров’я канди­дата (в частині перебування особи на обліку в психоневрологічних або нарко­логічних закладах охорони здоров’я);

5) центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну полі­тику у сфері освіти, відповідним органом виконавчої влади АР Крим, струк­турним підрозділом обласної, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації, центральним органом виконавчої влади, якому підпорядкова­ний навчальний заклад, керівником навчального закладу — щодо освіти, наявності у кандидата наукового ступеня, вченого звання;

6) СБУ — щодо наявності в особи допуску до державної таємниці, а також щодо відношення особи до військового обов’язку (в частині персональ­но-якісного обліку військовозобов’язаних СБУ);

7) Міністерством оборони України, військовими комісаріатами АР Крим, областей, міст Києва та Севастополя — щодо відношення особи до військо­вого обов’язку (за винятком випадків персонально-якісного обліку військово­зобов’язаних СБУ).

До проведення спеціальної перевірки можуть бути залучені інші цен­тральні органи виконавчої влади або спеціально уповноважені суб’єкти у сфері протидії корупції з метою перевірки відомостей про особу або досто­вірності документів.

Інформація про результати спеціальної перевірки, підписана керівником органу, що проводив перевірку, а в разі його відсутності — особою, яка виконує його обов’язки, або заступником керівника органу відповідно до розподілу функціональних обов’язків, подається до органу, який надіслав відповідний запит, у семиденний строк з дати надходження запиту.

Під час проведення спеціальної перевірки між органами (підрозділами), які її проводять, можуть здійснюватися взаємодія та обмін відомостями щодо особи, зокрема щодо осіб, які претендують на зайняття посад, перебування на яких становить державну таємницю. Такі взаємодія й обмін здійснюються у порядку, визначеному КМУ.

У разі встановлення за результатами спеціальної перевірки факту роз­біжностей у поданих претендентом на посаду автобіографії та/або деклара­ції особи, уповноваженої на виконання функцій держави, за минулий рік посадовою особою (органом), яка (який) організовує проведення спеціальної перевірки, надається можливість претенденту на посаду протягом п’яти робо­чих днів надати письмове пояснення за таким фактом та/або виправити таку розбіжність.

У разі встановлення за результатами спеціальної перевірки відомостей про претендента на посаду, які не відповідають встановленим законодавст­вом вимогам для зайняття посади, посадова особа (орган), яка (який) здійс­нює призначення на цю посаду, відмовляє претенденту у призначенні на посаду.

У разі встановлення за результатами спеціальної перевірки та розгляду вищезазначених пояснень претендента на посаду факту подання ним підроб­лених документів або неправдивих відомостей посадова особа (орган), яка (який) здійснює призначення на цю посаду, повідомляє протягом трьох робо­чих днів про виявлений факт правоохоронні органи та відмовляє претенденту у призначенні на посаду.

Особа, щодо якої за результатами спеціальної перевірки встановлено обставини, які є підставою для відмови у призначенні на посаду, вважається такою, що не пройшла спеціальну перевірку. Рішення про відмову у призна­ченні на посаду за результатами спеціальної перевірки може бути оскаржено до суду.

Орган, на посаду в якому претендує особа, на підставі одержаної інформації готує довідку про результати спеціальної перевірки за формою, затвердженою КМУ. Щодо кандидатів на зайняття посад, призначення на які здійснюється Президентом України або КМУ, таку довідку готує відповідний структурний підрозділ Адміністрації Президента України або Секретаріату КМУ.

Особи, щодо яких проведена спеціальна перевірка, мають право на ознайомлення з довідкою про результати спеціальної перевірки та в разі незгоди з результатами перевірки можуть подати відповідному органу дер­жавної влади свої зауваження у письмовій формі. Ці зауваження підлягають розгляду у семиденний строк з дня їх надходження.

Інформація про результати спеціальної перевірки та документи щодо її проведення є конфіденційними, якщо вони не містять відомостей, що становлять державну таємницю.

Документи, що були подані особою, яка претендувала на зайняття посади, для проведення спеціальної перевірки, у разі призначення її на посаду передаються для зберігання в особовій справі, а в разі відмови у при­значенні на посаду повертаються цій особі під розписку, крім випадків, коли встановлено неправдивість цих документів, та інших випадків, передбачених законом.

Довідка про результати спеціальної перевірки додається до документів, поданих особою, або до особової справи, якщо прийнято рішення про її призначення на посаду.

5.6. Особа, яка претендує на зайняття посади в органі державної влади, подає власноручно написану письмову заяву, якою повідомляє про те, що до неї не застосовуються заборони, визначені частиною третьою або четвер­тою статті 1 Закону «Про очищення влади», та про згоду на проходження перевірки, згоду на оприлюднення відомостей стосовно неї (частина перша статті 6 Закону «Про очищення влади»)^[193].

Встановлення перевіркою факту належності особи до згаданого переліку осіб є підставою для відмови у призначенні такої особи на посаду, на яку вона претендує (частина третя статті 6 Закону «Про очищення влади»).

5.7. У разі коли особа призначається на державну службу вперше, служба управління персоналом: 1) організовує складення Присяги державного служ­бовця; 2) ознайомлює державного службовця під підпис із правилами внут­рішнього службового розпорядку та посадовою інструкцією. Якщо особа не вперше призначається на посаду державної служби, то служба управління персоналом ознайомлює державного службовця під підпис із правилами внут­рішнього службового розпорядку та посадовою інструкцією.

Про Правила внутрішнього службового розпорядку див. у коментарі до статті 47 Закону.

Типові правила внутрішнього службового розпорядку, що затверджені наказом Нацдержслужби від 3 березня 2016 р. № 50^[194], визначають загальні положення щодо організації внутрішнього службового розпорядку органу державної влади, іншого державного органу, його апарату, режим роботи, умови перебування державного службовця в органі державної влади та забезпечення раціонального використання його робочого часу. Службова дис­ципліна в державному органі ґрунтується на засадах сумлінного та професій­ного виконання державним службовцем своїх обов’язків, створення належних умов для ефективної роботи, їх матеріально-технічного забезпечення, заохо­чення за результатами роботи.

Правила внутрішнього службового розпорядку в державному органі затверджуються загальними зборами (конференцією) державних службовців державного органу за поданням керівника державної служби в державному органі і виборного органу первинної профспілкової організації (за наявно­сті) на основі цих Типових правил.

Ними визначені загальні правила етичної поведінки в державному органі; робочий час і час відпочинку державного службовця; порядок повідомлення державним службовцем про свою відсутність; перебування державного службовця в органі державної влади у вихідні, святкові, неробочі дні та після закінчення робочого часу; порядок доведення до відома державного службовця нормативно-правових актів, наказів, доручень та розпоряджень зі службових питань; дотримання загальних інструкцій з охорони праці та протипожежної безпеки; порядок прийняття та передачі діловодства (справ) і майна державним службовцем.

Посадова інструкція визначає завдання, права, обов’язки, відповідаль­ність державного службовця, його взаємовідносини за посадою.

5.8. Частина шоста коментованої статті закріплює право суб’єкта при­значення на процедуру перерозподілу обов’язків на період до призначення на вакантну посаду державного службовця. Таке рішення ухвалюється одно­часно з рішенням про оголошення конкурсу і стосується державних служ­бовців, які працюють у відповідному структурному підрозділі державного органу. Метою цього механізму є забезпечення безперебійного функціону­вання державного органу.

Законопроектом 6227 пропонується нова редакція згаданої норми: «З метою безперебійного функціонування державного органу одночасно з прийняттям рішення про оголошення конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби до призначення особи на таку посаду суб’єкт призначення може прийняти рішення:

1) про тимчасове покладення виконання обов’язків за вакантною посадою категорії «А» на одного із керівників самостійних структурних підрозділів цього державного органу;

2) про тимчасове покладення виконання обов’язків за вакантною поса­дою керівника самостійного структурного підрозділу на одного із державних службовців, які працюють у відповідному структурному підрозділі держав­ного органу;

3) про тимчасовий розподіл обов’язків за іншими вакантними посадами державної служби між державними службовцями, які працюють у відповід­ному структурному підрозділі державного органу.

Рішення, передбачене у пункті 2 цієї частини, може бути прийнято за умови відсутності посади заступника керівника самостійного структур­ного підрозділу у державному органі або у тому разі якщо така посада є вакантною.

У разі прийняття рішення, передбаченого пунктами 1—3 абзацу першого цієї частини, відповідним працівникам встановлюється виплата, передбачена частиною четвертою статті 52 цього Закону».

На думку науковців та експертів, таке рішення варто приймати, якщо відсутня посада заступника або вона вакантна. Відповідно з частини сьо­мої (за законопроектом) пропонується виключити абзац другий. Також може бути доцільним обмеження у часі такого інструменту виконання функцій за вакантною посадою задля уникнення зловживань і свідомого зволікання з призначенням працівника на посаду.