Види посад державної служби

Питання виокремлення видів державних посад має важливе не тільки теоретичне та практичне, але й, насамперед, методологічне значення для всього публічно-правового інституту державної служби, оскільки з ним пов’язано вирішення цілої низки питань: від створення високоефективної, стабільної та авторитетної державної служби - до підготовки професійного, компетентного, ініціативного кадрового потенціалу.

1) за змістом і характером діяльності: політичні, адміністративні, патронатні;

2) за характером виконуваної роботи: цивільні та мілітаризовані;

3) за наявністю державних повноважень: посадові особи та працівники обслуговування (технічний персонал);

4) за способом вступу на посади: службовці, які обіймають посади на основі конкурсного відбору (кар’єрні службовці) і службовці, посади яких заміщуються шляхом виборів, призначення або за контрактом (позакар’єрні службовці). Ця класифікація є частково умовною, оскільки навіть при проведенні конкурсу відповідне Положення передбачає винятки із цього правила;

5) у залежності від видів державної служби: адміністративні,

спеціалізовані, мілітаризовані;

6) за виконуваними функціями: керівники, спеціалісти, технічні виконавці. Заперечення викликає виокремлення технічних виконавців в якості

виду державної посади. Уявляється, що особи, які не наділяються державними функціями і повноваженнями, не здійснюють дій та не приймають управлінських рішень від імені державного органу, а виконують чисто забезпечувальну функцію щодо державного органу, не можуть відноситися до державних службовців;

7) за особливостями завдань, функцій і повноважень: політичні, судові, службові.

Така різноманітність видів державних посад свідчить про відсутність єдиного визнаного критерію класифікації державних посад. В юридичній науці класифікацію посад визначають як організацію робочих місць в організації на основі посадових обов’язків, повноважень, відповідальності та вимог до кваліфікації^[139]. Концепція адміністративної реформи серед основних напрямків реформування інституту державної служби визначила, що класифікацію посад у державних органах можна здійснити за змістом і характером діяльності, способом обіймання посади і надання повноважень на три групи: а) політичні; б) патронатні; в) адміністративні^[140].

На нормативному рівні класифікація державних посад знайшла своє часткове вирішення у чинному Законі. Відповідно до ст. 6 чинного Закону державні посади класифікуються на категорії і підкатегорії. Класифікація посад на категорії має своєю підставою:

1) порядок призначення;

2) характер та обсяг повноважень, закріплених за посадою;

3) зміст роботи та її вплив на прийняття кінцевого рішення. Цей критерій є новітнім і спрямований, насамперед, на чітке розмежування статусності державних службовців у залежності від їх посадових повноважень;

4) ступінь посадової відповідальності. Слід, насамперед, зазначити, що чинний Закон уперше вводить у нормативний обіг поняття «посадова відповідальність», тобто відповідальність державного службовця за виконання своїх посадових повноважень. Це зумовлено необхідністю як підвищення відповідальності державних службовців за досягнення результатів їх діяльності, так і запровадженням контрактної державної служби; ступеня посадової відповідальності. Слід, насамперед, зазначити, що чинний Закон уперше вводить у нормативний обіг поняття «посадова відповідальність», тобто відповідальність державного службовця за виконання своїх посадових повноважень. Це зумовлено необхідністю як підвищення відповідальності державних службовців за досягнення результатів їх діяльності, так і запровадженням контрактної державної служби;

5) необхідний рівень кваліфікації та професійних компетентностей державних службовців.

Установлено такі категорії посад державної служби:

Категорія «А» - це вищий корпус державної служби, до якої належать посади:

1) керівника Апарату ВРУ (далі - Керівник Апарату) та його заступників. Керівник Апарату призначається на посаду і звільняється з посади ВРУ за поданням Голови ВРУ. Керівник Апарату: забезпечує діяльність Апарату відповідно до Регламенту ВРУ та Положення про Апарат ВРУ; здійснює загальне керівництво, організацію і координацію роботи структурних підрозділів Апарату; забезпечує організаційну та технічну підготовку сесій ВРУ, нарад у Голови ВРУ; затверджує у межах своїх повноважень нормативні документи, що регламентують діяльність Апарату, його працівників; готує для затвердження Головою ВРУ положення про Апарат ВРУ та про структурні підрозділи Апарату ВРУ; вносить Голові ВРУ пропозиції щодо призначення відповідних посадових осіб Апарату, вжиття до них заходів заохочення та накладення стягнень згідно з Порядком добору, прийняття на роботу, переведення на іншу посаду, застосування дисциплінарних стягнень та звільнення з роботи в Апараті ВРУ тощо. Керівник Апарату має першого заступника - керуючого справами та заступників, які призначаються на посаду і звільняються з посади Головою ВРУ;

2) керівника апарату (секретаріату) постійно діючого допоміжного органу, утвореного Президентом України. Відповідно до п. 28 ч. 1 ст. 106 Конституції України Президент України утворює у межах коштів, передбачених у Держбюджеті України для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби (далі - припрезидентські допоміжні органи). Слід зазначити, що на припрезидентські допоміжні органи покладається виконання консультативних, експертних, дорадчих, організаційних, управлінських та інших допоміжних функцій, при цьому вони не мають владних повноважень, а їх діяльність регламентується під конкретні цілі. Ці органи можуть бути: а) постійними (Офіс Президента України, РНБО, Комісія при Президентові України з питань громадянства^[141], Національний інститут стратегічних досліджень^[142]); б) тимчасовими (Комітет з підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 р.;

в) загальними (Офіс); та спеціальними (ДУС^[143], Комісія при Президентові України з питань громадянства, РНБО, Національний інститут стратегічних досліджень, Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка^[144], Комітет з Державної премії України в галузі науки і техніки^[145]); г) офісом, радою, комісією, комітетом, координаційним центром, асамблеєю, робочою групою, службою, управлінням, представництвом, фондом, науково-дослідним інститутом. Важливо акцентувати увагу на тому, що на теперішній час відсутня як офіційна кількість припрезидентських допоміжних органів, так і їх повний перелік, оскільки вони постійно змінюються у залежності від потреб суспільства і наявності вагомих обставин для створення;

3) державного секретаря КМУ та його заступників.

4) державних секретарів міністерств. Державний секретар міністерства є вищою посадовою особою із числа державних службовців міністерства, який підзвітний і підконтрольний міністрові. Він призначається на посаду КМУ строком на 5 років із правом повторного призначення. Відбір кандидатури на посаду державного секретаря міністерства здійснюється за результатами конкурсу, що проводиться відповідно до законодавства про державну службу. Кандидатом на посаду державного секретаря міністерства може бути громадянин України, який: а) має вищу освіту; б) загальний стаж роботи не менше 7 років, включаючи досвід управлінської роботи не менше 3 років; в) відповідає іншим вимогам, визначеним законом. Державний секретар міністерства звільняється з посади КМУ за поданням Прем’єр-міністра України або відповідного міністра;

5) керівників ЦОВВ, які не є членами КМУ, та їх заступників. Керівник ЦОВВ призначається на посаду та звільняється з посади КМУ за поданням Прем’єр-міністра України. Він може мати не більше двох заступників, які призначаються на посади та звільняються з посад КМУ за поданням Прем’єр-міністра України. У разі звільнення Керівника, у тому числі

ЦОВВ зі спеціальним статусом, його перші заступники та заступники звільняються з посад КМУ.

затвердженого ним розподілу обов’язків, якщо інше не передбачено законом;

6) керівників Секретаріату КСУ, апарату ВСУ, вищих спеціалізованих судів та їх заступників; керівників секретаріатів ВРП, ВККС та їх заступників, Г олови ДСА та його заступників;

7) керівників державної служби в інших державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України;

8) керівників державної служби в інших державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, та їх заступників.

Категорія «Б» - це посади:

1) керівників та заступників керівників державних органів, юрисдикція яких

поширюється на територію АРК, однієї або кількох областей, міст Києва і Севастополя, одного або кількох районів, районів у містах, міст обласного значення. Ці органи утворюються як юридичні особи публічного права у межах граничної чисельності державних службовців та працівників міністерства і коштів, передбачених на утримання міністерства,

ліквідовуються, реорганізовуються за поданням міністра КМУ^[146]. Керівники територіальних органів міністерства призначаються на посади за погодженням з головами МДА та звільняються з посад міністром, якщо інше не передбачено законом. Керівники територіальних органів підзвітні та підконтрольні відповідно Голові Ради міністрів АРК щодо повноважень органів виконавчої влади, наданих законом Раді міністрів АРК, та головам МДА з питань здійснення повноважень МДА.

2) керівників державної служби у державних органах, юрисдикція яких поширюється на територію АРК, однієї або кількох областей, міст Києва і Севастополя, одного або кількох районів, районів у містах, міст обласного значення;

3) керівників та заступників керівників структурних підрозділів державних органів незалежно від рівня юрисдикції таких державних органів:

4) посади керівників апаратів апеляційних та місцевих судів, керівників структурних підрозділів апаратів судів, їх заступників.

Категорія «В» - інші посади державної служби, не віднесені до категорій «А» і «Б».

Чинний Закон передбачає обмеження кількості посад категорії «А» і «Б» у державному органі і воно не має перевищувати третини його штатної чисельності. Такий підхід відповідає стандартам ЄС з питань публічної служби.

Визначення підкатегорій посад державної служби та прирівняння посад державної служби проводиться КМУ за поданням НАДС. Внесені зміни до ст. 6 чинного Закону встановили поділ категорій посад державної служби на підкатегорії: категорія «А» - на підкатегорії А1, А2; категорія «Б» - на підкатегорії Б1, Б2, Б3; категорія «В» - на підкатегорії В1, В2, В3.