Припинення державної служби за ініціативою суб’єкта призначення

Статті 87 і 87 ^і чинного Закону передбачають вичерпний перелік підстав для припинення державної служби за ініціативи суб’єкта призначення. Цей вид припинення державної служби являє собою одностороннє волевиявлення суб’єкта призначення, за якого згода іншої сторони (тобто державного службовця) є непотрібною.

1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу. Обов’язковою умовою цієї підстави є відсутність можливості пропозиції державному службовцю: а) іншої рівноцінної посади державної служби; б) іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі. При цьому важливо зазначити, що друга пропозиція є похідною від першої і має місце тільки у разі відсутності першої. Таким чином, у суб’єкта призначення немає права надання пропозиції за своїм вибором і він повинен дотримуватися певної послідовності. Слід мати на увазі, що:

а) скорочення чисельності - це зменшення загальної кількості працюючих державних службовців у державному органі без зазначення конкретних посад, а питання щодо визначення яка саме штатна одиниця скорочується вирішує керівник державного органу;

б) скорочення штату - це кількісне зменшення штатних одиниць, при якому безпосередньо зазначено, яка саме штатна одиниця скорочується.

в) реорганізація - це виникнення на основі одного державного органу одного або декількох самостійних державних органів. Вона відбувається шляхом: а) злиття (два і більше державних органів об’єднують в один - новий державний орган); б) приєднання (до одного державного органу приєднують інший і, при цьому, зберігається назва першого); поділу (один державний орган поділяються на два або більше самостійних державних органів); перетворення (державний орган змінює назву, предмет відання, основні завдання, функції і повноваження).

2) ліквідація державного органу. Внесенні зміни до нахваної статті визначили цю підставу як самостійну підставу для припинення державної служби. Ліквідація - це припинення функціонування державного органу як суб’єкта права без наступництва;

3) встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування. Порядок встановлення і проходження випробування розкрито у підрозділі 7.4 цього посібника;

4) отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності. Слід звернути увагу на те, що попереднє положення цієї статті передбачало отримання державним службовцем двох підряд негативних оцінок за результатами оцінювання службової діяльності. Таким чином, шляхом внесення відповідної зміни підвищується вимогливість до виконання державними службовцями своїх посадових обов’язків та посилюється їх відповідальність.

5) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення. Це питання розкрито у підрозділі 12.4 цього посібника.

6) нез'явлення державного службовця на службу протягом більш як 120 календарних днів підряд або більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності. Названа підстава припинення державної служби є необов’язковою (може бути) для суб’єкта призначення. Її характеризують такі умови: а) час відсутності - більше як 120 календарних днів підряд. Вихід на службу хоча б на один день перериває цей строк і в подальшому 120-денний строк має обчислюватися заново. Не допускається підсумовування періодів неявки на службу менше чотирьох місяців; б) більш як 150 календарних днів протягом року у сумарному вигляді; в) причина відсутності - тимчасова непрацездатність; г) час, який не враховується до тимчасової непрацездатності: час відпустки у зв’язку із вагітністю і пологами; д) якщо законом не встановлено більш тривалий строк збереження місця роботи (посади) у разі певного захворювання.

За державним службовцем, який втратив працездатність під час виконання посадових обов’язків, посада зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.

Рішення про припинення державної служби з підстав, передбачених п.п. 2 і 3 ч. 1 ст. 87 приймає суб’єкт призначення у 5-денний строк з дня настання або встановлення відповідного факту.

Абзац 3 ст. 87 чинного Закону передбачає поворотне прийняття державного службовця до державного органу, з якого його було звільнено на підставі п. 1 ч. 1 статті. При цьому слід звернути увагу на те, що поворотне прийняття є правом державного службовця. Водночас, законодавче положення не передбачає обов’язку суб’єкта призначення на поворотне прийняття такого державного службовця, у всякому разі на обов’язкове інформування його про таку можливість. Поворотне прийняття має місце за таких умов: а) якщо його було звільнено у зв’язку із скороченням чисельності або штату чи реорганізації державного органу; б) у разі створення у державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає його кваліфікації; в) протягом шести місяців з дня його звільнення; г) якщо він був призначений на посаду у цьому органі за результатами конкурсу; д) за рішенням суб’єкта призначення; ж) на рівнозначну або нижчу посаду державної служби.

У разі звільнення з державної служби у зв’язку із скороченням

чисельності або штату державних службовців, ліквідацією або реорганізацією державного органу, державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі середньої місячної заробітної плати.

Частина 5 ст. 87 уперше передбачає, що наказ (розпорядження) про звільнення державного службовця у випадках, передбачених ч. 1 цієї статті, може бути виданий суб’єктом призначення або керівником державної служби:

а) у період тимчасової непрацездатності державного службовця; або

б) відпустки державного службовця.

У цьому разі у наказі (розпорядженні) зазначається дата звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.

Чинний Закон доповнено ст. 87 ^і «Додаткові підстави припинення державної служби окремих державних службовців за ініціативою суб’єкта призначення», відповідно до якої суб’єкт призначення може прийняти рішення про звільнення державного службовця за сукупності таких умов:

1) з посади державної служби категорії «А»;

2) з власної ініціативи;

3) за поданням Прем’єр-міністра України або відповідного міністра чи керівника ЦОВВ (керівника державного органу);

4) протягом чотирьох місяців з дня призначення Прем’єр-міністра України або відповідного міністра чи керівника ЦОВВ (керівника державного органу);

5) з одночасним зарахуванням такого державного службовця за штат відповідного державного органу.

Частина 2 ст. 87і передбачає, що державні службовці, зараховані за штат:

1) продовжують перебувати на державній службі згідно з цим Законом;

2) виконують обов’язки державного службовця в межах, визначених керівником відповідного державного органу;

3) перебувають за штатом не більше шести місяців з дня звільнення з посади відповідно до ч. 1 ст. 87і.

Державним службовцям категорії «А», зарахованим за штат державного органу, здійснюється виплата за фактично відпрацьований час:

а) посадового окладу за останньою займаною посадою;

6) надбавки за вислугу років (3 відсотки посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу);

в) надбавки за ранг державного службовця.

Протягом строку, визначеного ч. 2 статті, за пропозицією НАДС, погодженою з відповідним суб’єктом призначення, державний службовець за його згодою може бути переведений на будь-яку вакантну посаду державної служби не нижче категорії «Б» у державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, без проведення конкурсу.

Якщо протягом строку, визначеного частиною другою цієї статті, державному службовцю не запропоновано переведення відповідно до частини четвертої цієї статті, такий державний службовець звільняється з державної служби керівником державного органу, за штатом якого він перебуває, з виплатою вихідної допомоги у розмірі шести посадових окладів за останньою посадою.

Якщо протягом строку, визначеного частиною другою цієї статті, державний службовець тричі відмовився від переведення на іншу посаду відповідно до частини четвертої цієї статті, такий державний службовець звільняється з державної служби керівником державного органу, за штатом якого він перебуває, без виплати вихідної допомоги.

13.5.