Взаємодія громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону з органами охорони державного кордону України

До охорони державного кордону України, крім органів виконав­чої влади і органів місцевого самоврядування, залучається місцеве населення, що проживає у прикордонних регіонах. Місцеве населен­ня безпосередньо впливає на громадський порядок, а також відіграє важливу роль у сфері охорони державного кордону України з огляду наявних культурних, етнічних, релігійних, економічних та інших зв’язків населення прикордонних регіонів України з населенням су­міжних держав.

Місцеве населення прикордонних регіонів бере участь у сфері охорони державного кордону, об’єднуючись в громадські формуван­ня на основі спільних інтересів - забезпечення правопорядку в міс­цевості їх проживання, у тому числі і на території, наближеної до державного кордону. Правовою основою діяльності громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордонує Конституція України, Закон України «Про участь громадян в охоро­ні громадського порядку і державного кордону», інші закони Украї­ни, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, рішення органів публічної адміністрації з питань охорони громадського по­рядку та державного кордону, боротьби зі злочинністю і адміністра­тивними правопорушеннями, а також положення (статути) цих фор­мувань [59, ст. 2]. Також до цього переліку необхідно додати Закону України «Про громадські об'єднання» від 22 березня 2012 року [188] та постанову Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2000 р. «Про затвердження Типового статуту громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, описів зразків бланка посвідчення і нарукавної пов’язки члена такого формування» [189].

О. Яловий зазначає, що «останніми роками в Україні вжива­ються конкретні заходи щодо організації та забезпечення участі громадськості в охороні громадського порядку» [190, с. 122], ана­логічні заходи вживаються і відносно сфери охорони державного кордону України.

В. Л. Грохольський наголошує: «тільки в руках держави зосере­джено засоби впливу і інститути примусу», але при цьому зауважує, «що зусилля держави можуть бути успішними тільки при взаємодії з усіма інститутами громадянського суспільства та громадянами» [192, с. 180].

Важливе значення у забезпеченні участі населення в охороні гро­мадського порядку і державного кордону відіграє Закон України від 22 червня 2000 р. «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» [59], а також діяльність інституту ді­льничних інспекторів прикордонної служби [191], безпосередньо уповноважених проводити роботу з місцевим населенням. Закон України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» регламентує: правові засади участі громадян в охороні державного кордону, наділяючи їх правом об’єднуватись і створювати відповідні громадські формування; порядок їх створен­ня, організацію діяльності; основні завдання, права та обов’язки, а також обов'язки органів виконавчої влади і органів місцевого самов­рядування в частині створення і сприяння діяльності громадських формувань та порядок координації діяльності громадських форму­вань. Досвід службової діяльності прикордонних підрозділів свід­чить, що охорона державного кордону неможлива без усебічного ви­користання допомоги місцевого населення і громадських формувань. Особливої актуальності це набуло після отримання прикордонним відомством статусу правоохоронного органу. Майже за 11 місяців 2014 року до охорони кордону залучалось 19 927 спільних нарядів Державної прикордонної служби України з громадськими форму­ваннями з охорони громадського поряду і державного кордону та 24 630 членів громадських формувань з охорони громадського поряду і державного кордону [193].

Закон України «Про участь громадян в охороні громадського по­рядку і державного кордону» врегульовує два напрямки участі гро­мадян в правоохоронній діяльності: забезпечення громадського по- ряду та забезпечення охорони державного кордону.

Громадський порядок являє собою урегульовані правовими та іншими соціальними нормами системи суспільних відносин, що за­безпечують захист прав і свобод громадян, їх життя, здоров’я, повагу честі та людської гідності, дотримання норм суспільної моралі. Сфе­ру громадського порядку становлять переважно відносини, що вини­кають і розвиваються у громадських місцях, до яких належать на­самперед місця спільного проживання, праці, відпочинку, а також спілкування людей з метою задоволення різноманітних життєвих по­треб [194, с. 639]. Громадський порядок як юридичний чинник слід розглядати із урахуванням термінів «порядок», «упорядкованість» як усезагальні категорії [195]. Забезпечення громадського порядку і за­лучення до цієї діяльності громадян переважно здійснюється в сис­темі діяльності органів внутрішніх справ.

Законодавець урегульовує правове становище забезпечення гро­мадського порядку і охорони державного кордону в межах одного нормативно-правого акта [59]. Але на практиці і в науковій думці здійснюється їх розмежування. Проаналізувавши наукові праці, ви­являється тенденція збільшення уваги до поглибленого вивчення са­ме громадського порядку і залучення громадськості до його підтри­мання (В. В. Гостев [196], О. В. Джафарова [197], М. В. Лошицкий [198], М. М. Новіков [199], П. С. Покатаєв [200], І. В. Сервецький, І. В. Хотінь [201], О. Яловий [190]). Що стосується особливостей за­лучення громадян до охорони державного кордону, їх взаємодію з органами і підрозділами Державної прикордонної служби України через інститут дільничних інспекторів прикордонної служби розгля­дають Ю. Ю. Гливка [202], Б. В. Лейда [203], В. О. Хома [204]. По­єднали свої дослідження участь громадян у двох напрямках - в охо­роні громадського порядку і державного кордону такі науковці, як: А. М. Долгополов [205], Д. С. Каблов [206]. Проте, в юридичній лі­тературі залишаються недостатньо дослідженими такі аспекти, як участь місцевого населення в охороні державного кордону та його взаємодія з органами та підрозділами охорони державного кордону.

На нашу думку, взаємовідносини органу охорони державного ко­рдону і місцевого населення прикордонних регіонів визначаються такими положеннями, які є аналогічними до факторів партнерських відносин міліції і населення, що визначає О. В. Джафарова [197, с. 144]:

> наявність правової бази;

> постійне удосконалення форм і методів спільної діяльності;

> наявність кадрових елементів;

> реальна потреба обох сторін співпрацювати у визначеному на­прямку;

> гарантії громадського контролю за правоохоронною діяльніс­тю з охорони державного кордону, М. М. Новіков стверджує, що громадський контроль є невід’ємною і обов’язковою умо­вою системи правового взаємозв’язку між державою і грома­дянським суспільством [199, с.11];

> досягнення відповідного рівня розвитку правової культури су­спільства для створення умов спільної діяльності населення і прикордонної служби.

Нормативно-правова база щодо врегулювання взаємодії прикор­донного населення і Державної прикордонної служби України існує, але на скільки вона впроваджується в життя, залежить від бажання суб’єктів будувати свої відносини саме в цьому напрямку. Для цього необхідно формувати у членів суспільства відчуття причетності до правового порядку [198, с. 144], у тому числі і у сфері забезпечення прикордонного законодавства. Необхідно, щоб усі суб’єкти взаємодії добре розуміли можливість позитивних наслідків такої співпраці, а саме:

> поєднання інтересів всіх сторін в охороні державного кордону;

> підвищення рівня правової культури і правової свідомості на­селення;

> пошук нових методів і форм взаємодії.

Для цього необхідно постійно здійснювати й удосконалювати профілактичну діяльність з місцевим населенням, проводити роз’яснювальну роботу щодо попередження порушень законодав­ства з прикордонних питань. Такої думки дотримуються Б. В. Лейда [203, с. 141-142] та В. О. Хома [204, с. 104-105]. А для цього, у свою чергу, необхідно постійно проводити роботу над удосконаленням і підвищенням правового і професійного рівня посадових осіб, які безпосередньо співпрацюють з місцевим населенням.

Участь громадян в охороні державного кордону та громадського порядку полягає у сприянні органам виконавчої влади, а також поса­довим особам у запобіганні та припиненні адміністративних право­порушень і злочинів, захисті життя та здоров’я громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, а також у ряту­ванні людей і майна під час стихійного лиха та інших надзвичайних обставин, здійснюється через громадські об’єднання, що створюють­ся у визначеному законодавством порядку. Ефективне вирішення за­вдань, пов’язаних із залученням населення до охорони державного кордону та профілактики правопорушень, значною мірою залежить від організації роботи посадових осіб органів охорони кордону у да­ному напрямку, а також активності самого населення.

Лише на теренах Львівської області упродовж 2012 року зафіксо­вано діяльність 377 (станом на 2011 рік їх кількість сягала 423) фор­мувань з охорони правопорядку і державного кордону - загальною чисельністю 7 505 активістів. На ділянках відповідальності підрозді­лів охорони кордону, дислокованих на Львівських теренах, функціо­нує 68 громадських формувань загальною чисельністю 967 чоловік. На захист державного кордону було виставлено 2408 спільних наря­дів - прикордонників та членів громадських формувань, із них 687 - в останньому кварталі 2012 року. Від громадського формування по­садовці Державної прикордонної служби України за 2010 рік отри­мали 293 рази інформацію, що сприяло затриманню 89 порушників. За результатами діяльності громадських формувань відзначені кра­щі: «Кордон» - Хоробрівська і Дев’ятирська сільські ради, «Прикор­донник» - Рава-Руська міська рада і Шегінська сільська рада, «Запо­рожець» - Нижанковицька селищна рада [207].

Підкреслюючи важливість та необхідність діяльності таких гро­мадських формувань з охорони громадського поряду і державного кордону, зауважимо про існування та діяльність Об‘єднання громад­ських формувань України з охорони громадського порядку і держав­ного кордону [208].

Право на свободу об’єднання - одне з невід’ємних прав, закріп­лене Загальною декларацією прав людини, іншими основоположни­ми міжнародними юридичними документами та гарантоване Кон­ституцією України, яке забезпечує можливість участі в громадсько­му і політичному житті та наданні допомоги державним органам, у тому числі Державній прикордонній службі України. Окремі обме­ження прав на свободу об’єднання із зазначенням строку їх дії мо­жуть установлюватися в умовах воєнного або надзвичайного стану [136, ст. 15, р. І].

Свобода створення та діяльності громадських об’єднань, її гаран­тування, як і обмеження, здійснюється відповідно до принципів між­народного права. Так ч. 1 ст. 22 Міжнародного пакту про громадян­ські і політичні права [209] передбачає, що кожна людина має право на свободу асоціації з іншими вступати до них для захисту своїх ін­тересів. Ніхто не може бути примушений вступати в яку-небудь асо­ціацію (ч. 2 ст. 20 Загальної декларації прав людини) [210]. У ч. 2 ст. 22 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права гово­риться, що користування правом на свободу асоціації не підлягає ні­яким обмеженням, крім тих, які передбачаються законом і необхідні в демократичному суспільстві в інтересах державної чи суспільної безпеки, суспільного порядку, охорони здоров’я і моральності насе­лення, для захисту прав і свобод інших осіб. Конституція України (ст. 36), у свою чергу, гарантує громадянам України право на свобо­ду об’єднання у громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, установлених законом в інтересах національної безпеки або захисту прав і свобод інших людей ч. І ст. 36.

Стаття 4 Закону України «Про участі громадян в охороні громад­ського порядку і державного кордону» [59] встановлює, що громад­ські формування з охорони державного кордону створюються на до­бровільних засадах за місцем роботи, навчання або проживання гро­мадян. Це повністю відповідає нормі Конституції, яка гарантує сво­боду створення об’єднань громадян, та означає безперешкодну мож­ливість громадян об’єднуватись на основі єдності інтересів у гро­мадські організації для спільної реалізації своїх прав і свобод. Сво­бода об’єднання ґрунтується, зокрема, на правовій і фактичній мож­ливості добровільно, без примусу чи попереднього дозволу утворю­вати об’єднання громадян або вступати до них [211]. Держава пок­ликана сприяти розвиткові громадської активності, творчої ініціати­ви громадян, створювати рівні умови для діяльності цих об’єднань. Стаття 1 Закону України «Про громадські об’єднання» визначає об’єднання громадян як добровільне громадське формування, ство­рене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод [188].

Рішення про створення громадських формувань з охорони гро­мадського порядку і державного кордону приймається на зборах (конференціях) громадян. На збори, крім представників трудових колективів, навчальних закладів, правоохоронних органів, також обов’язково запрошуються представники підрозділів Державної прикордонної служби України. Громадські формування з охорони громадського порядку і державного кордонустворюються у складі не менше 10 осіб, у їх створенні всіляку допомогу та підтримку нада­ють місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядуван­ня та правоохоронні органи. Рішення про створення громадського формування повинно бути підтримано відповідним підрозділом Державної прикордонної служби [59, ст. 6].

Згідно зі ст. 16 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» [212] іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, мають право на участь в об’єднаннях громадян, якщо інше не передбачено законами України та не суперечить статутам даних організацій. Саме в даному виді ді­яльності громадських формувань установлені такі обмеження в за­конодавстві відносно участі іноземних громадян і осіб без громадян­ства. У статті 12 Закону України «Про участі громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» встановлено, що «чле­нами громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону можуть бути громадяни України, які досягли 18-річного віку, виявили бажання брати участь у зміцненні правопо­рядку і в охороні державного кордону та здатні за своїми діловими, моральними якостями і станом здоров’я виконувати на добровільних засадах взяті на себе зобов’язання». Закон установлює обмеження щодо участі в діяльності громадських формувань з охорони громад­ського порядку і державного кордонуі для громадян України, які по­рушують громадський порядок, судимість з яких не знята або не по­гашена у встановленому законом порядку, та раніше засуджені за умисні злочини, хворі на хронічний алкоголізм і наркоманію, визна­ні в судовому порядку недієздатними чи обмежено дієздатними [59, ч. ІІІ, ст. 12].

Законодавчі акти, що визначають загальні підстави діяльності всіх громадських об’єднань визначають, що їм гарантується можливість внутрішньоорганізаційної діяльності: самостійно приймати свої ста­тути, обирати свої керівні органи, керувати своєю власністю, склада­ти програми діяльності і здійснювати цю діяльність, також закріплю­вати право на реорганізацію та на саморозпуск, призупинення своєї діяльності [188, ст. 21]. Відносно діяльності громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордонуіснують деякі обмеження, ураховуючи специфіку завдань, які вони виконують. А саме створення і діяльність таких громадських формувань підлягає узгодженню та координації з боку місцевих державних організацій, органів місцевого самоврядування, відповідними органами внутріш­ніх справ і підрозділами Державної прикордонної служби України [59, ст. 3, 4, 5]. Це пояснюється метою створення таких громадських формувань - сприяння діяльності вищезазначеним органам.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про участь громадян в охо­роні громадського порядку і державного кордону» [59] члени громад­ських формувань з охорони державного кордону зобов’язані: 1) брати активну участь в охороні державного кордону, припиненні адміністра­тивних правопорушень і злочинів та запобіганні їм; 2) під час вико­нання обов’язків з охорони державного кордону мати особисте посвід­чення члена громадського формування та нарукавну пов’язку; 3) дос­тавляти в підрозділи Державної прикордонної служби України, штаб громадського формування, приміщення виконавчого органу селищної, сільської ради осіб, які вчинили адміністративне правопорушення, з метою його припинення, якщо вичерпано інші заходи впливу, встано­влення особи порушника, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складання протоколу є обов’язковим;

4) надавати у межах наданих їм прав допомогу народним депутатам України, представникам органів державної влади та органів місцевого самоврядування у їх законній діяльності, якщо в цьому їм чиниться протидія або загрожує небезпека з боку правопорушників; 5) знати мі­сцевість, точне проходження кордонів, номери і місце розміщення прикордонних знаків на дільниці застави; режим державного кордону і прикордонний режим, чинне законодавство з цих питань; зразки доку­ментів на право в’їзду та перебування громадян України та інших осіб у районах, що контролюються Державною прикордонною службою України, у прикордонній смузі [59].

Існує думка про необхідність розширення обов’язків членів гро­мадських формувань з охорони державного кордону [61, с. 292], а саме: «1) проведення профілактичної роботи серед осіб, схильних до вчинення правопорушень, протидію яким законодавством віднесено до компетенції Державної прикордонної служби України; 2) участь у здійсненні органами Державної прикордонної служби України при­кордонного контролю і пропуску в установленому порядку осіб, тра­нспортних засобів, вантажів та іншого майна; 3) здійснення самос­тійно або у взаємодії з органами Державної прикордонної служби України в межах контрольованих прикордонних районів контролю за дотриманням іноземцями та особами без громадянства, а також біженцями та особами, яким надано притулок в Україні, установле­них правил перебування на її території; 4) надання у межах наявних можливостей невідкладної, у тому числі медичної, допомоги особам, які потерпіли від правопорушень і нещасних випадків, перебувають у безпорадному або небезпечному для життя і здоров’я стані;

5) здійснення контролю за дотриманням законності під час службо­вої діяльності персоналу органів Державної прикордонної служби України» [61, с. 292].

Деякі запропоновані положення не можуть бути впроваджені із врахуванням сучасного стану законодавства. Так, щодо другого пунк­ту, «участь у здійсненні пропуску в установленому порядку осіб, тран­спортних засобів, вантажів та іншого майна», то така діяльність здійс­нюється тільки органами охорони кордону відповідно до законів Укра­їни «Про Державну прикордонну службу України» (п. 3, ст. 2) і «Про прикордонний контроль» (п. 14, ст. 1, ст. 2). Стаття 12 Закону України «Про державний кордон України» чітко регламентує, що «Пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється орга­нами Державної прикордонної служби України», і не передбачає аль­тернативи здійснення пропуску через державний кордон разом з чле­нами громадських формувань з охорони державного кордону. Стаття 26 Закону України «Про державний кордон України» дає чітке визна­чення «режиму у пунктах пропуску через державний кордон України», у якому передбачається перебування в пунктах пропуску лише осіб, що перетинають державний кордон, осіб, що здійснюють різні види контролю, а також здійснюють іншу діяльність, пов’язану з пропуском через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів. Крім цього, необхідно зазначити, що здійснення такої діяльності пот­ребує спеціальних знань, умінь і навичок (включає знання різної спря­мованості з прикордонного контролю, набуті в навчальних закладах Державної прикордонної служби України: види і структура паспорт­них документів, візи і візовий порядок іноземних громадян, що пере­тинають державний кордон, види підробок документів, що посвідчу­ють особу: загальні і часткові та інші), а така спільна діяльність буде значно збільшувати час прикордонного контролю, що суперечить чин­ному законодавству [80, ч. 6, ст. 15-16; 147, п. 12; 164, п. 1.1,213; 214].

Суперечним, на наш погляд, є пункт 5 запропонованих змін до обов’язків членів громадських формувань з охорони державного кордо­ну - «здійснення контролю за дотриманням законності під час службо­вої діяльності персоналу органів Державної прикордонної служби Укра­їни». Що мав на увазі автор? Надання допомоги Державній прикордон­ній службі України в їх діяльності чи цивільний контроль за діяльністю правоохоронного органу!? Тому що ст. 33 Закону України «Про держа­вний кордон України» зазначає, що охорона державного кордону Укра­їни здійснюється за активної участі громадян України. Державні органи і громадські формування з охорони громадського порядкі і державного 122

кордону сприяють Державній прикордонній службі України у залученні громадян України на добровільних засадах до охорони державного кор­дону України. Таким чином, законодавством передбачене лише спри­яння Державній прикордонній службі України. Якщо автор мав на увазі цивільний контроль, також можна не погодитись і в цьому випадку, оскільки Закон України «Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави» чітко ви­значає повноваження суб’єктів його здійснення. Стаття 8 частина 11 і стаття 15 частина 3 даного Закону закріплюють повноваження щодо здійснення контролю у сфері державних кордонів за Верховною Радою України і Кабінетом Міністрів України [215].

У ході залучення місцевого населення до охорони державного кордону важливо визначати не тільки можливості, але і його якісні характеристики, які обумовлюються загальною і технічною грамот­ністю, фізичним станом населення, його національною і релігійною належністю, ставленням до органів охорони державного кордону. Ураховуються також риси національного характеру й історичні тра­диції, що склалися в регіоні.

Ю. Ю. Гливка зазначає, що чисельність населення і його життє­вий рівень є головними показниками можливостей надання допомо­ги Державній прикордонній службі України і залучення місцевого населення до охорони кордону, а також розмаху контрабандної та іншої протиправної діяльності через державний кордон. Однак, як показують результати аналізу, основну частину населення прикор­донних регіонів складає сільське населення, яке може не володіти (особливо літні люди) сучасною технікою, має низький рівень гра­мотності, правосвідомості. Про це свідчить те, що до складу 19 із 25 областей України входять 133 контрольованих прикордонних райо­ни, зокрема 18 міст, із яких два - Одеса й Ужгород є обласними центрами. У зв’язку з цим ускладнюється залучення населення до охорони державного кордону. Крім того, низький життєвий рівень населення спонукає його не до сприяння прикордонним структурам у справі охорони кордону, а навпаки - до зростання рівня злочинної контрабандної діяльності на державному кордоні [202, с. 3].

Досвід діяльності органів і підрозділів охорони державного кордону свідчить, що в ході залучення населення постає необхідність ретельного аналізу його професійного складу, належність до громадських доброві­льних формувань, виробничо-господарської діяльності, що дозволяє зробити висновки про можливість використання в охороні державного кордону різних категорій населення. Так, наприклад, у прикордонних районах працює багато людей, які за родом своєї діяльності можуть на­дати активну допомогу прикордонникам в охороні державного кордону (лісники, рибалки, пастухи, мисливці, обслуговуючий персонал заліз­ничних потягів, портові робітники, сторожі тощо) [202, с. 3].

Поряд з цим, на нашу думку, існує низка факторів, які впливають на якість взаємовідносин органів охорони державного кордону з міс­цевими жителями прикордоння:

> низький рівень правових знань, особливо нормативно- правових актів, що врегульовують правовий режим державно­го кордону і прикордонних районів;

> наявність родинних зв’язків у прикордонних регіонах суміж­них держав, переважно на кордонах з колишніми радянськими республіками (на російському, білоруському та молдовському кордонах);

> низький рівень матеріального становища й економічного рівня в прикордонних населених пунктах (як правило, села або се­лища), це не рідко призводить до того, що місцеві жителі самі є порушниками прикордонного законодавства;

> відсутність досконалої системи правового виховання;

> низький ступінь відповідальності місцевих жителів, що спри­яють протиправній діяльності;

> відсутність дієвої системи заохочень, стимулювання ними жи­телів, що сприяють прикордонникам (як правило, усе зводить­ся лише до подяк).

Існують окремі приклади фрагментарного заохочення активістів «Добровільної народної дружини», створеної з ініціативи керівницт­ва відділу прикордонної служби на базі Болградської міської ради Одеської області. Так, згідно з рішенням виконкому, усі члени від­повідних громадських формувань, які постійно й добросовісно вико­нують свої обов’язки, звільнені від оплати за помешкання, водопо­стачання, водовідведення та вивіз сміття. А ще їм надають додаткові оплачувані відпустки терміном до п’яти діб, і застраховані вони за кошти міського бюджету, оскільки нещасні випадки під час охорони громадського порядку та державного кордону таки можливі [207].

Створений майже тринадцять (станом на 2014 р.) років тому завдя­ки системній роботі Адміністрації Державної прикордонної служби України, регіональних управлінь та органів охорони державного кор­дону дієвий інститут дільничних інспекторів прикордонної служби. Як одна зі складових системи збирання даних обстановки, ця категорія вже зарекомендувала себе як дієвий елемент сучасної моделі охорони державного кордону. Цією категорію персоналу якісно забезпечується виконання завдань за призначенням, при цьому частка їх внеску в за­гальні результати оперативно-службової діяльності підрозділів та ор­ганів охорони державного кордону досягає від 30 до 80 %.

Інспекторський склад став одним із основних елементів системи збирання даних обстановки на ділянці прикордонного підрозділу. Він створений для повсякденного збирання даних обстановки та до­бування інформації про порушення, підготовку до порушення зако­нодавства України про державний кордон; своєчасної передачі таких даних начальнику відділу прикордонної служби; контролю за доде­ржанням громадянами України й іншими особами прикордонного режиму та режиму державного кордону.

Однією з форм службової діяльності інспекторського складу є робота з місцевим населенням, яка має профілактично-запобіжне спрямування. Основною метою цієї роботи є створення сприятливих умов для використання допомоги громадян України та інших осіб в охороні державного кордону, формування авторитету Державної прикордонної служби України та виховання у громадян довіри й по­ваги до прикордонників.

Таку роботу інспекторський склад проводить:

> з жителями населених пунктів, які розташовані на територіях, прилеглих до державного кордону, селищних і сільських рад (на загальних зборах, нарадах, зборах місцевого населення) шляхом проведення інформувань, доповідей, орієнтувань про законодавство України з прикордонних питань, про відповіда­льність громадян у разі його порушення, про завдання з охоро­ни державного кордону та доведення, за потреби, окремих елементів обстановки;

> дільничним інспектором, співробітниками інших правоохо­ронних органів шляхом взаємного обміну інформацією або уточнення окремих даних обстановки та питань взаємодії,

ознайомлення зі станом кримінальної обстановки на ділянці (у секторі) відповідальності, участі у профілактично-запобіжних заходах співробітників правоохоронних органів;

> керівним складом і працівниками органів місцевого самовря­дування, підприємств, установ, організацій шляхом проведен­ня інструктажів, бесід, взаємного обміну інформацією та уточ­нення окремих даних обстановки;

> членами громадських формувань, трудовими колективами й окремими громадянами шляхом участі у заходах громадських формувань з охорони громадського порядку ідержавного кор­дону, інформувань, бесід, інструктажі. [202, с. 5].

Основними завданнями роботи з місцевим населенням є:

> правове виховання місцевого населення контрольованих при­кордонних районів;

> пошук і залучення місцевих жителів до співпраці в інтересах охорони кордону;

> вивчення та добір кандидатів у громадські формування з охо­рони державного кордону;

> формування у громадян прикордоння поваги до прикордонни­ків і підвищення авторитету органів охорони державного кор­дону Державної прикордонної служби України, що сприяє під­вищенню активності залучення громадян до охорони держав­ного кордону і відповідно покращенню стану охорони прикор­донних регіонів [202, с. 5].

Доведення вимог законодавства України з прикордонних питань здійснюється у формах: проведення лекцій, бесід, інформувань, до­повідей посадовими особами органів охорони державного кордону на зустрічах і зібраннях громадян, на зустрічах з керівниками місце­вих органів виконавчої влади, установ, підприємств, організацій і навчальних закладів, а також використання засобів масової інформа­ції. При цьому використовуються такі методи, як: розповідь, пояс­нення, бесіда, наведення прикладів, демонстрація.

На профілактику та запобігання правопорушень серед населення, що проживає в межах контрольованих прикордонних районів, спря­моване правове виховання місцевого населення.

Пошук і залучення місцевих жителів до співпраці в інтересах охорони кордону здійснюється з метою створення дієвої системи 126

збирання даних обстановки та добування інформації на ділянках ор­ганів охорони державного кордону. При цьому використовуються такі визначені методи роботи:

> вивчення або заслуховування характеристик від керівників го­сподарств, установ, навчальних закладів;

> спостереження;

> подвірні обходи;

> індивідуальні бесіди;

> аналізи виконання доручень посадових осіб прикордонних підрозділів;

> вивчення рекомендацій, поданих виконавчими органами гро­мадських формувань.

Інститут дільничних інспекторів прикордонної служби посідає ва­жливе місце в сучасній моделі охорони державного кордону, зосере­джуючи основну увагу на моніторингу державного кордону, отриманні випереджувальної інформації та роботі з місцевим населенням.

Разом з тим існує низка проблемних питань, вирішення яких сприятиме підвищенню ефективності діяльності дільничних інспек­торів прикордонної служби, а саме:

> нормативне врегулювання службової діяльності дільничних ін­спекторів та її технічного і матеріального забезпечення;

> удосконалення роботи штабів регіональних управлінь, органів охорони державного кордону, керівництва відділів прикордонної служби щодо добору та комплектування інспекторського складу, супроводження опанування посади з метою оперативного оволо­діння обстановкою в секторах відповідальності та організації ефе­ктивної роботу щодо здобування випереджувальної інформації;

> підвищення рівня фахової підготовки цієї категорії персоналу;

> розв’язання питань соціального захисту та мотивації служби;

> створення належної інфраструктури діяльності дільничних ін­спекторів у секторах відповідальності (облаштування інспек­торських постів, робочих місць у секторах відповідальності, забезпечення житлом).

З метою удосконалення діяльності дільничних інспекторів прикор­донної служби, підвищення їх статусу та престижу служби була розро­блена Відомча програма удосконалення службової діяльності дільнич­них інспекторів прикордонної служби на 2011 рік. Її мета - забезпе­чення належного функціонування інституту дільничних інспекторів прикордонної служби у загальній побудові охорони державного кор­дону та підвищення результативності їх службової діяльності [216].

Використання місцевого населення в охороні державного кордо­ну є важливим фактором у забезпеченні як охорони державного кор­дону, так і правового порядку, «спокою» серед місцевого населення. У такій спільній діяльності існує подвійний зв’язок, зацікавленість і взаємозалежність двох видів суб’єктів: підрозділів Державної прико­рдонної служби України (безпосередньо інспекторський склад) і мі­сцевих жителів контрольованих прикордонних районів. Про надання допомоги місцевому населенню прикордонних регіонів підрозділами Державної прикордонної служби України свідчать чисельні факти.

Більшість контрольованих прикордонних районів знаходяться в сільській місцевості, де важко приховати нову людину (імовірного порушника або порушника державного кордону) або організацію по­рушення прикордонного законодавства. Тому, якщо взяти хоча б з цього погляду, місцеве населення може надавати такого роду необ­хідну інформацію, для попередження порушень державного кордону України і тим самим сприяти Державній прикордонній службі Укра­їни виконувати поставлені завдання.

Члени громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону і місцеві жителі є важливим джерелом отри­мання випереджувальної інформації про обстановку. Крім того, вони можуть надавати допомогу в охороні державного кордону та вико­нувати такі окремі доручення з охорони державного кордону, як:

> сприяння військовослужбовцям Державної прикордонної слу­жби України у здійсненні контролю за дотриманням режиму державного кордону та прикордонного режиму;

> забезпечення разом з ними пропуску громадян до місця відпо­чинку та роботи, а також здійснення разом з військовослужбов­цями Державної прикордонної служби України інших контро­льно-перевірочних і розшуково-пошукових заходів в інтересах прикордонної служби та під час виникнення пошукових дій.

Взаємодія громадських формувань з охорони громадського по­рядку і державного кордонуз підрозділами Державної прикордонної служби України носить партнерський характер, так як вона можлива лише за добровільної згоди на участь в діяльності таких громадських

формувань та бажання здійснювати допомогу місцевими жителями. Це стає можливим завдяки авторитету представників прикордонної служби та дієвої системи стимулювання, заохочення по наданню до­помоги правоохоронним органам.

Взаємодія у сфері охорони державного кордону України громад­ських формувань з охорони громадського порядку і державного кор­дону з Державною прикордонною службою України, відбувається спочатку на етапі формування таких відповідного громадського фо­рмування з органами та підрозділами охорони кордону та органами місцевого самоврядування. Подальша взаємодія передбачає безпосе­реднє впровадження спільної діяльності (її підготовка) та реалізація самостійно повноважень громадських формувань з охорони громад­ського порядку і державного кордонуу сфері охорони державного кордону, та забезпечується діяльністю посадових осіб підрозділів кордону і дільничних інспекторів прикордонної служби.

Однак, очевидно, що сьогодні про дієву ефективну систему залу­чення громадян до охорони державного кордону України говорити поки ще рано. Для її удосконалення необхідно вжити низку заходів:

> По-перше, необхідно вдосконалити нормативно-правові акти, що врегульовують участь громадян України в охороні держав­ного кордону.

> По-друге, постійно підвищувати рівень правосвідомості гро­мадян, які проживають у контрольованому прикордонному ра­йоні, особливо з питань прикордонного законодавства. У зв’язку з цим постійно проводити роз’яснювальну роботу з мі­сцевими жителями не лише інспекторським складом, а й офі­церами органів і підрозділів охорони кордону.

> По-третє, створити дієву систему по всій ділянці державного кордону заохочень для громадян, які сприяють охороні держа­вного кордону.

2.5.