Розмежування повноважень органів держави у сфері охорони державного кордону України

Сфера охорони державного кордону відноситься до основних політико-адміністративних функцій державного управління. По­ряд з функціями оборони, національної безпеки, зовнішньої полі­тики, забезпечення правопорядку, політикою в інформаційній сфері.

Повноваженнями щодо забезпечення безпеки державного кор­дону України наділені широке коло суб’єктів. Для одних суб’єктів така діяльність є основною (спеціалізованою), що вимагає від пер­соналу відповідних органів спеціальних знань, вмінь та навичок, для інших - охорона державного кордону є лише одним із покладе­них на них завдань, у зв’язку з чим здійснюється опосередковано, тобто під час реалізації загальних повноважень. Відповідно, першу групу суб’єктів доцільно назвати суб’єктами спеціальної компетен­ції у сфері охорони та захисту державного кордону, другу - суб’єктами загальної компетенції.

Аналіз Закону України «Про державний кордон України» - також не дає однозначної відповіді щодо вичерпного переліку суб’єктів, які приймають участь в охороні державного кордону. В деяких його статтях згадуються: Верховна Рада України; Кабінет Міністрів Укра­їни [23, ст. 2]; Державна прикордонна служба України [23, ст. 2, 27, 28 та ін.]; Збройні Сили України [23, ст. 27]; громадські організації і громадяни України [23, ст. 33]. Так, ст. 27 Закону визначає, що охо­рона державного кордону України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах покладається на Державну прикордонну службу України, а в повітряному та підводному просторі в межах територіа­льного моря - на Збройні Сили України.

Повноваження деяких суб’єктів у сфері охорони державного кордону, наприклад, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, передбачені окремими статтями, які містяться у різних розділах Закону України «Про державний кордон України». А такі суб’єкти, як Президент України, Рада національної безпеки і обо­рони України; міністерства та інші центральні органи виконавчої влади; місцеві державні адміністрації та органи місцевого самов­рядування; підприємства, установи та організації; митні органи; органи внутрішніх справ; громадські формування з охорони дер­жавного кордону, і зовсім не згадуються у його тексті [23].

Отже, до суб’єктів загальної компетенції у цій сфері варто відне­сти: Президента України; Верховну Раду України; Кабінет Міністрів України; Раду національної безпеки і оборони України; міністерства та інші центральні органи виконавчої влади; військові формування, утворені відповідно до законів України, а також відповідні правоо­хоронні органи (крім спеціалізованих); місцеві державні адміністра­ції та органи місцевого самоврядування; підприємства, установи та організації; громадян України, об’єднання громадян.

До спеціальних суб’єктів у сфері охорони та захисту державного ко­рдону належать Державна прикордонна служба України; Збройні Сили України; Служба безпеки України; Міністерство внутрішніх справ України; підрозділи Державої фіскальної служби України; громадські формування з охорони громадського порядку і державного кордону.

Отже, спробуємо розмежувати повноваження органів держави у сфері державного кордону України.

Верховна Рада України реалізуючи законодавчі повноваження у відповідності до ст. 85 Конституції України, відносно сфери охорони та захисту державного кордону визначає:

> засади внутрішньої та зовнішньої політики, основи національ­ної безпеки, в тому числі у сфері охорони та захисту держав­ного кордону;

> здійснює законодавче регулювання питань у цій сфері, тобто формує відповідну законодавчу базу;

> дає згоду на укладення міжнародних договорів, у тому числі й тих, які стосуються правовідносин у сфері охорони та захисту державного кордону;

> затверджує Державний бюджет України, у якому передбача­ються видатки на забезпечення охорони та захисту державного кордону;

> затверджує загальнодержавні програми з питань охорони та захисту державного кордону;

> оголошує за поданням Президента України стан війни і укла­дає мир, схвалює рішення Президента України про викорис­тання Збройних Сил України та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України;

> здійснює парламентський контроль у межах, визначених Кон­ституцією [136, ст.

Для здійснення законопроектної роботи, підготовки і попереднього розгляду питань, віднесених до її повноважень, виконання контрольних функцій, у тому числі у сфері охорони державного кордону, Верховна Рада України створює комітети [136, ст. 89]. Комітети Верховної Ради України обираються з числа народних депутатів України на першій се­сії Верховної Ради нового скликання на строк її повноважень. Основи адміністративно-правового статусу комітетів Верховної Ради визначені Конституцією України (ст. 89), а організація і порядок діяльності щодо сфери виконавчої влади встановлені Законами України «Про комітети Верховної Ради України» від 04 квітня 1995 р [137] і «Про регламент Верховної Ради України» від 10 березня 2010 року [138].

Серед комітетів Верховної Ради України здійснює свою діяльність Комітет з питань національної безпеки і оборони, до складу якого вхо­дять 11 народних депутатів України. Відповідно до п. 14 додатку до постанови Верховної Ради України від 4 грудня 2014 року серед пред­метів відання комітету з питань національної безпеки і оборони є:

> національна безпека України;

> законодавче забезпечення діяльності органів прикордонної служби;

> правовий режим державного кордону, воєнного та надзвичай­ного стану;

> державна політика у сфері оборони;

> боротьба з тероризмом;

> військові формування, утворені відповідно до законів Украї­ни [139].

Президент України як гарант територіальної цілісності України, у сфері охорони та захисту державного кордону наділений такими конституційними повноваженнями:

> як Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України у межах повноважень, визначених Конституцією України, видає укази, розпорядження, директиви і накази з питань охорони та захисту державного кордону;

> представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює ке­рівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде пе­реговори та укладає міжнародні договори України;

> призначає на посаду Голову Державної прикордонної служби України його заступників та припиняє їх повноваження;

> здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборо­ни держави;

> очолює Раду національної безпеки і оборони України та інші [136, ст.

Рада національної безпеки і оборони України як координаційний орган з питань національної безпеки і оборои при Президентові України суб’єкт загальної компетенції у сфері охорони та захисту державного кордону координує і контролює діяльність органів вико­навчої влади у цій сфері в межах повноважень, визначених Консти­туцією України (ст. 107) та Законом України «Про Раду національної безпеки і оборони України». Так, відповідно до ст. 3 зазначеного За­кону до функцій Ради національної безпеки і оборони України від­носяться:

> внесення пропозицій Президентові України щодо реалізації за­сад внутрішньої і зовнішньої політики у сфері національної безпеки і оборони;

> координація та здійснення контролю за діяльністю органів ви­конавчої влади у сфері національної безпеки і оборони у мир­ний час;

> координація та здійснення контролю за діяльністю органів ви­конавчої влади у сфері національної безпеки і оборони в умо­вах воєнного або надзвичайного стану та при виникненні кри­зових ситуацій, що загрожують національній безпеці України [140].

Органи виконавчої влади наділені значно ширшими повноважен­нями у сфері державного кордону України і реалізують їх відповідно до призначення виконавчої гілки влади. Повноваження у сфері охо­рони державного кордону реалізуються компетентними суб’єктами на всіх рівнях виконавчої влади.

Найважливіше значення має розподіл органів виконавчої влади, закріплений в Конституції України. Вона виділяє за критерієм орга­нізаційно-правового рівня такі види: 1) вищий орган у системі орга­нів виконавчої влади - Кабінет Міністрів України; 2) центральні ор­гани виконавчої влади - міністерства та інші органи; 3) місцеві орга­ни виконавчої влади - обласні (Київська і Севастопольська міські), районні державні адміністрації. Система органів виконавчої влади має відповідні організаційні структури, що відображають взає­мозв’язки між окремими ланками системи й підсистем, субордина­цію по вертикалі та горизонталі, стосунки з вищими органами, під­порядкованими й підконтрольними об’єктами.

Кабінет Міністрів України як вищій орган у системі органів дер­жавної виконавчої влади в Україні з приводу охорони державного кордону забезпечує:

> державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, вико­нання Конституції і законів України, актів Президента Украї­ни; видає постанови і розпорядження з питань охорони та за­хисту державного кордону [136, п. 1, ст. 116];

> проведення фінансової, екологічної безпеки і природокористу­вання у сфері державного кордону [136, п. 3, ст. 116];

> здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності і націо­нальної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю [136, п. 7, ст. 116];

> організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної дія­льності України, митної справи [136, п. 8, ст. 116];

> здійснює заходи щодо забезпечення охорони та захисту держа­вного кордону і території України [141, п. 1, аб. 5, ч. 1, ст. 20];

> запроваджує прикордонний режим в межах контрольованих прикордонних районів [142];

> визначає пункти пропуску залізничного, автомобільного, мор­ського, річкового, поромного, повітряного та пішохідного спо­лучення через державний кордон України [23, ч. 2, ст. 9];

> визначає порядок перетину державного кордону аварійно- рятувальними формуваннями під час надзвичайних ситуацій, зумовлених великими аваріями, катастрофами і стихійним ли­хом [23, ч. 10, ст. 9];

> встановлює спрощений порядок пропуску осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна через державний кордон України [23, ч. 1, ст. 12];

> визначає порядок мирного проходу через територіальне море України іноземними військовими кораблями, а також підвод­ними транспортними засобами [23, ст. 13];

> встановлює прикордонну смугу та контрольовані прикордонні райони, прикордонний режим [23, ст. 22, 23];

> тимчасово обмежує або припиняє, або всановлює карантин для людей, тварин, вантажів, насінного, садивного матеріалу та іншої продукції тваринного і рослинного походження, що пе­ретинають державний кордон [25, ст. 19];

> встановлює вимоги до облаштування пунктів пропуску через державний кордон [143, п. 27] та інші.

Більш детально повноваження інших органів публічної адмініст­рації буде розглянуто у наступному підрозділі.

2.3.