<<
>>

Розмежування повноважень органів держави у сфері охорони державного кордону України

Сфера охорони державного кордону відноситься до основних політико-адміністративних функцій державного управління. По­ряд з функціями оборони, національної безпеки, зовнішньої полі­тики, забезпечення правопорядку, політикою в інформаційній сфері.

Повноваженнями щодо забезпечення безпеки державного кор­дону України наділені широке коло суб’єктів. Для одних суб’єктів така діяльність є основною (спеціалізованою), що вимагає від пер­соналу відповідних органів спеціальних знань, вмінь та навичок, для інших - охорона державного кордону є лише одним із покладе­них на них завдань, у зв’язку з чим здійснюється опосередковано, тобто під час реалізації загальних повноважень. Відповідно, першу групу суб’єктів доцільно назвати суб’єктами спеціальної компетен­ції у сфері охорони та захисту державного кордону, другу - суб’єктами загальної компетенції.

Аналіз Закону України «Про державний кордон України» - також не дає однозначної відповіді щодо вичерпного переліку суб’єктів, які приймають участь в охороні державного кордону. В деяких його статтях згадуються: Верховна Рада України; Кабінет Міністрів Укра­їни [23, ст. 2]; Державна прикордонна служба України [23, ст. 2, 27, 28 та ін.]; Збройні Сили України [23, ст. 27]; громадські організації і громадяни України [23, ст. 33]. Так, ст. 27 Закону визначає, що охо­рона державного кордону України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах покладається на Державну прикордонну службу України, а в повітряному та підводному просторі в межах територіа­льного моря - на Збройні Сили України.

Повноваження деяких суб’єктів у сфері охорони державного кордону, наприклад, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, передбачені окремими статтями, які містяться у різних розділах Закону України «Про державний кордон України». А такі суб’єкти, як Президент України, Рада національної безпеки і обо­рони України; міністерства та інші центральні органи виконавчої влади; місцеві державні адміністрації та органи місцевого самов­рядування; підприємства, установи та організації; митні органи; органи внутрішніх справ; громадські формування з охорони дер­жавного кордону, і зовсім не згадуються у його тексті [23].

Отже, до суб’єктів загальної компетенції у цій сфері варто відне­сти: Президента України; Верховну Раду України; Кабінет Міністрів України; Раду національної безпеки і оборони України; міністерства та інші центральні органи виконавчої влади; військові формування, утворені відповідно до законів України, а також відповідні правоо­хоронні органи (крім спеціалізованих); місцеві державні адміністра­ції та органи місцевого самоврядування; підприємства, установи та організації; громадян України, об’єднання громадян.

До спеціальних суб’єктів у сфері охорони та захисту державного ко­рдону належать Державна прикордонна служба України; Збройні Сили України; Служба безпеки України; Міністерство внутрішніх справ України; підрозділи Державої фіскальної служби України; громадські формування з охорони громадського порядку і державного кордону.

Отже, спробуємо розмежувати повноваження органів держави у сфері державного кордону України.

Верховна Рада України реалізуючи законодавчі повноваження у відповідності до ст. 85 Конституції України, відносно сфери охорони та захисту державного кордону визначає:

> засади внутрішньої та зовнішньої політики, основи національ­ної безпеки, в тому числі у сфері охорони та захисту держав­ного кордону;

> здійснює законодавче регулювання питань у цій сфері, тобто формує відповідну законодавчу базу;

> дає згоду на укладення міжнародних договорів, у тому числі й тих, які стосуються правовідносин у сфері охорони та захисту державного кордону;

> затверджує Державний бюджет України, у якому передбача­ються видатки на забезпечення охорони та захисту державного кордону;

> затверджує загальнодержавні програми з питань охорони та захисту державного кордону;

> оголошує за поданням Президента України стан війни і укла­дає мир, схвалює рішення Президента України про викорис­тання Збройних Сил України та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України;

> здійснює парламентський контроль у межах, визначених Кон­ституцією [136, ст.

85].

Для здійснення законопроектної роботи, підготовки і попереднього розгляду питань, віднесених до її повноважень, виконання контрольних функцій, у тому числі у сфері охорони державного кордону, Верховна Рада України створює комітети [136, ст. 89]. Комітети Верховної Ради України обираються з числа народних депутатів України на першій се­сії Верховної Ради нового скликання на строк її повноважень. Основи адміністративно-правового статусу комітетів Верховної Ради визначені Конституцією України (ст. 89), а організація і порядок діяльності щодо сфери виконавчої влади встановлені Законами України «Про комітети Верховної Ради України» від 04 квітня 1995 р [137] і «Про регламент Верховної Ради України» від 10 березня 2010 року [138].

Серед комітетів Верховної Ради України здійснює свою діяльність Комітет з питань національної безпеки і оборони, до складу якого вхо­дять 11 народних депутатів України. Відповідно до п. 14 додатку до постанови Верховної Ради України від 4 грудня 2014 року серед пред­метів відання комітету з питань національної безпеки і оборони є:

> національна безпека України;

> законодавче забезпечення діяльності органів прикордонної служби;

> правовий режим державного кордону, воєнного та надзвичай­ного стану;

> державна політика у сфері оборони;

> боротьба з тероризмом;

> військові формування, утворені відповідно до законів Украї­ни [139].

Президент України як гарант територіальної цілісності України, у сфері охорони та захисту державного кордону наділений такими конституційними повноваженнями:

> як Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України у межах повноважень, визначених Конституцією України, видає укази, розпорядження, директиви і накази з питань охорони та захисту державного кордону;

> представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює ке­рівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде пе­реговори та укладає міжнародні договори України;

> призначає на посаду Голову Державної прикордонної служби України його заступників та припиняє їх повноваження;

> здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборо­ни держави;

> очолює Раду національної безпеки і оборони України та інші [136, ст.

106].

Рада національної безпеки і оборони України як координаційний орган з питань національної безпеки і оборои при Президентові України суб’єкт загальної компетенції у сфері охорони та захисту державного кордону координує і контролює діяльність органів вико­навчої влади у цій сфері в межах повноважень, визначених Консти­туцією України (ст. 107) та Законом України «Про Раду національної безпеки і оборони України». Так, відповідно до ст. 3 зазначеного За­кону до функцій Ради національної безпеки і оборони України від­носяться:

> внесення пропозицій Президентові України щодо реалізації за­сад внутрішньої і зовнішньої політики у сфері національної безпеки і оборони;

> координація та здійснення контролю за діяльністю органів ви­конавчої влади у сфері національної безпеки і оборони у мир­ний час;

> координація та здійснення контролю за діяльністю органів ви­конавчої влади у сфері національної безпеки і оборони в умо­вах воєнного або надзвичайного стану та при виникненні кри­зових ситуацій, що загрожують національній безпеці України [140].

Органи виконавчої влади наділені значно ширшими повноважен­нями у сфері державного кордону України і реалізують їх відповідно до призначення виконавчої гілки влади. Повноваження у сфері охо­рони державного кордону реалізуються компетентними суб’єктами на всіх рівнях виконавчої влади.

Найважливіше значення має розподіл органів виконавчої влади, закріплений в Конституції України. Вона виділяє за критерієм орга­нізаційно-правового рівня такі види: 1) вищий орган у системі орга­нів виконавчої влади - Кабінет Міністрів України; 2) центральні ор­гани виконавчої влади - міністерства та інші органи; 3) місцеві орга­ни виконавчої влади - обласні (Київська і Севастопольська міські), районні державні адміністрації. Система органів виконавчої влади має відповідні організаційні структури, що відображають взає­мозв’язки між окремими ланками системи й підсистем, субордина­цію по вертикалі та горизонталі, стосунки з вищими органами, під­порядкованими й підконтрольними об’єктами.

Кабінет Міністрів України як вищій орган у системі органів дер­жавної виконавчої влади в Україні з приводу охорони державного кордону забезпечує:

> державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, вико­нання Конституції і законів України, актів Президента Украї­ни; видає постанови і розпорядження з питань охорони та за­хисту державного кордону [136, п. 1, ст. 116];

> проведення фінансової, екологічної безпеки і природокористу­вання у сфері державного кордону [136, п. 3, ст. 116];

> здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності і націо­нальної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю [136, п. 7, ст. 116];

> організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної дія­льності України, митної справи [136, п. 8, ст. 116];

> здійснює заходи щодо забезпечення охорони та захисту держа­вного кордону і території України [141, п. 1, аб. 5, ч. 1, ст. 20];

> запроваджує прикордонний режим в межах контрольованих прикордонних районів [142];

> визначає пункти пропуску залізничного, автомобільного, мор­ського, річкового, поромного, повітряного та пішохідного спо­лучення через державний кордон України [23, ч. 2, ст. 9];

> визначає порядок перетину державного кордону аварійно- рятувальними формуваннями під час надзвичайних ситуацій, зумовлених великими аваріями, катастрофами і стихійним ли­хом [23, ч. 10, ст. 9];

> встановлює спрощений порядок пропуску осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна через державний кордон України [23, ч. 1, ст. 12];

> визначає порядок мирного проходу через територіальне море України іноземними військовими кораблями, а також підвод­ними транспортними засобами [23, ст. 13];

> встановлює прикордонну смугу та контрольовані прикордонні райони, прикордонний режим [23, ст. 22, 23];

> тимчасово обмежує або припиняє, або всановлює карантин для людей, тварин, вантажів, насінного, садивного матеріалу та іншої продукції тваринного і рослинного походження, що пе­ретинають державний кордон [25, ст. 19];

> встановлює вимоги до облаштування пунктів пропуску через державний кордон [143, п. 27] та інші.

Більш детально повноваження інших органів публічної адмініст­рації буде розглянуто у наступному підрозділі.

2.3.

<< | >>
Источник: Правове забезпечення взаємодії публічної адміністрації у прикор­донній сфері : монографія / Р.А. Калюжний, І.П. Кушнір. - К.,2015. - 224 с.. 2015

Еще по теме Розмежування повноважень органів держави у сфері охорони державного кордону України:

  1. Повноваження публічної адміністрації у сфері охорони державного кордону
  2. Поняття та сутність взаємодії у сфері охорони державного кордону України
  3. Удосконалення нормативно-правового забезпечення взаємодії у сфері охорони державного кордону України
  4. Взаємодія громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону з органами охорони державного кордону України
  5. Розвиток взаємодії у сфері охорони державного кордону
  6. Сутність і зміст понять охорона та захист державного кордону України
  7. 2.2. Державно-правові основи охорони державного кордону України
  8. 3.1. Досвід Європейського Союзу щодо взаємодії у сфері охорони державного кордону
  9. § 5. Повноваження органів управління щодо вирішення спорів у сфері використання природних ресурсів та охорони довкілля
  10. Стаття 559. Взаємодія органів доходів і зборів з Національним банком України, Рахунко­вою палатою, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів, державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів та у сфері фінансового контролю.
  11. Сучасний стан нормативно-правового забезпечення взаємодії у сфері охорони державного кордону
  12. § 2. Система державних органів управління та контролю у сфері використання природних ресурсів та охорони довкілля
  13. Стаття 319. Взаємодія органів доходів і зборів з державними органами, що здійснюють кон­троль під час переміщення товарів через митний кордон України.
  14. 3.1 Проблеми розмежування функціональних та адміністративних повноважень Генерального прокурора України
  15. 3. Державний кордон та його захист і охорона
  16. § 2. Державне управління і державний контроль у сфері використання, охорони, захисту та відтворення лісів
  17. Стаття 195. Пункти пропуску через державний кордон України, в яких товари переміщу­ються через митний кордон.
  18. if( !cssCompatible ) { document.write(" 8.4. Міждержавні об'єднання Від форми територіального устрою держави варто відрізняти міждержавні об'єднання (утворення). В першому випадку йдеться про адміністративно-територіальну будову лише однієї держави, а в другому — про форми об'єднання кількох різних держав. Необхідність такого розмежування пояснюється тим, що, наприклад, неможливо зіставляти Україну як державу з унітарною формою державного устрою та Європейське Економічне Співтовариство —
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Риторика - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридическая этика и правовая деонтология - Юридические лица -