ВИСНОВКИ

У дослідженні наведено та узагальнено теоретичні аспекти та здійснено комплексний аналіз адміністративної відповідальності за булінг (цькування), а також запропоновано шляхи удосконалення антибулінгової політики в Україні.

1. Визначено етапи генезису адміністративної відповідальності за

булінг (цькування): 1 етап - інфантицидний (з появи людини до ІХ ст.); 2 етап - духовно - формаційний (Х- XV ст.); 3 етап - деспотично -

експлуататорський (XVI - початок XVII ст.); 4 етап - пом’якшуючий (XVII - XVIII ст.); 5 етап - правовстановлюючий (ХІХ ст.); 6 етап - дитинолюбний (ХХ - початок ХХІ ст.); 7 етап - антибулінговий (середина ХХІ ст. - по сьогодення).

2. Обґрунтовано авторську дефініцію «булінг (цькування)» під якою мається на увазі діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи (учнів (вихованців)) або повнолітньої (здобувача вищої освіти) та (або) такими особами стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого. Сформульовано та охарактеризовано обов’язкові ознаки булінгу (цькування).

3. Запропоновано під адміністративною відповідальністю за булінг (цькування) розуміти різновид юридичної відповідальності, який полягає в застосуванні адміністративних стягнень та заходів впливу до винних осіб (учасників освітнього процесу), які вчинили булінг (цькування) стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого. Виокремлено та охарактеризовано базові (наявність спеціального суб’єкта адміністративної відповідальності; вчинення проступку у формі булінгу; застосування відповідних санкцій) та специфічні ознаки адміністративної відповідальності за булінг (цькування) (виховний та майновий характер адміністративної відповідальності за булінг; специфіка відповідальності суб’єкта - неповнолітнього; судовий характер розгляду проваджень про адміністративні правопорушення за булінг (цькування) в Україні; неможливість заміни кримінальної відповідальності адміністративною).

4. Сформульовано авторське розуміння принципів адміністративної

відповідальності за булінг (цькування) як основоположні ідеї, що відображені в нормах права та на яких базується діяльність уповноважених суб’єктів, спрямована на притягнення до відповідальності винних осіб за булінг (цькуванняя). Запропоновано характерологічний принцип адміністративної відповідальності за булінг (цькування): поєднання

індивідуалізації та деіндивіуалізації покарання.

5. Встановлено, що адміністративному правопорушенню (проступку) у сфері протидії булінгу (цькуванню) притаманні загальні (протиправність; винність (умисел чи необережність); суспільно - шкідливі діяння (дія чи бездіяльність); адміністративна караність) й специфічні ознаки (свідомо, повторювальність), які вирізняють його з - поміж інших правопорушень. Запропоновано під адміністративним правопорушенням (проступком) у сфері протидії булінгу (цькування) розуміти протиправні, умисні та (або) свідомі, повторювальні суспільно - шкідливі діяння, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої (учнів, вихованців), або повнолітньої (здобувача вищої освіти) та (або) такими особами стосовно інших учасників освітнього процесу, та за які передбачена адміністративна відповідальність.

6. Охарактеризовано юридичний склад адміністративного

правопорушення (проступку) у сфері протидії булінгу (цькуванню) та наголошено, що наявність сукупності передбачених нормами адміністративного права обов’язкових об’єктивних (об’єкт, об’єктивна сторона) та суб’єктивних (суб’єкт, суб’єктивна сторона) ознак, дає змогу кваліфікувати діяння (дію чи бездіяльність) як адміністративне правопорушення (проступок) у сфері протидії булінгу (цькуванню).

7. Запропоновано під провадженням у справах про булінг (цькування) розуміти сукупність послідовно здійснюваних органами Національної поліції та суду процесуальних дій та рішень з розгляду та вирішення справи про булінг (цькування), що завершується прийняттям відповідного акта і його виконанням та накладенням адміністративних стягнень. Сформульовано та охарактеризовано структуру адміністративного провадження у справах про адміністративні правопорушення (проступки) за булінг (цькування)

8.

9. Окреслені та аргументовані шляхи ефективності адміністративної

відповідальності за булінг (цькування), якими є: впровадження норм міжнародних стандартів в галузі захисту прав і свобод дитини у законодавство України; впровадження позитивного зарубіжного досвіду у боротьбі з булінгом (цькуванням) та кібербулінгом; розроблення підходів, які відповідають умовам часу та сучасним тенденціям розвитку дітей; «діджиталізація» інформації стосовно булінгу (цькування) та кібербулінгу; становлення «нового» інформаційного суспільства, у частині

загальнообізнаності проблемі булінгу; невідворотність покарання; єдина судова практика застосування адміністративної відповідальності за булінг (цькування); ясність, точність складання процесуальних документів (у тому числі й протоколу); застосування адміністративної відповідальності до особи, яка вчинила булінг (цькування), або батьків, чи осіб які їх замінюють з метою запобігання новим випадкам вчинення булінгу (цькування), проявам агресії та насилля у соціумі. Разом з тим, запропоновано запровадження інститут відновного правосуддя - інститут примирення між жертвою булінгу та кривдником.

З метою удосконалення нормативно-правового регулювання адміністративної відповідальності за булінг (цькування) запропоновано внести зміни та доповнення до чинного законодавства:

до Кодексу України про адміністративні правопорушення:

- ст. 9 викласти в наступній редакції: «адміністративна

відповідальність - вид державного примусу, що реалізується в передбаченій законом процесуальній формі за вчинення адміністративного правопорушення (проступку) та полягає в застосуванні адміністративних стягнень та інших заходів впливу до правопорушника»;

- ч.

- ст. 173 - 4 доповнити власною авторською дефініцією «кібербулінг - це діяння (дії/ бездіяльність), які полягають у тривалому психологічному, сексуальному, економічному насильстві в online - середовищі із застосуванням засобів електронних комунікацій»;

- ч. 1 ст. 257 викласти у такій редакції: «протокол разом з іншими матеріалами справи надсилається органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення невідкладно, але не пізніше ніж за три дні після їх складання».

- ч. 2 ст. 307 доповнити наступним змістом: «... в кожному окремому випадку, зважаючи на матеріальне становище неповнолітнього віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, який вчинив булінг (цькування), виплата адміністративного штрафу може бути розстрочена на строк від трьох до шести місяців».

до Закону України «Про освіту»:

пункт 3-1 ст. 1 другий абзац замінити наступним змістом: «Обов’язковими ознаками булінгу (цькування) є: наявність суб’єкта булінгу (кривдник, агресор (булер) - учасник освітнього процесу, який вчиняє булінг (цькування) щодо іншого учасника освітнього процесу) та об’єкта булінгу, якими є потерпілий (жертва булінгу - малолітня чи неповнолітня особа (учні, вихованці), або повнолітня особа (здобувачі вищої освіти) та інші учасники освітнього процесу), а також можлива присутність третіх осіб: спостерігачів (за наявності); систематичність (повторюваність) діяння (дії або бездіяльності); демонстративність; наслідки (у вигляді психічної та(або) фізичної, економічної (майнової), сексуальної шкоди) або можливість їх настання (за наявності 1-3 ознак)».