<<
>>

Стаття 30. Повторний конкурс

1. Повторний конкурс проводиться у разі:

1) встановлення факту порушення умов конкурсу під час його проведення, яке могло вплинути на його результати;

2) якщо за результатами конкурсу не визначено кандидата на зайняття вакантної посади;

3) виявлення за результатами спеціальної перевірки обмежень щодо вступу на державну службу переможця конкурсу та відсутності другого за результатами конкур­су кандидата на зайняття вакантної посади державної служби.

2. У випадках, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, частиною чет­вертою статей 35 і 36 цього Закону, рішення конкурсної комісії скасовується суб’єк­том призначення, а про проведення повторного конкурсу оголошується не пізніше ніж протягом 10 календарних днів з дня скасування рішення конкурсної комісії.

3. Повторний конкурс проводиться у порядку, визначеному для проведення кон­курсу.

1. Предмет регулювання

Стаття регулює підстави, порядок організації та проведення повторного конкурсу на вакантні посади державної служби.

2. Цілі статті (мета норми)

Метою статті є унормування інституту повторного конкурсу на вакантну посаду державної служби. Зокрема, визначення дискретних підстав і порядку проведення повторного конкурсу на вакантну посаду державної служби, а також регулювання особливостей призначення повторного конкурсу, коли переможець конкурсу, який призначається на посаду державної служби уперше, не згоден з рішенням про встановлення випробування або відмов­ляється від складення Присяги державного службовця, однак другий за результатами конкурсу кандидат не використав своє відкладене право на зайняття вакантної посади чи такого кандидата не визначено.

3. Правова основа коментованого положення (конституційні норми, принципи права/державної служби; рекомендації (стандарти) міжна­родних організацій (Рада Європи, OECP)

Стаття пов’язана з реалізацією принципу неухильного дотримання орга­нами державної влади та їх посадовими особами у своїй діяльності вимог Конституції та законів України, закріпленого у частині другій статті 19 Основного Закону, а також із дотриманням принципу справедливого пра­цевлаштування, підтвердженого міжнародними стандартами у сфері праці.

Зокрема, пункт «с» статті 2 Рекомендації МОП щодо дискримінації в галузі праці та занять № 111, прийнятої 25 червня 1958 р., встановлює, що урядові органи повинні застосовувати справедливу і таку, що не допускає дискримі­нації, політику працевлаштування в усіх галузях своєї діяльності[183], включа­ючи й публічну службу, різновидом якої є державна служба.

4. Визначення термінів, які потребують тлумачення

Термін «повторний конкурс» є похідним від слова «конкурс» (від лат. concursus — «зустріч, зіткнення»), яке в контексті вступу на державну службу означає форму та спосіб заміщення різних категорій вакантних посад державної служби. Відповідно, термін «повторний конкурс» означає повторне проведення конкурсу на вакантну посаду державної службу, яка не була зайнята за результатами проведення первинного конкурсу.

5. Місце коментованого положення у цілісному механізмі/інсти- туті, зв’язки цієї норми з іншими положеннями Закону та незакон­ними нормативними актами; умови і особливості застосування

5.1. Коментована стаття є заключною в главі 2 «Порядок проведення кон­курсу на зайняття вакантної посади державної служби» і складається з трьох частин, які визначають зміст інституту повторного конкурсу на вакантну посаду державної служби, а також порядок і особливості проведення такого конкурсу. З часу набуття чинності Законом інститут повторного конкурсу став поширеним явищем при реалізації громадянами України свого права на рівний доступ до державної служби.

Наприклад, з 1 травня 2016 року по 10 березня 2017 року, за даними НАДС, лише в міністерствах було проведено 2 784 конкурси, з яких 183 — повторних, що становить 6,6% від загальної кількості проведених конкур­сів. Найбільше повторних конкурсів за цей період відбулося в Міністерстві юстиції України: не визначено переможця конкурсу — 71; не відбулося з технічних причин — 11; скасовано рішення на вимогу НАДС — 1.

В обласних і районних державних адміністрація з 1 травня 2016 року по 10 березня 2017 року було проведено 7 555 конкурсів на вакантні посади дер­жавної служби, з яких 1 158 — повторно, що становить 15,3% від загальної кількості проведених конкурсів.

Найбільше повторних конкурсів за цей період було проведено в Донецькій і Київській областях — 288 і 232 відповідно. Основними причинами проведення повторних конкурсів у місцевих держав­них адміністраціях є: відсутність кандидатів на вакантні посади державної служби; кандидати не пройшли I етап конкурсу; не визначено переможця на вакантну посаду державної служби; скасування рішення конкурсної комісії на вимогу НАДС стосовно порушення встановленого порядку проведення конкурсу[184].

Таким чином, повторні конкурси на вакантні посади державної служби в державних органах становлять помітну частку (від 6 до 15%) від загальної кількості проведених конкурсів.

5.2. Частина перша коментованої статті передбачає підстави для прове­дення повторного конкурсу на посаду державної служби, якими є:

1) встановлення факту порушення умов конкурсу під час його прове­дення, яке могло вплинути на його результати;

2) якщо за результатами конкурсу не визначено кандидата на зайняття вакантної посади;

3) виявлення за результатами спеціальної перевірки обмежень щодо вступу на державну службу переможця конкурсу та відсутності другого за результатами конкурсу кандидата на зайняття вакантної посади державної служби.

Разом із тим, досвід реалізації Закону в частині проведення повторних конкурсів свідчить, що передбачені коментованою статтею підстави для його проведення не є вичерпними. Зокрема, серед очевидних підстав для прове­дення повторного конкурсу може бути ще відмова особи від зайняття посади державної служби за умови відмови другого за результатами конкурсу кан­дидата від відкладеного права на зайняття вакантної посади або відсутності такого кандидата.

5.3. Отже, рішення конкурсної комісії підлягає скасуванню суб’єктом при­значення з оголошенням не пізніше ніж протягом 10 календарних днів з дня скасування рішення про проведення повторного конкурсу у таких випадках:

1) встановлення факту порушення істотних умов конкурсу на вакантну посаду державної служби та процедури його проведення, що могло впли­нути на його результати;

2) незгоди особи, яка вперше вступає на державну службу, з рішенням про встановлення для неї випробування та відсутності іншого кандидата, до якого можна застосувати відкладене право другого за результатами кон­курсу кандидата на зайняття вакантної посади державної служби;

3) відмови переможця конкурсу від складення Присяги державного службовця та відсутності іншого кандидата, до якого можна застосувати відкладене право другого за результатами конкурсу кандидата на зайняття вакантної посади державної служби.

5.4. Проведення повторного конкурсу відбувається з дотриманням умов і процедур проведення конкурсу, які встановлені законодавцем для першого (первинного) конкурсу, визначених у главі 2 «Порядок проведення конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби» Закону та в Порядку прове­дення конкурсу на зайняття посад державної служби, затвердженому поста­новою КМУ від 25 березня 2016 р. № 246.

<< | >>
Источник: Науково-практичний коментар до Закону України «Про державну службу» / Ред. кол.: К.О. Ващенко, І.Б. Коліушко, В.П. Тимощук, В.А. Дерець (відп. ред.). — К.: ФОП Москаленко О.М.,2017. — 796 с.. 2017

Еще по теме Стаття 30. Повторний конкурс:

  1. § 236. Конкурс. История конкурса
  2. § 2. Повторность неосторожных преступлений
  3. Конкурсы
  4. §3. Конкурс
  5. § 3. Юридические признаки повторности преступлений
  6. Публичный конкурс
  7. § 2. Общее понятие повторности преступлений
  8. Конкурсы
  9. Статья 32. Повторность преступлений
  10. ПУБЛИЧНЫЙ КОНКУРС
  11. § 1. Основания классификации повторности преступлений
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Риторика - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридическая этика и правовая деонтология - Юридические лица -