Робочий час державного службовця

Робочий час державного службовця - це проміжок часу, протягом якого державний службовець відповідно до Правил має виконувати свої посадові обов’язки. Тривалість робочого часу державного службовця становить 40 годин на тиждень, тобто це є нормальною тривалістю робочого тижня для державного службовця, яка відповідає міжнародним стандартам, зокрема:

а) Конвенції МОП про скорочення робочого часу до сорока годин на тиждень^[306], ратифікованої Україною 09.06.1956 р.

б) Рекомендації МОП щодо скорочення тривалості робочого часу^[307];

в) Європейській соціальній хартії (переглянутій)^[308].

Відповідно до Указу Президента України «Про запровадження на території України регіональних графіків початку робочого часу» ^[309] з 01.07.1995 р. на території України запроваджено графіки початку робочого дня підприємств, установ, організацій усіх форм власності та сфер діяльності, які працюють в однозмінному режимові, з додержанням установленого порядку обчислення часу за другим міжнародним часовим поясом (київський час). У міністерствах та інших центральних органах виконавчої влади, виконавчих комітетах обласних, Київської та Севастопольської міських Рад робота починається о дев’ятій годині за київським часом. Враховуючи те, що тривалість робочого часу державних службовців становить 40 годин на тиждень і п’ятиденний робочий тиждень із двома вихідними, встановлено таку тривалість роботи по днях тижня: понеділок, вівторок, середа, четвер - по 8 годин 15 хвилин, п’ятниця - 7 годин, вихідні - субота та неділя^[310]. Водночас слід зазначити, що у зв’язку із службовою необхідністю, зумовленою специфікою та особливостями роботи у відповідному органі державної влади (його структурному підрозділі), може встановлюватися інший режим роботи відповідно до законодавства про працю.

Важливо зазначити, що у зв’язку із службовою необхідністю, зумовленою специфікою та особливостями роботи у відповідному органі державної влади (його структурному підрозділі) може встановлюватися інший режим роботи відповідно до Правил. Напередодні святкових та неробочих днів тривалість робочого дня скорочується на одну годину як при п’ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні. Напередодні вихідних днів тривалість роботи при шестиденному робочому тижні не може перевищувати 5 годин.

У державному органі державної влади ведеться облік робочого часу, який відображається або у відповідному журналі обліку робочого часу/табелі робочого часу (далі - журнал), або за допомогою ведення та використання відповідної електронної програми, що є складовою автоматизованої системи контролю доступу до приміщень адміністративних будівель органу державної влади, моніторингу переміщень працівників всередині будівлі (далі - системи обліку робочого часу). Для забезпечення контролю своєчасного виходу на роботу відомості зазначених систем обліку робочого часу подаються відповідальною особою до служби персоналу органу державної влади. У структурних підрозділах органу державної влади може вестися журнал обліку виходу на роботу та реєстрації місцевих відряджень.

Вихід державного службовця за межі адміністративної будівлі органу державної влади у робочий час із службових питань відбувається з дозволу його безпосереднього керівника за умови відповідної реєстрації в журналі чи в системі обліку робочого часу. Відсутність державного службовця на робочому місці більше 3 годин підряд протягом робочого дня без поважної причини є підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності, передбаченої цим Законом.

2. Частина 2 ст. 56 передбачає, що для державних службовців установлюється п’ятиденний робочий тиждень із двома вихідними днями: субота і неділя. Водночас, ця стаття передбачає випадки встановлення інших режимів службового часу для окремих категорій державних службовців: неповний робочий день або неповний робочий тиждень.

а) встановлюються при взаємній згоді керівника органу і державного службовця. При цьому згода керівника органу є його обов’язком;

б) стосуються окремих категорій державних службовців: вагітна жінка; одинокий державний службовець, який має дитину віком до 14 років, або дитину з інвалідністю, у т.ч. яка перебуває під його опікою, або який доглядає за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку. Оплата праці в такому разі здійснюється пропорційно відпрацьованому часу.

Законодавець передбачає встановлення неповного робочого часу для вищенаведеної категорії держаних службовців у вигляді «неповного робочого дня» або «неповного робочого тижня». Використання сполучника «або» свідчить про те, що має бути обрано одне з двох на спільний розсуд керівника органу і державного службовця. Водночас, як уявляється, може бути встановлено неповний робочий час шляхом зменшення і робочого дня і робочого тижня. Такий підхід, зокрема, рекомендується Положенням про порядок та умови застосування праці жінок, які мають дітей і працюють неповний робочий час^[311], відповідно до якого робота з неповним робочим часом може передбачати скорочення тривалості щоденної роботи не певну кількість годин і робочих днів на тиждень при збереженні нормативної тривалості роботи; скорочення тривалості щоденної роботи не певну кількість годин при одночасному скороченні кількості робочих днів на тиждень. При цьому тривалість робочого дня, як правило, не повинна бути меншою за 4 години і робочого тижня - за 20 годин при п’ятиденному робочому тижні.

Чинний Закон передбачає можливість і порядок залучення державних службовців до надурочних робіт у разі (всі чотири ознаки мають бути наявними у сукупності. Відсутність хоча б однієї з них свідчить про порушення вимог щодо залучення державних службовців до надурочних робіт):

1) виконання невідкладних (тобто таких, які неможливо відтермінувати у часі, оскільки це буде мати негативні наслідки для державного органу, держави) або непередбачуваних (тобто незапланованих, невизначенних, але які мають важливе значення для державного органу, держави) завдань.

2) якщо законом не передбачено обмежень щодо такої роботи;

3) наявності наказу (розпорядження) керівника державної служби, про який повідомляється виборний орган первинної профспілкової організації (за наявності);

4) понад установленої тривалості робочого дня, а також у: а) вихідні (загальний - неділя, як правило - субота); святкові [1 січня - Новий рік, 7 січня і 25 грудня - Різдво Христове, 8 березня - Міжнародний жіночий день, 1 травня - День праці, 9 травня - День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (День перемоги), 28 червня - День Конституції України, 24 серпня - День незалежності України, 14 жовтня - День захисника України (ст. 73 КЗпП)] та неробочі дні [7 січня і 25 грудня - Різдво Христове, один день (неділя) - Пасха (Великдень), один день (неділя) - Трійця. За поданням релігійних громад інших (неправославних) конфесій, зареєстрованих в Україні, керівник державної служби надає особам, які сповідують відповідні релігії, до 3 днів відпочинку протягом року для святкування їх великих свят з відпрацюванням за ці дні]; нічний час. Важливо зазначити, що робота, яка виконується державним службовцем з власної ініціативи після закінчення робочого часу, навіть з відома керівника державної служби, але без його вказівки (наказу, розпорядження), не може бути кваліфікованою як надурочна^[312].

За роботу в надурочний час надається грошова компенсація у розмірі та порядку, визначених законодавством про працю, або протягом місяця надаються відповідні дні відпочинку за заявами державних службовців. Оскільки чинний Закон передбачає тільки грошову компенсацію або дні відпочинку за надурочні роботи, не визначаючи конкретного порядку їх надання, слід звернутися до КЗпП, відповідно до якого робота у: 1) надурочний час - оплачується у подвійному розмірі, надання відгулів не допускається; 2) вихідні дні - оплачується у подвійному розмірі або надається інший день відпочинку (за згодою сторін); 3) святкові і неробочі дні - оплачується у подвійному розмірі або надається інший день відпочинку (за бажанням державного службовця); 4) нічний час - оплачується у підвищеному розмірі, встановлюваному генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20% тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.

Стаття 56 Закону передбачає: 1) заборону на залучення до роботи понад установлену тривалість робочого дня, а також у вихідні, святкові та неробочі дні, у нічний час для: а) вагітних жінок; б) жінок, які мають дітей віком до трьох років; 2) залучення за умови: а) жінки, які мають дітей віком від 3 до 14 років або дитину з інвалідністю, можуть залучатися до надурочних робіт лише за їхньою згодою. Ця заборона стосується і тих випадків, коли ці жінки надають згоду на таку роботу; б) особи з інвалідністю можуть залучатися до надурочних робіт лише за їхньою згодою і за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям.

11.3.