Державний виконавець як основний суб'єкт діяльності державної виконавчої служби

Державний виконавець є представником влади та здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, і рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу.

Працівники органів державної виконавчої служби (державні виконавці, керівні працівники і спеціалісти Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції є державними службовцями.

Статтею 12 Закону України «Про державну службу» [55] встановлено вимоги до державного службовця.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про державну виконавчу службу», ці вимоги висуваються і до державного виконавця, відповідно до чого державним виконавцем не може бути: особа, визнана у встановленому порядку недієздатною;

особа, яка має судимість, що є несумісним із зайняттям посади;

особа, яка у разі її прийняття на роботу буде безпосередньо підпорядкована або підлегла особі, яка є її близьким родичем чи свояком.

Державний виконавець також не має права: займатися підприємницькою діяльністю; виконувати роботу на умовах сумісництва;

входити до складу керівних органів господарських товариств;

приймати подарунки від фізичних та юридичних осіб, грошові винагороди, пільги у зв’язку зі своєю службовою діяльністю.

Окрім того, державні виконавці повинні дотримуватися додаткових вимог, які ставляться до державних службовців:

1) добросовісне та професійне виконання своїх службових обов’язків;

2) забезпечення пріоритету прав і свобод людини і громадянина у службовій діяльності;

3) додержання законності у своїй службовій та позаслужбовій діяльності;

4) додержання законодавчо закріплених морально-етичних вимог по- ведінки;

5) недопущення проявів корупції, бюрократизму тощо;

6) збереження державної та іншої охоронюваної законом таємниці [56, с. 50].

Головною сутнісною рисою сучасної державної служби є пріоритет прав та інтересів особи, тобто сьогодні змінилося співвідношення державного та приватного інтересу. Останній при цьому набуває пріоритетного значення. На першо­му плані постає людина, захист її прав та інтересів. Ідеться про те, що здійснюючи цілі держави, державна служба завжди повинна дотримуватися прав та інтересів громадян. Тому соціальна сутність державної служби виявляється в її демократизації, гуманізації. Тобто державний виконавець як державний службовець повинен забезпечувати людині почуття захищеності, надійності та впевненості.

Отже, державний виконавець як державний службовець має владні, організаційно-розпорядчі повноваження. Він - представник влади, який вживає юрисдикційних заходів і наділений повноваженнями, застосовує адміністративно- правові санкції щодо основних своїх повноважень, пов’язаних із примусовим виконанням рішень публічних органів управління.

Державний виконавець наділений загальними правами та обов’язками державного службовця і безпосередньо служ­бовими правами та обов’язками.

Як зазначає Ю.М. Старілов, службові права можуть бути поділені на три групи:

1) права, які забезпечують усвідомлення службовцем свого правового статусу та правового захисту;

2) права, які сприяють безпосередньому виконанню службовцем своїх обов'язків;

3) права, які сприяють посиленню посадової активності державного службовця, реалізації його конституційних прав і свобод.

До першої групи належать такі права:

а) ознайомлення з документами, які стосуються посади державного службовця; умови просування по службі; критерії оцінки якості роботи та ін.;

б) ознайомлення з усіма матеріалами своєї особистої справи;

в) проведення, за вимогою службовця, службового розслідування;

г) право на звернення державного службовця до суду, або іншого державного органу для вирішення суперечностей, що виникли стосовно проведення результатів атестації, проведення службового розслідування, проходження держав­ної служби, звільнення та інших питань.

До другої групи прав належать:

а) отримання в установленому порядку інформації і матеріалів, необхідних для виконання посадових обов'язків;

б) відвідання в установленому порядку для виконання посадових обов'язків підприємств, установ й організацій;

в) прийняття рішень й участь у їх підготовці відповідно до посадових обов'язків;

г) перепідготовка (перекваліфікація) і підвищення кваліфікації за рахунок коштів відповідного бюджету;

д) унесення пропозицій щодо вдосконалення державної служби до будь-яких інстанцій.

Третю групу прав становлять:

а) участь за власною ініціативою в конкурсі на заміщення вакантної посади;

б) просування по службі, збільшення грошового утримання з урахуванням результатів і стажу роботи, рівня кваліфі­кації;

в) пенсійне забезпечення з урахуванням стажу державної служби;

г) об'єднання у професійні союзи для захисту своїх прав, соціально-економічних і професійних інтересів;

д) право на грошове утримання, що складається з посадового окладу, надбавок до нього, за ранг, особливі умови дер­жавної служби, вислугу років, а також премії за результатами роботи;

е) право на щорічну оплачувану відпустку терміном не менше 30 календарних днів, додаткову відпустку за наявності відповідного стажу державної служби;

є) медичне обслуговування державного службовця і членів його родини в державних медичних закладах;

ж) обов'язкове соціальне страхування на випадок захворювання або втрати працездатності в період проходження дер­жавної служби [57, с.

Обов'язки державного службовця найбільш яскраво характеризують сутність його службової діяльності, адже держава приймає на роботу службовця саме з метою накладання на нього службових обов'язків.

До загальних обов'язків державних службовців належить забезпечення підтримки конституційного ладу, дотримання Конституції України і реалізація законів України.

Для більш детальної характеристики зазначимо такі обов'язки державних службовців: складання службової присяги;

сумлінне і творче виконання службових обов'язків;

захист інтересів суспільства і держави;

повага до особистостей і гідності громадян, охорона їх прав, свобод і законних інтересів; забезпечення законності у сфері адміністративної влади;

дотримання службової етики; збереження службової таємниці;

підвищення рівня управлінської культури, професійних знань, підтримка і застосування сучасних форм і методів ор­ганізації управлінської праці;

дотримання встановлених правил внутрішнього трудового розпорядку, посадових інструкцій, порядку роботи зі служ­бовою інформацією;

своєчасне і правильне виконання актів державних органів;

виконання наказів, розпоряджень у межах їх посадових повноважень, за винятком незаконних, і заборона використан­ня службового становища для досягнення корисливих особистих цілей;

розгляд скарг, пропозицій і заяв громадян; підтримання рівня кваліфікації, достатньої для виконання посадових обов'язків;

охорона державної таємниці та нерозголошення інформації про громадян, яка стала їм відома під час виконання обо­в'язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно із законодавством не підлягає проголошенню [58, с. 51].

Реалізація службових повноважень здійснюється через виконання обов’язків та прав, якими наділений державний виконавець. Службові обов’язки і права перебувають у постійному взаємозв’язку і взаємо обумовлюють одні одних. При характеристиці адміністративно-правового статусу державного виконавця первинність належить службовим обов’язкам.

Законами України «Про державну виконавчу службу» та «Про виконавче провадження» визначено основні права й обов’язки державного виконавця.

Нормативно визначеними є такі права державного виконавця:

одержувати необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки, іншу інформацію; проводити перевірку виконання рішень юридичними особами всіх форм власності, а також громадянами, які провадять підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, що є боржниками за виконавчими документами;

здійснювати перевірку виконання юридичними особами рішень стосовно боржників, які у них працюють; безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, при необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку, опечатувати ці приміщення і сховища;

накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством;

на виконання рішення суду про стягнення коштів або накладення арешту в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» накладати арешт на грошові кошти та інші цінності боржника, у тому числі на кошти, які зберігаються на рахунках та вкладах в установах банків, інших кредитних установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

використовувати за згодою власника приміщення, у тому числі, що є в комунальній власності, для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспорт стягувача або боржника для перевезення майна;

звертатися до органу, що видав виконавчий документ, за роз’ясненням рішення із заявою про видачу дубліката виконавчого документа, порушувати клопотання про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, відстрочку та розстрочку виконання рішення;

звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи або дитини чи про постановления вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або іншої особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, стосовно якої є виконавчий документ про її відібрання;

викликати громадян та посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ; залучати до проведення виконавчих дій понятих, працівників органів внутрішніх справ, інших осіб у встановленому порядку, а також експертів, спеціалістів, а для оцінки майна - суб’єктів оціночної діяльності - суб’єктів господарювання;

накладати стягнення у вигляді штрафу на громадян і посадових осіб у випадках, передбачених законом; застосовувати під час проведення виконавчих дій відеозапис, фото- і кінозйомки;

при виконанні судових рішень безперешкодно входити на земельні ділянки, в жилі та інші приміщення боржників - фізичних осіб, проводити в цих приміщеннях огляд, за необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників органів внутрішніх справ, опечатувати ці приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там знаходиться та на яке за законом можливо звернути стягнення; вимагати від матеріально відповідальних і службових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб відомості та пояснення щодо фактів невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи інших порушень вимог законодавства про виконавче провадження;

повідомляти з метою профілактичного впливу органи державної влади, громадські об’єднання, трудові колективи та громадськість за місцем проживання або роботи особи про факти порушення нею вимог законодавства про виконавче провадження;

у разі необхідності для проведення чи організації виконавчих дій залучати на платних засадах, у тому числі за рахунок авансового внеску стягувача, суб’єктів господарювання, які у встановленому законом порядку одержали ліцензії на:

1) будівельну діяльність (вишукувальні та проектні роботи для будівництва, зведення несучих та огороджувальних конструкцій, будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж);

2) надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі);

3) операції у сфері поводження з небезпечними відходами;

4) надання послуг, пов’язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян;

5) проведення землевпорядних та землеоціночних робіт; здійснювати інші повноваження, передбачені цим та іншими законами.

Обов’язками державного виконавця, відповідно до його службової компетенції, є такі: здійснення необхідних заходів щодо своєчасного й повного та неупередженного виконання рішення, зазначених у документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом;

надання сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливості ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження;

розгляд заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їх клопотання;

заява в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» (ст. 17);

роз’яснення сторонам їх прав та обов’язків;

проведення оцінки (переоцінки) майна в порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.

Державним виконавцем може бути громадянин України, який має юридичну освіту, здатний за своїми особистими й діловими якостями виконувати покладені на нього обов’язки.

На посаду працівника державної виконавчої служби призначається громадянин, який постійно проживає на території України не менше п’яти років, має вищу юридичну освіту і стаж юридичної роботи не менш як три роки.

Заступники начальників районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділів державної виконавчої служби, головні державні виконавці, старші державні виконавці та державні виконавці таких відділів призначаються на посаду та звільняються з посади начальниками Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції за поданням начальників районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділів державної виконавчої служби.

Головні державні виконавці, старші державні виконавці та державні виконавці підрозділу примусового виконання рішень відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції призначаються на посаду та звільняються з посади начальниками Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції.

Начальники підрозділів примусового виконання рішень відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, їх заступники, начальники районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділів державної виконавчої служби призначаються на посаду та звільняються з посади начальниками Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції за поданням начальників відділів державної виконавчої служби зазначених управлінь юстиції.

Заступник директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - начальник відділу примусового виконання рішень, заступники директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, начальники відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції призначаються на посаду та звільняються з посади Міністром юстиції України за поданням директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Директор Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України призначається на посаду та звільняється з посади Міністром юстиції України ( ст. 9 Закону України «Про державну виконавчу службу»). Державні виконавці за порушення трудової дисципліни несуть дисциплінарну відповідальність. У разі вчинення державним виконавцем під час виконання службових обов’язків діяння, що має ознаки злочину чи адміністративного правопорушення, він підлягає кримінальній або адміністративній відповідальності.

Шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним або юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню за рахунок держави.

Водночас за успіхи в роботі з виконання рішень державний виконавець може бути заохочений Міністром юстиції України, начальником Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, начальниками управлінь юстиції обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції з їх власної ініціативи або за поданням начальника відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець перебуває під захистом закону. Держава гарантує захист здоров’я, честі, гідності, житла, майна державних виконавців і членів їх сімей від злочинних посягань та інших протиправних дій.

За образу державного виконавця, опір, погрозу, насильство, незаконне втручання в діяльність державного виконавця щодо виконання рішень та інші дії, які перешкоджають виконанню покладених на нього обов’язків, передбачено кримінальну, адміністративну обо іншу встановлену законом відповідальність.

Статтею 15 Закону України «Про державну виконавчу службу» гарантується поліпшення житлових умов державним виконавцям, які цього потребують. Тобто протягом одного року вони забезпечуються службовим житлом у першочерговому порядку на час виконання повноважень відповідно до законодавства за кошти державного чи місцевого бюджету. Водночас ця норма існує переважно на папарі, а не запроваджується в життя.

Заробітна плата працівника органу державної виконавчої служби складається з посадового окладу, премії, доплати за ранг та надбавки за вислугу років, а також інших надбавок згідно із законодавством.

За забезпечення реального, своєчасного й законного виконання виконавчого документа державні виконавці одержують винагороду в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Фінансове і матеріальне забезпечення діяльності працівників органів державної виконавчої служби й фінансування витрат на проведення та організацію виконавчих дій здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, порядок формування яких встановлюється Законом України «Про виконавче провадження».

Водночас існуюча система соціального та правового захисту державного виконавця сьогодні має суттєві недоліки, які призводять до значної плинності кадрів у державній виконавчій службі:

по-перше, заробітна плата державного виконавця, який щойно прийшов працювати до районного органу державної виконавчої служби м. Києва, становить 500 грн. Його начальник отримує 800 грн. Державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби, на якого покладається виконання рі­шень, за якими боржниками, зокрема, є Апарат Верховної Ради України, Секретаріат Президента України, вищий чи центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, Генеральна прокуратура України, та за якими стягненню підлягає сума боргу від 10 та більше мільйонів гривень або еквівалентна сума в інозе­мній валюті, отримує ті ж 800 грн [60];

по-друге, державні виконавці виконують свої обов’язки майже без комп’ютерного обладнання, місця для зберігання документів або допомоги технічного персоналу;

по-третє, реально побутові питання, такі як отримання житла, сьогодні не вирішуються жодним чином; по-четверте, державні виконавці не вміють себе захистити у відносинах з Управлінням Державної служби по боротьбі з економічною злочинністю, Управлінням по боротьбі з організованою злочинністю - органами, на які покладено за­вдання боротьби з корупцією. Проте ця боротьба з корупцією є зазвичай «показовою» і виявляється у складанні про­токолів про корупційні діяння на підставі, як правило, несвоєчасної відповіді на звернення громадян та інших дріб­ниць, які повинні каратися в дисциплінарному порядку. Водночас забувають про те, що в корупційному діянні має бу­ти корисливий мотив;

по-п’яте, складна процедура отримання премій. Хоча, принаймні в теорії, можливо заробити заохочувальну премію за стягнення в окремій справі. Так, у ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» дозволяється виплата держав­ному виконавцю двох відсотків від суми вартості майна, стягнутого виконавцем, максимум до «тридцяти неоподатко­вуваних мінімумів доходів громадян» або приблизно 510 грн (приблизно 100 дол.). Проте умови для отримання цієї виплати є дуже вимогливими: державний виконавець отримує виплату тільки, якщо: 1) державний виконавець стягує 100 % від присудженої суми; 2) вона стягнута протягом дозволеного шестимісячного періоду з дати початку прова­дження у справі; 3) державний виконавець також стягує 10 % виконавчого збору, який повинен виплачуватися держа­вній виконавчій службі; 4) усі папери належним чином заархівовані в Департаменті державної виконавчої служби; по-шосте, дуже велике, занадто рутинне робоче навантаження призводить до високого рівня плинності кадрів серед державних виконавців. Тому середній вік кадрового складу Департаменту державної виконавчої служби становить 20 - 28 років. Водночас це не сприяє зростанню іміджу зазначеної служби;

по-сьоме, відсутність належної організації роботи з кадровим резервом регіонального й територіальних відділів дер­жавної виконавчої служби;

по-восьме, недосконалий рівень дослідження статистичних показників та планування роботи за окремими ланками ді­яльності з примусового виконання рішень.

Неодмінною умовою підвищення ефективності діяльності державної виконавчої служби, на наш погляд, має бути, по- перше, формування якісного складу державних виконавців. Для цього необхідно розробити єдину Програму кадрово­го забезпечення державної виконавчої служби, у якій має бути зазначено механізм залучення до державної виконавчої служби фахівців вищої кваліфікації. Ця робота повинна здійснюватися на основі постійного аналізу фактичного скла­ду державної виконавчої служби, прогнозування кількісних і якісних змін у суспільно-політичному та економічному житті, у законодавстві та викликаного у зв'язку з цим оновленні функцій відповідного органу.

Формування складу державних виконавців передбачає створення, постійне ведення й оновлення державною виконав­чою службою комп'ютерного банку даних державних виконавців.

Для якісного формування складу державних виконавців необхідно: визначати щорічну й на перспективу (п’ять років) потребу в кадрах державних виконавців; формувати замовлення на підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації державних виконавців, укладати ві­дповідні угоди з навчальними закладами;

добирати кадри державних виконавців відповідно до вимог законодавства, зважаючи на особливості кожної посади. Зміцнення і послідовне поліпшення кадрового потенціалу державної виконавчої служби вимагає створення єдиної ці­леспрямованої державної системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних виконавців. Зна­чну роль у системі навчання кадрів державної виконавчої служби повинні відіграти акредитовані навчальні заклади, їх науково-педагогічний потенціал та навчально-лабораторна база.

Варто удосконалити умови підготовки жіночих кадрів для роботи в зазначених органах, їх подальшого професійного зростання.

По-друге, необхідно розробити систему заохочень за якісне виконання посадових обов’язків державних виконавців, а саме: підвищити процентні премії за своєчасне та повне виконання рішень публічних органів. При цьому має бути ро­зроблена система процентних накопичувань виконаних державним виконавцем рішень публічних органів управління, яка передбачає процентне збільшення заохочення.

По-третє, удосконалити процес розгляду звернень громадян, ведення особистого прийому, етику поведінки державного виконавця:

збільшити кількість виїзних перевірок за зверненнями із залученням заявника до проведення перевірки, на основі: фактів, виявлених на особистому прийомі керівництва регіонального відділу державної виконавчої служби; фактів, виявлених під час попереднього розгляду письмового звернення;

вимог заявника у зверненні щодо його залучення до проведення перевірки;

збільшити кількість перевірок законності виконавчих проваджень, згідно зі ст. 81 - 83 Закону України «Про виконавче провадження», до рівня приблизно 100 перевірок на рік;

запровадити механізм контролю за вчиненням дій щодо виконання постанов про результати перевірки законності виконавчого провадження шляхом надання начальниками територіальних відділів матеріалів виконавчих проваджень, які витребувались протягом поточного місяця, під час проведення щомісячної семінар -наради;

запровадити практику передачі матеріалів виконавчих проваджень, за якими виявлені суттєві порушення чинного законодавства під час ведення виконавчого провадження державним виконавцем, на виконання безпосередньо начальнику територіального відділу державної виконавчої служби;

ініціювати створення виконавчих груп при територіальних відділах державної виконавчої служби або підрозділі примусового виконання рішень у разі складності проведення виконавчих дій під час виконання виконавчого провадження або з метою уникнення виникнення тяганини у зв’язку з пересиланням документів за належністю, за результатами:

розгляду за зверненнями;

проведення перевірки законності виконавчого провадження згідно зі ст. 81 - 82 Закону України «Про виконавче провадження»;

проведення цільових та комплексних перевірок діяльності територіальних відділів державної виконавчої служби; запровадити практику передачі у випадку тривалого безпідставного знаходження на виконанні виконавчих документів на виконання до підрозділу примусового виконання рішень;

при проведенні цільових перевірок територіальних відділів державної виконавчої служби запровадити практику забезпечення державних виконавців збіркою методичних матеріалів, які стосуються питання, що перевіряється; запровадити проведення за результатами перевірок діяльності територіальних відділів державної виконавчої служби підсумкових семінарів- нарад, на яких обговорювати типові помилки, виявлені під час перевірки; запровадити практику особистої доповіді начальника територіального відділу державної виконавчої служби про усунення недоліків, виявлених під час перевірки, у встановлений у доповідній термін, спочатку голові комісії з перевірки, а потім безпосередньо керівнику регіонального відділу державної виконавчої служби;

забезпечити безумовне дотримання вимог Положення про організацію контролю за виконанням доручень державної виконавчої служби, винесених за результатами розгляду письмових звернень громадян, народних депутатів, юридичних осіб та постанов про результати перевірки виконавчих проваджень, витребуваних за ст. 81 - 82 Закону України «Про виконавче провадження»;

по-четверте, внести зміни та доповнення до законодавства щодо посилення соціального захисту державних виконавців, підвищити заробітну плату державним виконавцям;

по-п’яте, сприяти зростанню іміджу державної виконавчої служби шляхом:

інформування населення про діяльність відділів державної виконавчої служби, опублікування показників діяльності з наданням матеріалів про проблемні питання виконання судових рішень;

планування та контролю за розміщенням виступів у засобах масової інформації працівників територіальних відділів державної виконавчої служби;

здійснення виступів керівництва відділів державної виконавчої служби у засобах масової інформації для висвітлення актуальних питань виконання судових рішень;

активного застосування Інтернет-сайта Департаменту державної виконавчої служби для висвітлення діяльності служ­би та налагодження ефективного взаємозв’язку із громадськістю;

забезпечення державних виконавців форменим одягом, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про формений одяг працівників органів державної виконавчої служби» від 25 серпня 2005 р. № 1101;

запровадження «днів ознайомлення зі службою» з метою інформування студентів вузів про роботу відділів державної виконавчої служби;

проведення конкурсів на визначення «кращого державного виконавця» та «кращого відділу державної виконавчої служби» за підсумками роботи за рік;

по-шосте, забезпечити сучасною комп’ютерною технікою та запровадити новітні інформаційні технології для органі­зації роботи державного виконавця:

придбати сучасну комп’ютерну техніку для потреб відділів державної виконавчої служби;

створити у всіх територіальних відділах державної виконавчої служби внутрішню комп’ютерну мережу;

остаточно підключити територіальні відділи державної виконавчої служби до Єдиного державного реєстру виконав­чих проваджень та забезпечити його належне функціонування;

остаточно підключити всі територіальні відділи державної виконавчої служби до електронної пошти для налагоджен­ня електронного документообігу;

забезпечити функціонування у всіх відділах державної виконавчої служби електронної бази нормативно-правових ак­тів;

розробити програми для організації робочого місця діловода відділу державної виконавчої служби;

по-сьоме, здійснити планування окремих показників діяльності територіальних відділів державної виконавчої служби: продовжити планування та встановлення показників виконання щодо:

стягнення виконавчого збору;

стягнення витрат на організацію та проведення виконавчих дій;

завершення виконавчих проваджень;

фактичного виконання виконавчих проваджень;

залишків виконавчих проваджень;

завершення виконавчих проваджень, які знаходяться на виконанні понад строки, встановлені ст. 25 Закону України «Про проведення виконавчих дій»;

запровадити механізм перегляду планових показників (один раз на півріччя після складання звіту або після звернення керівника відділу державної виконавчої служби);

запровадити контроль за достовірністю статистичної інформації, аналіз якої здійснює регіональний відділ державної виконавчої служби, шляхом:

проведення щомісячних нарад з керівниками територіальних відділів державної виконавчої служби;

проведення щотижневих нарад з керівниками відділів державної виконавчої служби міського управління юстиції; проведення щомісячних вибіркових перевірок у територіальних відділах державної виконавчої служби:

1) книг обліку виконавчих документів, переданих державному виконавцю (у тому числі здійснення перевірки вико­навчих документів, що знаходяться на виконанні понад встановлені строки);

2) книг обліку арештованого майна, яке передано на реалізацію;

проведення перевірок достовірності складання звітності та інформації під час проведення цільових перевірок роботи територіальних відділів державної виконавчої служби;

здійснення контролю показників із використанням можливостей Єдиного державного реєстру виконавчих прова­джень;

по-восьме, проведення оцінювання ефективності роботи щодо дослідження окремих ланок діяльності з примусового виконання:

продовжити розширене аналітичне щомісячне дослідження показників:

оперативних даних про роботу територіальних відділів державної виконавчої служби; незавершених виконавчих проваджень у строки, встановлені ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження»; стягнутого виконавчого збору та витрат на організацію і проведення виконавчих дій;

описаного й арештованого державного виконавцями майна (таким чином здійснюватиметься контроль за своєчасним проведенням оцінки та передачі арештованого майна на реалізацію);

судових проваджень з оскарження дій або бездіяльності державного виконавця, органу державної виконавчої служби, стягнення збитків;

стану виконання виконавчих документів (окремо за деякими категоріями: стягнення заборгованості по заробітній пла­ті, стягнення заборгованості за комунальні послуги, виконання рішень суду про конфіскацію майна стягнення тощо); увести критерії оцінки діяльності щодо дослідження окремих ланок роботи за показниками завершених виконавчих документів.

Такі зміни сприятимуть підвищенню ефективності діяльності Департаменту державної виконавчої служби, а отже, за­хисту прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб та становленню верховенства права в Україні.

2.3.