ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено вирішення наукового завдання, що полягає в теоретичному узагальненні й новому розв’язанні теоретичних проблем правового регулювання праці засуджених до позбавлення волі, обґрунтуванні необхідності вдосконалення чинного кримінально-виконавчого законодавства та практики його застосування.

8. Виокремлено етапи становлення правової регламентації праці засуджених упродовж розвитку кримінально-виконавчого (пенітенціарного, виправно-трудового) законодавства України. Установлено, що трансформація розуміння доцільності, необхідності та характеру праці засуджених до позбавлення волі, а відтак правове регулювання праці засуджених до позбавлення волі, зумовлено низкою чинників:

1) зародженням та поступовим втіленням у кримінально-правових системах розуміння покарання не тільки як кари, відплати за вчинений злочин, а й з такою метою, як виправлення та перевиховання;

2) рівнем поширення публічно-правових засад покарання, а відтак видів покарань не компенсаційного чи відплатного характеру, а пов’язаних з обмеженням чи позбавленням волі;

3) збільшенням місць утримання засуджених до позбавлення волі (в’язниць, замків тощо);

4) поширенням ліберальних підходів до покарання засуджених, умов їх утримання, дотримання їх прав тощо;

5) соціально-економічними та політичними факторами (особливостями державного устрою й політичного режиму, його зміни, зміни конституційного ладу, пізніше напрямами кримінально-виконавчої політики, інтенсивністю європейських інтеграційних процесів в Україні тощо), які визначали особливості розвитку держави та права України на тому чи іншому етапі її

розвитку.

9. Визначено, що використання філософських, загальнонаукових і спеціально-наукових методів дослідження в сукупності дало змогу провести комплексне дослідження правового регулювання праці засуджених та виявити найбільш актуальні проблеми як безпосередньо в правовому регулюванні, так і в кримінально-виконавчій практиці організації праці, які потребують невідкладного законодавчого вирішення.

10. З’ясовано, що розробка теоретико-правових засад використання праці засуджених, її характеру та значення започаткована правниками в другій половині XIX - на початку XX ст. Саме в цей період закладено концептуальні засади правового регулювання праці засуджених до позбавлення волі, зокрема вимоги щодо організації праці та її характеру (максимальне наближення до занять вільного робітника); розгляд карального елементу праці в її обов’язковості; оцінка недоліків організації праці засуджених та повної відмови від неї; виділення системи підшукування роботи для засуджених. Упродовж радянського періоду розвитку кримінально-виконавчої системи в наукових працях переважно відображали напрями виправно-трудової політики держави до регулювання праці засуджених відповідно до партійно-ідеологічних настанов з акцентом на її суспільно корисному та примусовому характері. Констатовано, що проблеми праці засуджених були актуалізовані після здобуття незалежності Україною з прийняттям нового КВК 2004 р. та перманентним реформуванням кримінально-виконавчої системи.

Виділено основні напрями подальших наукових розробок у цій сфері: необхідність подальшого узгодження положень КВК, які регламентують працю засуджених як між собою, так і з іншим галузевим законодавством, а також з трудовим законодавством та нормативно-правовими актами у сфері пенсійного забезпечення, розробка принципів працевикористання засуджених.

11. Констатовано, що в сучасному кримінально-виконавчому законодавстві України порядок і умови праці засуджених закріплені таким чином, що формально вони майже нічим не відрізняються від порядку та умов праці інших громадян на підприємствах різних форм власності, тоді як реальний стан їх забезпечення свідчить про зворотне. З’ясовано, що, наділивши засуджених до позбавлення волі правом брати участь у трудовій діяльності (правом на працю), чинний КВК не передбачив гарантій на реалізацію ними свого права, позаяк не встановив відповідного обов’язку для адміністрації колонії це право забезпечити.

12. Визнано неможливою реалізацію засудженими окремих трудових прав, зокрема права на щорічні оплачувані відпустки, на об’єднання в професійні спілки, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в разі хвороби та низки інших прав, рівно як і гарантій забезпечення права громадян на працю (як-от вільний вибір виду діяльності, правовий захист від необгрунтованої відмови в прийнятті на роботу й незаконного звільнення, а також сприяння в збереженні роботи тощо).

Зазначено, що, попри зміну характеру праці засуджених і визнання її наразі добровільною, окремі положення кримінально-виконавчого законодавства щодо регулювання залучення засуджених до праці й надалі характеризують працю засуджених як примусову. Такими положеннями визнано: заборону на припинення роботи для вирішення ними трудових конфліктів і можливість застосування дисциплінарного стягнення за необгрунтовану відмову від роботи та умисне ухилення від роботи.

13. Установлено, що організація працевикористання засуджених, які тримаються в ПКТ виправної колонії максимального рівня безпеки, є досить складною й витратною, а праця самих засуджених - монотонною, низькооплачуваною, малоефективною а отже, такою, що не викликає в більшості з них бажання працювати старанніше, підвищувати свою кваліфікацію, виявляти ініціативу тощо. Це, зрештою, знижує потенціал праці як засобу виправлення та ресоціалізації.

14. Констатовано, що, незважаючи на відсутність норм у КВК, які б регулювали працю засуджених до позбавлення волі, яким призначене додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, перелік заборон щодо працевикористання позбавлених волі, який міститься у відомчій Інструкції з організації нагляду за засудженими, які відбувають покарання в кримінально-виконавчих установах, та в Правилах внутрішнього розпорядку, при належному їх дотриманні адміністрацією виправної колонії практично виключає можливість порушення вироку суду в частині заборони такому засудженому обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

15. Зазначено, що розробка одними структурними підрозділами Державної пенітенціарної служби України проектів нормативно-правових актів щодо регулювання праці засуджених і подання їх на затвердження до Міністерства юстиції України здійснюється без їх обговорення в інших структурних підрозділах ДПтСУ. В результаті такого “регулювання” у адміністрації УВП досить часто виникають ситуації в яких спірні питання працевикористання засуджених вирішуються на власний розсуд.

16. З’ясовано, що КВК містить значно менший перелік гарантій і пільг праці засуджених жінок. У чинному кримінально-виконавчому законодавстві особливості умов праці жінок, на відміну від норм КЗпП, ретельно не прописано, до того ж не всі з них можна реалізувати в умовах позбавлення волі. Доведено, що невизначеність правового статусу будинку дитини при виправних колоніях фактично унеможливлює отримання жінкою, що народила та виховує дитину, передбаченої державної допомоги на її утримання, відтак забезпечення такій жінці можливості працювати є пріоритетом для адміністрації колонії.

17. Визнано, що правове регулювання праці неповнолітніх засуджених спрямовано, передусім, на набуття ними трудових навичок і кваліфікації, що позитивно вплинуть на їх ресоціалізацію як під час відбування покарання, так після відбуття.

18. Акцентовано увагу на тому, що набуття Україною членства в Раді

Європи суттєво вплинуло на розвиток та закріплення прав і свобод людини, сприяло впровадженню міжнародних стандартів поводження в національне законодавство. Зокрема, Конституції України, яка утвердження та забезпечення прав і свобод людини визнає головним обов’язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, - частиною національного законодавства України. Наголошено, що міжнародно- правові акти щодо поводження з ув’язненими, у тому числі у сфері їх працевикористання, не встановлюють мінімально прийнятних стандартів працевикористання засуджених, критичне зниження яких було б законною підставою припинити чи взагалі відмовитись від небезпечної для життя або здоров’я роботи.

19. З метою вдосконалення правового регулювання організації праці засуджених запропоновано внести низку змін та доповнень до галузевого законодавства, а саме:

1) доповнити ч. 3 ст. 107 КВК України абзацом сьомим такого змісту: “Засуджені, які мають виконавчі листи, а також зобов’язані відшкодувати заподіяну шкоду відповідно до статей 136 і 137 цього Кодексу, повинні працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією виправної колонії. Відмова від таких робіт тягне відповідальність за невиконання законних вимог адміністрації виправної колонії". Реалізація положень ч. 3 ст. 107 КВК у такій редакції буде сприяти працевлаштуванню працездатних засуджених з виконавчими листами, а відтак, своєчасному та повному відшкодуванню потерпілим завданої шкоди, у тому числі моральної, за рахунок заробітної плати засуджених;

2) доповнити п. 3.1 Інструкції про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі та позбавлення волі абзацом четвертим такого змісту: “Працездатні засуджені, які мають виконавчі листи, а також зобов’язані відшкодувати заподіяні збитки відповідно до статей 136 і 137 цього Кодексу, працевлаштовуються адміністрацією колонії в першу чергу¹";

3) викласти абз. 1 ч. 1 ст. 142 “Проживання жінок, засуджених до позбавлення волі, за межами виправної колонії" КВК викласти в такій редакції: “1. Жінкам, які не допускають умисних злісних порушень режиму тримання, за постановою начальника виправної колонії, погодженою зі спостережною комісією, надається відпустка з правом проживати за межами виправної колонії на весь час вагітності і пологів та до досягнення дитиною (дітьми) трирічного віку";

4) викласти абз. 7 ч. 2 ст. 142 КВК в такій редакції: “після закінчення періоду звільнення від роботи у зв’язку з вагітністю та пологами можуть виконувати роботу за вказівкою адміністрації виправної колонії, з урахуванням обмежень і пільг, встановлених чинним законодавством для працюючих матерів, їм нараховується заробіток на загальних підставах з іншими засудженими, які відбувають покарання у виправній колонії цього виду"".