Порядок і умови виконання і відбування покарання у виді довічного позбавлення волі

Відповідно до ст. 64 КК України довічне позбавлення волі встанов­люється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених КК України, якщо суд не вважає за можливе застосовувати позбавлення волі на певний строк.

Правовий статус цієї категорії засуджених визначається загаль­ним положенням, відповідно до якого особи, які відбувають покаран­ня у виді довічного позбавлення волі, несуть обов'язки і користуються правами людини та громадянина, за винятком обмежень, визначених законами України, Кримінально-виконавчим кодексом України для цієї категорії засуджених, а також установлених вироком суду. На за­суджених до довічного позбавлення волі у повному обсязі поширю­ються основні права й обов'язки засуджених до позбавлення волі, що визначені Кримінально-виконавчим кодексом України, нормативно- правовими актами Міністерства юстиції України та ДПтС.

Відповідно до ст. 150 КВК України засуджені до довічного позбав­лення волі відбувають покарання у виправних колоніях максимально­го рівня безпеки. Крім того, чоловіки, засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі, можуть відбувати покарання також у від­повідних ізольованих секторах максимального рівня безпеки колоній середнього рівня безпеки. Щодо жінок, то вони відбувають довічне позбавлення волі в секторах середнього рівня безпеки виправних ко­лоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання. Для жінок, засуджених до довічного позбавлення волі, встановлюєть­ся режим, передбачений для тримання засуджених у виправній ко­лонії середнього рівня безпеки.

Засуджені до довічного позбавлення волі тримаються окремо від інших засуджених, крім тих, які після відбуття двадцяти років пока­рання у приміщеннях камерного типу переведені до звичайних жилих приміщень колонії максимального рівня безпеки.

Чоловіків, засуджених до довічного позбавлення волі, розміщують у камерах з дотриманням вимог роздільного тримання, передбачених статтею 92 КВК України. Тобто, окремо тримають вперше засуджених до позбавлення волі від тих, які раніше відбували покарання у виді позбав­лення волі. Ізольовано від інших засуджених, а також роздільно трима­ють засуджених, яким покарання у виді смертної кари замінено довічним позбавленням волі. Окремо тримаються засуджені, які раніше працю­вали в суді, органах прокуратури, юстиції та правоохоронних органах.

Засуджені до довічного позбавлення волі тримаються в устано­вах з найбільш суворим режимом. Цей режим має певну специфіку порівняно з іншими категоріями засуджених, навіть тих, хто також тримається на максимальному рівні безпеки.

Так, засуджені до довічного позбавлення волі мають право:

— на щоденну прогулянку тривалістю одна година;

— на безперервний восьмигодинний сон у нічний час;

— користуватися телевізорами, придбаними за рахунок родичів за наявності можливості розміщення їх у камері;

— користуватися книгами, журналами і газетами з бібліотеки ус­танови, придбаними через торговельну мережу, переданими від родичів та інших осіб, а також передплатними виданнями;

— без обмежень одержувати грошові перекази;

— одержувати один раз на місяць короткострокове побачення та один раз на три місяці тривале побачення з близькими ро­дичами (подружжя, батьки, діти, всиновлювачі, всиновлені, рідні брати і сестри, дід, баба, онуки). Тривалі побачення мо­жуть надаватися і подружжю, яке проживало однією сім'єю, але не перебувало у шлюбі, за умови, що в них є спільні не­повнолітні діти;

— витрачати на місяць для придбання продуктів харчування і предметів першої потреби гроші, зароблені в колонії, в сумі до п'ятдесяти відсотків мінімального розміру заробітної пла­ти.

— придбавати протягом місяця в ларьку установи за безготів­ковим розрахунком продукти харчування і предмети першої потреби на суму до п'ятдесяти відсотків мінімального розміру заробітної плати на кошти, зароблені в місцях позбавлення волі, а засуджені чоловіки віком понад шістдесят років, жінки віком понад п'ятдесят п'ять років, інваліди першої та другої групи — також на кошти, одержані за переказами; без обме­жень — письмове приладдя, газети, книги через торговельну мережу на замовлення;

— мати при собі і зберігати в камері особисті предмети, речі і продукти харчування в асортименті та кількості, визначених у додатку 7 до ПВР;

— одержувати і надсилати листи без обмеження їх кількості;

— звертатися з пропозиціями, заявами і скаргами до державних органів, громадських організацій і до службових осіб;

— користуватися настільними іграми;

— мати побачення з адвокатом або іншим фахівцем у галузі права для одержання юридичної допомоги в установленому кримінально-виконавчим законодавством порядку;

— подавати клопотання про помилування на адресу Президента України після фактичного відбуття ними не менше як двадцяти років покарання;

— в індивідуальному порядку користуватися релігійною літера­турою, відправляти релігійні обряди, але тільки в межах ка­мери у вільний час та якщо це не буде заважати іншим засуд­женим.

Іншими складовими правового статусу засуджених є їх обов'язки та певні заборони, котрих засуджені повинні дотримуватися.

Засуджені до довічного позбавлення волі зобов’язані:

— дотримуватися норм, які визначають порядок і умови від­бування покарання, розпорядок дня установи, правомірних взаємовідносин з іншими засудженими, персоналом установи та іншими особами;

— дотримуватися санітарно-гігієнічних правил, мати охайний вигляд, постійно підтримувати чистоту в камерах, за графіком чергувати в них;

— дбайливо ставитися до інвентарю, обладнання та іншого де­ржавного майна;

— зберігати продукти харчування і предмети особистого ко­ристування (одяг та взуття за сезоном) у камерах у відведених для цього місцях та в кількості, яка б не заважала проведенню режимних заходів (проведення обшуків, технічних оглядів ка­мер тощо);

— виходячи на прогулянку, дотримуватися встановлених на час прогулянки правил поведінки;

— при відвідуванні камер працівниками кримінально-вико­навчої системи та іншими посадовими особами вставати і вітатися.

Щодо заборон.

— установлювати зв'язки з особами, які тримаються в інших ка­мерах;

— грати в настільні та інші ігри з метою здобуття матеріальної чи іншої вигоди;

— придбавати, виготовляти, уживати і зберігати предмети, виро­би і речовини, зберігання яких засудженим заборонено;

— продавати, дарувати чи відчужувати іншим шляхом на користь інших осіб предмети, вироби і речовини, які перебувають в особистому користуванні;

— наносити собі або іншим особам татуювання;

— завішувати спальні місця, затуляти отвір для нагляду за засуд­женими;

— створювати конфліктні ситуації з іншими засудженими та пер­соналом колонії.

Як і всі засуджені, засуджені до довічного позбавлення волі по­винні працювати. Але організація їх праці має специфіку. Засуджені до довічного позбавлення волі залучаються до праці тільки на території колонії з урахуванням вимог тримання їх у приміщеннях камерного типу. У всьому іншому праця засуджених до довічного позбавлення волі не повинна мати якихось суттєвих відмінностей від праці засуд­жених до позбавлення волі на певний строк, які тримаються в колоніях максимального рівня безпеки. Засудженим, які з незалежних від них причин не працюють чи завантажені роботою лише частково, дозво­ляється придбавати продукти харчування і предмети першої потреби на гроші, одержані за переказами.

Крім того, серед особливостей вимог режиму, які відносяться до осіб, які відбувають довічне ув’язнення, є вимога про надання за­судженим до довічного позбавлення волі одягу спеціального зразка. Переміщення таких осіб на території установи та за її межами (крім участі в судовому засіданні) в іншому одязі заборонено.

Також треба звернути увагу на те, що законодавець дуже супере­чливо визначив реалізацію такого елементу режиму як підтримання комунікативних здібностей засудженого та його участі у суспільному житті установи. Правила внутрішнього розпорядку містять таке по­ложення: самодіяльні організації серед засуджених до довічного по­збавлення волі не створюються.

На засуджених до довічного позбавлення волі поширюються всі, передбачені Кримінально-виконавчим кодексом України заходи за­охочення, стягнення, спеціальні засоби забезпечення режиму та по­рядок їх застосування.

Особливим елементом режиму довічного позбавлення волі мож­на назвати покращення умов тримання, можливість виникнення яких пов'язана законодавцем з настанням певних умов. При сумлінній по­ведінці і ставленні до праці після відбуття п'яти років строку покаран­ня, засудженому може бути дозволено додатково витрачати на міся­ць гроші в сумі двадцяти відсотків мінімального розміру заробітної плати, а також брати участь у групових заходах культурно-масового та спортивного характеру. Крім цього, Кримінально-виконавчий ко­декс передбачає для засуджених до довічного позбавлення волі впли­вати на власні умови відбування покарання, закріплюючи можливість переведень засуджених до довічного позбавлення волі. Зокрема, КВК містить статтю 151-1, яка встановлює, що зміна умов тримання засуд­жених до довічного позбавлення волі здійснюється в порядку, визна­ченому статтею 100 КВК (тобто загальний порядок).

Засуджені до довічного позбавлення волі чоловіки можуть бути переведені:

— з приміщень камерного типу, в яких тримаються дві особи, до багатомісних приміщень камерного типу виправної колонії максимального рівня безпеки з наданням дозволу на участь у групових заходах освітнього, культурно-масового та фізкуль­турно-оздоровчого характеру в порядку, встановленому зако­нодавством, — після фактичного відбуття у таких приміщеннях не менш як п'яти років строку покарання; Це положення певним чином суперечить частині 6 ст.

— з багатомісних приміщень камерного типу до звичайних жи­лих приміщень виправної колонії максимального рівня безпе­ки — після фактичного відбуття у таких приміщеннях не менш як п'яти років строку покарання.

Засуджені до довічного позбавлення волі, які злісно порушують установлений порядок відбування покарання, можуть бути переве­дені із звичайних жилих приміщень до приміщень камерного типу вип­равної колонії максимального рівня безпеки.

Зміна умов тримання не застосовується до засуджених до довіч­ного позбавлення волі, які хворіють на венеричні захворювання, ак­тивну форму туберкульозу, та з психічними розладами.

І останнє, чинне кримінально-виконавче законодавство України залишає засудженим до довічного позбавлення волі можливість все ж таки бути звільненими від цього покарання. Така можливість пере­дбачена Положенням про здійснення помилування та ст. 87 КК Украї­ни, яка в частині 2 встановлює, що актом про помилування може бути здійснена заміна засудженому призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше двадцяти п'яти років. Відповідно до цього положення засуджений до довічного позбавлення волі повинен відбути 20 років позбавлення волі перш ніж в нього виникне право на подання клопотання про по­милування. Це єдина для засудженого можливість отримати шанс на те, щоб його покарання все ж таки мало «кінець».

Відносно такої категорії засуджених помилування можливе лише у формі заміни довічного позбавлення волі позбавленням волі на пев­ний строк. В такому випадку у засудженого також з'являється право на умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.