Порядок і умови виконання покарання у виді арешту

Фактично арешт за своїми суттєвими ознаками багато в чому спів­падає з позбавленням волі. На це вказує і законодавець, зазначаючи: на засуджених до арешту поширюються права, обов'язки, заборони і обмеження, встановлені кримінально-виконавчим законодавством для осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі.

Арешт відбувається в умовах фізичної ізоляції від суспільства, передбачає доволі значні правообмеження для засудженого. Потріб­но сказати, що в 2014 році умови виконання цього покарання певною мірою лібералізувалися. Зокрема, засуджені до арешту отримали до­даткові права та можливості.

Отже, засуджені до покарання у виді арешту тримаються в умовах ізоляції з роздільним триманням чоловіків, жінок, неповнолітніх, за­суджених, які раніше притягалися до кримінальної відповідальності, засуджених, які раніше відбували покарання в місцях позбавлення волі, і засуджених, які раніше працювали в суді, органах прокурату­ри, юстиції та правоохоронних органах. Іноземні громадяни і особи без громадянства, як правило, тримаються окремо від інших засудже­них. Правила внутрішнього розпорядку дещо уточнюють положення КВК України щодо поміщення та переведення засуджених до арешту: засуджені відбувають увесь строк покарання в одному арештному до­мі чи слідчому ізоляторі в окремих постах або секціях. Переведення засудженого з одного арештного дому до іншого допускається у разі його хвороби або для забезпечення його особистої безпеки, а також за інших виняткових обставин, що перешкоджають подальшому пере­буванню засудженого в даному арештному домі.

Засуджені забезпечуються жилою площею за нормами, установ­леними кримінально-виконавчим законодавством України, та трима­ються в окремих камерах по 3-10 осіб в одній камері. У разі необ­хідності та з метою захисту засудженого від можливих посягань на його життя з боку іншого засудженого чи запобігання вчиненню ним нового злочину або за наявності медичного висновку за вмотивова­ною постановою начальника установи їх можуть тримати в одиноч­них камерах.

Засуджених розміщують у камерах з дотриманням таких умов: чоловіків — окремо від жінок; неповнолітніх — окремо від усіх інших категорій засуджених; засуджених, яких уперше притягнуто до кримі­нальної відповідальності, — окремо від осіб, які раніше притягалися до кримінальної відповідальності; засуджених, які раніше відбували покарання в місцях позбавлення волі, — окремо від засуджених, які раніше не відбували покарання в місцях позбавлення волі; засуд­жених, які раніше працювали в суді, органах прокуратури, юстиції та правоохоронних органах, — окремо від інших засуджених; інозем­них громадян і осіб без громадянства, як правило, — окремо від інших засуджених.

При розміщенні засуджених у камерах обов’язково враховуються рекомендації соціально-психологічної служби установи.

Засуджені до арешту несуть обов’язки і користуються правами, які встановлені законодавством України, з обмеженнями, що пере­дбачені для цієї категорії засуджених, а також випливають з вироку суду та встановлені Кримінально-виконавчим кодексом України для відбування покарання даного виду.

Засуджені до арешту мають право: звертатися з пропозиціями, заявами і скаргами до державних органів, громадських організацій і службових осіб. Кореспонденція засуджених надсилається відповід­но до вимог Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань за належністю. Кореспонденція, яку засуджені адресують Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Європей­ському суду з прав людини, а також іншим відповідним органам міжна­родних організацій, членом або учасником яких є Україна, уповнова­женим особам таких міжнародних організацій, прокурору, захиснику у справі, який здійснює свої повноваження відповідно до статті 44 Кримінального процесуального кодексу України, перегляду не підля­гає і надсилається за адресою протягом доби з часу її подання. Корес­понденція, яку засуджені одержують від зазначених органів та осіб, перегляду не підлягає; — витрачати на місяць для придбання продук­тів харчування і предметів першої потреби гроші в сумі до сімдесяти відсотків мінімального розміру заробітної плати, а засуджені інвалі­ди першої групи — до ста відсотків мінімального розміру заробітної плати.

— отримувати грошові перекази;

— одержувати і відправляти листи та телеграми без обмеження їх кількості.

Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань встановлюють додаткові права, обов'язки та заборони, щодо засудже­них до арешту.

Засуджені до арешту мають право:

— на восьмигодинний сон у нічний час;

— мати при собі і зберігати в камері особисті предмети і речі, пе­релік яких установлено Правилами внутрішнього розпорядку установи виконання покарань;

— одержувати і відправляти листи без обмеження їх кількості;

— витрачати на місяць для придбання продуктів харчування і предметів першої потреби гроші в сумі до сімдесяти відсотків мінімального розміру заробітної плати;

— в індивідуальному порядку відправляти релігійні обряди, ко­ристуватися релігійною літературою;

— звертатися з пропозиціями, заявами і скаргами до державних органів, громадських організацій і до службових осіб. Пропози­ції, заяви і скарги засуджених надсилаються відповідно до вимог Правил за належністю і вирішуються у встановленому законом порядку. Пропозиції, заяви і скарги, адресовані прокуророві, Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, пере­глядові не підлягають і не пізніше як у добовий строк надсила­ються за належністю, а якщо вони подані в неробочі чи святкові дні, то не пізніше доби з їх завершення. Про результати розгляду пропозицій, заяв і скарг оголошується засудженим під розпис;

— користуватися настільними іграми;

— мати побачення з адвокатом або іншим фахівцем у галузі пра­ва, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи в установленому кримінально-виконавчим законодавством порядку;

— користуватися книгами, журналами і газетами з бібліотеки ус­танови.

За виняткових обставин засудженим до арешту може бути надано право на телефонну розмову з близькими родичами.

Далі в Правилах викладені зобов’язуючі норми. Так, засуджені до арешту зобов’язані:

— дотримуватися норм, які визначають порядок і умови від­бування покарання, розпорядку дня установи, правомірних взаємовідносин з іншими засудженими, персоналом установи та іншими особами;

— дотримуватися санітарно-гігієнічних правил, мати охайний вигляд, постійно підтримувати чистоту в камерах, за графіком чергувати в них;

— дбайливо ставитися до інвентарю, обладнання та іншого дер­жавного майна;

— виходячи на прогулянку, дотримуватися встановлених на час прогулянки правил поведінки;

— при відвідуванні приміщень, де тримаються засуджені, персо­налом кримінально-виконавчої служби та іншими посадовими особами вставати і вітатися.

Засудженим до арешту забороняється:

— установлювати зв'язки з особами, які тримаються в інших ка­мерах;

— придбавати, виготовляти, уживати і зберігати предмети, виро­би і речовини, зберігання яких засудженим заборонено;

— продавати, дарувати чи відчужувати іншим шляхом на користь інших осіб предмети, вироби і речовини, які перебувають в особистому користуванні;

— грати в настільні та інші ігри з метою отримання матеріальної або іншої користі;

— наносити собі або іншим особам татуювання;

— завішувати чи міняти без дозволу адміністрації спальні місця, затуляти оглядове вічко;

— створювати конфліктні ситуації з іншими засудженими та пер­соналом установи;

— мати побачення з родичами та іншими особами, за винятком адвокатів або інших фахівців у галузі права, які за законом ма­ють право на надання правової допомоги особисто чи за дору­ченням юридичної особи;

— одержувати посилки (передачі) і бандеролі, за винятком поси­лок (передач), що містять предмети одягу за сезоном.

Серед інших прав законодавець окремо визначає право витрача­ти на місяць для придбання продуктів харчування, літератури, пись­мового приладдя і предметів першої потреби гроші в сумі до сімдеся­ти відсотків мінімального розміру заробітної плати.

Засудженим до арешту надається прогулянка тривалістю одна го­дина, а неповнолітнім — дві години.

З вказаного обсягу прав засудженого до арешту можна дійти ви­сновку, що цей вид покарання за деякими своїми ознаками є навіть більш суворим, ніж позбавлення волі. Але компенсується така су­ворість відносно нетривалими строками покарання у виді арешту.

Засуджені, які відбувають покарання у виді арешту залучають­ся до праці лише на роботах з благоустрою арештних домів, а також поліпшення житлово-побутових умов засуджених або до допоміжних робіт із забезпечення арештних домів продовольством. До таких робіт засуджені залучаються на безоплатній основі, як правило, в порядку черговості і не більш як на дві години на день.

Матеріально-побутове забезпечення і медичне обслуговування засуджених до арешту здійснюється в порядку, визначеному для за­суджених до позбавленні волі.

Правила внутрішнього розпорядку уточнюють положення щодо матеріально-побутового забезпечення засуджених до арешту. Засуд­женим надається індивідуальне спальне місце і видаються постільні речі. Заміна постільних речей здійснюється в дні миття у бані — не менше одного разу на тиждень. Засуджені спеціальним одягом не забезпечуються і відбувають увесь строк покарання у цивільному одязі. Приміщення, де тримаються засуджені, радіофікуються. Час радіотрансляції визначається розпорядком дня установи. Комуналь­но-побутове забезпечення засуджених до арешту здійснюється орга­нами виконання покарань відповідно до норм, установлених для осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, та в порядку, пе­редбаченому законодавством. Засуджені до арешту забезпечуються триразовим гарячим харчуванням згідно із затвердженими нормами добового забезпечення продуктами харчування для засуджених, які тримаються в ПКТ виправних колоній максимального рівня безпеки та арештних домах.

Крім іншого, з засудженими до арешту передбачено проведення соціально-виховної роботи, яка спрямована на формування та збере­ження соціально-корисних навичок, нейтралізацію негативного впли­ву умов ізоляції на особистість засуджених, профілактику та попе­редження їх агресивної поведінки щодо персоналу, інших засуджених та щодо себе, усвідомлення провини за вчинені злочини та розвиток прагнення до відшкодування заподіяної шкоди. Основними формами соціально-виховної роботи із засудженими до арешту є: індивідуальна робота; просвітницька та культурно-масова робота; правове вихован­ня. Як видно, самодіяльні організації серед засуджених не створюють­ся. Безпосередня організація соціально-виховної роботи покладаєть­ся на інспектора з соціально-виховної роботи.

3.