Порядок і умови виконання покарання у виді обмеження волі

Засуджений до обмеження волі після набрання вироком законної сили та зверненням його до виконання направляється до місця відбу­вання покарання. Ця процедура має певну специфіку.

Так, стаття 57 КВК визначає, що особи, засуджені до обмеження волі, прямують за рахунок держави до місця відбування покарання самостійно.

Зважаючи на особу засудженого або інші обставини криміналь­ного провадження, суд може направити засудженого до обмеження волі до місця відбування покарання у порядку, встановленому для осіб, засуджених до позбавлення волі. У цьому випадку засуджений звільняється з-під варти при прибутті до місця відбування покарання.

Закон передбачає й ситуації, коли засуджений може ухилитися від отримання припису або від слідування до місця відбування покарання. У таких випадках кримінально-виконавча інспекція готує подання про затримання засудженого і направляє його до органів внутрішніх справ для виконання. Метою цього затримання є встановлення причин пору­шення порядку слідування до місця відбування покарання.

У разі невиїзду без поважних причин кримінально-виконавча інс­пекція подає до суду подання про направлення засудженого до місця відбування покарання в порядку, встановленому для засуджених до позбавлення волі. Суд приймає рішення за цим поданням в судовому засіданні.

Якщо засуджений не прибув до місця відбування покарання, ор­ган внутрішніх справ за поданням кримінально-виконавчої інспекції оголошує розшук такого засудженого. У разі затримання засудженого, він направляється до місця відбування покарання в порядку, встанов­леному для засуджених до позбавлення волі.

В виправних центрах тримання засуджених відрізняється від три­мання осіб позбавлених волі. Територія виправного центру не поді­ляється на локальні дільниці, але певний «карантин» засуджені витри­мують. Всі новоприбулі до виправного центру засуджені тримаються в окремих приміщеннях, де протягом чотирнадцяти діб проходять ме­дичне обстеження для виявлення інфекційних та інших захворювань, а також первинне психолого-педагогічне та інше вивчення.

Засуджені до обмеження волі мають право:

— носити цивільний одяг, мати при собі портативні персональні комп’ютери та аксесуари до них, гроші, мобільні телефони та ак­сесуари до них, цінні речі, користуватися грішми без обмежень;

— відправляти листи, отримувати посилки (передачі) і бандеролі, одержувати короткострокові побачення без обмежень, а три­валі побачення — до трьох діб один раз на місяць;

— користуватися засобами мобільного зв’язку;

— одержувати правову допомогу, передбачену КВК для осіб, за­суджених до позбавлення волі.

Засудженим може бути дозволено короткочасні виїзди за межі виправного центру за обставин, передбачених законом для осіб, за­суджених до позбавлення волі, а також з інших поважних причин у та­ких випадках:

— за необхідності звернутися в медичний заклад з приводу за­хворювання чи лікування за наявності відповідного медичного висновку;

— для складання іспитів у навчальному закладі;

— за викликом слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду — на період здійснення кримінального провадження;

— для попереднього вирішення питань трудового і побутового влаштування після звільнення — строком до семи діб, без ура­хування часу на дорогу;

— у разі виникнення інших життєво необхідних обставин, які пот­ребують присутності засудженого.

Особи, засуджені до обмеження волі, зобов’язані:

— виконувати законні вимоги адміністрації виправного центру, які стосуються порядку відбування призначеного покарання;

— сумлінно працювати у місці, визначеному адміністрацією вип­равного центру;

— постійно знаходитися в межах виправного центру під нагля­дом, залишати його межі лише за спеціальним дозволом ад­міністрації цього центру, проживати за особистим посвідчен­ням, яке видається взамін паспорта;

— проживати, як правило, у спеціально призначених гуртожитках;

— з’являтися за викликом адміністрації виправного центру.

— доставляти і зберігати на території, де вони проживають, пред­мети, вироби і речовини, перелік яких визначений норматив­но-правовими актами Міністерства юстиції України. У разі виявлення таких предметів, виробів і речовин у засудженого вони підлягають вилученню і зберіганню, речі, вилучені з обі­гу, знищуються. Про вилучення предметів, виробів і речовин посадовою особою виправного центру складається протокол;

— вживати спиртні напої і пиво, наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги чи інші одурманюючі засоби.

Засуджені, які відбувають покарання у виді обмеження волі, а та­кож приміщення, в яких вони проживають, можуть піддаватися обшу­ку, а їхні речі, посилки, передачі і бандеролі, що надійшли, — огляду. Огляди і обшуки приміщень, де проживають засуджені з сім’ями, про­вадяться за наявності встановлених законом підстав, за вмотивова­ним рішенням суду.

Жиле приміщення, де проживає засуджений із сім’єю, може відві­дуватися, як правило, в денний час уповноваженими працівниками виправного центру.

Засуджені, які не допускають порушень встановленого порядку виконання покарання у виді обмеження волі і мають сім’ї, після від­буття шести місяців строку покарання можуть за постановою началь­ника виправного центру проживати за межами гуртожитку із своїми сім’ями. Такі особи можуть проживати із своїми сім’ями в орендованих квартирах або придбавати житло в межах виправного центру. В цьо­му положенні поняття «межі виправного центру» не означає, влас­но, територію установи виправного центру. Тут йдеться про частину місцевості, яка є більшою ніж територія установи виправного центру, прилягає до нього, а її межі погоджуються органами кримінально-ви­конавчої служби і місцевого самоврядування.

Ці особи зобов’язані від одного до чотирьох разів на тиждень з’являтися у виправний центр для реєстрації.

Стосовно особи, яка після постановлення вироку визнана інвалі­дом першої чи другої групи або досягла пенсійного віку, або захворіла на тяжку хворобу, яка перешкоджає відбуванню покарання, а також стосовно жінки, яка завагітніла, кримінально-виконавча інспекція чи адміністрація виправного центру вносить до суду подання про звіль­нення такої особи від відбування покарання.

Оскільки одним з каральних елементів обмеження волі є за­лучення засудженого до праці, законодавець регламентує основні умови праці засуджених і порядок їх залучення до виконання робіт. Засуджені до обмеження волі залучаються до праці, як правило, на виробництві виправних центрів, а також на договірній основі на під­приємствах, в установах чи організаціях усіх форм власності за умови забезпечення належного нагляду за їхньою поведінкою. Праця засуд­жених до обмеження волі регулюється законодавством про працю, за винятком правил прийняття на роботу, звільнення з роботи, переве­дення на іншу роботу. Переведення засуджених на іншу роботу, в тому числі в іншу місцевість, може здійснюватися власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом за погоджен­ням з адміністрацією виправного центру.

Робота засуджених оплачується, причому така оплата, згідно з законодавством, повинна бути не нижчою ніж оплата праці вільних осіб.

Засудженим незалежно від усіх відрахувань належить виплачува­ти не менш як сімдесят п’ять відсотків загальної суми заробітку.

Для забезпечення процесу відбування покарання і здійснення со­ціально-виховного впливу на особу адміністрація виправних центрів наділена необхідною компетенцією. Правовий статус адміністрації, як суб’єкта виконання-відбування покарань, визначається обов’язками та правами.

Обов'язки адміністрації виправного центру: адміністрація ви­правного центру веде облік засуджених, роз'яснює порядок і умови відбування покарання, організовує трудове і побутове влаштування засуджених; забезпечує додержання умов праці засуджених, порядку та умов відбування покарання; здійснює нагляд і заходи попереджен­ня порушень порядку відбування покарання; проводить із засуджени­ми соціально-виховну роботу; застосовує встановлені законом заходи заохочення і стягнення; здійснює роботу щодо підготовки засуджених до звільнення.

Мають певні обов'язки й адміністрації підприємств, де працюють засуджені до обмеження волі. Власник підприємства, установи, ор­ганізації або уповноважений ним орган за місцем роботи засуджених до обмеження волі зобов'язаний забезпечити їх залучення до суспіль­но корисної праці з урахуванням стану здоров'я та, за можливістю, спеціальності, організовувати первинну професійну підготовку і ство­рити необхідні побутові умови.

Власнику підприємства, установи, організації або уповноваже­ному ним органу, де працюють засуджені, забороняється звільняти їх з роботи, крім таких випадків:

— звільнення від відбування покарання на підставах, передбаче­них Кримінальним кодексом України;

— переведення засудженого на роботу на інше підприємство, в установу чи організацію або для дальшого відбування пока­рання до іншого виправного центру;

— набрання законної сили вироком суду, за яким особа, що від­буває покарання у виді обмеження волі, засуджена до позбав­лення волі;

— неможливість виконання даної роботи за станом здоров'я.

Засуджені до обмеження волі користуються всіма правами лю­дини і громадянина, за виключенням тих обмежень, які встановлені законодавством України та вироком суду. Крім того, на засуджених до обмеження волі розповсюджуються основні права засуджених, визна­чені ст. 8 КВК України. Одним з основних прав засудженого є право на охорону здоров'я. Отже, в виправних центрах повинно бути органі­зоване медичне обслуговування засуджених. Лікувально-профілак­тична і протиепідемічна робота у виправних центрах організовується і проводиться на загальних підставах відповідно до законодавства про охорону здоров'я закладами охорони здоров'я. Направлення за­суджених до лікувальних закладів визначається згідно з порядком об­слуговування населення установами охорони здоров'я.

Матеріально-побутове забезпечення засуджених до обмежен­ня волі полягає в їхньому забезпеченні з метою створення належних умов для відбування покарання та надання всього необхідного для життя засудженого. Засуджені до обмеження волі тримаються у ви­правних центрах, забезпечуються індивідуальним спальним місцем, інвентарем і постільними речами, а продукти харчування і речове майно придбавають за власні кошти.

Оскільки виправні центри є кримінально-виконавчими установа­ми перед ними стоять ті самі задачі, які законодавець визначає для кримінально-виконавчих установ. Тому одним з напрямків діяльності виправних центрів є здійснення соціально-виховної роботи із засуд­женими до обмеження волі. Розпорядок дня виправного центру пере­дбачає час для проведення бесід з засудженими та прийняття ними участі в інших заходах соціально-виховної спрямованості. Засуджені, які відбувають покарання у виді обмеження волі, можуть створюва­ти самодіяльні організації засуджених і брати участь в їх роботі. Але у виправних центрах забороняється діяльність політичних партій та профспілок.