§ 3. Юридична техніка.

Поняття і види юридичної техніки.

Зміст нормативно-правових актів викладається шляхом певних правил, мовних засобів, прийомів формулювання, розгляджу, прийняття та опублікування юридичних актів.

Юридична техніка - це сукупність прийомів, правил, засобів підготовки, розробки, оформлення і систематизації нормативно-правових і індивідуально- юридичних актів.

Її використання при виданні правових норм є необхідним для адекватного вираження волі законодавця, зрозумілого простим громадянам та їх одноманітне застосування. Високий рівень юридичної техніки відображає стан правової культури суспільства, забезпечує ефективність законодавства і дотримання законності.

За юридичною силою і призначенням нормативно-правових актів можна виділити три види юридичної техніки: законодавчу, правозастосовчу та інтерпретаційну.

Законодавча техніка - це сукупність правил, засобів та прийомів систематизації законодавства. Її метою є доведення законодавства до певної досконалості, за якої є відсутніми прогалини, двозначність юридичних понять, суперечливість нормативно-правових актів.

Правозастосовча техніка включає у себе набір правил, прийомів та засобів формулювання та прийняття індивідуально-правових актів (вирок суду, наказ ректора тощо).

Інтерпретаційна техніка - це сукупність правил, засобів та прийомів роз’яснення смислу правових норм, вказівок з приводу їх застосування. Цей різновид юридичної техніки використовується, наприклад, у рішеннях Конституційного суду України (наприклад, Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням народних депутатів України щодо офіційного тлумачення термінів "район" та "район у місті", які застосовуються в пункті 29 частини першої статті 85, частині п'ятій статті 140 Конституції України, і поняття "організація управління районами в містах", яке вживається в частині п'ятій статті 140 Конституції України та в частині першій статті 11 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ", а також щодо офіційного тлумачення положень пункту 13 частини першої статті 92 Конституції України, пункту 41 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" стосовно повноваження міських рад самостійно вирішувати питання утворення і ліквідації районів у місті (справа про адміністративно-територіальний устрій) від 13 липня 2001 року.

роз’яснювального характеру (наприклад, Лист Національного банку України № 45- 212/1301 від 6 травня 2003 року „Щодо публікації проміжної (квартальної) фінансової звітності”), що спрямовуються центральними органами виконавчої влади підлеглим організаціям тощо.

Законодавча техніка: прийоми, правила і способи.

Рівень юридичної техніки багато в чому говорить про рівень юридичної культури. У першу чергу юридична техніка стосується питань юридичної термінології, правил розробки, викладення і систематизації нормативно-правових актів, побудови юридичних конструкцій (цілісних і стійких сполучень юридичних засобів), форми нормативного акту, прийоми та правила викладення його змісту.

Юридична термінологія - це система юридичних термінів, тобто словесних визначень понять, що використовуються при викладенні змісту закону чи іншого нормативного акту.

Вона передбачає так звану термінологічну уніфікацію: однозначність, загальне визнання, стабільність та доступність термінів, визначеність та чіткість у викладенні нормативно-правового матеріалу, що виключає різне розуміння думки законодавця.

Однозначність - це вживання терміна у даному законі у одному й тому ж смислі.

Загальне визнання - вживання відомих термінів, а не придуманих законодавцем для даного закону.

Стабільність - сталість термінології, а не її змінність з кожним новим законом.

Доступність - простота й адекватність терміна змісту норми права.

Існує три види термінів, які вживаються в юриспруденції: загальновживані (споруда, навколишнє середовище тощо), спеціально-технічні (депозит, безробітний, страйк) та спеціально-юридичні (колективний договір, юридична особа тощо).

Юридичні конструкції - це чіткі, відпрацьовані наукою та законодавчою діяльністю, перевірені практикою, типізовані схеми правовідносин.

Відпрацьованість цих конструкцій є показником досконалості законодавства. Прикладом таких юридичних конструкцій є „необхідна оборона”, „суб’єктивні права”, „дійове каяття” тощо.

Форма нормативно-правового акту стосується:

• Способів викладення (абстрактний та казуїстичний).

• Формулювання заголовків статей та частин тексту.

• Юридичного стилю.

• Юридичної мови.

Абстрактний спосіб викладення характеризується тим, що ознаки явищ, незважаючи на їх різноманітність, викладаються у загальному вигляді і виражаються абстрактними поняттями.

Казуїстичний спосіб викладення, навпаки, характеризується врахуванням індивідуальних ознак явищ, їх видів та фактів; називаються ті чи інші випадки - казуси.

До формулювання заголовків статей та частин тексту, юридичного стилю та юридичної мови пред’являються наступні вимоги:

• Логічна послідовність викладу.

• Відсутність протиріч усередині нормативного акта і, у цілому, у системі законодавства.

• Компактність нормативного матеріалу.

• Ясність і доступність мови закону.

• Точність і визначеність формулювань і термінів, уживаних у законодавстві.

• Усунення множинності нормативних актів з однієї проблеми.

Відступ від зазначених вимог може призвести до юридичних помилок власне

юридичного (прийняття декларативних норм, тобто їх незабезпеченість

матеріальними ресурсами та необхідними юридичними засобами тощо), логічного (тавтологія - повторення одного терміну у іншому чи визначення одного невідомого терміну через інший невідомий тощо) чи граматичного (наявність громіздких конструкцій, що ускладнюють поняття смислу нормативно-правового акта) плану.

Питання для самоконтролю.

1. Що таке юридична техніка?

2. Що таке законодавча техніка?

3. Що таке правозастосовча техніка?

4 . Що таке інтерпретаційна техніка?

5. Що таке юридична термінологія?

6. Що таке юридичні конструкції?

7. Чим характеризується абстрактний спосіб викладення?

8. Чим характеризується казуїстичний спосіб викладення?

Дискусійні завдання:

Проаналізувати, за завданням викладача, тексти нормативно-правових актів і виявити існуючі в них прогалини у законі.