Місце юридичної техніки в системі юридичного знання

На запитання, чи юридична техніка є самостійною наукою, на су­часному етапі немає однозначної відповіді. Деякі вчені розглядають її як уже сформовану юридичну науку, що належить до групи прикладних.

Інші фахівці вважають констатацію подібного статусу юридичної техніки передчасною, вказуючи, що правильніше говорити про юридичну техні­ку не як про самостійну галузь знання, а як про відносно відокремлений прикладний розділ загальної теорії права.

Імовірно, якщо юридична техніка як наукова дисципліна існує, то пе­ребуває на початковій, допарадигмальній стадії свого розвитку. Вважається,

Лекція 1. ЮРИДИЧНА ТЕХНІКА ЯК СФЕРА НАУКОВИХ ЗНАНЬ І НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА

18 що наявність теорії, доктрини, концепції доводить існування науки, водночас існування парадигми свідчить про зрілість наукового знання. Критеріями останньої виступають уніфікованість різних думок з основних питань наукової дисципліни, наявність фундаментальних концепцій, іс­нування загальних стандартів і критеріїв оцінки отриманих результатів¹⁴. Зрілість наукового знання засвідчують наукові публікації достатньої

кількості та якості, зокрема монографії та підручники.

Оцінюючи із цього погляду «наукову зрілість» розглянутої дис­

ципліни, можна зробити висновок, що позиції дослідників з основних її питань далеко не уніфіковані. Навіть назва науки («юридична техніка» або «юридична технологія») часто стає предметом дискусії. З іншого боку, широке використання терміна «юридична техніка» теоретиками права і юристами-практиками, поява великої кількості наукових досліджень із цієї проблематики дозволяють з упевненістю говорити про поступове набуття теорією юридичної техніки повноцінного наукового статусу. Усе сказане дає підстави розглядати питання про предмет юридичної техніки як самостійної наукової дисципліни.

Предмет юридичної техніки утворюють закономірності створення й ефективного функціонування права та здійснення юридичної діяльності.

В. Баранов вважає, що предмет науки «юридична техніка» - це пев­ний «сумарний» феномен, що утворився на перетині багатьох наукових дисциплін. Загальний статус юридичної техніки можна визначити як ор- ганізаційну-управлінську гуманітарну наукову дисципліну інтегрального характеру¹⁵.

В. Сирих досить докладно досліджує проблему предмета законодавчої техніки, яку він вважає самостійною дисципліною, поряд з юридичною технікою. Традиційний погляд на законодавчу техніку як складову частину юридичної техніки є більш обґрунтованим, тому видається можливим поширити положення, які висуває В. Сирих, стосовно юридичної техніки загалом.

На відміну від загальної теорії права, предмет якої формують фунда­ментальні закономірності (закономірності функціонування і розвитку права в цілому), предмет юридичної техніки переважно утворюють емпіричні закономірності. Вони характеризують процеси створення, інтерпретації, конкретизації, застосування та систематизації права і формулюються двома способами:

¹⁴ Шутак І. Д. Юридична техніка: навч. посіб. для вищих навч. закл. / І. Д. Шутак, І. І. Они- щук. - Івано-Франківськ, 2013. - С. 29.

¹⁵ Юридическая техника: курс лекций / под ред. В. М. Баранова, В. А. Толстика. - М.: ДГСК МВД России, 2012. - С. 9.

Шутак І. ЮРИДИЧНА ТЕХНІКА: курс лекцій для бакалаврів

1) внаслідок узагальнення позитивного досвіду (правотворчого, ін- терпретаційного, правореалізаційного);

19

2) внаслідок конкретизації різних теоретичних положень щодо спе­цифіки певного виду юридичної діяльності.

З погляду масштабу дії, техніко-юридичні закономірності можуть бути і глобальними (взаємозумовленість юридичної техніки особливос­тями правової системи, історичний зв'язок юридичної техніки з правом), і локальними (специфіка юридичної техніки в конкретній правовій сім'ї, наприклад, переважання правотворчої техніки в країнах романо-герман- ського права).

За часом дії закономірності юридичної техніки можуть бути і постій­ними, і тимчасовими.

Розглядаючи сферу дії техніко-юридичних закономірностей, можна зробити висновок, що серед них виразно переважають не стільки загальні, скільки спеціальні закономірності, які стосуються окремих правових явищ: правотворчості, системи законодавства, правозастосовного процесу.

Існує ще один дискусійний момент, який потребує вирішення, а саме: визначення місця юридичної техніки в системі юридичного знання, тобто практичний чи теоретичний статус галузі. У юридичній літературі не іс­нує єдиної думки із цього питання. Одні автори вважають, що питання юридичної техніки мають складати особливу юридичну науку, інші вво­дять ці питання до науки загальної теорії права, ще інші вважають, що законодавча техніка охоплює суто технічні моменти підготовки проектів нормативно-правових актів, які мають прикладний характер. Б. Чигідін пропонує поділити всі наявні в юридичній літературі підходи щодо цього питання на три групи:

1) практичний підхід, згідно з яким юридична техніка розглядається винятково як практична діяльність, спрямована на формулювання тексту нормативно-правового акта;

2) науковий підхід, відповідно до якого юридична техніка є тільки наукою;

3) науково-практичний (методологічний) підхід, коли юридична техніка, з одного боку, розглядається як практична діяльність з оптимі- зації законодавства, а з іншого - як наукова дисципліна, що вивчає таку діяльність.

Б. Чигідін дотримується останнього підходу, зазначаючи, що юридичну техніку не можна зводити ні до суто практичної діяльності з оформлення проектів нормативно-правових актів, ні до суто теоретичної проблематики.

Лекція 1. ЮРИДИЧНА ТЕХНІКА ЯК СФЕРА НАУКОВИХ ЗНАНЬ І НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА

20

Юридична техніка - це єдність обох елементів, тобто єдність науко­вого і практичного.

Визначаючи поняття «юридична техніка», вітчизняні та зарубіжні авто­ри демонструють зазвичай схожі підходи, які принципово не відрізняються.

У понятті «юридична техніка» можуть накладатися його типологічні і док- тринальні особливості, специфіка форми і структури права, поглядів окремих авторів на юридичну техніку. Внаслідок цього поняття «юридична техніка» набуває дедалі більшої багатозначності і рухливості, що робить проблематичним його використання як наукового поняття. У багатьох сучасних підручниках з теорії держави і права взагалі не згадується про юридичну техніку, для цього важливого феномену не виділено не тільки розділів, але й параграфів.

Єдиним об'єктивним поясненням такої ситуації можна вважати не- вирішеність методологічних проблем сутності та ролі юридичної техніки, що вказує на необхідність всебічного й поглибленого дослідження цього феномену, визначення його місця в правовій техносфері.

Юридичну техніку розглядають як сукупність правил, прийомів, способів підготовки, складання, оформлення юридичних документів, їх систематизації та обліку, що забезпечує їх досконалість, ефективне викори­стання. Аналогічний сенс у це поняття вкладають й інші вчені, визначаючи, що юридична техніка - це сукупність засобів і прийомів, використовува­них відповідно до прийнятих правил під час вироблення й систематизації нормативно-правових актів для забезпечення їх досконалості.

4.