Юридична норма і юридично-нормативний припис

Як зазначалось у темі 11, норми об'єктивного юридичного права дістають вираз назовні у різноманітних формах, джере­лах - насамперед у нормативно-юридичних актах (або, вислов­люючись стисло, у законодавстві).

1) за рівнем узагальнення -

- казуїстична - зміст норми розкривається індивідуалі­зованими поняттями, зокрема через перелік певних фактів, випадків, дій, ознак тощо;

- абстрактна - зміст норми розкривається неіндивідуа- лізованими (наприклад, оцінювальними) поняттями;

2) за обсягом викладу -

- повна - в одній статті нормативно-юридичного акта вміщено всі обов'язкові структурні елементи певної норми;

- відсильна - в одній статті вміщено не всі обов'язкові еле­менти норми або не всі фрагменти її тексту, але подається поси­лання на ті конкретні статті цього ж чи іншого нормативно- юридичного акта, в яких міститься «відсутня» частина норми;

- бланкетна - ситуація, схожа з попередньою, проте посилання подається вже не на конкретні статті, а на певну групу чи певний вид нормативно-юридичних актів.

Навіть у тих випадках, коли юридична норма і стаття за­кону не співпадають за обсягом, остання завжди є логічно (і граматично) завершеним реченням, яке вміщує певний нор­мативно-юридичний припис, так зване «деонтичне» (уповнова- жувальне, або зобов'язувальне, або ж заборонне) судження правотворця.

Нормативно-юридичний припис - це вміщене у статті нормативно-юридичного акта або іншого формального джерела об'єктивного юридичного права логічно і грамати­чно завершене деонтичне судження загального характеру про формально дозволену, обов'язкову чи заборонену фізичну поведінку за певних обставин. Зрозуміло, що у таких випадках відшукання усіх необхідних структурних елементів юридичної норми може ускладнюватись: адже вони можуть бути, так би мо­вити, розпорошені не тільки між різними статтями одного й того ж нормативно-юридичного акта, але й розміщуватись в інших актах, навіть різних галузей чи інститутів законодавства.

Отже, стаття нормативно-юридичного акта може виступа­ти зовнішньою формою як юридичної норми (зрідка у повному обсязі останньої, а частіше у неповному), так і юридично- нормативного припису, за посередництва якого ця норма «ор­ганізовується», вибудовується. Такий припис, будучи первин­ною клітиною системи законодавства, не може відображати менше двох структурних елементів юридичної норми - або гіпотези і диспозиції, або ж гіпотези та санкції. Тобто нормати­вно-юридичний припис має - на відміну від юридичної норми - не тричлену, а лише двочлену структуру. Остання відобража­ється формулою : «Якщо..., - тоді...».

Крім юридичних норм або їхніх частин - юридичних норма­тивних приписів, в окремих статтях нормативно-юридичного акта можуть вміщуватись і ненормативні (недеонтичні) судження

правотворчого органу. До таких суджень зазвичай належать, скажімо, констатації певних історичних ситуацій, станів, цілі і завдання законодавства, дефініції вжитих у ньому понять, вказі­вки стосовно темпоральної, просторової чи суб'єктної дії (чин­ності) нормативно-юридичних актів або інших зовнішніх дже­рел права, настанови стосовно подолання колізій, суперечностей у змісті чинних юридичних норм тощо.

4.