Поняття законодавчої техніки. Співвідношення законодавчої техніки й законодавчої технології

Однією з важливих умов удосконалення законодавства є оволодіння системою вимог, що висуваються до процесу створення законів і підзакон- них актів. Ці вимоги формулюються в галузі знань, іменованих юридичною (законодавчою) технікою.

є ефективною, якщо ґрунтується на науковому знанні, правовій культурі, законодавчій техніці.

У юридичній літературі поняття законодавчої техніки визначається так: законодавча техніка - система правил і прийомів найбільш раціональної організації та логічно послідовного формулювання законів і підзаконних актів відповідно до їх сутності та змісту.

Тож юридична (законодавча) техніка сприяє професійно грамот­ному складанню нормативно-правових актів, що відповідають потребам

прогресивного розвитку суспільства, правової держави, правопорядку.

Для вироблення норм права, видання нормативно-правових актів і їх по­дальшої систематизації використовують низку правил для забезпечення

досконалості законодавства. Сукупність цих правил, засобів і прийомів

утворює юридичну техніку.

Із законодавчої техніки почалися дослідження проблем юридичної

техніки. Збитки, яких зазнають внаслідок недостатньо продуманих і неко­ректно сформульованих нормативно-правових актів, бувають настільки

великі, що їх неможливо порівняти зі шкодою, завданою порушенням

правил юридичної техніки під час прийняття індивідуальних актів.

Першовідкривачами в дослідженні цієї проблематики були західно­європейські вчені. Цілеспрямоване формування законодавства характерне для європейської правової традиції. У Великобританії та США застосовують

насамперед прецеденти, а не закони. Із цієї причини законодавча техніка в названих країнах не привертала уваги вчених.

Р. Ієрінг, засновник учення про юридичну техніку, сформулював

правила написання законів, які поділив на дві частини:

1) правила кількісного спрощення законів;

2) правила якісного спрощення законів¹¹⁹.

Французький учений Ф. Жені виділяє дві стадії законотворчості:

1) пошук рішення правового регулювання по суті;

¹¹⁹ Кашанина Т. В. Юридическая техника: учеб. / Т. В. Кашанина. - 2-е изд., пересмотр. - М.: Норма-Инфра-М, 2011. - С. 166.

Шутак І. ЮРИДИЧНА ТЕХНІКА: курс лекцій для бакалаврів

2) технічна побудова законів.

193

Остання стадія, на його думку, стосується законодавчої техніки.

Із цим категорично не згідний С. Дабен, який поділяє зміст законо­давчої техніки на такі дві частини:

1) матеріальна законодавча техніка (використовується для підго­товки законодавчих рішень по суті);

2) формальна законодавча техніка (забезпечує практичне втілення рішення в законах).

А. Анджелеску звернув увагу на те, що в законотворчості велике зна­чення має процедура ухвалення законів. На його думку, є особливі правила, яких треба беззастережно дотримуватися, якщо хочеться отримати якісний продукт. Відповідно він виокремив:

1) зовнішню законодавчу техніку (законодавчу процедуру);

2) внутрішню законодавчу техніку (прийоми власне законодавчої техніки)¹²⁰.

Пропозиції А. Анджелеску, без сумніву, просунули науку законодавчої техніки на крок вперед.

Р. Лукач пропонує розщепити законодавчу техніку на:

1) загальну (що стосується всіх правових сімей);

2) спеціальну (що стосується типів і галузей права).

Цю пропозицію вважаємо надто сміливою. Річ у тому, що відносна спільність поки що може бути встановлена між континентальною сім'єю права і англосаксонською. Мусульманське і звичаєве право містять надто мало спільних рис з названими вище сім'ями права. Тому на цьому етапі неможливо створити загальну законодавчу техніку, яка стосувалася б усіх правових сімей.

А. Нашиц використовує дещо інші терміни:

1) «законодавча техніка в широкому сенсі» (наука законотворчості, законодавча політика та законодавча техніка);

2 «законодавча техніка у вузькому сенсі» (технічні засоби й прийоми побудови норм права)¹²¹.

Одним із перших дослідників законодавчої техніки в СРСР вважають Д. Керімова. Почавши вивчати окреслену проблематику ще в 1950-х рр., він, по суті, не змінив своїх поглядів. Його розуміння законодавчої техні­ки відрізняється широтою: до неї він відносить правила конструювання та систематизації законів¹²².

¹²⁰ Кашанина Т. В. Юридическая техника: учеб. / Т. В. Кашанина. - 2-е изд., пересмотр. - М.: Норма-Инфра-М, 2011. - С. 166.

¹²¹ Там само. - С. 167.

¹²² Там само.

Лекція 11. ТЕХНІКА ПРАВОТВОРЧОСТІ

194

Систематизація нормативно-правових актів, яких стало набагато більше, претендує на виділення в особливий вид юридичної діяльності, що здійснюється за своїми досить розгалуженим правилами. Зокрема, з'явився її новий вид - консолідація нормативно-правових актів, який ще вимагає спеціального наукового опрацювання та нагромадження практичного

досвіду проведення.

Ю. Тихомиров визначає законодавчу техніку як систему правил, призначених і використовуваних для пізнавально-логічного та норма­тивно-структурного формування правового матеріалу і підготовки тексту

закону¹²³. Він ділить законодавчу техніку на такі дві частини:

1) змістовна (пов'язана з досягненням адекватності нормативно-пра­вових актів та реальних суспільних відносин);

2) формально-юридична (пов'язана з наданням реальним суспільним відносинам оптимальної правової форми)¹²⁴.

Кожна з названих частин законодавчої техніки має своє наповнення. Правила виконання інших видів юридичної роботи Ю. Тихомиров не вво­дить до законодавчої техніки.

Аналіз думок учених показує, що наукові погляди з питань, які сто­суються понять законодавчої техніки, еволюціонували. Тепер юристам не тільки відводять технічну роль щодо формування нормативно-правових

актів, а й вимагають від них виконання набагато більш інтелектуальних функцій: визначення змісту законів. Прийшло розуміння того, що досяг­ти адекватності зображення суспільного життя в нормативно-правових

актах - це набагато складніше завдання.

із загальними правилами юридичної техніки виробити і застосовувати

особливі правила законодавчої техніки.

Велике значення в юридичній техніці відіграє термінологія. Терміни - це словесне визначення певних юридичних понять, які бувають трьох видів: загальновживані, спеціальні юридичні (позов, співучасть тощо), спеціальні

неюридичні. Найбільш загальними правилами використання термінів є:

єдність термінології, тотожність їх уживання в різних нормативно-правових актах, використання загальновизнаних термінів, стабільність термінології,

стійкість загальноприйнятих визначень.

Важливу роль у юридичній техніці відіграють засоби та правила по­будови нормативно-правових актів. Правила вимагають введення у нор­мативно-правовий акт тільки однорідного матеріалу і диктують видання

¹²³ Законодательная техника: науч. - практ. пособие / под ред. Ю. А. Тихомирова. - М., 2000. - С. 6-7.

¹²⁴ Кашанина Т. В. Юридическая техника: учеб. / Т. В. Кашанина. - 2-е изд., пересмотр. - М.: Норма-Инфра-М, 2011. - С. 167.

Шутак І. ЮРИДИЧНА ТЕХНІКА: курс лекцій для бакалаврів

спочатку норм матеріального права, а потім процесуального; спершу

195

загальних норм, а потім тих, що конкретизують.

Як засіб юридичної техніки виступає текст документа з його реквізи­тами (найменуванням, датою прийняття, підписами) і структурою.

У великих кодифікованих актах зазвичай виділяють загальну й особли­ву частини. Певне навантаження має і преамбула акта. Первинною струк­турою тексту є стаття з її підрозділами (абзацами, пунктами, частинами).

Основні принципи законодавчої діяльності прозорість (відкритість

законопроектних процесів, доступність для користувачів текстів, зрозумі­лість формулювань); відповідальність (перед суспільством, користувачами та державою); цілеспрямованість (максимальна концентрація регулювання на проблемі, мінімізація негативних наслідків); послідовність та прогнозо- ваність (можливість легкої орієнтації суб'єктів правовідносин у фіксова­ному правовому полі, прогнозі тенденцій та напрямків його зміни в май­бутньому); пропорційність (міра та глибина правового регулювання мають

відповідати проблемі: надмірна зарегульованість, як правило, шкодить).

Вимоги юридичної техніки: логічна послідовність викладу, взаємо­зв'язок нормативних розпоряджень; відсутність суперечностей усередині

нормативно-правового акта, у системі законодавства; максимальна ком­пактність викладу норм права при глибині й усебічності вираження їх змісту; ясність і доступність мови нормативно-правових актів; точність і визначеність формулювань і термінів, уживаних у законодавстві; ско­рочення до мінімуму кількості актів з одного й того самого питання для полегшення їх використання.

Культура правотворчості неодмінно охоплює логічно послідовний виклад тексту нормативно-правового акта, чітко витриманий професійний стиль, простоту, зрозумілість та доступність мови закону широким верствам

населення. Помилково побудована фраза, непослідовність, неправильно використане слово здатні викликати негативні наслідки. Що досконалі­ший текст закону, то менше виникає ускладнень під час його виконання, дотримання й застосування.

Логіка, стиль і мова закону - елементи основ законодавчої техніки.

Мова закону характеризується директивністю, офіційністю, це не мова закликів або літературних художніх творів, вона має бути стислою, містити

чіткі розпорядження.

При правотворчості обов'язково передбачається дотримання правил граматики й синтаксису. Надзвичайно важливо логічно викладати в законі правовий матеріал. Статті та її пункти (частини), глави, розділи й параграфи

повинні послідовно випливати один з одного, кожне положення закону органічно пов'язане з іншими і, зрозуміло, не має суперечити їм. Іншими

Лекція 11. ТЕХНІКА ПРАВОТВОРЧОСТІ

196 словами - закон повинен становити цілісну систему, кожен елемент якої доповнює, конкретизує чи розвиває попередній.

Зрозумілість, точність і стислість мови закону (іншого акта) ство­рюють сприятливі умови для однакового його розуміння і тлумачення, однакового дотримання, виконання і застосування. Неухильне дотримання вимог юридичної техніки щодо логіки, стилю і мови закону сприятиме його удосконалюванню й поліпшенню практики реалізації, зміцненню режиму правопорядку в країні.

Більшість засобів і способів законодавчої техніки виробляють саме вче- ні-правознавці. Частково це обумовлено тим, що інструментарій законодавчої техніки практично не закріплено в нормативно-правових актах. Законодавчо також не закріплені поняття ні законодавчої, ні юридичної техніки, що ви­кликає складності при застосуванні на практиці їхніх засобів і способів під час здійснення юридичної експертизи нормативно-правових актів.

3.