<<
>>

§ 1. Тлумачення права.

Поняття і види тлумачення.

Тлумачення права - це інтелектуально-вольова діяльність по встановленню справжнього змісту правових актів з метою їх реалізації й удосконалювання.

Мета тлумачення полягає в тому, щоб з'ясувати точний зміст юридичних правил, правових розпоряджень, що містяться в нормативно-правових актах.

Об’єктами тлумачення виступають юридичні нормативні акти як письмові акти-документи, що містять норму права.

Процес тлумачення складається з двох стадій: з'ясування і роз'яснення. Тлумачення, як інтелектуально-розумовий процес, спрямований на пізнання юридичної норми, називається з’ясуванням. З'ясування - тлумачення для себе. У тому випадку, коли суб'єкт тлумачення в тій або іншій формі виражає результати з'ясування для інших осіб, має місце роз’яснення.

Існує дві класифікації тлумачення: за суб’єктами, сферою дії та обсягом.

Тлумачення за суб'єктами може бути офіційним і неофіційним. У свою чергу, офіційне тлумачення може бути легальним, автентичним і правозастосовчим.

Легальне - тлумачення вищих судових органів. В Україні такими органами є Конституційний Суд та Верховний Суд України. Згідно із ст. 147 ч. 2 Конституційний Суд України дає офіційне тлумачення Конституції України та

законів України. Щодо Верховного Суду України, то він дає керівні роз’яснення стосовно законодавства. Таким чином, тлумачення Конституційного Суду та Верховного Суду України є легальним.

Автентичне - тлумачення органу, що видав акт. Автентичне тлумачення може давати Верховна Рада України, Президент України та інші правотворчі органи.

Правозастосувальне - як правило, це - тлумачення правозастосовчих органів. Суди загальної юрисдикції під час другої стадії правозастосування, тобто формування юридичної основи справи здійснюють наступні правозастосовчі дії: вибір юридичної норми, що підлягає застосуванню; перевірка дійсності норми і її дія в часі, у просторі і по колу осіб; перевірка правильності тексту нормативно- правового акта; з'ясування змісту норми права за допомогою певних способів тлумачення.

Неофіційне тлумачення пов’язане з тим, що будь-хто може тлумачити закон. Різниця між цим тлумаченням та офіційним полягає у тому, що неофіційне тлумачення не має юридичної сили. Неофіційне тлумачення може бути буденним, професійним і доктринальним.

Буденне - тлумаченням займається будь-який суб'єкт права.

Професійне - тлумачення дають фахівці-юристи.

Доктринальне - тлумачення проводиться вченими-юристами. В ст. 1 Конституції України зазначено, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Сьогодні зрозуміло, що таке суверенітет та незалежність, більш-менш зрозуміло, що таке демократична та правова держава. Зараз вчені-юристи України, узагальнюючи різні доктрини, досвід інших країн, їхнього законодавства, що стосується піклування держави про людину, розробляють цілісну концепцію соціальної держави. Це і є доктринальне тлумачення.

Якщо ж порівняти буденне тлумачення з професійним на прикладах термінів “юридична особа” та “фізична особа” у положенні: “право власності на землю належить фізичним та юридичним особам, а також державі”, то виявиться наступне: в рамках буденного тлумачення поняття юридичної та фізичної особи для більшості

громадян поєднуються з освітою. Так, більшість визнає юридичною особою особу з юридичною освітою, і фізичною - особу, що має фізичну (фізкультура) чи фізико- математичну освіту. В зазначеному прикладі суб’єкт буденного тлумачення буде вважати, що правом власності на землю володіють лише юристи та фізики (чи спортсмени), а також органи держави. В рамках же професійного тлумачення, ті, хто мають юридичну освіту, не будуть вважати, що фізична особа - це фізик чи спортсмен, а юридична особа - це юрист. Тому в зазначеному прикладі вони нададуть вдале тлумачення, що право власності на землю мають фізичні особи (люди), юридичні особи (підприємства, установи, організації) та держава в особі її органів.

За сферою дії тлумачення може бути нормативним і казуальним.

Нормативне - дається офіційне роз'яснення норми в цілому безвідносно її реалізації.

Такими можуть буди керівні роз’яснення Пленуму Верховного Суду України.

Казуальне - норма інтерпретується щодо конкретного випадку. Як правило, казуальне тлумачення - це тлумачення конкретного випадку (казусу). Таким може бути правозастосувальне тлумачення.

Щодо тлумачення за обсягом, тобто з'ясування співвідношення між дійсним змістом норми та її текстуальним виразом, то розрізняються такі види тлумачення як буквальне (чи адекватне), розширювальне і обмежувальне.

Буквальне тлумачення означає відповідність словесного виразу норми права з її дійсним змістом. Наприклад, «вкладниками банку можуть бути громадяни України, іноземні громадяни й особи без громадянства».

Розширювальне тлумачення - зміст норми, що тлумачиться, виявляється ширшим її текстуального виразу. У цьому випадку застосовуються фрази типу: та інше; і так далі; і в інших випадках, передбачених законодавством тощо.

Обмежувальне тлумачення - зміст норми права виявляється вужчим її текстуального виразу. Прикладом може служити російський Федеральний закон від

26 вересня 1997 року «Про свободу совісті і про релігійні об'єднання», що обмежено тлумачить конституційну свободу совісті.

Розширювальне та обмежувальне тлумачення - результат недосконалості законодавства.

Класифікація видів тлумачеиия.

Таблиця 22.1.

Види

тлумачення

Підстави для

класифікації

Види Підвиди
За суб’єктами Офіційне Легальне
Автентичне
Правозастосувальне
Неофіційне Буденне
Професійне
Доктринальне
За сферою дій Нормативне
Казуальне
За обсягом Буквальне
Розширювальне
Обмежувальне
За способами Граматичне
Логічне
Систематичне
Спеціально-юридичне
Історико-політич н е
Цільове
Функціональне

Способи (прийоми) тлумачення.

Під способами тлумачення розуміється сукупність прийомів і засобів, використовуваних для встановлення змісту норми права.

Основними способами тлумачення є граматичний, логічний, систематичний, спеціально-юридичний, історико-політичний, цільовий і функціональний.

Граматичний - сукупність спеціальних прийомів, спрямованих на з'ясування тексту на основі даних філології, правил мови. Пам’ятаєте дитячий мультфільм про країну знань, коли головного героя змусили правильно поставити кому у реченні “Покарання заборонити помилування”. Від коми залежало його життя, адже якщо кому поставити після слова “покарання”, то милувати не можна: “покарання, заборонити помилування”. В той же час, якщо кому поставити після слова “заборонити”, то речення звучить так: “покарання заборонити, помилування”. Це і є граматичний спосіб тлумачення, який з’ясовує зміст тексту на основі правил мови.

Логічний - сукупність спеціальних прийомів, заснованих на безпосередньому використанні законів і правил формальної логіки.

Приклад 22.1.

77. 7 статті 28 Закону РФ „Про військовий обов’язок та військову службу” про можливість оскарження дій призовної комісії в Російській Федерації

Рішення призовної комісії може бути оскаржене громадянином у встановлений законодавством Російської Федерації термін з дня отримання громадянином копії вказаного рішення в призовну комісію відповідного суб’єкта Російської Федерації або в суд, а рішення військового комісара - військовому комісару відповідного суб’єкта Російської Федерації або в суд. Скарга громадянина повинна бути розглянута у п’ятиденний термін від дня її отримання призовною комісією відповідного суб’єкта Російської Федерації або військовим комісаром відповідного суб’єкта Російської Федерації. У цьому випадку виконання рішення призовної комісії або військового комісара

призупиняється до винесення рішення призовної комісії відповідного суб’єкта Російської Федерації, військовим комісаром відповідного суб’єкта Російської Федерації або набуття законної сили рішення суду.

Джерело: О воинской обязанности и военной службе. Федеральный закон № 53-ФЗ от 28 марта 1998 года И Собрание законодательства Российской Федерации. - 1998. - № 13. - Ст. 1475.

Як ми бачимо, в зазначеному прикладі, законодавством РФ передбачено оскарження рішень районного військкомату у вищий військкомат або в суд. Проте, це “або” передбачає певну альтернативу: вищий військкомат чи суд, тобто з точки зору формальної логіки (і з точки зору виключно цієї статті) звернення до військкомату означає неможливість звернення до суду і навпаки.

Систематичний - сукупність спеціальних прийомів, обумовлених системністю права і законодавства, і спрямованих на аналіз системних зв'язків нормативного положення, що тлумачиться, з іншими елементами системи права і системи законодавства. В кримінальному законодавстві є розділи, що присвячені посяганням на право власності. В той же час в цьому законодавстві нема поняття власності. Тому систематичний спосіб тлумачення дозволяє поєднати цивільне право (в цивільному законодавстві право власності означає право володіти, користуватися і розпоряджатися майном) з кримінальним і уяснити суть цього злочину.

Спеціально-юридичний - сукупність спеціальних прийомів, заснованих на юридичних знаннях (юридичних понять, термінів, юридичних конструкцій, закономірностей правового регулювання, правил юридичної техніки тощо). За допомогою спеціально-юридичного способу можна тлумачити будь-яку норму права, використовуючи юридичні знання, наприклад, знання юридичної термінології (що таке посадова особа чи юридична особа, що таке право власності тощо).

Історико-політичний - сукупність спеціальних прийомів, спрямованих на аналіз історичної обстановки, соціально-економічних і політичних чинників, що обумовили його видання і зробили вплив на волю законодавця.

Цільовий спосіб ще іноді називають Телеологічним (телеологія - релігійно- філософське вчення про виші цілі всесвіту, котрим підкоряється його видима історична динаміка). Цей спосіб означає сукупність спеціальних прийомів, спрямованих на з'ясування цілей видання нормативно-правового акту.

Функціональний - сукупність спеціальних прийомів, що враховують умови і чинники, при яких реалізується нормативно-правовий акт.

Приклад 22.2.

Закон 1 грудня 1934 року.

Внести наступні зміни в діючі кримінально-процесуальні кодекси союзних республік з приводу розслідування та розгляду справ про терористичні організації та терористичні акти проти працівників радянської влади:

1. Слідство з цих справ закінчувати в термін, що не перевищує десяти

днів.

2. Обвинувачення надавати обвинуваченим за одну добу до розгляду справи в суді.

3. Справи слухати без участі сторін.

4. Касаційного обвинувачення вироків, як і подачі клопотань про помилування, не допускати.

5. Вирок до вищої міри виконувати негайно після винесення вироку.

Джерело: Постанова ЦВК СРСР „Про внесення змін в діючі

кримінально-процесуальні кодекси союзних республік” від 1 грудня 1934 року П Хрестоматія з історії держави і права України: Навч. посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів / За ред. В.Д. Гончаренка. - К.: Ін Юре, 2003. - С. 474-475.

Історико-політичний, цільовий і функціональний спосіб тлумачення можна прояснити, якщо проаналізувати зазначений закон.

Історико-політичний спосіб тлумачення цього Закону буде полягати у тому, що ця постанова була прийнята в день вбивства в Ленінграді С.М. Кірова, тобто в умовах державного та антидержавного терору. Історико-політичний спосіб тлумачення дозволяє стверджувати, що в умовах становлення тоталітарного режиму в СРСР він відповідав інтересам правлячої партії і Й.В. Сталіна для посилення його боротьби з опозицією.

Цільовий спосіб тлумачення дозволяє встановити, що постанова 1 грудня 1934 року мала за мету придушення будь-якої опозиційної діяльності як в країні в цілому, так і в окремих елементах державного апарату, наприклад, в армії.

Функціональний спосіб тлумачення дозволяє нам уяснити ті умови, за яких реалізовувалась ця постанова в період сталінських репресій. До речі, саме за цією постановою розглядалася справа військових на чолі з М.М. Тухачевським 11 червня 1937 року за спробу повалити в наркоматі оборони владу члена Політбюро ЦК КПРС К.Є. Ворошилова.

Використавши різні способи тлумачення, інтерпретатор може правильно і повно виявити волю законодавця, викладену в тексті нормативного акта.

Питання для самоконтролю.

1. Що таке тлумачення права?

2. В чому полягає мета тлумачення права?

3. Що таке з'ясування?

4 . Що таке роз' яснення?
5 . Які існують види тлумачення за суб'єктами?
6. Які існують види тлумачення за сферою дії?
7 . Які існують види тлумачення за обсягом?

8. Які види тлумачення відносяться до офіційних?

9. Які види тлумачення відносяться до неофіційних?

10. Що таке легальне тлумачення?

11. Що таке автентичне тлумачення?

12. Що таке правозастосувальне тлумачення?

13. Що таке буденне тлумачення?

14 . Що таке професійне тлумачення?

15. Що таке доктринальне тлумачення?

16. Що таке нормативне тлумачення?

17 . Що таке казуальне тлумачення?

18. Що таке буквальне тлумачення?

19. Що таке розширювальне тлумачення?

20. Що таке обмежувальне тлумачення?

21. Що таке способи тлумачення?

22. Що таке граматичний спосіб тлумачення?

23. Що таке логічний спосіб тлумачення?

24. Що таке систематичний спосіб тлумачення?

25. Що таке спеціально-юридичний спосіб тлумачення?

26. Що таке історико-політичний спосіб тлумачення?

27. Що таке цільовий спосіб тлумачення?

28. Що таке функціональний спосіб тлумачення?

<< | >>
Источник: Сухонос В.В.. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА. Навчальний посібник. Суми - 2005. 2005

Еще по теме § 1. Тлумачення права.:

  1. 69. РЕЦЕПЦІЯ РИМСЬКОГО ПРАВА.
  2. § 33. Поняття і види тлумачення норм права. Суб'єкти і значення тлумачення норм права.
  3. 1.2. Об’єкт, предмет та структура теорії держави і права
  4. 2.2. Структура методології теорії держави і права
  5. 20.6. Процес застосування норм права, його основні стадії
  6. 20.7. Поняття і загальна характеристика тлумачення права
  7. § 3 . Правові аксіоми у цивільному судочинстві
  8. 3.2. Загальні принципи права Європейського Співтовариства
  9. 14.2. Понятт я "сільськогосподарськ а продукція " і "сільськогосподарськи й товаровиробник " у прав і Співтовариств а
  10. § 3. Джерела виборчого права
  11. РОЗДІЛ 13 ТЛУМАЧЕННЯ ПРАВА І ЗАКОНУ
  12. § 1. Поняття тлумачення права і закону та його мета
  13. § 2. Способи й суб'єкти тлумачення права
  14. § 3. Розрізнення тлумачення права залежно від його обсягу
  15. ГЛАВА 22. Реалізація і тлумачення права.
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -