<<
>>

ВИСНОВКИ

Тлумачення є важливим елементом юридичної діяльності, і проявляється як у теоретичному, так і практичному її аспекті. Воно прямо пов'язане із рівнем професійності юристів. Історія цього питання сягає ще часів сивої давнини.

З плином часу погляди на поняття тлумачення змінювалися. Паралельно із розвитком герменевтики, і виокремленням у окрему галузь юридичної герменевтики, відбувалась також і еволюція права (зокрема, міжнародного). Воно пройшло шлях від звичаєвих норм,

спрямованих, перш за все, на регулювання відносин війни та миру, до того

стану, у якому воно знаходиться зараз - комплексного регулювання найважливіших міжнародних відносин, підтримки стабільності у світі, світового порядку. Важливим досягненням сучасного міжнародного права є поява реальних санкцій за недотримання норм міжнародного права, механізм яких на сьогодні ще далекий від досконалості, але, тим не менш, навіть у тому стані, у якому він існує на сьогодні, цей механізм є результатом складного процесу еволюції міжнародного права.

Існування міжнародних договорів сприяло створенню поняття міжнародних стандартів у багатьох сферах, насамперед у сферах захисту демократії, прав людини, верховенства права. На сьогодні, роль міжнародних договорів не обмежується інтернаціональними рамками. Все більшої ваги набувають вони у внутрішньому праві держав-сторін відповідних договорів. За всієї різноманітності правових систем світових держав і відмінності поглядів на роль міжнародних договорів у внутрішньому праві (від найліберальнішого з існуючих у Нідерландах до найзакритішого у таких державах як КНДР чи Саудівська Аравія), стандарти, встановлені основними міжнародними договорами, зокрема прийнятими під егідою ООН, дотримуються.

В сучасному світі, однак, з'явилися нові проблеми, пов'язані із
дотриманням та застосуванням міжнародних договорів. Їх кількість стала настільки великою, і вони стали регулювати настільки значне коло питань, що часто можна зіткнутися із проблемою їх співвідношення між собою. Цю проблему частково вирішують міжнародні судові органи, насамперед Міжнародний суд ООН, Європейський суд з прав людини, Суд ЄС, Апеляційна палата ВТО, Міжнародний кримінальний суд, різноманітні міжнародні трибунали. Їх прямим завданням є вирішення подібного роду суперечностей.

Водночас, навіть це не дає абсолютно всіх відповідей на питання про справжню сутність контроверсійних положень багатьох міжнародних договорів. Досі точаться численні дебати у науковій літературі щодо того чи іншого рішення міжнародного суду, судової послідовності, адекватності аргументів тощо. Ще складнішою є ситуація із тлумаченням міжнародних договорів у національному праві різних держав. В таких випадках існує цілий ряд пересторог, на які слід звернути увагу.

В ході здійсненого комплексного дослідження було досягнуто таких висновків:

1. Запропоновано комплексну методику тлумачення міжнародних договорів національними судами України з поділом його на відповідні етапи. На першому етапі відправною точкою для тлумачення міжнародних договорів у національному праві є з'ясування їх природи і статусу у міжнародному праві, оскільки це джерело права створювалося передусім як елемент міжнародно- правового механізму і від його ролі та чинності на міжнародно- правовому рівні залежить його можливість стати джерелом національного права.

При цьому слід брати до уваги подвійну природу міжнародного договору: він створюється за принципами приватного права як договір між рівноправними і суверенними суб'єктами, а отже, передбачає передусім диспозитивний спосіб
правового регулювання; водночас, включення міжнародного договору до системи національного законодавства (як правило, шляхом надання згоди на обов'язковість - ратифікації) надає цьому договору публічно-правових рис, що дає можливість застосування імперативного способу правового регулювання.

2. На другомі етапі запропонованої методики з'ясовується статус міжнародного договору в національному праві. Конституція України, на відміну від конституцій багатьох інших держав, не містить чіткої вказівки на цей статус, а положення Закону України «Про міжнародні договори України», яке передбачає автоматичний примат міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, над актами національного законодавства, застосовувати самостійно без підкріплення аргументації посиланням на інші норми Конституції України юридично некоректно. Визначати автоматичний примат міжнародних договорів над актами національного законодавства у такий спосіб не можна. Він повинен встановлюватися у кожному конкретному випадку судом з врахуванням інших факторів.

3. З-поміж інших факторів, які стосуються визначення статусу міжнародних договорів у національній правовій системі України, слід виділити загальні (основоположні) принципи права, передусім ті, які передбачені Конституцією України. Цей пункт є наступним важливим етапом, без якого судове тлумачення міжнародних договорів в рамках національного права буде юридично вразливим - Конституція України - Основний закон держави, вона перебуває на вершині ієрархії українського законодавства, а отже, перевірку на відповідність їй повинні проходити всі тлумачення, в тому числі і тлумачення міжнародних договорів.

4. Найскладнішою є ситуація із прямим конфліктом норм чинного для
держави міжнародного договору та положеннями конституції. Такі випадки трапляються дуже рідко, адже більшість держав саме для запобігання цьому передбачають спеціальну попередню перевірку договору, який мають намір підписати, на відповідність Основному закону, і як наслідок, або вносять зміни до конституції (що мало місце зокрема при приєднанні багатьох європейських держав до ЄС), або підписують договір із застереженнями чи не підписують його. Якщо ж ситуація із конфліктом норм міжнародного договору та норм акта національного законодавства має місце, і суд стоїть перед вибором застосовувати норми міжнародного договору, які конфліктують із положеннями актів національного законодавства, то слід передусім керуватися нормами конституції відповідної держави як з точки зору букви, так і з точки зору її духу.

5. Юридичне тлумачення являє собою складну теоретико-правову категорію. Дослідженням встановлено, що найбільш прийнятний підхід до його визначення передбачає поєднання двох процесів: з'ясування та роз'яснення. Суб'єктами тлумачення міжнародних договорів виступають міжнародні організації, міжнародні суди, вчені-юристи, національні несудові державні органи і національні суди. Об'єктом тлумачення є зміст норми права, в той час як предмет - текст, який цей зміст передає. Водночас, текст може бути вираженим не лише словесно, на письмі чи у символах, а у своїй відсутності.

6. З-поміж різноманітних підходів до тлумачення міжнародних договорів у національному праві, як у середовищі юристів- теоретиків, так і у середовищі юристів-практиків немає єдності щодо того, якому з них слід надавати перевагу. Основними трьома теоріями тлумачення є текстуалістична, теорія намірів та телеологічна теорії. Є серйозні аргументи щодо застосування як
текстуалістичної теорії, так і теорії намірів чи телеологічної. Тому робити вибір на користь однієї з названих теорій недоцільно, оскільки жодна з них не здатна повністю заперечити інші дві. Необхідно у зв‘язку з цим звернути увагу на приклад статті 32 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, яка передбачає алгоритм тлумачення міжнародних договорів у рамках міжнародного права, за яким на першому етапі повинен досліджуватися текст договору, а лише в тому випадку, якщо він є

нечітким або абсурдним - можна звертатися до інших джерел - зокрема підготовчих матеріалів, що є уособленням теорії намірів та

телеологічної теорії. В рамках же національного права, важливим доповненням до цього алгоритму буде обов'язкова перевірка отриманого результату на відповідність вимогам Конституції України, і зокрема, принципів, які нею передбачені, передусім - зафіксованого у статті 8 принципу верховенства права.

7. Аналіз іноземної та вітчизняної судової практики приводить до висновку, що вивчення та врахування судової практики як України, так і судів інших країн є необхідною умовою тлумачення міжнародних договорів. Як українські, так і міжнародні та іноземні суди звертаються у своїх рішеннях до практики судів з інших юрисдикцій, що часто допомагає їм не здійснювати тлумачення міжнародного договору повторно, а скористатися із результату роботи колег. Завданням судді є здійснення перевірки запозиченого тлумачення на відповідність нормам конституції відповідної держави та її публічно-правовому порядку загалом.

8. Міжнародні договори відіграють значну роль як у конституційному, так і у загальному судочинстві України, тому звернення до них (а відповідно і їх тлумачення) з часом набуватиме постійного характеру. При цьому слід пам'ятати, що Конституція України
визнала міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, частиною національного законодавства, а отже, звернення до них у обґрунтуваннях судових рішень повинно аргументуватися не лише нормами Закону України «Про міжнародні договори України», а й нормами статей 8 та 9 Конституції України. Рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковими до застосування українськими судами не лише на підставі Закону України «Про порядок виконання та визнання рішень Європейського суду з прав людини», а й на підставі самої Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та закону України про її ратифікацію безпосередньо. Рішення інших міжнародних судів та іноземних судів щодо тлумачення міжнародних договорів не є обов'язковими для українських судів, однак, їх вивчення та звернення до них як до додаткових засобів аргументації для українських судів є цілком прийнятним.

<< | >>
Источник: ЗВЄРЄВ ЄВГЕН ОЛЕКСАНДРОВИЧ. ТЛУМАЧЕННЯ МІЖНАРОДНИХ ДОГОВОРІВ НАЦІОНАЛЬНИМИ СУДАМИ: ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД ТА УКРАЇНСЬКА ПРАКТИКА. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Київ - 2015. 2015

Еще по теме ВИСНОВКИ:

  1. Висновки до розділу 4
  2. ВИСНОВКИ:
  3. Стаття 148. Дослідження висновку експерта
  4. 3,1. Участь у справі органів державної влади та місцевого самоврядування для подання висновків та висловлення своєї думки щодо вирішення справи по суті
  5. Дослідження висновку експерта
  6. Стаття 189. Дослідження висновку експерта
  7. Відповідно до ч. 2 ст. 311 ЦПК висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої інстанції при новому розгляді справи. Що розуміється під такими висновками і мотивами?
  8. Чи може суд касаційної інстанції скасувати судове рішення суду першої чи апеляційної інстанцій з тих підстав, що при новому розгляді ці суди не виконали і не врахували тих висновків і мотивів, які для них є обов'язковими і були зазначені в ухвалі про скасування попереднього судового рішення?
  9. Висновки до розділу.
  10. ВИСНОВКИ:
  11. 1.4. Висновки до розділу.
  12. ВИСНОВКИ
  13. Висновки до розділу 1
  14. Висновки до першого розділу
  15. ВИСНОВКИ
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -