Систематизація законодавства

Законодавство будь-якої сучасної держави складається з великої кількості нормативно-правових актів різної юридичної сили, виданих щодо різних питань у різний час різними державними органами.

Засобом, покликаним вирішувати цю проблему, є систематизація законодавства.

л Систематизація законодавства - це цілеспрямована діяль­ні ність щодо впорядкування й удосконалення нормативно- правових актів, зведення їх в єдину внутрішньо узгоджену сис­тему.

Систематизація законодавства забезпечує цілісність та логічну структурованість законодавства, зручність пошуку необхідного в тих чи інших ситуаціях нормативно-правового матеріалу, легкість і сис­темність його сприйняття, що в підсумку підвищує ефективність реа­лізації правових норм.

У процесі систематизації законодавство удосконалюється, при­водиться у відповідність до наявних та перспективних потреб право­вого регулювання. Це відбувається шляхом прийняття нових норма­тивно-правових актів, зміни чинних, скасування застарілих, усування дублювань та розбіжностей у положеннях різних нормативно- правових актів, об’єднання їх у зручні для використання форми тощо.

Види систематизації законодавства:

- облік;

- кодифікація;

- інкорпорація;

- консолідація.

Облік нормативно-правових актів - це діяльність щодо зби­рання, оброблення в логічній послідовності та зберігання текстів нормативно-правових актів, підтримання їх у контрольному стані з урахуванням усіх внесених змін та доповнень. До обліку відносять також діяльність щодо створення спеціальних систем накопичення і пошуку нормативно-правових актів.

Чітко налагоджений облік законодавства важливий передусім у сфері професійної практичної юридичної діяльності, яка здійснюєть­ся зокрема органами юстиції^[22], поліцією, судами, прокуратурою, ад­вокатурою, нотаріатом.

Власні (відомчі) нормативно-правові акти обов’язково облікову­ються в усіх державних організаціях (органах, підприємствах, уста­новах). Без належного обліку неможливі якісна підготовка проектів нормативно-правових актів, складання різного роду їх збірників, ознайомлювальна та довідково-інформаційна робота.

Залежно від засобів накопичення й оброблення інформації виді­ляють журнальний, картковий та електронний обліки.

Очевидно, що в епоху інформаційних технологій найбільш зруч­ним та універсальним став саме електронний облік. Його активне ви­користання зумовлене швидкістю, простотою, оперативністю онов­лення електронних баз нормативно-правових актів та доступу до них, зокрема через мережу Інтернет, а також можливістю використання різноманітних ефективних методів автоматизованого пошуку право­вої інформації.

Кодифікація - це змістовне перероблення та зведення норматив­но-правових актів, що регулюють певну сферу суспільних відносин, у новий, логічно узгоджений єдиний нормативно-правовий акт. Коди­фікація вважається основним видом систематизації законодавства країн романо-германської правової сім’ї, в якій нормативно-правовий акт виступає домінуючою формою зовнішнього закріплення права.

Основні риси кодифікації законодавства:

• кодифікація завжди має офіційний характер, здійснюється винят­ково державними органами в межах правотворчої діяльності;

• метою кодифікації є кардинальне перероблення або удосконалення змісту і форми законодавства;

• результатом кодифікації є видання нового (кодифікованого) норма­тивно-правового акта та повна або часткова втрата чинності попе­редніми актами, що регулюють аналогічні суспільні відносини;

• у кодифікованому акті формулюються переважно норми, що регу­люють найбільш важливі, принципові питання суспільного життя, визначають нормативні основи тієї чи іншої галузі (інституту) за­конодавства;

• кодифікація спрямована на створення найбільш виважених, стійких і стабільних нормативно-правових актів із тривалим терміном дії;

• кодифікований акт завжди значний за обсягом і складний за струк­турою.

Основним результатом кодифікації є кодекси, проте деякі ознаки кодифікованих актів мають також статути, регламенти, положення, інструкції.

Кодекс - єдиний, логічно цілісний, внутрішньо узгоджений нормативно-правовий акт, що забезпечує детальне правове регулю­вання певної сфери суспільних відносин і має структурний розподіл на частини, розділи, підрозділи, статті, які певною мірою відобража­ють зміст тієї чи іншої галузі законодавства.

Кодекси становлять той фундамент, на якому будується нове удосконалене законодавство. Вони впорядковують нормативно- правовий масив, усувають наявні в ньому суперечності й прогалини, уніфікують правовий понятійний апарат, забезпечують єдність вико­ристання в законодавстві юридичної термінології.

Прикладами кодифікованих актів українського законодавства є Цивільний, Цивільний процесуальний, Сімейний, Господарський, Кримінальний, Кримінальний процесуальний кодекси, Кодекс про адміністративні правопорушення, Кодекс адміністративного судо­чинства України та інші.

Інкорпорація - це об’єднання нормативно-правових актів у різні збірники (зібрання, довідники) законодавства за певними критеріями без зміни їхнього змісту.

Нові нормативно-правові акти в результаті інкорпорації не при­ймаються, тексти чинних нормативно-правових актів не змінюються. З метою забезпечення зручності отримання актуальної нормативно- правової інформації тексти у збірниках законодавства подаються з офіційними змінами на момент їхнього видання, нечинні положення вилучаються, допускається включення неповних текстів (витягів), а також доповнення збірників необхідними офіційними роз’ясненнями відповідних державних органів.

Критерії здійснення інкорпорації можуть бути різними: хроноло­гічний або алфавітний порядок, галузь законодавства або права, сфе­ра діяльності, суб’єкт прийняття тощо.

На відміну від кодифікації, інкорпорація законодавства буває як офіційною, так і неофіційною.

Офіційна інкорпорація здійснюється тими ж органами, які вида­ли нормативно-правові акти, або органами, спеціально уповноваже­ними на цю діяльність (в Україні таким органом є Міністерство юс­тиції). Офіційні видання законодавства обов’язково мають примітку «офіційний текст» або «офіційне видання», гриф відповідного держав­ного органу та є офіційним джерелом правової інформації.

Неофіційна інкорпорація здійснюється відомствами, організація­ми, державними чи приватними видавництвами, науковими устано­вами тощо, тобто тими суб’єктами, які не мають спеціальних, нада­них правотворчим органом повноважень видавати зібрання законодавства і керуються власною ініціативою, як правило, виходя­чи з власних потреб.

Консолідація як вид систематизації законодавства полягає в об’єднанні декількох нормативно-правових актів, що регулюють пев­ну сферу суспільних відносин, в єдиний нормативно-правовий акт без зміни їхнього змісту. Консолідований акт затверджується правотвор- чим органом як нове, самостійне джерело права, а старі розрізнені ак­ти втрачають свою юридичну силу.

Як і кодифікація, консолідація завжди має офіційний характер, проте в процесі консолідації змінюється передусім форма законодав­ства. Також допускаються деякі редакційні правки нормативно­правового тексту, зумовлені об’єднанням в єдиний акт, які не зміню­ють змісту правового регулювання.

Систематизація законодавства шляхом консолідації поширена здебільшого в країнах англо-американської правової сім’ї, в Україні вона не практикується.

Таким чином, систематизація нормативно-правових актів, у всій різноманітності її видів, становить об’єктивно необхідну правову дія­льність, що забезпечує динамічність, досконалість, доступність та інформативність законодавства.

9.4