§ 3. Систематизація законодавства

Систематизація нормативно-правових актів — це впорядкуван­ня і вдосконалення нормативно-правових актів, приведення їх до певної, внутрішньо узгодженої системи.

Систематизація нормативно-правових актів здійснюється з метою усунення правових колізій між нормативними актами, під­вищення якості та ефективності застосування законодавства та за­безпечення доступності його використання державними органами, підприємствами, установами і організаціями, їх посадовими і служ­бовими особами, громадянами та їх об’єднаннями.

Систематизація нормативно-правових актів здійснюється у фор­мах інкорпорації та кодифікації.

Інкорпорація (від пізньолат. in-corporatio, onis — включення до складу чогось) — це один з механізмів систематизації нормативно- правових актів, що полягає у зовнішній обробці нормативного ма­теріалу — розташуванні його за галузями права, у хронологічному порядку або за іншими формальними ознаками, і здійснюється шля­хом внесення поточних змін і доповнень до чинного законодавства в межах законодавчих актів, що систематизуються, без зміни змісту норм права, які містяться у них.

Результатом інкорпорації є збірники нормативних-правових ак­тів.

Інкорпорацію класифікують за рядом ознак:

1. За юридичним значенням:

а) офіційна — здійснюється від імені компетентних органів державної влади;

б) неофіційна — здійснюється окремими видавництвами, спе­ціалізованими науковими закладами і науково-практич­ними установами, незалежними фахівцями.

2. За обсягом:

а) загальна — передбачає створення збірників нормативно- правових актів для основних галузей законодавства;

б) галузева — передбачає об’єднання правових норм певної галузі права в суворо встановленому порядку. Галузева ін­корпорація розподіляє нормативний матеріал відповідно до предмета і методу правового регулювання;

в) міжгалузева (комплексна) — передбачає об’єднання право­вих норм за принципом регулювання сукупності суспіль­них відносин у сфері державної діяльності, суспільного гос­подарства або соціально-культурного будівництва;

г) спеціальна (внутрішньогалузева) — передбачає об’єднання правових норм у межах конкретного інституту або підгалузі права.

3. За критерієм об’єднання:

а) предметна — полягає у впорядкуванні нормативно-право­вих актів за галузями права та правовими інститутами, сфе­рами державного управління;

б) хронологічна — полягає у впорядкуванні нормативно- правових актів за часом їх офіційного оприлюднення та на­брання чинності;

в) суб’єктивна — полягає у впорядкуванні нормативно-право­вих актів, що здійснюється без конкретно визначеного логічного спрямування такого упорядкування, тож може поєднувати декілька принципів удосконалення правових актів в процесі їх систематизації.

Різновидами інкорпорації є консолідація та імплементація.

Консолідація (від пізньолат. Go^olidat^;io — об’єднання, згурту­вання) — це один з механізмів систематизації нормативно-правових актів, що полягає в об’єднанні кількох нормативно-правових актів, що діють в одній сфері суспільних відносин, в один нормативно- правовий акт, без зміни змісту норм права, що містяться у законодав­чих актах, які систематизуються.

Результатом консолідації нормативного матеріалу є видання Зводу законів.

Імплементація (від лат. implere — виконувати) — це один з меха­нізмів систематизації нормативно-правових актів, що полягає у запро­вадженні міжнародно-правових норм у національне законодавство.

Кодифікація (від лат. codex — книга та facio — роблю) — один з механізмів систематизації нормативно-правових актів, що полягає у зведенні окремих правових актів, що регулюють відносини у пев­ній сфері суспільного життя і утворюють певну галузь права, в один комплексний нормативний акт з обов’язковою зміною змісту норм права, що містяться в законодавчих актах, які систематизуються.

Кодифікованими актами є:

— конституція;

— кодекс;

— основи законодавства;

— статут;

— положення;

— правила;

— інструкції.

Кодекс — це нормативний акт, який об’єднує і систематизує нор­ми права, що належать до певної галузі законодавства і регулюють у цій галузі відповідну сферу суспільних відносин (Цивільний, Кри­мінальний кодекси). Кодекс може також об’єднувати норми права, що належать до певної галузі законодавства, що існує за відсутності відповідної галузі права (Митний, Повітряний кодекси, Кодекс тор­говельного мореплавства).

Основи законодавства — це кодифікований нормативний акт, що містить концептуальні поняття, цілі та завдання правового регулю­вання, принципи, які встановлюють основні напрями регулювання певної сфери однорідних за своїм соціально-економічним змістом суспільних відносин (Основи законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування).

Статут (від лат. statutum — рішення, постанова) — це кодифіка­ційний нормативний акт, що регулює діяльність певних установ та організацій, визначає порядок управління тією чи іншою сферою сус­пільного життя (Статут внутрішньої служби Збройних Сил).

Положення — це кодифікаційний нормативний акт, що встанов­лює правовий статус, завдання і компетенцію державних органів і установ (Положення про службу в органах внутрішніх справ).

Правила — це кодифікаційний нормативний акт організаційно- правового характеру, який регламентує певний порядок здійснення конкретного виду суспільної діяльності (Правила дорожнього руху, Правила внутрішнього трудового розпорядку, Правила техніки без­пеки на виробництві тощо).

Інструкція (від лат. instructio — введення, настанова) — це коди­фікаційний нормативний акт, яким визначаються правила, що ре­гулюють організаційні, науково-технічні, фінансові та інші сторони діяльності органів державного управління, а також визначають їх функціональні повноваження, права та обов’язки посадових і служ­бових осіб цих органів (інструкції з діловодства).

За обсягом розрізняють кодифікацію:

— загальну — передбачає створення зведених кодифікованих актів для основних галузей законодавства. Єдиним загальним кодифікованим актом конституційного права є Конституція;

— галузеву — передбачає об’єднання правових норм певної галу­зі права в суворо встановленому порядку. Галузева кодифіка­ція розподіляє нормативний матеріал відповідно до предмета і методу правового регулювання (Цивільний кодекс, Кримі­нальний кодекс);

— міжгалузеву (комплексну) — передбачає об’єднання правових норм за принципом регулювання сукупності суспільних від­носин у сфері державної діяльності, суспільного господарства або соціально-культурного будівництва (Повітряний кодекс, Митний кодекс, Кодекс торговельного мореплавства);

— спеціальну (внутрішньогалузеву) — передбачає об’єднання правових норм у межах конкретного інституту або підгалузі права (Водний кодекс, Лісовий кодекс, Кодекс про надра).

Кодифікаційні акти покликані бути основою законодавчої діяль­ності. На відміну від інкорпорації кодифікація завжди має офіційний характер.

Запитання для самоконтролю

1. Що таке правова система? Чим відрізняються правова система і сис­тема права?

2. Дайте визначення поняття галузі права. Чим обумовлений поділ сис­теми права на галузі?

3. Порівняйте поняття «публічне право» і «приватне право» і з’ясуйте, в чому полягає відмінність між ними.

4. Як співвідносяться між собою система права і система законодав­ства? Назвіть основні причини розбіжностей деяких галузей права із галузями законодавства.

5. В чому полягає призначення систематизації законодавства? В яких правових формах вона здійснюється?