§ 3. Систематизація законодавства

Поняття і види систематизації законодавства.

Для того, щоб система законодавства залишалася саме системою, нормально функціонувала, а також удосконалювалась і розвивалася, вона потребує постійного впливу на неї спеціального процесу - систематизації.

Систематизація законодавства - це впорядкування законодавства, приведення його до внутрішньо узгодженої системи.

Систематизація законодавства є передумовою ефективності чинного законодавства, усунення суперечностей і прогалин, а також застарілих норм у праві. В результаті систематизації законодавства, воно стає більш зручним і доступним для користування, сприяє зміцненню законності в регулюванні суспільних відносин.

Таким чином, необхідність систематизації обумовлена постійно діючим процесом:

1) видання нових нормативно-правових актів;

2) втрати юридичної сили деякими нормативно-правовими актами;

3) застарілості деяких нормативно-правових актів;

4) накопичення суперечностей між юридичними приписами

тощо.

Проведення систематизації законодавства є одним із завдань законодавця, який здійснює її на основі відповідних програм і планів.

При цьому, якщо систематизацію законодавства розглядати як форму законотворчості, то цей процес характеризується певними інтеграційними властивостями. Ефективність останніх зумовлена завершеністю формування тих або інших законодавчих масивів, властивих тим чи іншим галузям права. З іншого ж боку на процес систематизації законодавства впливає і диференціація нормативного масиву. І саме це зумовлює формування нових комплексних галузей права (інформаційного, податкового, страхового тощо).

Практичне значення систематизації законодавства підкреслював ще у 1833 році найвидатніший кодифікатор Європи і Росії М. Сперанський. Зокрема він наголошував на значенні систематизації як для реальних потреб держави, так і для юридичної науки^[95].

Сучасна юриспруденція знає дві форми систематизації: правотворчу і неправотворчу (інкорпорацію).

Інкорпорація.

Інкорпорація є найпростішою формою удосконалення законодавства.

Інкорпорація - об'єднання нормативно-правових актів у збірники чи зібрання, розташування їх у певному порядку без зміни змісту.

У цьому збірнику кожний з актів зберігає своє самостійне юридичне значення. Саме тому результатом інкорпорації є лише зовнішнє опрацювання законодавства.

Найхарактернішими ознаками інкорпорації є:

• При опрацюванні нормативно-правові акти об’єднуються у алфавітному, хронологічному чи предметному порядку, що робить можливим їх зовнішню упорядкованість.

• Інкорпорацію здійснює спеціальні суб’єкти (органи держави, суспільні об’єднання, приватні особи), що не уповноважені змінювати, скасовувати чи встановлювати правові норми. Ці суб’єкти можуть лише показати у збірнику зміни чи доповнення, які зробив правотворчий орган.

• Зміст нормативно-правових актів, що включаються до інкорпоративних збірників не змінюється, хоча може підлягати зовнішній обробці. Ця зовнішня обробка полягає у тому, що з тексту можуть бути як усунені окремі статті, пункти, абзаци, що втратили силу, так і додані всі наступні (з моменту виходу акту) зміни. І, крім того, виключаються частини, що не містять нормативних приписів.

Інкорпорація буває офіційною і неофіційною.

Офіційна інкорпорація - впорядкування компетентними органами чинних правових норм у збірниках нормативно-правових актів.

І хоча видані цими органами збірники не є джерелами права, на них можна посилатися у процесі правотворчості і застосування права. Прикладом офіційної інкорпорації є Відомості Верховної Ради України.

Специфічним різновидом офіційної інкорпорації є зводи законів.

Вони являють собою:

• Інкорпороване видання нормативно-правових актів вищих органів державної влади (законодавчої і виконавчої).

• Джерело офіційного опублікування.

• Зібрання усього діючого законодавства без будь-якого виключення.

Неофіційна інкорпорація - це зовнішні опрацювання нормативно-правових

актів організаціями чи окремими громадянами (навчальними закладами, відомствами, ученими, практиками) без спеціальних повноважень правотворчих органів.

Неофіційна інкорпорація обслуговує специфічні потреби організацій та установ, а також окремих спеціалістів у нормативно-правовому матеріалі. Це можуть бути збірники житлового чи трудового законодавства, довідники з законодавства для викладачів, правоохоронців тощо. В силу того, що вони не мають сили офіційного документу, на них не можна посилатися у процесі правотворчості і застосування права.

Загалом існують три принципи інкорпорації: хронологічний, тематичний і галузевий.

При хронологічній інкорпорації упорядкування нормативно-правових актів здійснюється за часом їх опублікування і набуття законної сили. Прикладом хронологічної інкорпорації можуть бути Відомості Верховної Ради України. Як і в Відомостях, у будь-якому іншому прикладі хронологічної інкорпорації, кожен нормативно-правовий акт має певний порядковий номер. Крім того, обов’язково зазначається його назва, рік, місяць і день видання, а також номер статті.

Види систематизації.

Таблиця 19.5.

Консолідація

При тематичній інкорпорації упорядкування нормативного матеріалу здійснюється за певною тематикою. Наприклад: „Міжнародні правові акти та законодавство окремих країн про корупцію / Упоряд.

У випадку галузевої інкорпорації нормативно-правові акти об’єднуються за галузями, підгалузями чи інститутами права. Наприклад, у 1998 році вийшов збірник конституційно-правових актів “Конституційне право Росії”^[96], який стосувався галузі Конституційного права РФ.

Правотворца систематизація.

До правотворчої систематизації належить кодифікація і консолідація законодавства.

Кодификація законодавства - це форма систематизації законодавства, в процесі якої до проекту створюваного акта включаються чинні і нові норми, які вносять зміни в регулювання певної сфери суспільних відносин.

Кодифікація завжди здійснюється уповноваженим на те органом і є офіційною. Її призначення полягає у радикальному удосконаленні діючого законодавства шляхом трансформації його змісту (як то: виключення застарілих нормативних актів, усунення прогалин, суперечностей і повторів, зміна спрямованості та характеру акту), забезпечення внутрішньої узгодженості і досягнення повноти правового регулювання відповідних суспільних відносин. За допомогою кодифікації досягається поліпшення структури нормативно-правових актів, удосконалення їх логіки, термінології тощо.

Процес кодифікації передбачає три стадії'.

1) Виявлення законодавчих недоліків тієї чи іншої галузі.

2) Усунення цих недоліків.

3) Зведення обробленого матеріалу в єдине ціле.

Для кодифікації характерними є наступні ознаки'.

• Кодифікація здійснюється періодично, залежно від нагромадження нормативного матеріалу та об’єктивної необхідності його всебічної переробки і об’єднання в цілому чи за окремими галузями.

• Кодифікація має справу з правовими приписами та юридичними інститутами.

• Процес кодифікації завершується прийняттям нового як за формою, так і за змістом нормативно-правового акта, текст якого є оригінальним і офіційним.

До основних кодифікаційних актів належать основи законодавства, кодекси, статути і положення.

Основи законодавства - це нормативно-правові акти, що встановлюють основні засади певної галузі права чи сфери державного управління.

Кодекс - найпоширеніший вид кодифікаційних актів, які діють в основних сферах суспільного життя, що потребують правової упорядкованості.

Статут, положення - кодифікаційні акти спеціальної дії, які приймаються не тільки законодавчими, а й іншими правотворчими органами (наприклад, Кабінетом міністрів України).

Розрізняють декілька видів кодифікації: загальну, галузеву і спеціальну.

Загальна кодифікація - переробці піддається значна частина законодавства. Процес загальної кодифікації проходить наступні стадії:

1) Прийняття серії кодифікованих актів з основних галузей законодавства.

2) Створення об’єднаної, внутрішньо узгодженої системи таких актів типу „кодекс кодексів”.

Галузева кодифікація охоплює законодавство тієї чи іншої галузі права (Цивільний кодекс України, Кримінальний кодекс України тощо).

Спеціальна кодифікація - прийняття актів, що регулюють той чи інший правовий інститут чи підгалузь права (наприклад, Митний кодекс України, Податковий кодекс РФ тощо).

Перехідною формою систематизації законодавства від інкорпорації до кодифікації є консолідація.

Консолідація законодавства - спосіб систематизації законодавства, в процесі якого декілька актів об’єднуються у новому документі.

При цьому новий акт повністю заміняє об’єднані, оскільки заново приймається компетентним правотворчим органом. Особливістю консолідації є те, що зміст правового регулювання суспільних відносин не змінюється. Всі нормативні положення раніше прийнятих актів об’єднуються у новому без змін, хоча, як правило, здійснюється їх редакційна правка: усуваються суперечності, повтори тощо.

Крім того, консолідація проводиться правотворчими органами лише стосовно прийнятих ними актів.

І хоча консолідація не має самостійного значення, оскільки виконує допоміжну роль (усуває множинність нормативно-правових актів, їх надзвичайну роздробленість, дублювання), проте у сфері систематизації актів (наказів та інструкцій) міністерств та відомств вона є особливо актуальною.

Питання для самоконтролю.

1)

2)

3)

4)

5)

6)

Що таке систематизація законодавства?

Які існують форми систематизації законодавства? Що таке інкорпорація законодавства?

Що таке офіційна інкорпорація законодавства?

Що таке неофіційна інкорпорація законодавства?

Що таке хронологічна інкорпорація законодавства? Що таке тематична інкорпорація законодавства?

Що таке галузева інкорпорація законодавства?

9)

законодавства?

Які існують види правотворчої систематизації кодифікація законодавства?

основи законодавства?

кодекси?

статути або положення?

загальне кодифікація законодавства? галузева кодифікація законодавства? спеціальна кодифікація законодавства? консолідація законодавства?