§ 3. Шляхи удосконалення юридичної практики

Юридична практика за своєю сутністю є удосконаленою право­вою діяльністю, оскільки здійснюється суб’єктами права згідно із сформованими у суспільстві моделями найбільш ефективних і опти­мальних дій, необхідних для отримання бажаного суспільного чи особистого результату.

Можна визначити такі шляхи удосконалення юридичної практи­ки в сучасних умовах правового розвитку:

— чітке правове визначення системи державних органів, наді­лених правотворчою та правореалізаційною компетенцією, окреслення її рамками тих чи інших сфер врегульовуваних правовими нормами суспільних відносин;

— докладне правове врегулювання законодавчої процедури, по­рядку тлумачення правових норм та їх застосування;

— запровадження та правове закріплення перспективного пла­нування правотворчої та правозастосовної діяльності кожним уповноваженим на те державним органом;

— правове визначення і закріплення загальносоціальних, а також економічних, суспільно-політичних та інших вимог і стандар­тів, яким має відповідати результат здійснення правотворчи- ми і правозастосовними органами своїх повноважень;

— докладне врегулювання процедурно-процесуальних заходів із здійснення уповноваженими суб’єктами права своїх право- творчих і правореалізаційних повноважень;

— запровадження простих і ефективних правових механізмів взаємодії громадян та їх об’єднань із державними органами, їх посадовими і службовими особами;

— своєчасне та ефективне правове врегулювання суспільних від­носин, регламентація яких викликана нагальними потребами життя суспільства;

— створення правових норм, які б врегульовували суспільні від­носини таким чином, аби члени суспільства мали змогу най­більш повно задовольнити свої потреби з найменшими витра­тами власних зусиль і часу;

— невідкладне заповнення прогалин у системі права та розв’я­зання колізій між існуючими правовими нормами;

— підвищення рівня правової свідомості і правової культури по­садових осіб та громадян, організація їх правового виховання.