§ 2. Функції юридичної практики

Функції юридичної практики — це певні напрями впливу юри­дичної практики на свідомість і поведінку суб’єктів права, які визна­чають природу і сутність зазначеної практики, її місце і роль у право­вій системі суспільства.

Різні вчені по-різному визначають функції юридичної практики. Однак, враховуючи визначення останньої, як сформованої у суспіль­стві діяльності суб’єктів, яка забезпечує найбільш ефективне і опти­мальне досягнення ними бажаного результату, доцільно визначати функції юридичної практики у залежності від виду правової діяль­ності:

1. У правотворчій діяльності:

а) правоспрямовуюча — аналіз юридичної практики допомагає правотворчому органу визначити шляхи розвитку права, врегулювати нерегламентовані ним суспільні відносини, за­повнити прогалини і розв’язати колізії у законодавстві;

б) оптимізуюча — правотворчий орган формує такі оптималь­ні моделі своєї діяльності, котрі дозволяють йому найбільш повно реалізувати свої функції, розробити і прийняти ті правові норми, які найбільш адекватно відображатимуть потреби та інтереси суспільства.

2. У тлумаченні правових норм:

а) з’ясувальнозабезпечуюча — створює моделі тлумачення норм права, забезпечуючи правильне й однакове розуміння суб’єктами права реального змісту правових норм;

б) роз’яснювальнозабезпечуюча — спрямовує уповноважених суб’єктів права на правильне і однакове роз’яснення ін­шим членам суспільства реального змісту правових норм, внаслідок чого створюються передумови для правильної і ефективної реалізації ними правових норм при використан­ні своїх прав, виконанні обов’язків, дотриманні заборон та застосуванні норм права.

3. У сфері реалізації права:

а) правотворча — створює звичаї і прецеденти, які врегульову­ють суспільні відносини, нерегламентовані правовими нор­мами;

б) правоконкретизуюча — завдяки формуванню юридичної практики зміст багатьох норм права конкретизується, узго­джується з вимогами інших правових норм, розв’язуються суперечності, заповнюються прогалини у праві;

в) правостабілізуюча — спрямовує діяльність суб’єктів права в русі однакової реалізації правових норм, у тому числі їх застосуванні;

г) оптимізуюча — суттєво оптимізує діяльність членів сус­пільства з реалізації норм права та підвищує ефективність цієї діяльності.

4.

а) оптимізуюча — юридична практика суттєво оптимізує ді­яльність суб’єктів права із систематизації норм права та під­вищує ефективність цієї діяльності;

б) систематизаційно-спрямовуюча — аналіз юридичної прак­тики дозволяє виявити найбільш ефективні норми права, реально недіючі правові норми, прогалини у правовому ре­гулюванні, інші суперечності та спрямувати процес систе­матизації права на створення систематизованого акта, який найбільш повно й ефективно врегулює суспільні відносини та буде позбавлений вказаних недоліків.

5. У сфері правового виховання:

а) оптимізуюча — здійснення правового виховання на основі усталених уявлень про право і правомірну поведінку, вира­жених в оптимальних моделях зразкової правової поведін­ки;

б) виховна — юридична практика органів державної влади, об’єднань громадян, наукових установ і навчальних закла­дів, інших суб’єктів права з правотворення, правотлумачен- ня, реалізації і систематизації права та інших видів правової діяльності суттєво впливає на правову свідомість і поведін­ку членів суспільства та має правовиховний характер.