§ 5. Колізії у законодавстві і шляхи їх подолання

Процес правового регулювання характеризується як встановле­ний правом нормативний вплив держави на суспільні відносини. Він зумовлюється певними факторами і має певний рівень соціальної ефективності.

Існує дві основні причини, що зумовлюють правові колізії:

а) оскільки право є відображенням економічних відносин, то матеріальна сфера життя суспільства, яка має суперечливий характер, породжує наявність конфліктів у праві, викликаних конфліктом інтересів різних соціальних груп і прошарків сус­пільства;

б) оскільки право має самостійне значення, то йому притаманні суперечності, які мають суто правову основу.

Наявність серед особливих рис права стабільності та незмінності зумовлює дві тенденції його розвитку, з одного боку — це динамізм права, що зумовлює його відповідність змінам суспільної діяльності, з іншого — його статичність, що забезпечує збереження внутрішньої структури з точки зору узгодженості та єдності права.

Цілком закономірно, що динамізм і статичність мають суперечли­вий характер, що, звичайно, позначається і на праві.

Таким чином, суперечності правового характеру породжують­ся, з одного боку, природним «старінням» норм, що не відповідають об’єктивним умовам суспільного розвитку, а з іншого — динамікою суспільного життя, що регулюється правовими нормами, які прийма­ються у різний час.

Отже, юридичні колізії — це обумовлений сукупністю об’єктивних та суб’єктивних причин різновид протиріч у сфері права, сутність якого виявляється у наявності розбіжностей між приписами право­вих актів, спрямованих на регулювання однорідних суспільних від­носин чи на роз’яснення правових норм.

Юридичні колізії характеризуються рядом специфічних ознак, обумовлених особливою сферою їх прояву, що виявляється у:

— зумовленості колізій сукупністю об’єктивних та суб’єктивних факторів розвитку суспільства;

— належності до правової сфери суспільних відносин;

— суперечності між приписами нормативно-правових актів, що приймаються різними суб’єктами з різноманітних питань;

— суперечності між приписами нормативно-правових актів та нормами інтерпретаційних актів, що роз’яснюють їх поло­ження;

— суперечливості норм, що регулюють однорідні суспільні відносини, послуговуючись при цьому різними соціально- правовими категоріями.

Юридичні колізії торкаються практично усіх сфер правотворчої та правореалізаційної діяльності. Вони призводять до багатьох не­гативних наслідків, зокрема, до невиправданого втручання владних суб’єктів в компетенцію інших учасників владних відносин і т. ін.

Юридичні колізії зумовлюються цілим рядом причин. Об’єктивними причинами їх існування є суперечливість розвитку економічних відносин в умовах активно функціонуючого вільно­го ринку, недосконалість у визначенні статусу суб’єктів політичних відносин та невизначеність статусу держави як суб’єкта політико- правових відносин.

Більш широким є коло суб’єктивних причин, які зумовлюються недосконалістю діючого законодавства, що є результатом неефектив­ної діяльності або навіть і бездіяльності деяких суб’єктів правотвор- чої діяльності.

Серед цих причин основними є:

— недосконала якість сучасного законодавства, що відобража­ється у його суперечності та невідповідності правилам зако­нодавчої техніки;

— недостатня системність нормативних актів;

— несвоєчасне скасування чи зміна застарілих нормативних ак­тів новими і такими, що адекватно відповідали б об’єктивним потребам суспільного розвитку;

— недосконалість понятійного апарату нормативного матеріалу, що викликає труднощі правозастосовної практики через існу­вання різноманітних характеристик рівнозначних юридичних термінів;

— наявність великої кількості нормативних актів, що дублюють один одного, регламентуючи однопорядкові суспільні відно­сини;

— відсутність прогресивної і перспективної концепції правової політики, що має визначати напрями правового регулювання і враховувати потреби правореалізаційної практики;

— відсутність нормативно-правових актів, які визначили б про­цес прийняття, класифікацію правових актів, ознаки кожного з них, а також їх ієрархію (наприклад, закон «Про нормативно- правові акти», закон «Про порядок введення нормативно- правових актів в дію» тощо);

— наявність в сучасному законодавстві великої кількості нео­днозначних, нечітких, розмитих понять, поширення практики двозначного визначення одним і тим самим нормативним ак­том одних і тих самих понять і правових інститутів, явищ пра­вової дійсності, що призводить до їх спотворення та маніпулю­вання різними законами суб’єктами права у власних інтересах;

— невідповідність законодавства науково обґрунтованим поло­женням і принципам, що зумовлює їх суперечливий характер;

— нечітке розмежування компетенції суб’єктів владних відно­син, що призводить до порушення принципу поділу влади та втручання в нормотворчу діяльність інших державних струк­тур;

— низький рівень правової свідомості і правової культури сус­пільства, відсутність ефективної системи правового вихован­ня населення.

Подолати існуючі колізії без породження нових колізій можна буде лише тоді, коли вдасться усунути не наслідки їх існування у за­конодавстві, а причини, що їх породили.

Запитання для самоконтролю

1. У яких формах і за допомогою яких методів здійснюється реалізація норм права?

2. В чому полягає особливість правозастосування як однієї з форм реа­лізації норм права? З яких основних стадій складається порядок за­стосування права?

3. Що таке індивідуально-правовий акт? Чим він відрізняється від нормативно-правового акта?

4. В яких випадках застосовується аналогія закону і аналогія права? Яких принципів необхідно додержуватися при вирішенні справи за аналогією?

5. Які причини породжують виникнення колізій у праві? Які шляхи їх подолання Ви вважаєте оптимальними?