Правове розуміння держави

Правове розуміння держави - пізнавальна діяльність суб’єкта, яка базується на праві як фундаментальній характеристиці держави, визнача­льного у сприйнятті та відношенні до державної організації в цілому.

Порівнюючи легістський і правовий підходи, слід виходити з факту розрізнення права і закону. Закон - це форма втілення права, але вважати, що закон і є право, передчасно, оскільки закон може бути неправовим. Са­ме на цій різниці вирізняється окремо легістський і правовий підхід у ро­зумінні держави.

Ключове у правовому розумінні держави питання ролі правового на­чала у суспільній і державній організації. Сутнісним моментом правового розуміння держави є взаємодія політичної влади і права, наскільки право є визначальною стороною політичної проблематики. Право не зводиться до закону, тобто упереджує можливі маніпуляції з приводу верховенства пра­ва, підміняючи їх верховенством закону.

Якщо під правом розуміти все ж таки ступінь свободи, то держава у правовому розумінні сприймається як владна організація, що забезпечує цю міру або правову свободу. Державно-владна організація пов’язана ви­могою свободи підданих. Сутнісна єдність права і держави означає, що держава забезпечує правопорядок і сама як владний порядок є частиною цього правопорядку. Адже для будь-яких норм необхідна організація вла­ди, здатна примусово забезпечувати правопорядок. Закони держави станов­лять необхідну нормативну форму забезпечення правової свободи. Але за­кони - це лише модель поведінки, яка у практичній реалізації має тенден­цію до відхилення. Ці відхилення не зводяться до стану неконституційності чи протиправності. Саме тому потрібно знати не лише закони, але й прак­тику їх реалізації. Отже, держава є правовим явищем, організацією публіч­ної, політичної влади, в якій право визначальне. Державний суверенітет означає, що суверенна влада держави є верховною, незалежною у правових межах, своєрідний механізм примусу, опосередкований правом у межах владних повноважень.

1.7.